Славне космічне минуле. Чому занепадає українська космічна галузь?!

Славне космічне минуле. Чому занепадає українська космічна галузь?!
За часів СРСР Україна славилася своєю ракетно-космічною галуззю. З набуттям незалежності країна зберегла престижний статус космічної держави, однак проблеми в економіці призвели до того, що з кожним роком Україна почала віддалятися від космосу, а космос – від України
Підприємства ракетно-космічного комплексу залишилися у власності держави, але вона не фінансує їх. І це при тому, що на один долар інвестицій ця галузь може видавати 13-14 дол. прибутку. Як наслідок, унікальні підприємства КБ "Південне" і "Південмаш" змушені самі шукати джерела фінансування, замовлення на свою продукцію в інших країнах. Парадокс, але Україна досі володіє передовими технологіями в космічній галузі, при цьому не маючи на орбіті жодного супутника. І якщо все залишиться в такому самому стані, то навіть технології вже будуть нікому не потрібні, оскільки остаточно застаріють. Тоді як космос освоюють приватні "монстри" на кшталт SpaceX і Blue Origin, українські підприємства застрягли в полоні в держави – без грошей і без особливих перспектив
Славне космічне минуле
В Україні була розгорнута значна частина ракетно-космічного комплексу колишнього СРСР, а після його розвалу залишилося близько третини всього наукового, технічного та виробничого потенціалу в галузі ракетно-космічних технологій. Зокрема, це одне з найкращих конструкторських бюро у світі – "Південне" і ракетобудівне підприємство "Південний машинобудівний завод" (Дніпро), що спеціалізується на виробництві міжконтинентальних балістичних ракет, космічних ракет-носіїв і космічних апаратів. 1990 року "Південмаш" виробляв близько 100 ракет на рік: як бойових, так і цивільних. КБ "Південне" займався конструюванням ракет-носіїв і космічних апаратів. За роки існування КБ було створено і запущено в космос понад 400 космічних апаратів, серед них супутники дистанційного зондування Землі, наукові супутники, розповідає 112.ua радник голови Державного космічного агентства України Едуард Кузнєцов.
Також в Україні була група підприємств, які займалися системами управління: "Хартрон" (Харків) – розробка систем управління для ракет-носіїв, міжконтинентальних балістичних ракет і космічних апаратів; ПО "Комунар" (Харків) – виробництво апаратури автоматизованих систем управління військами і систем управління ракет-носіїв та міжконтинентальних балістичних ракет; КБ "Курс" (Київ) – розробка систем управління ракет-носіїв; "Київприлад" - займався виробництвом бортової системи управління космічних кораблів "Спілка"; Київський радіозавод – виробництво складних систем управління літальними апаратами; ЧеЗаРа  (Чернігів) – виготовлення бортового устаткування космічних апаратів зв'язку та бортових телеметричних систем ракет-носіїв.
"Київському радіозаводу зобов'язана своїм створенням система "Курс", яка забезпечує зближення космічного корабля з МКС, стикування і можливість переходу астронавтів з корабля на борт станції і назад тих, хто повертався на Землю", - розповідає Кузнєцов. 
Ще до недавнього часу українські ракети літали з 6 космодромів світу. Україна була на п'ятому місці серед країн з космічною галуззю. На нашу державу припадало близько 10% в загальній питомій вазі ракетних пусків у світі. Україна була учасницею проекту масштабного запуску супутників "Global Star" у 1994-1995 рр. "За останні 27 років був здійснений пуск 160 ракет-носіїв, укомплектованих за участю українських підприємств ракетно-космічної галузі. Запущено понад 380 космічних апаратів на замовлення 24 країн. Це принесло мільйонні надходження в український бюджет", - говорить Кузнєцов. 

 

Основна частина космічної діяльності України – запуски космічних ракет-носіїв – здійснювалася в рамках спільних, у тому числі з Росією, проектів, відзначає Валерій Боровик, голова правління Альянсу "Нова енергія України", заснованого в 2006 році з метою реалізації інноваційних технологій в енергетичному, космічному і оборонному секторах (у 2008 році Альянс створив першу в Україні недержавну Лабораторію перспективних двигунів для практичної реалізації космічних і оборонних проектів, а в 2015 році українським двигуном, розробленим в Лабораторії, був оснащений сінгапурський супутник). 
Серед спільних з РФ проектів варто відзначити:
– "Морський старт" - Україна постачала ракету-носій "Зеніт-2SL" і "Зеніт-2SLB" для запуску з морської стартової платформи і з космодрому "Байконур". Для складання ракети-носія російські підприємства постачали маршові двигуни 1-ї ступені, складові частини двигуна 2-го ступеня, систему управління в зборі (велику номенклатуру приладів для СУ постачало ЗА "Комунар"), конструкційні матеріали для виготовлення ракети-носія (в першу чергу – алюміній), датчики;
– проект "Циклон-2" і "Циклон-3" - включав експлуатацію штатних космічних ракетних комплексів з космодромів "Байконур" (Циклон-2) і Плесецьк (Циклон-3). Всі ракети-носії розроблялися в КБ "Південне" і виготовлялися на ПО "Південмаш".
– запуск ракет-носіїв типу "Союз" і "Протон". Ракети оснащені системами управління, виготовленими ПО "Комунар";
– проект "Дніпро" - базувався на конверсіонному використанні міжконтинентальної балістичної ракети 15А18 "Сатана" (SS-18) для запуску космічних апаратів на низьку навколоземну орбіту з космодрому "Байконур" і з пускової бази "Ясний". Всі ракети виготовлялися ПО "Південмаш" у часи СРСР. Систему управління розробляв "Хартрон".
– проект "Рокот" - проект конверсійного використання міжконтинентальних балістичних ракет 25А35 для запуску космічних апаратів на низьку навколоземну орбіту з космодрому Плесецьк. Розробник системи управління – "Хартрон";
– забезпечення експлуатації Міжнародної космічної станції – оснащення космічних кораблів типу "Союз" (для екіпажу) і "Прогрес" (транспортний космічний корабель) системами автоматичної стиковки і системами управління бортовим обладнанням.
Як бачимо, проектів було чимало. І остаточно розлучитися з Росією Україна не змогла досі. "У 2014 році, коли розривали відносини з РФ, був підготовлений указ президента Петра Порошенка про те, що обмеження не повинні стосуватися міжнародних космічних проектів. Якщо б такого документа не було, це могло б негативно позначитися на багатьох проектах, зокрема, транспортування вантажів і перебування космонавтів на МКС були б неможливі", - розповів 112.ua Едуард Кузнєцов. 
Зараз Україна докладає зусиль для збереження співробітництва з Росією в проекті "Морський старт", який може реально забезпечити роботою "Південмаш" і завантажити його виробничі потужності.  
"Морський старт" - надія "Південмашу"
"Морський старт" функціонує з 1999 року. Цей космічний проект на Міжнародному конгресі в Південній Кореї в 2009 році був визнаний науково-технічним проривом року. Проект передбачає запуски ракети-носія "Зеніт 3SL" на екологічно чистому паливі з морської платформи "Одіссей".
Виробництво ракет-носіїв "Зеніт" найбільш вигідно для "Південмашу", наголошується в презентації Альянсу "Нова енергія України". Згідно з наведеними в ньому даними, ціна продажу однієї ракети становить 32 млн дол. Для порівняння, ціна ракети "Циклон-4" (для проекту "Алькантара-Циклон-Спейс", спільний проект з Бразилією) становила 27 млн дол., а виготовлення першого ступеня для американської ракети "Антарес" (без двигуна РД-181, який виготовляється в Росії на "Енергомаші") становив лише 10 млн дол. Ракета "Зеніт" - основна продукція "Південмашу", на виробництво якої налаштовані всі виробничі і технологічні цикли заводу.
"Зеніт 3SL може нести корисне навантаження для високих орбіт (геостаціонарна орбіта для телекомунікаційних супутників) до 7 тонн, каже Едуард Кузнєцов. Також була створена ракета "Зеніт – 3SLB" для наземного старту, який здійснювався з "Байконура". Останній пуск в рамках "Наземного старту" був виконаний у 2017 році. "Ілон Маск характеризував українську ракету "Зеніт" як одну з кращих в світі в співвідношенні ціна/якість. У світі є автомобілі класу "Мерседес", а є, і не менш затребувана, "Шкода", з її надійними робочими якостями. "Зеніт" - це хороша робоча космічна конячка. Потрібно її не втратити і шукати інших замовників (у разі, якщо з "Морським стартом" не складеться)", - сказав Боровик.
У цілому в рамках проекту "Морський старт" було здійснено 36 пусків ракет "Зеніт-3SL", 33 з них були успішними. Останній пуск відбувся 26 травня 2014 року.   
Спочатку засновниками проекту виступали американська Boeing Commercial Space Company (отримала найбільшу частку в проекті – 40%), російська ракетно-космічна корпорація "Енергія" (25%), норвезька Aker Solutions (відповідала за питання, пов'язані з судном, 20%), українські "Південмаш" (10%) і КБ "Південне" (5%). Boeing проект був потрібен, щоб забезпечити запуск власних апаратів: компанія володіла "донькою", що випускає супутники для телекомунікаційних компаній, але не мала ракет, щоб запускати свої апарати.
У 2009 році Sea Launch Company, компанія-власник проекту, оголосила про банкрутство. Її борг (фінансування залучалося під гарантії Boeing) становив 1 млрд дол. (загальне фінансування, за різними оцінками, становило 2-3,5 млрд дол.). Однією з причин, які призвели до банкрутства, стало те, що технічні можливості проекту не дозволяли виробляти більше запусків, ніж вироблялося – 3-4 на рік. Втім, справжня причина може критися і в іншому аспекті: Boeing ще в 2006 році разом з компанією Lockheed Martin створила United Launch Alliance, яка виводить зі стартових майданчиків американських ВПС супутники для Міністерства оборони США і NASA. У "Морському старті" відпала необхідність.
Судові розгляди у цій справі тривали аж до 2017 року. Boeing через суд зажадала з РКК "Енергія" і українських підприємств виплати їх частини боргу відповідно до часток у старій компанії. В результаті сторони підписали мирову угоду. За даними російського агентства РБК, в якості компенсації боргу Boeing отримала безкоштовні місця для американських астронавтів на російських кораблях "Союз": два місця в 2017 і 2018 роках, ще три — в 2019-му. NASA викупила їх у Boeing за 373 млн дол.
У 2010 році була проведена реорганізація, в результаті якої 95%-ву частку в проекті "Морський старт" отримала "донька" російської "Енергії" — Energia Overseas Ltd, 3% відійшло Boeing, 2% — норвезькій Aker. Після трьох успішних запусків у 2011-2012 рр. проект спіткала велика невдача. 1 лютого 2013 року ракета-носій "Зеніт 3SL" з американським супутником Intelsat-27 страховою вартістю 406 млн дол. зробила аварійне вимкнення двигунів і впала в океан.
Після інциденту "Морський старт" став відчувати труднощі з пошуком замовлень. Крім того, в цей час ринок почала агресивно освоювати американська SpaceX, яка запропонувала ціни на порядок нижче, ніж пропонували конкуренти. Ціна запуску супутника вагою 5–6 т у середньому на ринку становила від 85 до 110 млн дол. SpaceX запропонувала ціну в 60–65 млн дол. Була, безумовно, і політична складова. Оскільки проект був російсько-українсько-американським, на тлі тогочасних подій (війни на Донбасі, анексії Криму, розриву економічних зв'язків між Росією і Україною, введення санкцій відносно РФ), у потенційних замовників виникли великі сумніви щодо безперебійного функціонування проекту. 
До 2016 року велися переговори про продаж проекту. У числі інших розглядався і варіант порізати платформу-космодром на металобрухт. "Ми поїхали до них, вмовили не різати. Вмовили цього не робити", - згадував на прес-конференції з нагоди 70-річчя КБ "Південне" його гендиректор Олександр Дегтярьов.
Порятунком для проекту став його продаж приватній російській компанії S7 Group (головним активом якої є авіакомпанія S7 Airlines). За даними російських ЗМІ, компанія придбала плавучий космодром в 2016 році за 160 млн дол. У 2017 році S7 Sea Launch Limited уклала з українським "Південмашем" контракт на виготовлення 12 ракет-носіїв "Зеніт".
З якою метою компанія S7 придбала платформу і які були її комерційні очікування від експлуатації, до кінця не ясно. Співвласниками компанії були подружжя Владислав і Наталія Філєви. Владислав Філєв – випускник Військово-космічної академії імені А. Ф. Можайського, вісім років прослужив у ракетних військах на супутниковій системі стратегічного зв'язку "Кристал", після чого пішов у бізнес.
"Я спочатку був здивований, що такий проект (державно-приватного партнерства в ракетно-космічній галузі РФ) можливий", - сказав 112.ua Валерій Боровик. За його словами, в сучасній Росії зберігається державна монополія у багатьох галузях. "Це видно і на прикладі "Газпром", який не дозволяє іншим російським компаніям вийти на європейський ринок. Всі перешкоди, які можна створити приватним компаніям в Росії, таким як S7, державна машина створює", - каже Боровик. За його словами, було б дивно, якби "Роскосмос" допустив конкуренцію з боку приватної компанії.
За словами Боровика, ймовірно, Філєви виявилися заручниками ситуації. "В одному з інтерв'ю керівництво S7 заявляло, що їх, як приватну компанію, яка може скласти конкуренцію "Роскосмосу", підставляють з цим проектом. Не дають йому розвиватися, незважаючи на те, що Україна вивела співпрацю в космічній галузі з-під санкцій. Так, S7 передали проект, але сприяння ніякого не надавали. Хоча, напевно, перед входженням компанії давали певні обіцянки, гарантії. Навряд чи хтось погодився б робити такі великі інвестиції, не маючи серйозних підстав на їх повернення", - каже Боровик.
Відзначимо, що крім покупки плавучого космодрому, S7 була готова інвестувати в проект ще близько 220 млн дол.
За інформацією Едуарда Кузнєцова, S7 – це американо-російська компанія. З 12 ракет, які згідно з укладеним в 2017 році контрактом, повинен був виготовити "Південмаш", три вже були оплачені. Зараз на потужностях українського підприємства ведеться їх складання. "Якщо все буде йти за планом, до 2020 року можуть відбутися перші запуски цих ракет. Є надія, що проект продовжиться, і S7 буде розміщувати замовлення на виготовлення не менше 5-6 ракет "Зеніт 3SL" "Південмаші". Це вигідна співпраця, так як в умовах обмеженого фінансування з боку держави українські ракетно-космічні підприємства давно б померли, якби не мали міжнародних контрактів", - каже Едуард Кузнєцов.  
Наскільки це реально і чи буде реалізований контракт, поки не ясно. Навесні співвласниця і голова ради директорів S7 Group Наталія Філєва заявила, що S7 планує розірвати контракт з "Південмашем" і домовитися з "Роскосмосом" про розробку ракети "Союз-5", яка замінить "Зеніт". Зазначимо, що напередодні цієї заяви, в кінці лютого, компанію покинув гендиректор Сергій Сопов, який підтримував ідею закуповувати "Зеніт" на "Південмаші".
Як на практиці S7 планує здійснити заміну ракет, також поки не ясно. "Установка нової ракети-носія – це серйозна модернізація стартової платформи і начальницького судна, оскільки вони "прив'язані" до ракети-носія "Зеніт-3SL". Фактично на стартову платформу потрібно буде встановити повністю новий комплекс стартового і технологічного обладнання", - зазначив Валерій Боровик. 
31 березня Наталія Філєва загинула в авіакатастрофі. Гендиректор КБ "Південне" Олександр Дегтярьов, відповідаючи на питання про перспективи подальшого співробітництва з S7, заявив, що після трагедії досі не відомо, "як все буде розвиватися". За його словами, КБЮ "продовжує випускати технічні документи і побореться за цей проект".
Для "Південмашу" виробництво ракет на замовлення S7 могло бути хорошим виходом, вважає Валерій Боровик: "З патріотичного погляду, з країною, з якою воюєш, краще не торгувати, особливо космічними технологіями. Але з іншого боку, якщо не буде таких контрактів, завод просто перестане існувати. Тому краще, щоб замовниками були не росіяни, але інших поки немає". 
"Південмаш": нема замовлень - нема ракет
"Південмаш" перебуває в достатньо складному економічному становищі, зокрема й з причини, що його основною продукцією залишаються ракети-носії "Зеніт-2SL", "Зеніт-2SLB", повідомили в Альянсі "Нова енергія України": "Завод будувався як серійний завод для складання ракет-носіїв і міжконтинентальних балістичних ракет. За часів СРСР завод виготовляв до 100 ракет на рік. Україна відмовилася від ядерної зброї, ліквідувала угруповання міжконтинентальних балістичних ракет. "Південмашу" залишилося шукати замовників на цивільні ракети.
Великі надії покладалися на відновлення виробництва ракети-носія "Циклон-4" для запусків з космодрому "Алькантара" (Бразилія), який розробляли на базі ракет-носіїв "Циклон-2" і "Циклон-3", але цей проект було зупинено.
За словами Едуарда Кузнєцова, в рамках співпраці з Бразилією передбачалося будівництво в цій країні космодрому: "Це було потрібно, щоб не залежати від країн, з космодромів яких здійснюються запуски. Мета – незалежний вихід України в космос". Проектну документацію на космодром було розроблено КБ "Південне". Також було розроблено ракету-носій "Циклон-4". У рамках проекту було залучено компанію на умовах державно-приватного партнерства – вона займалася будівництвом наземної інфраструктури, яку було частково побудовано і нині вона буквально іржавіє.
"Проект у Бразилії буксував у зв'язку з бюрократією: потрібно було безліч дозволів бразильських держорганів, зокрема міністерства оборони, висновків екологічної інспекції тощо. Таким чином, процес затягнувся до 2006 року, коли було створено БРІКС (група з п'яти країн: Бразилія, Росія, Індія, Китай, ПАР). За нашою інформацією, це дало можливість Росії достукатися до бразильської сторони і переконати їх, що з ними реалізовувати такий проект буде набагато вигідніше, ніж з Україною. Українське МЗС тоді не спрацювало як слід, і бразильці ухвалили рішення вийти з проекту. Судові розгляди тривають досі", - розповів Кузнєцов.
За його словами, Державному космічному агентству України і КБ "Південне" вдалося знайти партнера в Канаді – це компанія Martime Launch Services Ltd: "Канадським партнерам було запропоновано модернізовану ракету "Циклон - 4М". Цього року буде дано старт створенню космодрому, і протягом року-півтора його буде побудовано в районі Нової Шотландії. Україна і Канада для реалізації проекту спільно залучають позикові кошти".

На початку травня на "Південмаші" було виготовлено та відправлено на вогневі випробування третій ступінь ракети-носія середнього класу "Циклон-4". До складу третього ступеня входить рідинний ракетний двигун РД-861К, призначений для створення тяги і маневрування. Надалі буде досліджено можливість встановлення виробу на ракету-носій "Циклон-4М" як другого ступеня. "Вперше в історії "Південмашу" всі вузли й агрегати такої складової ракети-носія було виготовлено власними силами без залучення інших підприємств", - говорилося в повідомленні підприємства. Виготовлення вузлів і складання було виконано за конструкторською документацією КБ "Південне".
Точної інформації про те, скільки ракет замовлятимуть канадці в Україні і чи зможе це дати 100%-ве завантаження потужностей "Південмашу", поки немає. 
"Південмаш" також виготовляє комплектуючі для європейської ракети-носія VEGA. Крім того, робить половину комплектуючих для американської ракети-носія "Антарес". Останній запуск ракети відбувся 17 квітня 2019 року
Виходом для "Південмашу" з економічної ситуації, що склалася, може бути його завантаження профільною серійною продукцією та організація на вільних виробничих площах виробництва нової, непрофільної продукції, вважає Боровик: "Приміром, завод має практично заморожене тракторне виробництво, яке може бути використано для цілей складання чи ремонту бронетанкової техніки. Але тут є корпоративна політика концерну "Укроборонпром".
КБ "Південне": від розроблення до виробництва
"КБ "Південне" і "Південмаш" у минулому були єдиним виробничим, випробувальним комплексом із замкнутим циклом розроблення і виробництва. Протягом останніх років бюро працювало над власною виробничою та випробувальною базою, щоб відокремитися від "Південмашу". Важливим негативним фактором, що впливає на результати сумісної діяльності КБЮ і "Південмашу", є особистісний фактор – взаємини керівників двох підприємств.
Отримані від інозамовлень кошти КБ "Південне" інвестує у власну виробничу базу. Зокрема, ним придбано сучасний 3D-принтер FORTUS 900 MC для побудови великогабаритних деталей, нова фарбувально-сушильна камера для нанесення на поверхню вузлів лакофарбових і напилюваних теплозахисних покриттів, установка для плетіння вуглецевих армуючих каркасів 3D-структури.    
КБЮ вкладає кошти в розроблення рідинних маршових двигунів для ракет-носіїв середнього та легкого класу.
Нещодавно бюро повідомило про намір створити ракету легкого класу "Циклон 1М" (зможе виводити на сонячно-синхронну орбіту до 750 кг). Зокрема, повідомлялося, що саме ця ракета літатиме з космодрому в Україні.

Питання комерційної вигоди від розроблення ракети легкого класу є досить спірним і складним. "З одного боку, прогнози попиту на послуги запуску малих і надмалих космічних апаратів на найближчий час є багатонадійними. Приміром, протягом найближчих 10 років очікується запуск понад 2800 космічних апаратів такого класу. І ця цифра не враховує мегагрупування супутників від Ілона Маска – проект StarLink (до 10 000 космічних апаратів) і від компанії OneWeb (до 2400 космічних апаратів). Але з іншого боку, на сьогодні на різних стадіях розроблення перебуває приблизно 60 проектів ракет-носіїв легкого та надлегкого класу", - каже Валерій Боровик.
Експерт наголосив, що при розробленні легкої ракети-носія одним із ключових факторів є ціна виведення на орбіту корисного навантаження.
"На сьогодні виведення 1 кг корисного вантажу на низьку навколоземну орбіту висотою 500 км оцінюється приблизно у 20-30 тис. дол. Тенденцією є зниження цього показника до 10 тис. дол., тобто запуск легкої ракети-носія з корисним вантажем у 500 кг не має перевищувати 5 млн дол. Саме про це, як про свою мету, заявили розробники ракети-носія "Електрон" (американо-новозеландський проект компанії Rocket Lab). Для того щоб забезпечити успіх комерційного застосування, необхідно орієнтуватися на цей показник", - каже Боровик.
На ринку сьогодні грають кілька гравців: США (ракети Falcon-9, Delta-IV, Atlas-V), Євросоюз (ракети Arian-V, Arian-VI), Китай, Індія, Росія (ракети "Протон", "Ангара"). Драйвером, який визначає напрям розвитку в цьому сегменті ринку, є компанія SpaceX з ракетою-носієм Falcon Heavy. Показником є ціна запуску космічного апарату на геостаціонарну орбіту. Для ракети Falcon-9 ця ціна становить близько 60 млн дол., тоді як для Arian-V (для запуску двох космічних апаратів одночасно) ця ціна становить приблизно 150 млн євро.
"Тренд є зрозумілим. Є ще один фактор – традиційна "прихильність" розробників космічних апаратів до ракет-носіїв. Так, усі китайські виробники геостаціонарних космічних апаратів воліють використовувати китайські ракети-носі. Американські виробники Boeing, SS/Loral, Orbital ATC орієнтовані на Falcon-9 і рідше на Delta-IV або Atlas V. Європейський Airbus воліє Arian-V. До речі, до заморожування проекту "Морський старт" ракета "Зеніт-3SL" мала попит", - розповів Боровик.
Використовуючи свій досвід, КБЮ розробляє і намагається запропонувати свої напрацювання також й оборонному комплексу. Зокрема, веде роботи над створенням боєприпасів для систем залпового вогню "Град" та "Смерч" (системи є на озброєнні як української, так і російської армії, при цьому боєприпаси до них виробляють у Росії, а ті запаси, які були в Україні, катастрофічно зменшилися).
Серійна збірка ракет може здійснюватися на Павлоградському механічному заводі, який було передано в управління МЕРТ, що також свідчить про конкуренцію між державними відомствами і досить напружені відносини між їхніми кураторами. Поки йшли тільки розмови про можливості виробництва в Україні виробів для систем залпового вогню, завод залишався у сфері управління космічного агентства. Але коли було відпрацьовано технологію та підготовлено дослідне виробництво, завод перевели під управління Мінекономрозвитку, ближче до "Укроборонпрому", кажуть експерти.     

На КБЮ розробили (вже є й дослідний зразок) оперативно-тактичний комплекс Грім-2. "В інтересах оборони України продукція КБ практично не застосовується. Навіть створення розрекламованого ракетного комплексу "Грім" іде за рахунок залучених коштів, а не за рахунок держзамовлення. Основними замовниками КБ є іноземні замовники", - розповів Валерій Боровик.
Україна без супутників
Одним із перспективних напрямів для КБЮ нині є створення супутників. Вартість апарату сьогодні може доходити до 200-300 млн дол., і, безумовно, у разі виготовлення супутників для сторонніх замовників підприємство отримувало би більшу вигоду.
Однак незважаючи на те що КБЮ має сучасну "чисту" лабораторію для будівництва супутників з восьмим рівнем чистоти, крайній запуск українського супутника дистанційного зондування землі (може застосовуватися для розвідки в інтересах оборонного комплексу) було здійснено у 2011 році. Відтоді жодного супутника запущено не було.
Водночас тільки малих супутників на 2005-2014 рр. по всьому світу було запущено 620 (або в середньому 62 супутники на рік). З 2015 по 2019 рік було запущено і заплановано до запуску 510 малих супутників (близько 100 на рік). Про це йдеться в статті Валерія Боровика, опублікованій в "Дзеркалі тижня". Обсяг ринку запусків SMALLSATS (малих супутників) оцінюють приблизно в 1,5 млрд дол.
Україна нині має на орбіті єдиний супутник, який було створено студентами та викладачами Київського політехнічного інституту ім. Ігоря Сікорського, – наносупутник PolyITAN-2-SAU. Він виконує єдину функцію – подає сигнал. "Для країни з такою розвиненою галуззю, як Україна, це слабенько. Такий супутник міг би тішити лише країни, які ніколи не мали своєї космічної промисловості. З іншого боку, кейс "Політана" є доказом стабільно високого рівня інженерно-космічної освіти в Україні", - каже голова правління Дніпровського космічного кластера Євген Рокитський.
Супутник запущено на орбіту у 2013 році разом із супутниками інших університетів світу. Із 38 виведених на орбіту він єдиний продовжує функціонувати.
Чистий цех для виготовлення супутників було побудовано за кошти самого КБЮ. "Південне" бере участь в усіх тендерах з виготовленню льотних апаратів. Сьогодні ми перебуваємо в ділових передконтрактних відносинах з багатьма країнами. Я не хотів би називати їх, допоки ми не підпишемо контракт. Але в будь-якому випадку я вам скажу так: побудувавши цей цех, ми продемонструємо замовникам свої потенційні можливості. І сподіваємося, це дозволить укладати договори не тільки з країнами Латинської Америки, але й з країнами ЄС, нам є що запропонувати і Європейському співтовариству", - розповів головний конструктор космічних систем космічних апаратів КБ "Південне" Володимир Маслей. 
За його словами, всі апарати, які виробляють у світі, для КБ не є ноу-хау, але проблема для підприємства в іншому.
"Ми знаємо, як такі апарати робляться, чи то вони геостаціонарні, низькоорбітальні супутники зв'язку, геолокаційні, оптичні. Ми знаємо, як їх робити. Наша біда в іншому. Ми не маємо відповідного фінансування: ані державного, ані власних можливостей КБЮ, щоб створювати такі дорогі апарати. Наприклад, апарат геостаціонарний середнього класу до 5 тонн може коштувати близько 350 млн дол. Також необхідні інвестиції у відповідне технологічне оснащення", - нарікає Маслей.
З причини відсутності власних супутників Україна змушена купувати інформацію в інших країн. "Розвідувальна інформація надходить до України за спеціальними угодами (із супутників інших країн), але її недостатньо", - каже Боровик. За його словами, для вирішення завдань оборонного комплексу в повному обсязі Україна, як країна, що воює, потребує на орбіті супутника дистанційного зондування Землі з роздільною здатністю менш ніж 1 м. КБ "Південне" не володіє технічними можливостями побудувати супутник з такою роздільною здатністю, каже Боровик. Цю інформацію підтвердили і в КБ. "Ми вирішуємо проблему створення супутника з роздільною здатністю 0,87 м", - сказав Володимир Маслей, зазначивши, що переговори про створення такого супутника ведуться з однієї з країн.
Зазначимо, що супутник "Січ 2-1", який КБ нині розробляє як в інтересах силових структур, так і для вирішення цивільних завдань, має роздільну здатність 8 м. "Такий супутник для силових структур не потрібен. Це бажане видається за дійсне. Дуже чітко силові структури відповіли Космічному агентству і бюро, що з роздільною здатністю нижче 1 м супутник не потрібен. Зараз потрібна інформація з роздільною здатністю щонайменше 0,8 м. 1 м це вже критично", - сказав Боровик.
За його словами, Альянс "Нова енергія України", який у 2015 році виготовив двигун для сінгапурського супутника, 4 роки тому в співпраці з німецькими, англійськими та італійськими компаніями запропонував створення супутника дистанційного зондування, який би міг давати роздільну здатність 0,7-0,8 м. При цьому його вартість могла скласти 30 млн євро. Примітно, що КБЮ планує створити спільно з китайською компанією супутник Sat з роздільною здатністю 1 м за 100 млн євро. Також Альянс пропонував створити супутник з роздільною здатністю 1,4-1,5 м за 18,8 млн євро проти проекту КБП "Січ" (з роздільною здатністю 2 м) за ціною 74 млн євро. 
За словами Боровика, майже 50% коштів, виділених державою на створення в  партнерстві Альянсу з німецькою компанією супутників New Energy Sat і New Energy Sat-2, залишалися би в Україні. Системи управління для нього міг робити "Хартрон" (з ними була попередня домовленість), також була перспектива співпраці з "Південмашем". "КБЮ було дуже проти, тому що це ламало би їхню монополію на виробництво супутників та їхню цінову політику", - сказав Боровик.
Про проект було відомо й РНБО, куди практично всі силові відомства скерували листи з висловленням підтримки проекту. З урахуванням того, що приватних компаній не може бути допущено до виготовлення супутників дистанційного зондування, що належить до галузі технологій подвійного призначення, було необхідно відповідне рішення держави. "Ми підготували проект рішення РНБО. Пан Гладковський, як заступник голови РНБО, кілька разів обіцяв його винести, але так воно нікуди й не пройшло", - сказав Боровик. 
За його словами, замість космосу гроші кидали на "Укроборонпром": "З космічних проектів знімалися всі гроші та перекидалися на оборонку. Вони говорили, що це важливіше. Залізобетонний аргумент. Давайте вб'ємо космічну галузь, але розпиляємо оборонку".
"Зрештою це все привело в нікуди. Якби тоді, в 2014 році, було ухвалено рішення, ми би вже два роки мали супутник на орбіті, який міг би передавати інформацію силових структур, а також продавати інформацію іншим країнам, компаніям, обмінюватися даними", – сказав голова правління Альянсу "Нова енергія України".
В екосистемі Дніпровського космічного кластера зараз також триває робота над інноваційною технологією створення розподіленого телекомунікаційного супутника, розповів 112.ua Євген Рокитський: "Це сузір'я кубсатів, які виконують завдання одного великого супутника. Така конфігурація краща за моноблок, здатного перебувати на орбіті 3-7 років, який потім йде з орбіти з втратою обладнання. Сузір'я розподілених супутників може перебувати на орбіті 20-30 років (із заміною наносупутників, які виходять з експлуатації), виконуючи завдання, що значно здешевлює процес. Знову ж таки, під час виведення на орбіту ризик операційної неспроможності "моносупутника" вищий, ніж у розподіленого.
Рокитський уточнив, що про розподілений супутник поки ще не можна говорити як про остаточно сформований проект. "Він знаходиться на етапі готовності алгоритмів, моделі супутника, але точні терміни реалізації поки не відомі. Є проривні рішення, як такі супутники стабілізуються щодо Землі, як вони між собою комунікують. Наше завдання - знайти інвестиції на створення такого супутника", - сказав він.
На український бюджет космічний кластер не розраховує: як можливих замовників розглядає Microsoft і найбільші світові космічні корпорації.
Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Це вже навіть дурістю не слід називати - явні ознаки розумового розладу......
Зоотехнік (2018-04-17 20:06:47)
Звичайно ж у влади гешефтників грошей немає, бо всі гроші розкрадені і виведені за межі України......
Запорожець (2018-04-16 20:31:24)
Світовій спільноті треба відкрито говорити про економічну агресію сіоністів проти України - саме агенти сіонізму, які прийшли до влади розграбували Україну....
Гардистон (2018-04-14 18:19:00)
Ото такі "європейські цінності" - обстрілювати та руйнувати міста інших держав... Та й "русскіє братья" такі ж самі гади - лізуть усюди як свині......
Запорожець (2018-04-14 13:36:45)
За декілька століть нічого не змінилося у ставленні ляхів до українців. Досить вже базікати про "польських друзів" - і вивчали історію, і класиків читали, і бували і клятій Польщі....
Веркблей (2018-04-14 06:56:22)