Виноградівських школярів вчитиме англійської американка

Виноградівських школярів вчитиме англійської американка

Перебування на Закарпатті волонтерів «Корпусу Миру» – учасників проекту навчання англійської мови як іноземної, які працюють вчителями та викладачами у школах, коледжах та університетах України не є рідкістю. Пригадаймо хоча б Ерін Макспаден, яка кілька років тому вчила правильно розмовляти англійською учнів Великоком’ятівської одинадцятирічки. Наразі з цією ж місією до двомовного Вербовця «переселилася» Анна ҐО

Ініціатором запросити на Виноградівщину волонтерів був колишній вчитель цієї школи, а зараз – викладач англійської мови Виноградівського технологічного коледжу МДУ Андрій СІМКУ. Він і допоміг нам здолати мовний бар’єр у спілкуванні із заморською гостею, яка залюбки поділилася враженнями про Закарпаття і побут мешканців краю.

– Анно, чому Ви приїхали саме на Україну?

– Залучившись до проекту «Корпусу миру», я, перш за все, хотіла допомогти людям. Подала заявку, але не знала, що буду їхати саме в Україну. Оскільки графу «У яку країну ви б хотіли поїхати?», я залишила пустою. Коли мені запропонували вашу країну, я згодилась. І не шкодую, що приїхала сюди. Перед від’їздом я чула багато історій від інших волонтерів, котрі працюють у Південній Америці або Африці. Ці країни не є настільки розвиненими як Україна і працювати там їм дуже важко, часто стикаються з перешкодами.

 – Озвучте мету Вашого візиту і термін перебування?

– Спочатку я приїхала в Київ, звідти три місяці у місті Козелець Чернігівської області вивчала українську мову. Основною моєю метою є дати можливість учням, студентам і педагогам почути живу англійську мову в спілкуванні, аби підвищити рівень власної освіченості та відшліфувати правильність вимови. Вважаю це важливим, адже, коли вивчати іноземну мову з підручника – це одне, а коли ви чуєте живу мову, спілкуєтеся з людьми – це зовсім інше. У Вербовецькій школі я веду 18 уроків англійської мови, також маю позакласні заходи – гуртки. Всього на Закарпатті 9 волонтерів «Корпусу миру». Нас порозкидували по всій області. Та ми співпрацюємо, спільно проводимо семінари для вчителів, студентів та всіх бажаючих. Хоч Вербовецька школа і базова, та я завжди можу відлучитися в інші навчальні заклади. До прикладу була у Виноградівському технологічному коледжі МДУ. Була на курсах в Хусті, Ужгороді.

Щодо термінів мого перебування, то на Виноградівщині я вже чотири місяці, а приїхала на два роки.

– Розкажіть нашим читачам трошки про себе.

– Я приїхала із штату Сент-Луїс. Мені 24 роки. За фахом – антрополог. Проживаю з мамою і молодшим братом. Народилася я в Колумбії в Південній Америці, коли мені було 10 тижнів, мене вдочерили. Жінка, яку я вважаю рідною мамою, не мала своєї сім’ї і взяла дитинку із сиротинця. Згодом вона всиновила і хлопчика, який народився в Гондурасі. Мама нас виховала, дала путівку у доросле життя і зараз у нас чудова дружня сім’я, яку я дуже люблю.

 – Анно, на Закарпатті Ви вперше. Які враження у Вас склалися про наш край та його мешканців?

– У мене дуже позитивні враження від населення Закарпаття. Коли я приїхала і поселилася в сім’ї, у мене не було жодних бар’єрів. Я комфортно почуваюся. Ця сім’я дуже дружня, вони мені допомагають пристосуватися до тутешнього способу життя. Колеги також завжди йдуть мені на допомогу. Населення Чорного Потоку, де проживаю, напрочуд привітне та дружелюбне. Люди підходять до мене на вулиці, питають, як у мене справи, як я почуваюся – це дуже приємно. Я багато роз’їжджаю по Закарпаттю, коли йду сама і мені треба на автобус, люди ввічливі, залюбки підказують куди йти. Насправді, найбільше мені подобаються самі люди, їх ставлення один до одного. Я вдячна їм за позитивне ставлення до мене.

Виноградів – маленьке місто, але також вражає красою, видно, що воно розвивається. А от дороги у вас, відверто кажучи, страшно погані. У нас в Америці дороги дуже хороші. Нещодавно ми спілкувалися із нашим київським керівником і він зазначив, що Закарпатська область є однією з кращих в Україні. Проте він не розуміє, чому тут так мало волонтерів. Було би дуже добре, аби якомога більше шкіл району подавали заявки. Коли я сюди приїхала, тут було семеро волонтерів, термін перебування яких наразі добігає кінця. Тож нас тут залишиться лише двоє. Нам хочеться, аби їм на заміну приїхали інші.

– Ви трохи володієте українською мовою. Як людина комунікабельна, відкрита до спілкування, навіть вивчаєте угорську. Проте я знаю, що Ви також знайомитеся із нашими звичаями та обрядами.

– Я проживаю в Україні і маю хоча б трохи володіти державною мовою. Та, оскільки мене поселили в угорськомовній родині, я цікавлюся їх побутом і мовою. Мені дуже приємно жити в цій сім’ї, тому що вони мене залучають до своїх родинних справ. Вони тримають вдома худобу. Напередодні Великодня закололи порося і я вперше в житті бачила, як це все робиться, навіть брала участь в цьому процесі і мені було дуже цікаво. Також вони вирощують власну огородину. Мені хочеться навчитися працювати в теплицях, та я, на жаль, поки що не маю часу.

Я відношуся до унітаріанської церкви, проте не є настільки активною вірянкою, як моя мама, яка кожної неділі ходить до церкви. Проте зараз разом з сім’єю, в якій живу, щонеділі йду у реформатську церкву. А от на Великдень до мене приходили поливальники, яким ми давали крашанки, розмальовані напередодні з молодшою донечкою господарів оселі Доріною. Я ніколи такого не бачила в Америці, тож мене приємно вразило, як маленькі хлопчики приходили з кошиками, поливали всіх дівчат і жінок у сім’ї, розповідали віршики і одержували писанки.

Мені дуже подобаються страви, які тут готуються. Особливих, які для мене найсмачніші не маю. Мені подобається все, отож хочу забрати собі додому рецепти, за якими готуватиму вдома для своїх рідних, адже і українська, і угорська кухня мені дуже подобається.

– Що, на Вашу думку, спільного і відмінного між людьми та побутом України й Америки?

– Спільним, на моє бачення, є те, що, як українці, так і американці багато працюють. Проте різниця полягає в тому, що у вас люди працюють набагато важче. У нас переважає не використання фізичної сили, а застосування техніки. Спільним також є ставлення людей один до одного, позаяк тут я почуваюся як вдома. Я звикла до такого привітного ставлення. Щодо різниці, то в мене склалося враження, що український народ боїться інновацій, кардинальних змін, боїться робити великі кроки у своєму житті. У нас в Америці це є повсякчасною справою. Український народ дотримується своїх традицій та звичаїв, шанує їх. А от в Америці вони потроху забуваються, зникають.

– Як Ви оцінюєте рівень освіти українців?

– Мені здається, що в Україні освіта не є настільки розвиненою, як в Америці. Структура подання програмових матеріалів відрізняється від американської. Для мене це нове. Я не вважаю вашу структуру освіти поганою, просто для мене вона є новою, тож мені треба було призвичаїтися до системи подання матеріалів школярам.

 – Що, на завершення розмови, побажаєте нашим читачам?

– Україна має багато можливостей, і я вірю, що на вас чекають позитивні зміни і не лише в освіті. Я дуже рада, що буде стаття у вашій газеті, адже люди читатимуть і знатимуть про волонтерів «Корпусу миру». Можливо, для деяких шкіл це стане стимулом, поштовхом запросити волонтерів до себе. Читачам бажаю прагнути позитивних змін і не боятися робити нові кроки у житті.

 Розмовляла Наталія КОБАЛЬ

Новини Виноградівщини 

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-02
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 19:16:38)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 18:26:46)
Родненький,на когож ты нас покинул? А вообще 2 жулика....
Jktu (2016-11-30 18:55:10)
Новости. Москва." Россия создала танк, аналогов которому не существует" (как и упомянутого танка;))....
Русин (2016-11-30 15:05:27)
Очень странно, люди допущенные до самых сокровенных государственных секретов, так просто могут поменять страну проживания. Пока бывшие укр. чиновники будут так легко перебираться на пост. место житель ......
Вано (2016-11-30 14:26:10)