Карпати притягують творчих людей

О цій порі на початку 60-тих років ХХ століття невропатолога Олександра Торбича з Новоселицької дільничної лікарні перевели в райцентр. Великим було його здивування, коли з‘ясувалось, що тут працює майже його однокурсник Юрій Іванович Баланда. Останньому до Міжгір‘я довелось тривалий час працювати у далекому Сибіру, як Торбичу у Новоселиці. Після сибірських морозів Міжгірщина для Марти і Юрія Баландів виявилась справжнім земним раєм.

Так само непізнаними самобутніми дивоокрестами радували чудові куточки краю за Кливами мистецьку натуру Олександра Торбича — уродженця Ужгорода. Пацієнти – жителі навколишніх Рекіт, Лісківця, Новоселиці і Голятина, його присілка Обляска, щиро дивувались, як у цій постаті гармонійно поєднувались фахове єство лікаря і творче начало художника. Сьогодні ужгородці в однаковій мірі зі щирою вдячністю згадують цю чудову людину і як лікаря, і як художника. Його пейзажні зама-льовки видів за Кливами давно стали окрасою багатьох приватних колекцій в Ужгороді, Угорщині, Чехії і Словаччині.


З огляду на це, не обмину згадати і творчу натуру лікаря, і аматора-художника Любомира Запотічного, який більше двох десятиліть трудиться в Новоселиці. За наших розмов Любомир Петрович щоразу підкреслює, що ці дивні місця, немов магнітом, притягують до себе творчих людей. Тут кожен куточок радує первозданною красою, а гори Близнець, Смерек, Ріг і Чорна рипа так і запрошують на їх плато. Тож не дивно, що Запотічний час від часу організовує в цих місцях пленери митців з Міжгір‘я, Хуста, Виноградова, Ужгорода і Львова. Щоби перенести на полотно ту красу навколишніх краєвидів, якою захоплювались метри закарпатської живописної школи Йосип Бокшай, його учень Антон Кашшай та Федір Манайло.

Свої найбільш відомі полотна вони писали тут, де на медичній ниві смерекового краю за Кливами трудився Олександр Торбич. Спершу його, а пізніше разом з Юрієм Баландою, часто можна було бачити біля майстрів пензля і різця. Хоч Юрій Іванович і не захоплювався живописом, але його творча натура завжди прагла пізнання красот земного буття. У кабінеті найстарішого ветерана медичної ниви Міжгірщини й сьогодні можна побачити художні твори українських класиків, поетичні збірки майстрів слова.

За його словами, саме це єднання фахових знань, красот земного життя та інтерес до багатьох видів мистецтв, а також заняття спортом стали основою плодотворної фахової діяльності на медичній ниві Міжгірщини та поважної за віком осені життя. Адже він так же успішно, як десятки років тому, добросовісно працює в протитуберкульозному відділенні райлікарні.

Спогади-оповідки про дружбу з Олександром Торбичем, пам‘ятні 60-ті роки ХХ століття завжди викликають у його душі емоційно-піднесені почуття.

Бо ж давно вже не стало як його дружини Марти, так друга Олександра Торбича (світле їм Царство Небесне). Тож не дивно, що тільки кожна зустріч зі своїми пацієнтами підіймає хвилю радості в душі… Радий кожній можливості поговорити з колегами-медиками, уродженцями Міжгірщини в місті над Ужем. А також з тими, кого зустрічав за походів з Торбичем у гори. Зокрема, з М.О. Беленем та А.І. Дурундою, для яких Бокшай, Кашшай, Манайло і Торбич стали першими навчителями, які допомогли їм пізнати таїни живописного мистецтва і влучного слова. Після один став видатним скульптором, доктором мистецтвознавства, а другий – закарпатським Стефаником, лауреатом Міжнародної літературної премії ім. Богдана Лепкого.

До речі, Михайло Белень деякий час після закінчення Ужгородського училища прикладного мистецтва працював учителем у Новоселиці. Тож навіть письмові згадки, пам’ятні речі, фотодокументи про цих людей, а також видатних постатей Новоселиці, діяльність Верхньоверховинського намісника Е. Мустіяновича стали б чудовими “візитками” музейної справи, широко розгорнутої ентузіастами-вчителями Новоселицької ЗОШ І-ІІІ ступенів (дир. І.Ю. Завадяк). Впевнений, що до цього важливого діла обов’язково долучились би і М.Белень, А.Дурунда, Л.Запотічний, Ю.Баланда, родичі відомих новосільчан, які прославили свій отчий край на духовних, наукових і творчих стежинах Міжгірщини, Срібної землі і далеко за їх межами.

Бо вони творили лише добро, несли слово Боже серед горян і самовіддано трудились на їх благо. Нині сущії в населених пунктах за Кливами мають зробити все можливе, щоби імена славних синів і дочок Закарпаття Підкарпатської Русі навічно залишились у пам‘яті вдячних потомків! Бо вони того варті.

Василь БЕЛЕНЬ

Джерело: Голос Карпат 

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-10
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Що робити тім що працювали в в народному господарстві по 35 років і більше , отримали пенсію 1700 гр.? У мінтів і так хороша пенсія відносно люду якого вони пресовали ... ......
Сергій (2016-12-11 13:11:21)
Ну і ряха, з підручника .Ламбрози.! Не довіряє чиновникам,яких очолює?.Ну так поміняй! Лише не на "манів",досить вже,треба українців з титульної нації до влади ставити , а не своїх на грошо ......
Олег (2016-12-09 19:37:34)
Это тонкий намек на свою отставку по причине: не сработался с коллективом?...
Юрий (2016-12-09 17:53:23)
Саме тому прем"єр навіз в Україну своїх братів по крові з Ізраїлю, Польщі, Словенії... Бо не довіряє українцям розпродажу України - можуть здати народу......
Запорожець (2016-12-09 16:43:32)
Далекосяжна путінська провокація розрахована на дестабілізацію в Україні!"..диверсантка "Правого сектору" Лілія Коц заявила про причетність "Правого сектору" до розстрілів на ......
Володимир Марківський (2016-12-07 17:34:09)