У Кошицях презентували фотовиставку про Пряшів – культурний центр русинів-українців Словаччини

Виставочна активність пряшівської художниці, видавця та підприємця Анни Надьової – (Anna Nagyová) – (довгорічної спів працівниці відділу української літератури Словацького педагогічного видавництва у Пряшеві) гідна подиву. 2010 року вона повезла виставку про історію і сучасність Пряшева в Ізраїль, де живе багато вихідців із нашого міста та їх нащадків. Не дивно, що виставка про Пряшів там тішилася значній популярності. У тому ж 2010 році у Пряшеві Анна Надьова влаштувала виставку картин трьох сучасних єврейських художників – із Ізраїля, Німеччини та Росії. В листопаді 2011 року у Пряшівському Краєвому музеї відбулася її виставка під назвою (НЕ) АНОНІМНІ – про голокост євреїв в часі Другої світової війни та участь у ньому (в ролі жертв) пряшівських євреїв. Посередництвом тогочасних фотографій, репродукцій статей із преси та численних архівних документів вона показала життя та побут євреїв у Пряшеві та їх депортацію в концентраційні табори. Дехто з тих, що чудом пережив страхіття Освієнціма або їх нащадків брав участь у вернісажі виставки. Точно через рік – в листопаді 2012 року у тому ж Кураєвому музеї відбулася виставка (НЕ) ЗАБУТНІ під назвою „Долі людей, героїчні вчинки”. Це було своєрідне продовження попередньої виставки. На ній авторка наголос поставила на громадянах Словаччини, які в часі фашистського Словацького штату” (1939-1945) допомогли євреям уникнути голокосту, тобто фізичній ліквідації. А таких у Словаччині було понад 500. На першому місці серед них виступає єпископ Греко-католицької церкві Петро Павло Ґойдич (1888-1960), який особисто або посередництвом священиків своєї єпархії похрестив понад тисяч євреїв, чим запобіг їх відправленню до концентраційних таборів. За благочинну діяльність уряд Ізраїля проголосив П. Ґойдича Справедливим між народами, а Папа Римський Іван Павло ІІ – блаженним, що є першим ступенем до святості. На виставці подано фотографії та життєписні нариси про десятки інших пряшівчан, які ризикуючи власним життям зберегли життя сотням євреїв. Обидві виставки з успіхом презентувалися також в інших містах Словаччини В центрі уваги Анни Надьової і надалі є її рідне місто Пряшів, якому, крім згадуваних виставок, вона присвятила кілька інших праць. Між іншим вона є редактором і видавцем неперіодичного словацько-англійського журналу „Пряшів – моє місто” („Moje mesto Prešov – My City Prešov”). * * * 6 лютого цього року в Культурно-навчальному центрі Державної наукової бібліотеки м. Кошиці відбулася виставка під назвою „Дотик міста”, на якій А. Надьова разом з істориком Петром Борзою показала понад півтори сотні фотографій та фоторепродукцій про історію, культуру та життя пряшівчан від найдавніших часів до сучасності. Майже до кожного знімку подано короткий коментарій. Є тут факсиміле першої згадки про Пряшів в грамоті угорського короля Белу IV від 7 листопада 1247 року, зображення міста на графіках з 1662, 1716 та 1768 років та цілого ряду зображень міста з 19 століття, серед яких виділяється олія на полотні Яна Ромбайєра „Вид на Пряшів” з 1830 року. 20 століття на виставці представлено фотографіями визначних архітектурних пам’яток через об’єктиви авторки, але й Віктора Заморського, Ладіслава Цупера, Душана Дуґаса та інших фотографів. Є тут знімки історичних палаців, культурних споруд, включно греко-католицької та православної церков, пам’ятників, адміністративних та житлових будинків тощо. Біля кожного об’єкта подано рік або століття його побудови. З побутових фотографій найновішого періоду переважають світлини фольклорних колективів у національних костюмах. У вітринах представлені кращі альбоми про Пряшів; в одній з них – всі випуски згадуваного часопису „Prešov – moje mesto”. До виставки було видано каталог-складаночку на крейдяному папері з п’ятдесятьома переважно кольоровими ілюстраціями та коментаріями до кожної з них. Відкриваючи цю цікаву виставку Анна Надьова розповіла про труднощі, які їй довелось подолати при розшуках матеріалів, а директор Культурно-навчального центра ДНБ Ян Ґашпар підкреслив виняткове значення виставки, зокрема в наш час, коли Пряшів претендує на запис до Книги культурної спадщини Європи, чого Кошиці вже досягли. Виставка Анни Надьової „Дотик міста” є достойною репрезентацією третього по кількості населення (після Братислави і Кошиць) міста Словаччини, міста, яке є одночасно і культурним та релігійним центром русинів-українців Словаччини. Вона заслуговує на те, щоб з нею познайомил Закарпаття онлайн.

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

а як сам хабарі брав уже и забувся короткомозглий напевне тюрма розтормозила...
спрут (2017-02-19 22:44:22)
Як я можу заплатити усю суму, якщо в мене пенсія 2 тисячі, а за комуналку треба викласти 3600?!!...
Kira (2017-02-19 17:39:32)
Як я можу заплатити усю суму, якщо в мене пенсія 2 тисячі, а за комуналку треба викласти 3600?!!...
Kira (2017-02-19 17:36:08)
подозрительно то как вы запереживали вдруг за утраты украинской экономики(два года вы пользовались украинскими благами нанося нашей экономике миллиардный ущерб своей оккупацией и не задумывались а теп ......
Ольга (2017-02-19 16:45:38)