Закарпатський художник Сергій Глущук: "Настав час роззомбування українців від чужої духовної окупації"

Закарпатський художник Сергій Глущук: "Настав час роззомбування українців від чужої духовної окупації"

Закарпатський художник Сергій Глущук належить до когорти митців, які крізь призму своєї творчості вселяють надію: Україна поступово відродиться, підніметься з колін.Більше про це – в інтерв'ю.

– Сергію Сергійовичу, наскільки вас живить віра в рідну Україну та її прадавню історію?

– Відомий афоризм, який стверджує, що нещастям для людини є життя в часи перемін. А я тверджу навпаки: ми щасливі, що живемо у такі часи. Нам пофортунило набагато більше, бо ми є ще й свідками епохальних перетворень – ера Риб закінчилась, почалась ера Водолія. Весь негатив останніх двох тисячоліть християнізації світу нарешті прожито і осмислено. Європейська цивілізація за минуле тисячоліття загубила десятки, а може, й сотні мільйонів людських життів. Це була епоха християнських інквізицій, війн і геноцидів. Особливо постраждала наша земля, наш український народ. Чому все так відбувалося? На це можна знайти відповідь, тільки вивчаючи світову історію і, зокрема, прадавню історію України. Ми живемо на богом даній Українській землі – найбагатшій у світі чорноземами, іншими природними багатствами і в чудових кліматичних умовах. Чому ж так лихоманить нашу державу останню тисячу років? Загарбники замислили позбавити нас рідної духовності. Ворожі сили поставили нас на коліна, перетворили на рабів, вогнем і мечем нав’язали дуже шкідливу чужу релігію й інтернаціональну ідеологію. Народ відірвали від землі, перетворили на космополітів, ще й заставили вірити чужому богові. Все це призвело до деградації спочатку верхівки суспільства, а потім і всього народу, деморалізувало нас так, що при зовнішній небезпеці українці-русичі не могли згуртуватися і дати відсіч загарбникам. Уже тисячу років ми живемо у цілковито зазомбованому стані, ми „німії раби”. Кожен народ творить і пише свою історію. А нам писали історію московити, німці. Звичайно, їхня точка зору викривлює історичні події, не кажу вже про „короткий історичний курс” товариша Сталіна. Я пропоную українцям прочитати українських істориків: І. Франка, Л. Силенка, М. Даниленка, Ю. Шилова, І. Зайця, М. Чмихова, Л. Саннікову, В. Войтовича, В. Белінського та інших. Вивчаючи минуле за працями саме українських дослідників, розумієш: рідна духовність незнищенна, і це дає підставу вважати, що Україна скоро-таки стане незалежною і справді Українською державою.

 Першовитоки не лише української, але й узагалі світової цивілізації, починаються у знаменитій Мізинській культурі. Пам’яткам найстародавнішої у світі писемності, зафіксованим у гротах і печерах так званої Кам’яної Могили під Мелітополем, щонайменше 12 тисяч років. Потім настала мирна хліборобська доба праукраїнців у Трипільський період. Це був період розквіту всіх сторін життя і, відповідно, стрімкого росту кількості наших далеких предків – настільки, що частина прадавніх оріїв масово переселялись на схід, південь, захід. У ці землі вони принесли і свою хліборобську культуру, і тісно пов’язану з нею високу духовність, зокрема, й сонцепоклонницьку світлу віру в Творця.

 Скіфський період позначений величезною військовою могутністю і розвитком різноманітних промислів і ремесел. Часи Київської Русі ознаменовані створенням величезної непереможної держави. Після християнізації, в кінці Х століття, в Україні почалися міжусобиці, розпад на малі князівства, що дозволило у ХІІІ столітті монголо-татарській орді загарбати Русь. Чужа християнська рабська духовність, що визнавала окупаційну владу, як владу від Бога, поставила нас на коліна на довгих 800 років. Ще й нині народ України перебуває в полоні єврейських, москвітських та інших чужинських історичних міфів і стереотипів, терпить духовних колонізаторів. А ви питаєте, навіщо вивчати історію? Для того, щоб знати, хто нас знесилює, обкрадає і знищує, а головне, щоб знати, як вийти з цього ганебного стану.

– Які недоліки реставраційного мистецтва на Закарпатті? Як це можна перетворити в позитив?

– У нашому краї взагалі наукова реставрація відсутня. Місцева влада замінила реставраційне мистецтво на ремонтно-відновлювальні роботи, на його, по суті, ерзац. 1). На Закарпатті за 19 років не створено реставраційного центру, що мав би бути під патронатом обласного управління охорони пам’яток. 2). Влада не використовує наявних професійних реставраторів у роботах, натомість ці роботи виконують прості будівельні організації, які мають не реальні, а невідомо як придбані реставраційні ліцензії. 3). Бюджетні кошти області на реставраційні роботи використовуються за непрозорими схемами.

Закарпаття є краєм туризму. В першу чергу потрібно реставрувати замки і центральні частини всіх міст, щоб зберегти їх історичне обличчя. Насправді ж замки майже не реставруються, міста спотворюються до невпізнання.

– „Портретний літопис” України. Чи збираєтеся ви його продовжувати?

– Минулого року показав дві виставки, „Портретного літопису”.Перша – графічних робіт, понад 60 портретів історичних постатей і сучасників. Друга – понад 20 живописних портретів. Додав у ряд визначних закарпатських корифеїв ще й постаті: князя Святослава Хороброго, козака-характерника Івана Сірка, гетьманів Богдана Хмельницького, Івана Мазепу та світлий образ юного Тараса Шевченка. Звичайно, поповнюватиму цей ряд новими образами. Заслуговують на увагу герої визвольного руху в Україні ХХ століття. А можливо, почну писати великі історичні композиційні картини. Одну, 2х4 метри, уже виконав для громади Рідної Української Національної Віри (РУНВіри) у храмі „Різдва Лева Силенка”, що у с. Богоявленському на Степоградщині-Кіровоградщині. Там зобразив сцену освячення маленького Левка дідом Трохимом, татом, мамою та іншими родичами за українським ведичному обряду. Подія відбувається біля хати на тлі села, де народився найгеніальніший Українець і, до речі, автор першої правдивої історії України. 1 березня, в день Нового Року за українським календарем, картина була освячена головним РУН Татом Рідної Української Національної Віри Мирославом Марченком.

– Які нюанси в натюрморті ви шукаєте?

– Щорічно в Ужгородських музеях я роблю одну-дві персональні виставки. Влітку 2009 року вирішив показати громадськості експозицію виключно з натюрмортів. Виставив 17 картин, переважно зображення квітів, різних маленьких комах, внизу на столах – фрукти, і все це щедро скроплено кришталево чистими крапельками води. В натюрмортах я шукаю реалістичний романтизм класичного мистецтва. Рівняюсь на неперевершених майстрів голландських натюрмортів: Хеда, Класса, Кальфа, Веникса, Ельса та інших.

– Що надихає вас писати картини на народно-побутову тему?

– Взимку 2000–2001 років написав серію картин на народно-побутові теми. Виставку назвав „Пісня про рідний край”. Зобразив, як трудяться карпатські лемки, гуцули, бойки, а також, як вони відпочивають. Багато майстрів Закарпатської школи писали про будні квітучого краю, от і я на знак шани до рідної землі, рідного народу написав спочатку 20 картин, а у 2007 році – ще 10. Малював так, як відчуває моє серце, з великою любов’ю і шаною до своїх героїв.

– Які ще теми вас хвилюють? До яких ще творчих тем ви звертались?

– Ще у 1990-их роках часто звертався до сакральних та міфологічних сюжетів. Це були роки творчого пошуку, тому вони переважно виконані під формалістичним впливом авангарду. Я шматував і викривлював природу, видумував штучний колорит, ці пошуки самовираження заводили мене у глухий кут одноманітності. Однак поступово я переходив на реалістичні стежки, і уже на початку 2000-их років у виставці „Зустрічі з НЮ” – повернувся в лоно реалістичного мистецтва. Ну а пейзажний жанр мене завжди супроводжує у житті. У 2006 році була виставка рідних краєвидів – зображення Карпатських гір, озер, річок, поселень і міської архітектури.

У 14 років, навчаючись в училищі декоративного мистецтва, поставив собі за мету досягти портретної досконалості художників Левицького, Боровиковського, Тропініна. Їхній рівень майстерності дозволяє передати не тільки зовнішні ознаки матеріальності тіла, одягу, прикрас, але й психологічний стан людини. Але успіхи з’явилися тільки на 3-му курсі Київського художнього інституту. Вперше вдався портрет-копія французького художника Міньяра „Портрет Лефевра” з Житомирського художнього музею. Окрім колоритної напруги, передав саркастичний погляд міністра фінансів Франції. Після цієї удачі малювалося легше і складніше одночасно. Лише на 5-му курсі насмілився скопіювати „Портрет великої княжни Олександри Павлівни” пензля Левицького у Київському музеї російського мистецтва та „Портрет інфанти” Веласкеса у Київському музеї західного і східного мистецтва. Далі у Ленінграді копіював Рубенсівську „Камеристку...”. Зараз у моєму творчому доробку десь 70 живописних портретів.

А ще люблю у своїх картинах відтворювати рідну міфологію. Я проштудіював п’ять грубезних книг антології Українського міфу В. Войновича. Понад двадцята картин вийшло з під мого пензля на цю тему: це картини „Перуна” і „Мокоші”, „Велеса” і „Сварога”, „Різдво Дажбога” і „Сотворення світу”, „Мавка і лісовик”, „Домовичок”, „Водяник і потерчатко”, „Мама Лель і тато Орь” та і багато інших.

– Що хвилює вас зараз? Якими творчими ідеями живете сьогодні?

– Дев’ятнадцятилітня і водночас тисячолітня економічна і духовна криза України не дає мені спокою. Наші економічні негаразди штучно створені бездарними керманичами на усіх рівнях господарювання. Лікувати потрібно душу народу, потрібно відновити українську етичну культуру. Національно свідомий художник не може жити відсторонено від турбот народу. Думаю, як донести до Українця правдиву, а не спотворену історію України. Позитивного героя шукаю у повсякденному житті і… знаходжу. Великий реформатор духовності Лев Силенко написав Святе Письмо українців „Мага Віра”. Після пророків Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка – Лев Силенко четвертий найбільший національний геній сучасності. Думаю, його величне вчення переосмислити в художньо-образному плані. Ніякий формалізм не може правдиво і наглядно зобразити історичну ідею, тільки реалізм, тільки з любов’ю до народу, з молитвою до Всевишнього Творця буду звеличувати рідне вчення, рідну землю, рідний народ. Настав час роззомбування українців від чужої духовної окупації. Україна уже відроджується!

Іван ТУПИЦЯ

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-02
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 19:16:38)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 18:26:46)
Родненький,на когож ты нас покинул? А вообще 2 жулика....
Jktu (2016-11-30 18:55:10)
Новости. Москва." Россия создала танк, аналогов которому не существует" (как и упомянутого танка;))....
Русин (2016-11-30 15:05:27)
Очень странно, люди допущенные до самых сокровенных государственных секретов, так просто могут поменять страну проживания. Пока бывшие укр. чиновники будут так легко перебираться на пост. место житель ......
Вано (2016-11-30 14:26:10)