Ужгород заворожила «Рапсодія»

Два роки тому народний інструментальний ансамбль «Рапсодія» вразив глядачів вишуканим концертом «Феєрверк бажань». Тодішня зустріч із глядачами відбулася в приміщенні обласного театру ляльок «Бавка». І ось – нове побачення. Цього разу колектив прийняв до себе обласний музично-драматичний театр імені братів Шерегіїв. Одразу після закінчення дійства, широко анонсованого в ЗМІ, кореспондент зустрівся з керівником колективу Лесею ДУБЕНКО.

Феєрія впереміж із танцями

– Що, Лесю Борисівно, відчуваєте по завершенні концерту? Чи виправдалися сподівання на успіх?

– Якщо коротко – так. Було багато переживань, тривала підготовка, але, зрештою, результатом ми задоволені.

– Чи є відмінності між попереднім концертом, який, як відомо, відбувся два роки тому, і нинішнім?

– Минулого разу в обласному театрі «Бавка» було всього 220 глядачів, вони стояли і в проходах, сиділи на приставних стільчиках. Це важко порівняти з 700 посадковими місцями, які має зала облмуздрамтеатру. І все-таки й цього разу зібралася повна зала, у партері вільних місць практично не залишилося. Прийшли як знайомі, так і багато незнайомих мені людей, і все це закріплює мене в думці – зусилля не були марними.

– В чому вбачалася домінанта цього  виступу перед глядачами?

– Для музиканта важливо, насамперед, щоб те, що він намагається донести зі сцени, звучало в досконалому професійному виконанні. Нас четверо, тож грати ансамблево складно. Хоча колективу уже шість років, але вихід на сцену – завжди відповідально. Тим більше, якщо це сцена обласного музично-драматичного театру. Дякую за те, що відбулося, моїм партнеркам по колективу і подругам Аліні Гвоздь (скрипка), Надії Карпинець (альт) та Алесі Фіщенко-Пулей (флейта).

– Які режисерські ходи повинні були викликати ціка-вість у глядачів?

– Було багато цікавих задумів. По-перше, сцена була оформлена в чорних тонах, що несло в собі ідею класичної гри на музичних інструментах. До цього додавалася гра світла, яке постійно змінювалося. Використання спецефектів, зокрема, холодних вогнів (вони були минулого разу) нам не дозволили, посилаючись на вимоги техніки безпеки. Тож замінили їх вибухами «золотого дощу», яких протягом концерту було аж три. Водночас режисер уміло використовував гру світла: воно почергово вихоплювало з темені кожну з учасниць колективу, які одна за одною починали грати. На жаль, не вистачало часу не репетиції: у драмтеатрі ми змогли приступити до них у день концерту о 14-й годині. А о 17-й – уже концерт.

– Програму концерту урізноманітнювали ще деякі художні колективи…

– Так, це були «Шовкова косиця» з УжНУ, «Танцювальна корпорація друзів» з ПАДІЮНу, «Терне чаве» з міського будинку культури… Зокрема, «Косиця» втілила у рухах одну з виконуваних нами мелодій – «Український рок-н-рол». Цікавим було сценічне вирішення: дівчина, яка не вміє танцювати цей танок, починає повторювати рухи інших трьох дівчат. Зрештою, всіх захоплює запальна мелодія. А от хореографічний ансамбль Ужгородського коледжу культури та мистецтв виконав у нашому супроводі танцювальний номер «Галактика», в якому режисер відобразив сцени боротьби добра зі злом. Для танцівників були закуплені маски з ліхтариками на лобі, і їхні вогники загадково мерехтіли в темряві.

– Танці в роковому стилі під час скрипкової феєрії – це можливість для глядача перевести дух, змінити акценти в сприйнятті програми?

– Безумовно, і це мало місце, але не все так просто. Якщо не вистачить майстерності, то все може бути зіпсоване. На щастя, у нашому випадку все було навпаки, і ми вдячні керівникам танцколективів за вдалі виступи їхніх вихованців. Дякуємо, зокрема, заслуженому працівникові культури України Іванові Пастеляку, Євгену Брижинському. Крім того, наша подяка – директорові Ужгородського коледжу культури та мистецтв Наталії Шетелі за те, що вона надала можливість учням її закладу виступити на нашій сцені.

– Цього разу, як і два роки тому, на сцену виходила Ваша, Лесю Борисівно, донька Іванна…

– Так, тепер вона виконала англомовну пісню «My time».

– Різножанрові виступи несли в собі певне смислове навантаження?

– Наголос у нас все-таки був зроблений на музику, тож номерами в інших жанрах ми не захоплювалися. Переобтяжувати свою програму чужорідними речами не варто.

– Здається, ми підійшли до того, щоб Ви назвали ім’я режисера…

– Це – молодий майстер сценічних постановок Володимир Ладижець. Як режисер, здобув спеціальну освіту – закінчив Київський національний університет культури, є онуком відомого письменника і поета Володимира Ладижця, а водночас співвласником одного з ужгородських кабельних ТБ. Попри те, що режисер ще дуже молодий, набагато молодший за всіх нас, він таки відстоював власне бачення, послідовно вибудовував свою лінію в загальній канві концерту. Якщо вже він твердо переконаний, то вже наполягає до кінця на своєму. Доводилося йти йому на поступки.

…І  скрипка  з  камінням від  Сваровскі

– Які логічні наголоси мав концерт «Рапсодії»?

– Умовно ми поділили концерт на два блоки. У першому з них грали народні композиції або ж у відповідному стильовому оформленні, у другому – сучасні. Закінчили ж «Червоною рутою», яку справедливо вважають другим гімном України.

– Хто є авторами виконуваних мелодій?

– Багато інструментовок для нас пише Володимир Короленко. Він – обдарований музикант, виконавець на різних інструментах. До речі, пан Володимир раніше робив оркестровки навіть для симфонічного оркестру. Один із улюблених нами його авторський творів – «Закарпаття» – написаний у вигляді в’язанки мелодій різних народів, які проживають у нашому краї.

– Чи були в програмі концерту нові твори?

– Так, до них належить, зокрема, «Раковецький кручений», який теж написав для нас Володимир Короленко. Цей танок надзвичайно популярний, потім, вищезгаданий рок-н-рол, «Ніжність» С. Рахманінова…

– Тож Ви і порухалися в ритмі «Крученого»?

–          Цього разу – ні. Надто швидкий темп, смичок ледь устигав за ним…

– Але ж у традиціях «Рапсодії» – рухатися на сцені…

– Від своїх добрих звичок ми не відмовляємося, хоча тепер були й певні особливості.

– Наприклад?

– Спеціально для цього концерту були пошиті нові сценічні костюми. Сукні зобов’язували поводити себе на сцені стриманіше, ніж завжди. Тому від деяких танцювальних па довелося відмовитися. Становище зобов’язувало…

– Повинен визнати, сукні «рапсодіянкам» дуже пасують. Хто їх розробляв і шив?

– Ми вдалися до послуг  ужгородської дизайнерки  Мар’яни Попудник. І не помилилися. Вона знайшла до всіх чотирьох індивідуальний підхід, пошила костюми згідно з характером кожної учасниці колективу.

– Як глядачі виявляли своє ставлення до колективу?

– Нам гаряче аплодували, дарували силу-силенну квітів. Дехто примудрився навіть цукерки піднести, а одна зі знайомих зробила особливий сюрприз – маленьку скрипочку, оздоблену камінням від Сваровскі.

«У  поїздках ми  пізнаємо  себе,  здобуваємо друзів»

– Я бачу на Вашому робочому столі ще й цікаву пірамідку…

– Вона символізує устремління догори, а отримала її як нагороду в творчому змаганні «Словаччина-Єврофест 2012», яке відбулося цього року в місті Снина. Стала лауреатом першої премії, як солістка-скрипалька. Тоді, до речі, ми з донькою обидві повернулися додому з першими преміями. Іванка – як співачка.

– Народний ансамбль «Рапсодія» є постійним учасником різноманітних свят в Ужгородському районі та за його межами. Чим це пояснюється?

– Так, ми із задоволенням їздимо на всі свята в районі й області, куди нас запрошують. Часто їздимо й за кордон. За останні два роки були в угорських містах Аяк, Демечер, у словацьких – Камйонка, Снина, Гуменне, Кошіце…

– Що в поїздках цінуєте найбільше?

– Те, що ми можемо знайти нових друзів, шанувальників. Під час вечора Маланки на Старий новий рік у Словаччині, куди нас запросили, ледве встигали переїжджати з одного балу на інший. Нас хотіли всюди бачити. За ніч відвідали кілька балів. Знаєте, як це приємно…

– Чи означає це, що «Рапсодія» закріпилася серед найуспішніших колективів області?

– Самим собі давати оцінку – справа невдячна. Якщо керівники галузі культури області довіряють нам, посилаючи у творчі відрядження, то це само по собі є позитивним. Для будь-якого колективу дуже важливо фігурувати на великих сценах. Це породжує впевненість у собі, збагачує досвідом відповідальних виступів.

Дві  іпостасі однієї  професії

– Ви, Лесю Борисівно, очолюєте не лише «Рапсодію», а й керуєте Ужгородським районним будинком культури. Чим він живе, якими є його  досягнення?

– Вони вимірюються досягненнями його колективів. У нас поряд із «Рапсодією» є ще чотири колективи з почесним званням народних. Це – ансамбль пісні і танцю «Дружба» (керівник  Арпад Іллар), вокальний ансамбль «Ужанка» (керівник заслужений працівник культури України Павло Пинзеник), ансамбль народної пісні «Цинторія» під керуванням заслуженого працівника культури України Єлизавети Сівак, вокальний дует Тетяни і Сергія Раховських. До речі, «Ужанка», «Дружба» і «Цинторія» – колективи з історією, бо першому через рік виповниться 45 років, а другому нещодавно минуло 25 і, відповідно, 22 роки.

– Скільки часу Ви очолюєте будинок культури?

– Сім років. Завдячуючи цій роботі, познайомилася з багатьма керівниками різних галузей і рангів, з успішними підпрємцями, творчими людьми.

clipnews

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-10
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Ну і ряха, з підручника .Ламбрози.! Не довіряє чиновникам,яких очолює?.Ну так поміняй! Лише не на "манів",досить вже,треба українців з титульної нації до влади ставити , а не своїх на грошо ......
Олег (2016-12-09 19:37:34)
Это тонкий намек на свою отставку по причине: не сработался с коллективом?...
Юрий (2016-12-09 17:53:23)
Саме тому прем"єр навіз в Україну своїх братів по крові з Ізраїлю, Польщі, Словенії... Бо не довіряє українцям розпродажу України - можуть здати народу......
Запорожець (2016-12-09 16:43:32)
Далекосяжна путінська провокація розрахована на дестабілізацію в Україні!"..диверсантка "Правого сектору" Лілія Коц заявила про причетність "Правого сектору" до розстрілів на ......
Володимир Марківський (2016-12-07 17:34:09)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-07 17:01:47)