"Карпатська Січ". То на чиїй стороні воював дідусь Уляни Супрун?!

"Карпатська Січ". То на чиїй стороні воював дідусь Уляни Супрун?!
«Карпатська Січ» не стала найвідомішою або найстійкішою українською націоналістичною організацією. З моменту її проголошення до розгрому угорськими військами пройшло всього кілька місяців. Однак за цей час Карпати побули справжньою гарячою точкою, а кадри «Січі» та ветерани міцно забутої війни в Карпатах спливли в рядах майбутньої УПА
За підсумками Першої світової війни та наступного розпаду декількох імперій до складу Чехословаччини увійшла невелика область, що називалася Підкарпатською Руссю. Можна сказати, що вона перебувала на території нинішньої Закарпатської області України.
Населення цієї землі було строкатим: русини, угорці, євреї, чехи, словаки, румуни ... У містах найбільшим національною меншиною були євреї, в сільській місцевості жили головним чином русини, причому самоідентифікація цих людей була досить заплутаною - хтось тяжів до Росії чи Угорщині , хтось сподівався на проекти незалежної України, в містах найпопулярнішими ідеологічним групами по очевидним причин взагалі були сіоністи і іудеї-ортодокси.
До Чехословаччини цей край приєднався після недовгих революційних хвилювань і політичних маневрів. Переможці Першої світової ділили Європу, доля маленької області нікого особливо не турбувала, так що Закарпаття просто прикраяли до нової держави. Правда, це рішення не влаштувало багатьох, в тому числі Угорщину, яка хотіла отримати цей край для себе.
Період між світовими війнами не назвеш тихим і ситим. Економічний стан і так був важким, а коли грянула світова криза, люди зовсім зубожіли. На цьому тлі в Чехословаччині вирували політичні бурі, а в самому Закарпатті сформувалося кілька основних течій - русофільський, проукраїнська і рух прихильників самостійності.
У другій половині 30-х Закарпаття стало, по суті, «маленькою бомбою». Усередині краю проявляли активність автономісти, зовні інтригували угорці, а Чехословаччина намагалася утримати область під своїм контролем. Нарешті, в 1938 році нацисти почали розчленування Чехословаччини, і події почали розвиватися значно швидше.
Угорці відшукали собі «лобіста» всередині рейху в особі Геринга. Угорці почали створювати в Закарпатті іррегулярні загони, що нагадували щось середнє між розбійними зграями і партизанськими групами. Хорті планував, що восени 1938 року це «добробати» захоплять Закарпатті при скромній допомоги угорської армії. Мало того, свої плани на інтервенцію мала ще й Польща. Чехословаччина явно котилася в прірву, і кожен прагнув щось отримати з знищували держави.
У Празі нервували, Карпатська Русь отримала автономію, але прем'єр-міністра Закарпаття посадили під арешт. Новим місцевим прем'єром призначили Августина Волошина. Цей греко-католицький священик «українофільських» поглядів займався політикою з часів розпаду Австро-Угорщини, і до влади над краєм йшов довго.
Волошин опинився в відверто не найпростішому положенні. Долю Закарпаття вирішили шляхом «Віденського арбітражу», який віддавав Угорщини значну її частину, включаючи міста Ужгород і Мукачево. Уряд переїхало в Хуст.
Волошин для початку затіяв зачистку краю від політичних супротивників - зокрема від русофілів. Для цих цілей, не відкладаючи справи в довгий ящик, націоналісти побудували концтабір у Рахова (нинішній райцентр на Закарпатті). Розуміння народних сподівань теж було чітким: Волошин швидко розпустив всі партії, крім «Українського національного об'єднання», на чолі якого стояв сам. Так що вибори до Сойму (парламенту), де пропонувався такий багатий вибір, партія виграла з розгромним відривом від відсутніх суперників.
Союзник у батюшки теж виявився цікавий - від амбіцій Угорщини він вирішив прикритися Адольфом Гітлером.
Спочатку це допомогло: фюрер обсмикав угорців, які намагалися прибрати до рук все Закарпатті явочним порядком, і клірик-диктатор отримав кілька місяців на свої ефектні соціальні експерименти. Закарпатті тут стало в якомусь сенсі самопризначеної союзником - в рейху вони потребували набагато більше, ніж рейх в українських націоналістів.
Нарешті, молода диктатура не могла обійтися без власної воєнізованої організації. Нею стала «Карпатська Січ» - бідно збройні сили. Одним з командирів «Січі» став тоді маловідомий Роман Шухевич. Всього у складі загонів було кілька тисяч бойовиків.
Все це робилося з негласного схвалення спецслужб Німеччини і особисто глави абверу адмірала Канаріса. Гітлер поки роздумував, що саме робити з областю, - Угорщина розглядалася як один з можливих власників всього Закарпаття, але існував і проект розділу зазначеному районі між Німеччиною і Румунією, і навіть надання Закарпатській Україні самостійної ролі - до цього варіанту схилялися, крім Канаріса, Ріббентроп і Розенберг.
Останній проект серйозно дратував Польщу. Варшава зі змінним успіхом боролася проти українських сепаратистів на своїй території, а тепер вони отримали свій плацдарм по сусідству. У Закарпатті їхали українські націоналісти з Чехії та Галичини, причому втікачам з Польщі ще й виправляли підроблені документи.
Взагалі, приїжджих виявилося стільки, що в «Карпатської Січі» частка галичан виявилася мало не вище, ніж місцевих жителів. Для карпатських селян проекти великої України виглядали занадто поетично, їх хвилювали куди більш чіткі і конкретні проблеми. А ось для галичан, в Польщі глибоко загнаних у підпілля, Закарпатті бачилося здійсненням мрії, що відбувається прямо на очах. Серед інших, в Закарпатті приїхав дід нинішнього українського політика Уляни Супрун - Іван Юрків. Юрків служив ще в збройних формуваннях ЗУНР - Західно-Української республіки часів Громадянської війни, тепер він відправився в Закарпатті.

 

«Карпатская Сечь». На чьей стороне воевал в Закарпатье дедушка Ульяны Супрун
У польському Сеймі у звичайній екзальтованої манері виголошували промови в тому дусі, що «Закарпатська Україна на чолі з лютим ворогом Польщі перетворилася в П'ємонт Великої України». Треба зауважити, що смутні мрії, по крайней мере, про Львів в Закарпатті дійсно мали місце. Плани поляків були простіше - зробити Закарпатті своїм «городом» і курортом.
Взагалі, колонізаційні прожекти з приводу «Карпаторусланда» у всіх оточуючих держав були один іншого краше, правда, думкою самих жителів Закарпаття ніхто не був готовий цікавитися навіть заради проформи - як і точкою зору уряду Чехословаччини, якої Карпатська Русь все ще формально належала.
Волошин же припускав, що його маленька держава може стати плацдармом для Німеччини в майбутній експансії на схід. Однак фюрер не був упевнений, чи потрібно йому таке щастя ціною відносин з Угорщиною. Будапешт поки обмежувався підготовкою диверсантів і агітацією, але планів не приховував.
Дискусії в Берліні, Будапешті, Празі і Варшаві тривали до березня 1939 року. До цього моменту нацисти остаточно вирішили, що новий сателіт створює більше проблем, ніж потенційної користі. Правда, зовсім розривати зв'язок з українськими націоналістами Гітлер не бажав. Угорським представникам фюрер заявив, що відкладе визнання уряду Волошина на добу, і за цю добу Угорщина на чолі з сухопутним адміралом Хорті може вирішити «рутенський питання».
В результаті в березні 1939 року почалася трохи сумбурна військова кампанія.
У ніч на 14 березня угорці перейшли кордон. Волошин проголосив незалежність Карпатської України, проте першим противником бойовиків Січі стали чехословацькі частини, які ще залишалися в Закарпатті. Німці дивилися на те, що відбувається зі стоїчним спокоєм, і через деякий час оголосили, що «на жаль», не можуть прийняти Закарпатті під свій протекторат. Нацисти запропонували не надавати угорцям опору. Самостійно «січовики», звичайно, зупинити мадярів не могли. В ході цього «бліцкригу» використовувалися навіть бронетехніка (в угорців своя, в українців - відібрана у чехів) і авіація.
Опір тривало буквально кілька днів. За цей час в Закарпатті встигла вторгнутися ще й польська армія. Волошин благополучно втік до Румунії. Доля тих, хто відступав у бік Польщі, виявилася куди гірше: поляки з українцями не церемонилися, і просто розстріляли багатьох намагалися перебратися через кордон. Мадяри теж не обтяжували себе дотриманням конвенцій про закони і звичаї війни, і прикінчили на місці безліч тих, хто здався.
Прикарпатті перейшло під владу режиму Хорті. Як вважається, в ході цієї кампанії загинуло близько 430 «січовиків», до 750 потрапило в полон, угорці втратили 76 чоловік убитими. Скільки людей було розстріляно, невідомо. Крім того, угорці тут же почали викрадення населення на роботи. Самопроголошений українська держава стерли з карти всього за кілька днів.
Однак ветерани цієї кампанії швидко виявилися в нових формуваннях.
Августин Волошин тихо жив в Празі (звідти його отримають лише органи Смерша в 1945 році), а ось багато його підлеглі стрункими рядами вирушили на службу нацистам. Хоча Гітлер просто обдурив своїх сателітів, багато хто з них проявили дивовижну вірність прапора зі свастикою.
«Січовики» воювали в українських батальйонах вермахту в Польську кампанію, інші служили в частинах на кшталт батальйону «Нахтігаль» і допоміжної поліції під час вторгнення в СРСР. Деякі з них були знищені вже після Другої світової війни в складі УПА. А, наприклад, секретар Волошина Іван Рогач примудрився бути обдуреним нацистами двічі: в 1942 році його розстріляли німці в Бабиному Яру.
У деяких інших діячів кар'єри в рейху склалися вдаліше. Знайшов себе на Другій світовій і Іван Юрків. На окупованій території він служив в поліції, а коли Друга світова закінчилася для нацистів невдало, Юрків емігрували в США. Там справи у них пішли на лад. Можна сказати, за кілька поколінь сім'я зробила непогану кар'єру.

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2019-03-26
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Це вже навіть дурістю не слід називати - явні ознаки розумового розладу......
Зоотехнік (2018-04-17 20:06:47)
Звичайно ж у влади гешефтників грошей немає, бо всі гроші розкрадені і виведені за межі України......
Запорожець (2018-04-16 20:31:24)
Світовій спільноті треба відкрито говорити про економічну агресію сіоністів проти України - саме агенти сіонізму, які прийшли до влади розграбували Україну....
Гардистон (2018-04-14 18:19:00)
Ото такі "європейські цінності" - обстрілювати та руйнувати міста інших держав... Та й "русскіє братья" такі ж самі гади - лізуть усюди як свині......
Запорожець (2018-04-14 13:36:45)
За декілька століть нічого не змінилося у ставленні ляхів до українців. Досить вже базікати про "польських друзів" - і вивчали історію, і класиків читали, і бували і клятій Польщі....
Веркблей (2018-04-14 06:56:22)