Закарпатські Вільшинки живуть зі збору ягід і ткацтва

Село Вільшинки, що в Перечинському районі, розташоване всього за 50 км від обласного центру. Воно налічує нині 589 мешканців. Але у сезон збору яфин (липень) тут на вулиці рідко кого побачиш.

На яфинах в цей період, кажуть, вільшинківець може заробити 6—8 тисяч гривень. Тоді ж з’являється можливість поповнити і сільську скарбницю. Торік, каже сільський голова Іван Цубина, заготівельники із Перечина та Хуста купили 28 тонн яфин.
Із головою сільради йдемо центральною вулицею до однієї з місцевих майстринь. Виявляється, тут тчуть покровці (доріжки) в кожній другій хаті. Пан Цубина навіть називає цікаву цифру — з початку року сільські майстрині наткали 2 тисячі погонних метрів. Свої вироби продають. Вільшинківці, як це не дивно, на заробітки їздять рідко, бо нема такої традиції та й в селі завжди робота знайдеться.


Дорогою нашу увагу привертає оригінальна будівля із картинами на фасаді. Це початкова школа, а малював їх учитель. Його роботи хочуть відреставрувати, бо вицвіли фарби. Місцевій церкві торік виповнилося 210 років, школі – 50. Тоді ж святкували й День села, і людям свято дуже сподобалося. Наступне буде аж…через 10 років. Так тут вирішили.
Ткаля Марія Літак живе у новому сучасному будинку. Її мама Юлія Ман одразу зрозуміла, що ми немісцеві, а тому, коли я запитала, скільки коштує метр покровця, одразу звернулася до доньки: «Маріє, скільки брати?». Запросили 100 гривень (в Ужгороді метр такого ж домотканого мені обійшовся всього у 35 гривень). Але голова села каже, що дивуватися нема чому, люди просто цінують свою роботу та й просять не так уже й багато. До прикладу, від канадських поціновувачів народного, які з року в рік приїжджають у село, просять 40(!) американських доларів за метр. Іноземці платять без будь­яких претензій. Пані Марія Літак демонструє ткання на дерев’яному верстаті, який у 1954 році зробив її няньо. Для роботи бере нарізані стрічки із тканини та нитки. На ткання метра доріжки йде 2—3 години. Вдома на підлозі теж домоткане.


Але у Вільшинках не тільки тчуть. Михайло Кривка свого часу навчався в Ужгороді на столяра­червонодеревника, а фурики та тачки з дерева почав виготовляти тому, бо не мав іншої роботи. Його вироби нині беруть для оздоблення інтер’єрів дворів, бо виглядає оригінально. Заїжджають іноді й іноземці (чехи, словаки). Зазвичай працює із липою та дубом. Тонкощам справи навчився від батька. З гордістю каже, що має вже сучасний верстат. Робити на ньому — одне задоволення. Колись без допомоги дружини обійтися не міг — крутив стамеску, а вона допомагала.
Голова села, якого, до речі, обирають вже вшосте (!), запевняє, що мешканці Вільшинок — дуже слухняні й працелюбні люди. Досить йому оголосити про те, що завтра прибирають село, — на ранок уже всі у призначеному місці...

Новини Закарпаття

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Зрада-ааааа! Що тепер скажуть клоуни майдануті?...
555 (2017-07-27 20:22:19)
Киев давно заслужил внесения в список географических названий,первые две строчки в котором-Аламогордо и Хиросима......
Дик (2017-07-27 20:16:42)
Схоже, що пропорошенківське угрупування "Куч_Мінськ" бреше українцям про міжнародні оцінки війни на Донбасі та замовчує про зраду України урядом......
Гардистон (2017-07-27 17:08:30)
А вместе с Беглым Ссаки выдворить из Украину и всю его шайку: директоров мангалов, менеджеров мандаринов, осеменителей коз......
Запорожец (2017-07-27 16:02:26)
Гордон, я давно относил тебя к категории циничных подонков, но ты превзошел все ожидания. Прими к сведению, недоучка, что ВСЕ дееспособные люди имеют равное право избирать органы управления, и если он ......
Сергей (2017-07-27 14:28:43)