День села раз на 10 років

Село Вільшинки, що в Перечинському районі, розташоване всього за 50 км від обласного центру. Воно налічує нині 589 мешканців. Але у сезон збору яфин (липень) тут на вулиці рідко кого побачиш.

На яфинах в цей період, кажуть, вільшинківець може заробити 6—8 тисяч гривень. Тоді ж з’являється можливість поповнити і сільську скарбницю. Торік, каже сільський голова Іван Цубина, заготівельники із Перечина та Хуста купили 28 тонн яфин.
Із головою сільради йдемо центральною вулицею до однієї з місцевих майстринь. Виявляється, тут тчуть покровці (доріжки) в кожній другій хаті. Пан Цубина навіть називає цікаву цифру — з початку року сільські майстрині наткали 2 тисячі погонних метрів. Свої вироби продають. Вільшинківці, як це не дивно, на заробітки їздять рідко, бо нема такої традиції та й в селі завжди робота знайдеться.
Дорогою нашу увагу привертає оригінальна будівля із картинами на фасаді. Це початкова школа, а малював їх учитель. Його роботи хочуть відреставрувати, бо вицвіли фарби. Місцевій церкві торік виповнилося 210 років, школі – 50. Тоді ж святкували й День села, і людям свято дуже сподобалося. Наступне буде аж…через 10 років. Так тут вирішили.
Ткаля Марія Літак живе у новому сучасному будинку. Її мама Юлія Ман одразу зрозуміла, що ми немісцеві, а тому, коли я запитала, скільки коштує метр покровця, одразу звернулася до доньки: «Маріє, скільки брати?». Запросили 100 гривень (в Ужгороді метр такого ж домотканого мені обійшовся всього у 35 гривень). Але голова села каже, що дивуватися нема чому, люди просто цінують свою роботу та й просять не так уже й багато. До прикладу, від канадських поціновувачів народного, які з року в рік приїжджають у село, просять 40(!) американських доларів за метр. Іноземці платять без будь­яких претензій. Пані Марія Літак демонструє ткання на дерев’яному верстаті, який у 1954 році зробив її няньо. Для роботи бере нарізані стрічки із тканини та нитки. На ткання метра доріжки йде 2—3 години. Вдома на підлозі теж домоткане.
Але у Вільшинках не тільки тчуть. Михайло Кривка свого часу навчався в Ужгороді на столяра­червонодеревника, а фурики та тачки з дерева почав виготовляти тому, бо не мав іншої роботи. Його вироби нині беруть для оздоблення інтер’єрів дворів, бо виглядає оригінально. Заїжджають іноді й іноземці (чехи, словаки). Зазвичай працює із липою та дубом. Тонкощам справи навчився від батька. З гордістю каже, що має вже сучасний верстат. Робити на ньому — одне задоволення. Колись без допомоги дружини обійтися не міг — крутив стамеску, а вона допомагала.
Голова села, якого, до речі, обирають вже вшосте (!), запевняє, що мешканці Вільшинок — дуже слухняні й працелюбні люди. Досить йому оголосити про те, що завтра прибирають село, — на ранок уже всі у призначеному місці...

Джерело: Новини Закарпаття

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2017-03-23
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

AgoraVox (http://www.agoravox.fr/), оказывается и не газета и даже не СМИ, а интернетное блогохранилище, переполненное днровской пропагандой и антиукраинского бреда. За фразу о "разваливающейся У ......
Прохожий (2017-03-23 18:17:18)
Не видать вам Украины,как своих ушей.Хоть завывайте,хоть пророчьте,всеравно сдохнете, собаки(пусть простят меня животные за сравнение)....
Виктор Тор (2017-03-23 16:51:32)
Статья выше является ретрансляцией российской пропаганды....дешёвка...
Гость2 (2017-03-23 15:45:54)
Вот вопрос к этому интернет-сайту?: зачем ретранслировать подобную лабуду типа "французкие СМИ" написали. Дебилу понятно, что и как, как-нибудь и без французских типа СМИ....
Вася (2017-03-23 14:59:04)
Много оптимизма. А какая продукция может быть затребована в России и не составить там конкуренции местному продукту? Уголь российский много дешевле, например. Если Россия присоединит республики, то и ......
Гость (2017-03-23 14:52:37)