Невицький замок гине в облозі бюрократії

На Закарпатті гине унікальна архітектурна пам’ятка національного значення «Невицький замок». Стіна на південному бастіоні осипається, хитається і дах на башті, який у будь-який момент може звалитися та повторити долю іншого даху, якого вже не існує на одній із башт.

Фортеця осипається на очах

Невицький замок щороку відвідує близько 100 тисяч туристів. Дуже велику популярність споруда має серед наречених. На відміну від інших закарпатських замків, яких є в області тринадцять, саме цей замок є повністю автентичним, він зберіг свій початковий вигляд. Але пам’ятка в первинному вигляді не вічна, вона потребує охорони. Тому вже 15 років розглядається питання про створення історико-культурного чи історико-архітектурного заповідника на місці замку. Дивно, але в області досі немає жодного заповідника такого типу. Це при тому, що загалом в Україні є більше 60 історико-архітектурних заповідників.

Саме створення такого заповідника дало б можливість залучити інвесторів чи грантодавців та в перспективі реставрувати замок до того вигляду, в якому він був у Середньовіччі. Це б значно збільшило потік туристів до Закарпаття. Археологи пропонують також створити «живий музей» Середньовіччя, але усе опирається в кошти та в непорозуміння у деяких юридичних питаннях серед чиновників.

Якщо перша проблема вже практично вирішена волонтерами, які стверджують, що зробили величезну кількість археологічних досліджень, підготували документи, що необхідні для паспортизації об’єкту за власні кошти, то друге – юридичні непорозуміння, все ще тривають. Чим довше вони продовжуватимуться, тим сильніше це вдарятиме по пам’ятці, яка осипається на очах. «З документами потрібно визначатися у найкоротший термін, бо фортеця потребує негайної реставрації. До прикладу, той же дах, тримається вже лише на чесному слові наших предків», – впевнений сільський голова Невицького Михайло Лаба.

 

За власництво над замком тривала справжня війна

 

У 2012 році з’явився наказ Міністра Культури  України щодо затвердження меж і режимів використання зон охорони пам’ятки архітектури національного значення «Невицький замок». По суті, це порятунок для замку. Здавалося б, залишається лише створити заповідник, але несподівано виникла ще одна проблема. Після цього наказу зона навколо замку  стає охоронною, а усі підприємства, готельно-ресторанні комплекси («Камелот», «Спутник» та ін), які зараз є навколо замку, опиняються в межах державних охоронних земель. Тому невідомо чи управлінню культури обласної адміністрації вдасться з усіма підприємцями заключити охоронні договори, які зобов’яжуть підприємців узгоджувати будь-яке будівництво на охоронній зоні та виконувати Закон України «Про охорону культурної спадщини». А зробити це управлінню культури якимсь чином доведеться, адже цього вимагає наказ Міністра. Однак до останнього ми повернемося пізніше.

Дуже довго тривали суперечки щодо того, на території якої сільської ради знаходиться Невицький замок. За словами сільського голови Невицького, починаючи з 1945 року, з часу створення Невицької сільської ради, замок перебував саме на території села Невицького, але у 1993 році закарпатські «земельники» незаконно його передали до Кам’яницької сільської ради, на території якої замок перебуває і сьогодні. Втім, Невицька сільська рада все ще не полишає надій повернути його собі.

Дивними були також спроби через суд передати Невицький замок на баланс Кам’яницької сільської ради, втім, вони провалилися, адже замок є власністю держави.

Голова громадського об’єднання «Невицький замок», археолог Олександр Дзембас, який вже близько 20 років разом з волонтерами працює над тим, щоб дати фортеці нове життя розповів нам, що чутки про те, що замок – безгосподарний є вигадками. Замок – на балансі держави, він є пам’яткою архітектури національного значення (реєстраційний номер – 194). Те, що замок є власністю держави підтвердили нам і у відділі охорони культурної спадщини упраління культури Закарпатської облдержадміністрації.

Археологи хочуть створити в Невицькому замку живий музей, двері в Середньовіччя

Востаннє обласна влада поверталася до теми створення заповіднику замків на початку 2011-го року. Тоді, на зустрічі керівництва області із закарпатськими митцями, було прийнято рішення створити робочу групу і відповідний фонд, який займатиметься відродженням історичних пам’яток, а також вивчити досвід Тернопільської області зі створення заповідника замків. На зустрічі з губернатором краю місцеві працівники культури та мистецтвознавці відзначили, що Закарпаття немає жодного історико-архітектурного заповідника, а з десяти замків краю, експлуатуються тільки два – Ужгородський та Мукачівський.

Так виглядав замок у Середньовіччі. 
Таким його бачать археологи після створення заповіднику:

«Невицький замок – унікальна пам’ятка, яка засвідчує усі етапи розвитку замкового будівництва. До того ж, збереглася відносно непогано і, не зважаючи на такий напівзруйнований стан, вона є абсолютно автентичною, зберегла початковий вигляд. Таких пам’яток є дуже мало у Європі. Тобто замок має фантастичні перспективи. Його можна згодом консервувати, тобто захистити об’єкт, реставрувати і сворити музей чи заповідник. Щодо музею, то це може бути музей нового покоління, коли люди приходять і дивляться не на полиці із знахідками, а потрапляють у Середньовіччя,  бачать живий замок, в якому працюють люди в одязі тієї епохи і ковалі, гончарі, майстри займаються тією роботою, якою займалися ще у Середньовіччі. Будуть відтворені не тільки інтер’єр, але й замковий побут, вітраж, діятимуть майстерні за тогочасними технологіями. Це буде музей нового покоління. Ця перспектива далека і дороговартісна, але головне обрати ціль і рухатись до неї», – переконаний Олександр Дзембас, археолог, керівник громадського об’єднання «Невицький замок».

Нині Невицький замок діє як потужний центр волонтерства на Закарпатті. За увесь час тут вже побували на розкопках понад 4 тисячі учасників з 24 країн світу. Волонтери стверджують, що вже виконали робіт на загальну суму близько 3 мільйонів гривень.

За словами начальника управління культури обласної адміністрації Юрія Глеби саме волонтери, громадські активісти повинні займатися підготовкою необхідних документів для створення заповідника: «Розпорядженням голови обласної адміністрації була створена група з 9 чоловік, які досліджують замок. Вони повинні зібрати усю документацію, а потім звернутися з пропозицією до обласної влади та надати матеріали, якими обґрунтовується доцільність утворення заповідника. Клопотання ми розглядаємо, даємо згоду на створення такого заповідника, прописуються умови, приймається рішення сесією обласної ради. Потім інформуємо Міністерство культури, пропонуємо Кабінету Міністрів України розглянути питання про створення заповідника загальнодержавного значення.

Щодо самого заповідника, то я не впевнений, що знайдуться такі величезні кошти, щоб відновити замок до того вигляду, у якому він був на самому початку свого існування, але, частково, його оживити можна, бо є всі креслення. Претендувати на повну реставрацію швидше можуть Середнянський і Чинадіївський замки, оскільки вони невеликі і також мають усі креслення. Окрім того, на Середнянський замок з’явилися хороші австрійські інвестори (релігійна громада)».

 

А як у сусідів?

 

Завдяки волонтерським розкопкам у Невицькому замку вдалося підтвердити той факт, що у замку був побудований водопровід. Археологи дослідили і знають всі етапи перебудови замку, як виглядав підйомний міст через рів, який оточував замок, є деяка інформація щодо системи опалення в замку. Накопичена величезна інформація щодо історії, побуту, інтер’єрів, зроблені креслення, зрештою підготовлений і паспорт об’єкту, який залишилося лише завтердити. Археологи дізналися, що на території замку працювали кравець і швець, діяли ювелірний цех, кузня та майстерня з ремонту арбалетів.

«На реставрацію замку держава не виділяла жодної копійки. Складається враження, що Невицький замок потрібен виключно волонтерам та археологічній експедиції. Ми напрацювали модель і визначили ті об’єкти, які бажано включити до складу цього заповідника. Нами визначено 7 різних архітектурних об’єктів, які можна «включити» в майбутній заповідник. На Невицький замок нам вдалось зробити на благодійній основі паспорт. Ми самотужки зробили робіт на кілька мільйонів гривень. Закарпатська область – єдина в Західній Україні і одна серед трьох областей України, які не мають жодного історико – культурного чи історико-архітектурного заповідника. Це дивно, адже одним із пріоритетних напрямів розвитку області, які визначені обласною владою, є розвиток туризму. А замки Закарпаття є чи не найголовнішими туристичними родзинками краю. До прикладу, у наших сусідів – на Львівщині, є 6 історико-культурних заповідників, причому чотири з них були створені за часів незалежності. До прикладу, у місті Белз Львівської області створення такого заповідника ініціював мер, який створив громадський фонд, збирали кошти з підприємців, що дало згодом поштовх для втілення ідеї і Львівщина отримала заповідник. Місто стало туристичним центром, люди отримали додаткові робочі місця», – розповідає Олександр Дзембас, археолог, керівник громадського об’єднання «Невицький замок».

 

Наказ Міністра Культури зупинив плани сільської ради 
щодо замку та налякав «навколозамкових» підприємців

 

Як запевнив нас археолог Олександр Дзембас зібрано практично всі документи, які необхідно мати охоронній зоні Невицького замку. Залишається лише проплатити паспортизацію об’єкту та підписати з підприємцями, які знаходяться біля замку охоронні договори. З цим чомусь виникли проблеми.

Дуже важливим кроком до створення на Закарпатті історико-культурного заповіднику став нещодавній наказ Міністерства Культури України (від 15 лютого 2012 року). Ним було вирішено «затвердити межі і режими використання зон охорони пам’ятки архітектури національного значення «Невицький замок», визначених науково-проектною документацією, розробленою Науково-дослідним інститутом пам’яткоохоронних досліджень. Цю роботу Міністр доручив зробити органу охорони культурної спадщини обласної адміністрації. На Закарпатті це має виконувати відповідний відділ, який працює при управлінні культури.

Дізнавшись про існування такого наказу, ми зателефонували головномуспеціалісту управління культури з питань охорони культурної спадщини Закарпатської обласної адміністарції, Томашу Сопко. Він запевнив, що знає про наказ Міністерства Культури, але зазначив, що ці роботи чомусь виконує не обласна адміністрація, а відділ досліджень об’єктів культурної спадщини західного регіону Науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень. Також Томаш Сопко додав: йому відомо, що не всі підприємці, які знаходяться на території охоронної зони хочуть підписувати документи, бо це накладає на них обов’язок погоджувати будь-яке будівництво на території охоронної зони навколо Невицького замку.

Тож ми зателефонували начальнику відповідного відділу Науково-дослідного інституту Миколі Гайді, який пояснив нам, що справді виконував роботи щодо створення паспорту охоронного об’єкту «Невицький замок». Причому, як він нам повідомив, проект визначення меж територій і охоронних зон пам’ятки «Невицький замок» вже готовий і затверджений Наказом Міністра культури. Роботи виконувалися на замовлення Кам’яницької сільської ради, яка, втім, не розрахувалася з інститутом за ці роботи: «Цей проект є по суті паспортом «Невицького замку» і він досі лежить у мене на столі. Кам’яницька сільська рада його не отримає доки не розрахується з нашим інститутом. Вони сказали нам, що у них немає грошей аби з нами розрахуватися, а винні вони нам усього лише 13 тисяч гривень», – розповів Микола Гайда.

Якщо Кам’яницька сільська рада знайде 13 тисяч гривень, то отримає останній документ, який так потрібен пам’ятці. Неможливість заплатити за паспорт виглядає досить дивною, адже ця сільська рада є дотаційною, загальний обсяг її бюджету на 2012 рік становить близько 3 мільйона 200 тисяч гривень.

В управлінні культури обласної адміністрації кажуть, що навіть 13-ти тисяч не мають на паспортизацію об’єкту і лише дають пораду сільській раді: «Саме сільська рада має заплатити, адже на її території замок. Даю їм пораду продати дві чи три ділянки, оголосити аукціон. А гроші виручені із цього підуть на розрахунки з інститутом, який робив і затверджував паспорт об’єкту», – впевнений Головний спеціаліступравління культури з питань охорони культурної спадщиниЗакарпатської обласної адміністарції, Томаш Сопко.

Але, як пізніше журналісту інтернет-видання «Час Закарпаття» повідомив юрист, який добре знайомий з «навколозамковими» юридичними питаннями, сільська рада вже навряд чи розрахується з інститутом, адже після виходу згаданого наказу Міністра вона вже в цьому не зацікавлена. На думку юриста, який побажав залишитися анонімним, сільська рада хотіла узяти замок на свій баланс, але тепер не зможе, бо замкові землі стали державними. Окрім того, за словами юриста, наказ Міністра передбачає заключення охоронних договорів з підприємцями, які базуються біля замку. Але невідомо чи підприємці захочуть підписувати ці папери, адже відтепер їм будь-яке будівництво потрібно буде узгоджувати з державою. Заключати ці договори, згідно наказу Міністра культури повинне саме управління культури обласної адміністрації. За словами юриста, управління культури повинно це зробити одразу ж після того, як ознайомить з наказом Держкомзем і землі біля замку будуть оголошені землями історико-культурного призначення. Тож юрист переконаний, що якщо управління культури справді зацікавлене у тому, щоб в області був такий заповідник, воно повинне поінформувати Держкомзем та заключити необхідні охоронні договори з підприємцями.

 

Закарпаттю треба півмільярда гривень на замки

 

За словами Томаша Сопка, гроші на паспортизацію пам’яток має виділяти держава, а не обласний бюджет. Він також додав, що наразі не діє Державна програма охорони об’єктів культурної спадщини. За усі роки її існування Закарпатська область нічого не отримала. Усі роботи проводяться за рахунок обласного бюджету, гроші грандів, залучення бізнесменів: «На цей рік ми просили на потреби охорони культурної спадщини мільйон гривень, а нам дали 300 тисяч гривень на усі наші 1493  пам’ятки історії та культури. Якщо узяти тільки наші пам’ятки архітектури і містобудування, до яких належить і Невицький замок, то їх у нас в області є близько 200. Більше 100 з них досі не мають повного пакету охоронної документації. Такий повний пакет тільки на одну пам’ятку коштує від 50 до 80 тисяч гривень. Тож порахуйте скільки ми можемо паспортизувати пам’яток за гроші, які нам виділяються. Це просто смішно. Окрім того, щоб привести до порядку усі наші замки, провести якісь реставраційні роботи, то нам потрібно хоча б півмільярда гривень. Наш відділ за створення історико-культурного заповідника, але, можливо, що хтось не докладає для цього максимум зусиль», – розповідає Томаш Сопко.

На думку начальника управління культури Закарпатської ОДА Юрія Глеби, не обов’язково створювати заповідник, щоб в подальшому реставрувати Невицький замок. Достатньо, щоб з’явився інвестор, для якого важливим є те, щоб об’єкт мав увесь перелік необхідних документів і аби усі дотримувалися охоронних вимог, які передбачає пам’ятка.

З тим, що не обов’язково створювати заповідник не зовсім погоджується Олександр Дзембас. На його думку замок може зацікавити грандодавців, але ніяк не інвесторів, адже для останніх – головне прибутки. А від пам’ятки національного значення, вони цього не матимуть: «Інвестори можуть мати гроші від замку, але лише якщо знищать цей об’єкт, тобто побудують на території бари, кафе та інші заклади харчуванння чи розважальні заклади. Інвесторам краще інвестувати у будь-який об’єкт, який буде знаходитися неподалік від замку, але ніяк не в самий замок. Я вважаю, що треба створювати саме заповідник, адже тільки так ми зможемо залучити грандодавців – тих хто і зацікавлений, і не знищить автентичність фортифікаційних споруд. А грандодавці є, міжнародні донорські фонди теж готові допомогти, бо це настільки цікава пам’ятка, що після реставрації вона стане надзвичайно актуальною не лише для України, але й для усієї Європи.

 

Довідка: Невицький замок уперше згадується на початку XIV ст., як опорна база місцевого феодального бунту проти королівської влади. У XIV ст. фортеця переходить до володінь роду графів Другетів, які будують на місці дерев’яного замку кам’яний. У 1644 р. під час релігійних воєн трансільванський князь Дьордь Ракоці зруйнував замок. З того часу замок жодного разу не відбудовували. Підрахунки вказують, що кількість замкових захисників разом із населенням палісаду могла сягати понад півтисячі осіб. Замок не був непохитною цитаделлю і часто переходив із рук в руки, особливо в кінці XVI — на початку XVII століття, коли між Другетами почалися родинні чвари. Колись замок був важливим стратегічним пунктом, зі стін якого можна було контролювати вихід із Ужанської долини, яким проходив торговельний шлях із Угорщини у Галицько-Волинське князівство.

Віктор Тар, «Час Закарпаття»

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Далекосяжна путінська провокація розрахована на дестабілізацію в Україні!"..диверсантка "Правого сектору" Лілія Коц заявила про причетність "Правого сектору" до розстрілів на ......
Володимир Марківський (2016-12-07 17:34:09)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-07 17:01:47)
Один из самых тупых вбросов) укро-жидовская хунта считает украинцев дураками,как и российские жидо-либеральные СМИ - россиян..кругом одни жиды))...
Царь Давид (2016-12-07 12:16:12)
Ну и зачем еще раз доказывать что вы умственноотсталая нация. Все давно это поняли...
петро нюхает зад (2016-12-07 10:53:48)
Стоны необоснованны.В конце концов в стране прошла РЭВОЛЮЦИЯ ГИДНОСТИ !Жить стало лучше,жить стало веселей!...
простофиля (2016-12-06 22:35:16)