"Я мріяв бути водієм з дитинства..."

"Я мріяв бути водієм з дитинства..."

Перша професія, про яку ми розповімо у нашій новій рубриці «PROFорієнтир» — водій маршрутного таксі. Бачимо їх ми мало не щодня. На навчання, на роботу, у гості – нікуди без маршрутки. Ніде не можна почути більше  якісних вітчизняних популярних пісень з високоінтелектуальним змістом та побачити настільки дотепні написи на наліпках, наприклад: «Зупинок «тутка» і «тамка» на маршруті немає» чи «Насіння їжте зі шкарлупою». Здавалось би нічого незвичного – кожен день їздимо, усе знаємо. Проте, яким є життя водія маршрутного таксі? Хто для нього ми, прості пішоходи?

Усе по черзі: почнемо з невеличкого історичного екскурсу. Одна з існуючих версій повідомляє, що місцем виникнення маршрутних таксі є США 1910-х років. Оскільки у цей час покриття на дорогах ставало краще, люди отримали можливість користуватись більшою кількістю транспортних засобів з двигуном внутрішнього згорання. У деяких містах через це трамваї навіть втратили монополію на міські перевезення, адже автівки повторювали їх маршрут. У Радянському союзі маршрутні таксі з’явились у 1930-х роках. Їздили вони у Москві між найбільшими площами, вокзалами, парками. Окремі маршрутки відвозили людей на різноманітні спортивні матчі та змагання. Після розпаду СРСР умови існування громадського транспорту змінились – через низький рівень заробітку людей з’явилось багато пільговиків та «зайців». Таким чином вигравали маршрутні таксі, котрі працювали на суто комерційній основі, через що приносили більше прибутку. Маршрутки з’являються у тих містах, де їх ніколи не було і вже не втрачають своїх позицій.Спочатку маршрутні таксі сприймались пасажирами як дорожча, комфортніша та швидша альтернатива традиційним автобусам. З часом у багатьох містах скоротилась кількість транспортних засобів та якість наданих ними послуг. Отже, люди почали віддавати перевагу саме маршруткам.

Пам’ятаю, у дитинстві любила їздити у великих автобусах, котрі називали тоді «гармошками». І справді ми частенько заходили у задні двері і не передавали гроші за проїзд. Тоді багато хто так робив. Потім містом почали їздити «газельки». Ціна різнилась рази у три, проте, коли ми кудись поспішали, обирали саме їх. Багато часу пройшло і тепер в Ужгороді є безліч маршрутів, за допомогою яких можна дістатись майже куди завгодно.

Нам пощастило мати у рядах знайомих водія маршрутного таксі. Звати його Олексій, і працює він на маршруті «12-а». Не схожий на звичайного  шофера, котрий знає важке слівце та передає свої знання оточуючим, він виявився ввічливим та приязним до пасажирів.

Чесно кажучи, таким маршрутом я їхала вперше (Корятовича – 16-типоверхівка – Україна – Осетія – П’яний базар – Залізнична лікарня — Минай — Розівка), отже не тільки дізналась усе необхідне про цю роботу, а й у Розівці побувала. О 12 годині на площу Корятовича прибула потрібна нам машина. Не пройшло і 5 хвилин, а ми вже від’їхали. Погодьтесь, ми звикли стояти на кінцевих зупинках в очікуванні великої кількості пасажирів, принаймні, щоб усі сидячі місця були зайняті. На момент відправлення у салоні було 7 осіб. Дорогою я зрозуміла, що мабуть прийдеться відчути себе як у американському фільмі, де герой вночі кружляє містом на автобусі. Так і було – я здійснила кілька отаких «кіл». Дочекавшись прибуття на кінцеву зупинку у Розівці, я розпитала усе, що цікавило у водія, не відволікаючи його від роботи.

Що знаєте про історію та розвиток Вашої професії в Ужгороді? Скільки років Ви працюєте водієм маршрутного таксі?

Особисто я працюю вже 2 роки, а маршрутки містом їздять років 15-20. Пам’ятаю, коли ще був студентом були дуже незручні «рафіки», в яких потрібно було майже лежати. Згодом перевезення були покращені і на маршрути закріпили автомобілі марки «Газель». Спочатку я теж працював на цій автівці. Можу лише сказати, що ця машина є взагалі непристосованою для перевезення людей, тим більше по місту. У ній навіть стояти прямо неможливо, потрібно весь час згинатись. Також нема автоматичних дверей, а постійний гуркіт заважав. Якщо сіло 10-12 людей можна їхати, але на якісь більш далекі відстані. Маршрутні таксі сучасного зразка працюють вже років 5, на такій працюю і я. Вони набагато зручніші та більш адаптовані для міських перевезень, при тому, що як для водія нічим не відрізняються від простої  «Газелі» керуванням. Люди можуть спокійно зайти, якщо немає місць постояти рівно, немає зайвого шуму дверей, тощо.

Чи думали Ви у дитинстві, що будете водієм маршрутки? Ким хотіли стати?

Мені це завжди дуже подобалось. В мене батько шофер – він працює на вантажних автомобілях. Змалку він мене брав з собою на роботу і я дуже це любив. Вже тоді мене це захоплювало, адже майже нічого не робиш, їздиш, ще й бачиш світ… Найцікавіше те, що перед очима завжди нова яскрава картинка. Я абсолютно задоволений своєю роботою. Якби не конфлікти із співробітниками та пасажирами, що трапляються час від часу, можна було б сказати, що це не робота, а відпочинок.

Робота, котра передбачає контакт з великою кількістю людей диктує свої особливості. Бувають і конфлікти, і непорозуміння, і зіткнення зі стереотипами… Якою є найпоширеніша помилка пасажирів Вашого маршруту?

В Ужгороді люди вранці мабуть ще не встигають повністю прокинутись чи просто неуважні. Мій маршрут є суміжним з 14-им. Часто буває, що на Корятовича стоїть купа людей: під’їжджає 14-ий – всі пхаються так, що хіба другим ярусом лягати зверху, стою за ним я з безліччю вільних місць – хоч би хтось підійшов. Просто повернути голову в сторону і подивитись, що є альтернатива, здавалось би, не так важко. Я першим у місті зробив великими буквами зверху лобового скла інформацію про свій маршрут. На мене колеги спочатку дивились як на хворого. Мені дивно, чому люди не розуміють, що заплативши ті самі 2 грн можуть сидіти, а не стояти. Ще мабуть треба буде мені зробити великий напис збоку – «Я НЕ ЇДУ НА ПЕТЕФІ» та ще один у салоні «ТАК! МИ ДІЙСНО ЇДЕМО НА КОРЯТОВИЧА». Людям чомусь важко у це повірити і  вони все одно перепитують, хоча щойно самі прочитали.

Чи є у водіїв маршрутних таксі якісь домовленості, щодо поділу пасажирів між собою?

Так, є певний графік руху. Ми намагаємось його дотримуватись, проте є багато чинників, що на це  впливають, зокрема погода чи кількість пасажирів. Частіше за все порушення розпорядку здійснюється свідомо – водії думають про те аби заробити побільше і все. Гадаю, це і є причиною стереотипу, що маршрутчики недалекі люди. Я багато з цим стикаюсь і розумію, що порядних людей на цій професії – одиниці. У мене колись був напарник, який працював 10 років і його довели до того, що він був змушений продати свій автобус і поїхати на заробітки закордон. В нього спеціально забирали його пасажирів і залишали без грошей. І це при тому, що в нього була дружина та восьмеро дітей. І нікому нічого довести було неможливо.

Є країни в яких рух громадського транспорту налагоджений дуже добре – на зупинці люди не чекають довше 5 хвилин. Як вважаєте, яким чином можна вирішити це у нас і чи це проблема взагалі?

По ідеї, воно так має бути. У нас просто ніхто досконально не контролює рух та розклад автобусів. Гарним виходом з цієї ситуації було б встановити водіям достойну зарплатню, аби вони не залежали від кількості пасажирів і не намагалися вже на червоний  проскочити світлофор, бо попереду зупинка повна людей, а позаду  їде конкурент. Наразі ситуація протилежна – скільки людей, стільки і грошей. Звідси і всі конфлікти та проблеми, про які ми вже говорили. У нашому місті точкою перетину маршрутів є «Україна», тому у нас є певний встановлений час, коли ми маємо бути там. За допомогою цього ми вирівнюємо графік та маємо бодай якісь часові рамки.Свого часу мені доводилося бути у польському місті Лодзь, де я був шокований роботою маршрутного транспорту. По-перше, автобуси там великі, комфортабельні, які можуть вміщувати до 100 чоловік, проте ми з другом проїхали майже все місто, але кількість людей у салоні не перебільшувала і 20. Другим важливим чинником було те, що вони курсують без зупину, не набиваючись пасажирами на початковій, не стоячи на кожній зупинці по 3-4 хвилини в очікуванні ще декількох чоловік. Водій там взагалі не займається грошима -  оплата здійснюється за допомогою проїзних, які ти купуєш в кіосках біля зупинок і особисто їх компостуєш під час руху. Можна звичайно і «зайцем», але якщо впіймає ревізор, то штраф прийдеться заплатити шалений. Ми не ризикнули, хоча поляки активно тим користувались. А найбільше мене вразило те, що на кожній зупинці було розміщено табло, на якому були виписані всі маршрути, що проходять через цю зупинку, і час через який транспортний засіб під’їде до людей. Я стояв, дивився на табло 3 хвилини, 2,1… і дійсно під’їжджає потрібний нам автобус. Також мене здивувало, що в кожній машині був встановлений GPS-навігатор і вся інформація надходила диспетчеру і на електронні табло на зупинках. Таким чином за рухом можуть спостерігати і відповідні служби і звичайні пасажири. Хотілось, щоб таке було і в нас, проте тоді ціна проїзду перевалить далеко за 5 гривень.

Пане Олексій, розкажіть будь-ласка, як саме проходить день водія маршрутного таксі?

Перш за все слід сказати, що працюю я з 7.30, проте, прокидатись треба набагато раніше. Спочатку треба дістатись автомобіля. Хтось тримає машину у спеціалізованому гаражі, а хтось, отримавши дозвіл від ДАІ, лишає авто на парковці. Головне, щоб вона була під охороною та був укладений відповідний договір. Після цього потрібно поїхати у гараж, де механік перевіряє технічний стан автомобіля. Також водій обов’язково проходить огляд у медика. Ця процедура відбувається кожного дня.  Потім уже треба їхати на заправку – це займає хвилин 15 (хтось це  робить зранку, хтось ввечері). Ось тепер можна вирушати на маршрут. Так і проходить день – намотуючи кола по місту. Все ж нудно не буває — різні люди, різна погода… Є постійні пасажири, котрі звикли, що я в той самий час приїжджаю, і вони завжди чекають мене, не сідають в іншу маршрутку. Це приємно.

Чи є у перевезенні пасажирів якась «сезонність»? Коли людей найбільше?

На новорічні свята їх дуже мало – усі сидять вдома. У такі дні знімається половина машин з маршруту.  До червня робота ще є – залишається багато студентів, школярів, вихованців дитячих садочків. Липень та серпень – повний штиль, пасажирів немає. Взагалі найбільше ми виграємо за рахунок саме дітей та молоді. Виходить, що літо – найтихіший період.

Коли немає роботи – з’являється час відпочити. Яким чином Ви це робите?

Субота та неділя – у мене завжди вихідні, але так не у всіх водіїв. Зазвичай усі дні є робочими, просто приходиться ставити підмінних водіїв. У такому випадку шофер сам обирає 2 дні у тижні, коли його заміняють. Навіть правилами заборонено працювати більше 5 днів, адже це велике навантаження на організм. Треба розуміти, що специфіка роботи така, що виходиш на роботу – ще ніч, звільняєшся з неї – уже ніч.. У будні немає сил ні на що – лише сидіти вдома і відпочивати. У вихідні вже більше часу. У мене є дружина, дитина, і я з задоволенням проводжу вільний час з ними, прогулюючись містом. Приємно відчувати себе пішоходом. А взагалі, мені робота подобається. Я б нічого не змінював.

Поспілкувавшись з Олексієм ми також дізнались, що працювати водієм маршрутки у місті набагато важче, ніж по області. Також для нас стало відомим, що найпопулярнішими маршрутами в Ужгороді є  14-ий, 10-ий, 7-ий та 21-ий. Прикро, що відносини між колегами на цій професії досить складні та неоднозначні. Розуміння одне одного з точки зору професійної мало б об’єднати водіїв, проте конкуренція та бажання побільше заробити, на жаль, для більшості стоїть вище за порядність та чесність. Мені пощастило поспілкуватись з водієм, який справді любить свою справу і добре знається на ній. Хоча і не вийшло спробувати себе у ролі водія маршрутного таксі (не маю водійських прав), я намагалась дізнатись якнайбільше про цю професію від такого нестандартного представника цієї галузі.

Кожна професія важлива та потрібна, і це беззаперечно. Я не можу уявити життя сьогоднішнього суспільства без громадського транспорту, а відповідно, водій маршрутного таксі – професія просто необхідна. Тож слід поважати та цінувати роботу кожної людини, щоб жити у здоровому суспільстві, що розвивається.

Матеріал підготувала Юлія Юрковецька

 









Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-08
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Далекосяжна путінська провокація розрахована на дестабілізацію в Україні!"..диверсантка "Правого сектору" Лілія Коц заявила про причетність "Правого сектору" до розстрілів на ......
Володимир Марківський (2016-12-07 17:34:09)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-07 17:01:47)
Один из самых тупых вбросов) укро-жидовская хунта считает украинцев дураками,как и российские жидо-либеральные СМИ - россиян..кругом одни жиды))...
Царь Давид (2016-12-07 12:16:12)
Ну и зачем еще раз доказывать что вы умственноотсталая нация. Все давно это поняли...
петро нюхает зад (2016-12-07 10:53:48)
Стоны необоснованны.В конце концов в стране прошла РЭВОЛЮЦИЯ ГИДНОСТИ !Жить стало лучше,жить стало веселей!...
простофиля (2016-12-06 22:35:16)