Взаємовідношення слова й музичного елементу в богослужінні Православної Церкви

Проблема взаємовідношення слова й музичного елементу в богослужінні Православної Церкви є надзвичайно важливою й актуальною в контексті розуміння суті церковної музики. Але перш ніж розглянути дану тему, звернемося до ролі церковнослов’янської мови в богослужінні.Більше тисячі років церковнослов’янська мова несе слово Боже, являючись для Церкви мовою богослужіння, богоспілкування і молитви.На долю народу випало велике щастя прийняти християнство тоді, коли тільки почали формуватися ознаки національного самовизначення і ствердження Апостольського Православ’я. У процесі свого становлення християнство справило значний вплив на свідомість людства, внесло гуманне начало у державне законодавство. Особливо значущою була роль нової релігії й Церкви у створенні нових естетичних ідеалів – людяності, доброти, жертовності. Зміцнення християнського віросповідання супроводжувалось формуванням багатої новими цінностями культури, розвитком писемності, архітектури, фрескового й іконописного мистецтва, богослужбовогоспіву”.Виникнення церковнослов’янської мови пов’язане з іменами слов’янських апостолів – святих Кирила і Мефодія. Як розповідається в Житії св. Кирила, Бог дав йому слов’янські книги, щоб і слов’яни „были причислены к великим народам, которые славят Бога на своем языке”.Але слов’яни не змогли достатньо засвоїти істину нового для них вчення, слухаючи богослужіння на чужій мові. Так було до IXст., поки святі Кирило (в миру Константин) і Мефодій не були призвані надати слов’янам розуміння християнського богослужіння – перекласти для них богослужбові книги з грецької мови на слов’янську.Затвердити слов’янську писемність як особливу релігійну традицію, яка існувала нарівні з грецькою та латинською, було дуже важкою справою. Святі Кирило і Мефодій з 863 року створювали слов’янське богослужіння і слов’янську церковну літературу в Великій Моравії та Панонії, слов’янських державах, розміщених на території сучасних Чехії, Словаччині та Угорщині.За словами нашого сучасника єпископа Іларіона (Алфєєва) „Богослужбові тексти, які використовуються в Православній Церкві, надзвичайно багаті за змістом, в них закладена велика мудрість. Але є перепони, з якими зустрічаються прихожани, – це церковно-слов’янська мова, яку не всі добре розуміють. Церковно-слов’янська мова володієвеликою духовною силою, і досвід показує, що вона не така вже й важка. Потрібно прикласти тільки трохи зусилля, які ми, якщо це так необхідно, прикладаємо для засвоєння мови тієї чи іншої науки, наприклад, математики чи фізики”.Отже, церковнослов’янська мова має дуже велике значення для православного християнина, віруючої людини. На цій мові відбувається богослужіння в Церкві і нею написані святі та богослужбові книги, де кожне слово набуває чинності. Навіть після реформи Петра Iцерковнослов’янська мова в богослужінні не була замінена російською. ЇЇ величава лаконічність і виразність якнайбільше відповідала духу молитви і святодійства.Слова молитви, гімни вдячності і покаяння, які виливалися з глибини сердець великих поетів, містиків, святих, боговидців, дорогоційні для нас. Але в храмі не тільки „слово” служить засобом для возвеличення та очищення душі. Недарма відомий православний мислитель отець Павел Флоренський назвав церковне дійство „синтезом мистецтв”. В своїй повноті воно звернено до всіх сторін людської особистості.Щоб простежити синтез слова і музичного елементу в богослужінні потрібно зрозуміти важливість сутності церковного співу Православної Церкви і його значення в богослужінні. Поняття „церковний спів” та „церковна музика” і в мові і в літературі використовуються паралельно, а інколи й одне замість одного. Цієї точки зору притримувався відомий вчений, дослідник церковного співу Іван Олексійович Гарднер, двотомна праця якого „Богослужебное пение Русской Православной Церкви» до нашого часу не має аналогів за широтою історичного підходу.Проблема розуміння суті церковної музики є однією з найскладніших. Про це свідчить як безпрецендентна довготривалість її обговорення (від Старого Завіту – до сьогодні), так і її багатоаспектність, яка вимагає свого розгляду. Впродовж двох тисячоліть розвитку християнської церковно-музичної традиції сформувався величезний масив літургійної та паралітургійної музики – від григоріяніки і сакральної монодії Сходу до величавих кантат, пасіонів, ораторій Баха, Генделя, Брукнера, Пендерецького та ін. І незалежно від масштабів, жанрів, виконавчого складу постійно актуальною є міра їх відповідності характеру богослужіння.Справа в тому, що вже сама різниця в структурі богослужіння Православної Церкви, римо-католиків, а тим більше протистантів, обумовлює і викликає різноманітні погляди на значення музики під час богослужіння, на сутність церковної музики і її літургічну функцію. Дійсно, інколи ми є свідками думок і поглядів багатьох людей, що церковний, тобто богослужбовий спів, повністю відноситься до області музичного мистецтва. Церковний спів – це, за їх поглядами – хорова вокальна музика, і вся відмінність церковної музики від світської заключається в тому, що вона виконується в храмі під час богослужіння і тексти його – церковнослов’ янські. Крім того, для багатьох є незрозумілим, чому Православна Церква так рішуче відмовляється від інструментальної музики при богослужінні хоча би для підтримки співу. Причиною цьому є, перш за все, аскетичні настрої, що є характерними для східних церков. Загальновідомим є також те, що інструментальна музика використовувалася язичниками під час їхніх культових церемоній.Упродовж віків Церква пильно стежила за розвитком музики, відгукуючись на всі поважніші повороти постановами Соборів, церковних предстоятелів, дбаючи саме про збереження саме духовного виміру музики, її трансцедентальної природи, і цим визначаючи її місце і роль у богослужінні. Ще на Синоді в Аквізграні у 816 році було заборонено світський характер співу в Церкві. В боротьбі з поганськими елементами Церква забороняє сакральні танці на цвинтарах, „бісовскія ігрища” скоморохів. Християни прославляють Господа не бездушними предметами, а благороднійшим природнімінструментом – людським голосом.Богослужбовий спів як символ християнської церкви є однією з форм богослужіння і особливу роль у християнському богослужінні і в храмовому синтезі мистецтв відіграє молитовне слово, читане й співане у відправах, що концентрує в собі й уособлює собою священний зміст. Знаючи й поділяючи думку Церкви про те, що церковне читання й церковний спів тотожні за сенсом, музикознавці приділяють особливу увагу співові. Особливі надії поклалися на церковний спів Православ’ям. Не прийнявши до богослужіння інструментальної музики, Православ’я доручило співові відповідальне завдання – бути єдиним, духовно свідомим виразником істини Слова. Є свідчення, що давні мелодії одноголосних творів народжувалися у потаємній тиші монастирів, надихалися молитовним зосередженням великих подвижників і чудотворців.Молитва, проповідь, повчання та розповідь можуть бути однозначно виражені тільки словами. І в богослужінні саме вони ясно передають думки та ідеї. Тільки слово дає музичним звукам визначений, чітко окреслений зміст. Інструментальна музика, як відомо, здатна перш за все викликати емоції, або емоційні реакції на думки, викликані словом. У піснеспівах, з яких складається богослужіння, міститься в поетичному, популярному та пристосованому для співу вигляді богословське вчення.Православне богослужіння складається зі слів (не має значення – супроводжується тими чи іншими богослужбовими діями чи ні). Слова ці проголошуються чи в формі розспівного читання, чи в формі богослужбового тексту.Формуючими церковний спів факторами являються: 1) богослужбовий текст (тобто слово), 2) богослужбовий чин; 3) музичний елемент.Музичний елемент належить богослужбовому співові і випливає з нього; слово використовує феномен музики для більш ясного вираження змісту і характеру тексту, щостановить синкретичну єдність. Через це музична композиція зумовлена структурою тексту. Віршовому рядкові відповідає музичний рядок, строфі – музична строфа, а піввіршеві – музичний сегмент. Українські вчені-філологи і музикознавці, зокрема І.Огієнко та П.Маценко, вивчали будову гімнографічних текстів старослов’янською мовою. Ці дослідники дійшли висновку, що старослов’янські переклади грецької гімнографії є поезією, яка складається зі строф, а строфа – переважно з двох рядків. Кожен віршовий рядок є повним реченням, а строфа – закінченою думкою. Віршовий рядок поділяється на два піввірша. Строфа найчастіше складається з двох віршових рядків. До строф іноді додаються піввірші: Алілуя, Слава Тобі, Господи, та ін.Отже, характерною і необхідною ознакою богослужбового співу є узгодженість з текстом. А ще – дбайливе та поважне ставлення до слова як носія сакрального змісту. Якщо ми заберемо слова, зберігши тільки музичну сторону богослужіння, то побачимо, що музика, сама по собі, створює тільки настрій, який можна охарактеризувати загальними визначеннями такими, як „сумний”, „радісний”, „святковий” і т д. Однак ці визначення не мають в собі конкретного сенсу. Тільки при взаємовідношенні слова з музикою може йти мова про той чи інший настрій. Тільки слово спроможне наділити музичні звукивизначеним сенсом. Святитель Василій Великий говорив: „Дух Святый знал, что трудно вести род человеческий к добродетели, что по наклонностям к удовольствиям мы нерадим о правом пути жизни. Что же Он соделывает? К учениям примешивает приятность мелодии, чтобы вместе с усладительным и благозвучным для слуха принимали мы неприметным образом и то, что есть полезного в слове. На сей-то конец изобретены для нас стройные песнопения псалмов, чтобы и дети возрастом или вообще не возмужавшие нравам, повидимому только пели их, а в действительности обучали свои души”. Блаженнійший Августин наголошував, що „в музыке и пении человек может излить восторг и полет души. Мелодия дает простор тому, что не умещается в границах слов. Вот почему религиозная жизнь во все века искала религиозного выражения”.За словами професора Московської консерваторії В.В. Медушевського „Музыка вовсе не язык эмоций, вообще не язык психизмов. Музыка – язык онтологии (философское учение об общих категориях и закономерностях бытия, существующее в единстве с теорией и логикой), догматики сердца – православной или дьявольской, язык богооткровенной или лукавой антропологии, веры или зловерия, язык судьбы человека, народа, человечества, язык жизни и смерти, благословения и проклятия. И если мы с таким онтологическим вниманием и глубоко, как подобает христианам, отнесемся к музыке, то нам откроется мудрость древних.Спів під час богослужіння набуває високого і потаємного змісту. „Співи – це свято для тих, хто радіє, втіха для тих, хто впадає у відчай… проповідь Бога, роз’яснює віру, будує Церкву і т.д. ”. Святитель Іоанн Златоуст стверджував: „духовні співи наділені великою користю, потіхою, освяченням і служать приводом до всякої доброї справи, Дух Святий сходить на людину, яка співатиме ці пісні”. Подібно Старому Заповіту „коли Ієзекія наказав вознести жертву цілеспалення на жертовник...і як почалося спалення почався спів Господу, всі зібрані молилися і півчі співали поки не закінчилося цілеспалення” (2 Пар. 29, 27, 28).Богослужбовий спів Православної Церкви насичений всіма багатствами сакрального світу, філософською та богословською мудрістю, глибиною потаємного змісту.Первинність слова ніколи не піддавалася сумніву – полеміка, яка неодноразово виникала протягом сторіч, стосувалася характеру музичного компоненту. Спів Церкви є перш за все носієм Божественного слова: „Пусть раб Христов так поет, чтобы не голос поющего, а слова угождали Богу” – писав Ієроним. Григорій Нисський пояснював: „Безыскусный напев сплетается с Божественными словами ради того, чтобы само звучание и движение голоса изъясняло скрытый смысл, стоящий за словами...”.Слово миінколи, на жаль, розуміємо не так, як Господь і Апостоли. Розуміємо його як безінтонаційну абстрактність. „И Слово стало плотию, и обитало с нами, полное благодати и истины” (Ин.1,14).В греческом языке слово „харис”(благодать) со времен Гомера имело тройственное значение – любви, красоты и милости. Оно было до беспредельности расширено воплотившимся Словом Божьей любви. Его Слово, полное спасительной, воскрешающей нас красоты и любви, так адекватно и должно пониматься. Могучее Слово было засеяно на поле мировой истории, им взошла великая культура, зовущая всех людей в радость открывшейся жизни с Богом и в Боге. Из Слова Божия родилась и прекрасная музыка христианской цивилизации».Ще Іоан Златоуст писав, що „силы небесные воспевают гимны…”, та вважав, що „ангелы витают вокруг наших хоров”. Тут безумовно відчувається пов’язання із Старим Заповітом. Тепер, обстоюючи доречність мелодичного багатства співу, краса якого була незаперечною, богослови могли його „виправдати” в системі тогочасних понять – тобто надати йому понадлюдського виміру. Зв’язок земного і небесного, відбиття ангельського в людському, стверджується в ряді канонічних текстів, в тому числі і в Літургії.Саме Літургія сформувала особливий тип світосприйняття, у відповідності з яким світ є живим єдиним літургійним організмом, де „небеса проповідують Славу Божу і про справи Його віщає твердь” (Пс. 19, 2). До неї як до основи основ століттями люди несли творчі дари своїх сердець, надхненні піснеспіви своїх душ. В її музичній тканині, в молитві зосереджено всю можливу красу, філософську, богословську мудрість, глибину думки. Молитва, як стан душі, неминуче змінює саму людину, накладаючи особливий відбиток на всю її творчість, підносячи її до вершин одухотвореності. Вона суттєво впливає на тембр, звук голосу, надаючи йому благородства і вишуканості. Незаперечним є вплив літургії на довколишній світ. Створеним у момент найвищого духовного піднесення піснеспівам притаманні ознаки надбуття, справжньої високої одухотворенності.Прекрасна квітка Божественної Літургії є коштовною окрасою у вінку християнської музичної культури. Принесена народом, його кращими синами-композиторами до підніжжя Храму Господнього, вона несе навколишньому світові радість, зігріває серця слухачів, об'єднує і наповнює їх любов'ю, миром та божою благодаттю. Н.І.Товтин, доцент кафедри церковного музичного мистецтва УУБА
Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-02
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 19:16:38)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 18:26:46)
Родненький,на когож ты нас покинул? А вообще 2 жулика....
Jktu (2016-11-30 18:55:10)
Новости. Москва." Россия создала танк, аналогов которому не существует" (как и упомянутого танка;))....
Русин (2016-11-30 15:05:27)
Очень странно, люди допущенные до самых сокровенных государственных секретов, так просто могут поменять страну проживания. Пока бывшие укр. чиновники будут так легко перебираться на пост. место житель ......
Вано (2016-11-30 14:26:10)