Церква згадує перенесення мощей святителя Іоанна Златоуста.

Церква згадує перенесення мощей святителя Іоанна Златоуста.

Святитель Іоанн Златоуст, архієпископ Константинопольський, один з трьох Вселенських святителів, народився в Антіохії ок. 347 року, в родині воєначальника.

Його батько, Секунд, помер незабаром після народження сина. Мати святого Іоанна, Анфуси, залишившись у двадцять років вдовою, не стала більш виходити заміж і віддала всі сили вихованню сина в правилах християнського благочестя. Юнак навчався у кращих філософів і риторів. Але, нехтуючи суєтним знаннями язичників, майбутній святитель рано звернувся до поглибленого вивчення Святого Письма і молитовному споглядання. Святитель Мелетій, єпископ Антіохійський (пам'ять 12 лютого), котрий покохав Іоанна, як сина, наставив його у вірі і в 367 році хрестив. Через три роки святий Іван був поставлений у читця. Після того, як святитель Мелетій був відправлений на заслання імператором Валентом в 372 році, Іоанн спільно з Феодором (згодом — єпископом Мопсуетскім) вчився у досвідчених наставників подвижницького життя, пресвітерів Флавіана і Діодора Тарсійської. Особливий вплив на юнака справив високоосвічений Діодор.

Коли померла мати Івана, він прийняв чернецтво, яке називав "істинною філософією." Незабаром Іоанна і Василя визнали гідними кандидатами для заняття єпископських кафедр, і друзі вирішили віддалитися в пустелю, уникаючи призначення. Проте святий Іоанн, сам ухилившись з смиренності від архієрейського сану, таємно сприяв висвячення Василя. У цей час святий Іван написав «Шість слів про священство,» велике творіння православного пастирського богослов'я. Чотири роки провів святий в працях пустинніческого проживання, борючись під керівництвом досвідченого духовного наставника. Тут були ним написані три книги «Проти озброювати на шукаючих чернецтва» і твір «Порівняння інока з царем» («Порівняння влади, багатства і переваг царських з істинним і християнським любомудра чернечого життя»), пройняті високим уявленням про гідність чернечого звання. Два роки святий дотримувався повне безмовність, перебуваючи у відокремленій печері. Для відновлення здоров'я Іван повинен був повернутися в Антіохію. У 381 році святий єпископ Мелетій Антіохійський висвятив його на диякона. Наступні роки були присвячені роботі над новими богословськими творіннями: «Про Провидіння» («До Стагирит подвижнику»), «Книга про дівоцтві,» «До молодої вдови» (два слова), «Книга про святого Вавилов і проти Юліана і язичників."

У 386 році святий Іван був хіротонісаний єпископом Антіохійським Флавіаном у пресвітера. На нього поклали обов'язок проповідувати Слово Боже. Святий Іоанн виявився блискучим проповідником, і за рідкісний дар Богодохновенного слова отримав від пастви найменування «Златоуст.» Дванадцять років святий, при скупченні натовпів народу, зазвичай двічі на тиждень, а іноді — щодня, проповідував у храмі, глибоко потрясаючи серця слухачів.

У пастирській ревності про найкраще засвоєнні християнами Священного Писання святий Іоанн звертається до священної герменевтики — науки про тлумачення Слова Божого. Серед його екзегетіческіх творінь — тлумачення на книги Святого Письма (Буття, Псалтир, Євангелія від Матвія та Івана, Послання апостола Павла) і безліч бесід на окремі тексти святій Біблії, а також повчання на свята, на хвалу святих і слова апологетичні (проти аномеев, иудействующих і язичників). Іоанн-пресвітер ревно виконував заповідь піклування про бідних: при ньому Антіохійська Церква живила кожен день до 3000 дів і вдовиць, не рахуючи ув'язнених, подорожніх і хворих.

На початку Великого посту 388 року святитель почав тлумачення книги Буття. За Чотиридесятницю він виголосив 32 бесіди. На Страсної седмиці говорив про зрадника і про Хрест, на Великодньому седмиці і до П'ятдесятниці щодня парафіяни наставляв його пастирським словом. Тлумачення книги Буття було закінчено в кінці жовтня. З Пасхи наступного року святий почав пояснення Євангелія від Іоанна, а в кінці 389 року перейшов до Євангелія від Матфея. У 391 році Антіохійський християни слухали його тлумачення на Послання святого апостола Павла до Римлян і до Коринтян. З 393 року він звернувся до Посланні до галатів, Ефесян, Тимофію, Титу і псалмів. У бесіді на Послання до Ефесян святий Іоанн викривав антіохійський розкол: «Кажу і свідчу, що роздирати Церква не менше значить, як і впадати в єресь. Церква є дім Отця Небесного, Єдине Тіло і Єдиний Дух. „

Росла слава святого проповідника, і в 397 році, після переставлення Константинопольського архієпископа Нектарія, наступника святителя Григорія Богослова, він був викликаний з Антіохії для поставлення на Константинопольську кафедру. У столиці святий архіпастир не міг проповідувати так часто, як в Антіохії. Безліч справ чекало рішення святителя, він почав з головного — з духовного вдосконалення священства. І тут кращим прикладом був він сам. Засоби, які призначалися для архієпископа, святий звернув на утримання кількох лікарень і двох готелів для прочан. Архіпастир задовольнявся мізерною їжею, відмовлявся від запрошень на обіди. Ревнощі святителя до утвердження християнської віри поширювалася не тільки на жителів Константинополя, але і на Фракію, включаючи слов'ян і готів, Малу Азію і Понтийскую область. Їм було поставлено єпископ для Церкви Боспору, що знаходилася в Криму. У Фінікію, Персію, до скіфів для звернення до Христа язичників святий Іоанн направляв ревних місіонерів, писав послання до Сирії, щоб повернути Церкві маркіонітов, і домігся цього. Зберігаючи єдність Церкви, святий не дозволив могутньому готській воєначальнику, диктував свої умови імператорам, відкрити в Константинополі арианский храм. Багато праць поклав святитель на улаштування благоліпний Богослужіння: склав чин Літургії, ввів антифон спів за всенічним бдінням, написав кілька молитов чину Єлеопомазання.

Розбещеність столичних звичаїв, особливо імператорського двору, знайшла в особі святителя неприємного викривача. Коли імператриця Євдоксія розпорядилася про конфіскацію останньої власності у вдови і дітей опального вельможі, святий став на їхній захист. Горда імператриця не поступилася і затаїла гнів на архіпастиря. Ненависть Євдоксії до святителя розгорілася з новою силою, коли недоброзичливці сказали їй, ніби святитель у своєму повчанні про суєтних жінок мав на увазі її. Суд, складений з ієрархів, справедливо докоряв раніше Златоустом: Феофіла Олександрійського, Северіяна, Гевальского єпископа, незадовго перед тим вигнаного зі столиці за заворушення, і інших — постановив позбавити влади святого Іоанна і за образу імператриці зрадити страти.

Імператор замінив страту вигнанням. У храму юрмився збуджений народ, який вирішив захищати свого пастиря. Святитель, щоб уникнути хвилювань, сам віддав себе в руки влади. Тієї ж ночі в Константинополі стався землетрус. Палац здригнувся. Перелякана Євдоксія просила імператора терміново повернути святого і негайно послала лист вигнаному пастирю, благаючи його повернутися. І знову в столичному храмі святитель в короткій промові благословляє Господа “за всі шляхи Його.»

Наклепники бігли до Олександрії. Але вже через два місяці новий донос пробуджує гнів Євдоксії. У березні 404 року відбувся неправедний Собор, який постановив вигнати святого Іоанна. За видаленні його зі столиці, пожежа звернув на попіл храм Святої Софії і будинок сенату. Незабаром пішли спустошливі набіги варварів, а в жовтні 404 року померла Євдоксія. Навіть язичники бачили в цих подіях небесне покарання за неправедне осудження угодника Божого.

Перебуваючи у Вірменії, святитель ще більш намагався зміцнити своїх духовних чад. У численних листах (їх збереглося 245) єпископам Азії, Африки, Європи і особливо своїм друзям у Константинополі святий Іоанн втішав страждають, наставляв і підтримував своїх прихильників. Взимку 406 року святитель Іоанн був хворобою прикутий до ліжка. Але вороги його не заспокоїлися. Зі столиці прийшов наказ перевести святого Іоанна в глухий Пітіус (в Абхазії). Виснажений хворобами святитель у супроводі конвою три місяці в дощ і спеку здійснював свій останній перехід. У Команов сили залишили його. У склепу святого Василіска (пам'ять 22 травня), втішений явищем мученика («Не сумуй, брате Іоанн! Завтра ми будемо разом»), причастившись Святих Тайн, вселенський святитель зі словами «Слава Богу за все!» Відійшов до Господа 14 вересня 4 0 7 року. Святі мощі Іоанна Златоуста урочисто були перенесені до Константинополя в 438 році. Учень святого Іоанна, преподобний Ісидор Пелусіотскій (пам'ять 4 лютого), писав: «Будинок Давидів зміцнюється, а Саулів дім слабшає, як ти бачиш: він переміг бурю життя і переселився в Небесний спокій.»

Правмир

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-07
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Далекосяжна путінська провокація розрахована на дестабілізацію в Україні!"..диверсантка "Правого сектору" Лілія Коц заявила про причетність "Правого сектору" до розстрілів на ......
Володимир Марківський (2016-12-07 17:34:09)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-07 17:01:47)
Один из самых тупых вбросов) укро-жидовская хунта считает украинцев дураками,как и российские жидо-либеральные СМИ - россиян..кругом одни жиды))...
Царь Давид (2016-12-07 12:16:12)
Ну и зачем еще раз доказывать что вы умственноотсталая нация. Все давно это поняли...
петро нюхает зад (2016-12-07 10:53:48)
Стоны необоснованны.В конце концов в стране прошла РЭВОЛЮЦИЯ ГИДНОСТИ !Жить стало лучше,жить стало веселей!...
простофиля (2016-12-06 22:35:16)