Куди закарпатці можуть поїхати на травневі свята?

Куди закарпатці можуть поїхати на травневі свята?

З легкої руки керівництва держави ми маємо цілу купу вихідних. Завтра розпочинаються травневі свята. Якщо пасхальний кошик вже закуплений, вікна почищені, в хаті прибрано, то можна кудись поїхати. Велика Волинь

Почнемо з північного заходу. Історична Волинь – це не тільки нинішня Волинська область, а й південні частини Рівненщини та Житомирщини, включно з обласними центрами.

Луцьк

Загальновідомі красоти Луцька, та все ж не зайвим буде нагадати про них іще раз. Наприклад, замок XIV століття, що перебуває в незвично доброму, як на українську фортифікаційну спадщину, стані. У XV столітті в ньому відбувався з’їзд монархів Європи. Зараз тут діють кілька музейних експозицій.

Луцький замок

Або костел Петра і Павла. Окрім самого храму, потужного, стильного й монументального, при ньому можна подивитися великі й цікаві підземелля. Кімнати, камери, колодязі, поховання… Будьте готові, що гід тут, хоч і немолодий, проте бадьорий, і любить полякати туристів-роззяв. Треба в Луцьку побачити стародавній архітектурний комплекс Луцького братства, Троїцький кафедральний православний собор, традиційну пішохідну вулицю-«стометрівку», синагогу тощо.

Ну, й головна сучасна пам’ятка Луцька – місцевий «будинок з химерами», а точніше дім-майстерня скульптора Миколи Голованя на березі річки

Стир.

Місцевий Гауді зробив для себе місцевий Будинок з химерами. Тепер це туристичний обєкт.

Загалом Луцьк вас вразить затишною атмосферою, привітними людьми і чистою українською мовою, без галицьої вимови і задирикуватості.

Неподалік Луцька (близько 76 кілометрів), під самим польським кордоном – старовинне місто Володимир-Волинський, колись столиця Володимирського князівства.

У Володимирі зберігся Успенський собор аж дванадцятого століття. Його, правда, неодноразово реставрували-перебудовували, проте нині він виглядає досить автентично, в дусі давньоруської архітектури. Є тут і замкові вали, й різноманітні цікаві будівлі культового та цивільного призначення.

Успенський собор дванадцятого століття.

Дубно Рівненської області розташоване на трасі Е-40 та на досить жвавій залізничній гілці. Головна цікавинка Дубна – ренесансний замок, непогано відреставрований. В ньому є два палаци, башти, гармати, працює музей. Також у Дубні варто подивитися рідкісну для України оборонну споруду барбаканного типу – Луцьку браму. Потужно виглядає колишній костел Бернардинів, заслуговують на увагу й кілька церков та будинків у старому центрі. А поряд із Дубном збереглися вельми екзотичного й романтичного вигляду руїни Тараканівського форту ХІХ століття.

Замок у Дубно.

Рівне не належить до головних туристичних міст країни, але й тут ви знайдете що подивитися: старовинну дерев’яну Успенську церкву, кілька симпатичних вуличок у центрі, «найвужчу в Європі» галерею під назвою «Щілина», парк із екстравагантними скульптурами часів пізнього СРСР (наприклад, величезний коркодил, під яким бухає теперішня «передова робітнича молодь») або сучасну серію симпатичних великих малюнків птахів на стінах рівненських будинків, зроблених художником, що ховається під ніком «Брат».

Старовинна дерев’яна Успенська церква.

Острог (або Остріг, як його тут переважно називають) – класика жанру. Дуже гарний замок князів Острозьких, який навіть дав назву стилістичному міні-відгалуженню архітектури Відродження – «Острозькому ренесансу».

У замку є цікавий, досить великий музей. Також у місті – кілька веж (в одній з них музей книгодрукарства) і храмів. А Острозька академія, «нащадок» академії XVII століття, нині є одним з найркащих українських вишів поза великими містами, вона ж забезпечує тут певний рівень культурного життя.

Твердиня в Острозі

Гоща – теж на трасі Е-40. Селище для півгодинних-годинних відвідин. У Гощі зберігся недомучений радянською владою красивий палац. Оскільки серед його власників були Валевські, виникла легенда про візити сюди закоханого Наполеона. Втім, гощанські Валевські до знаменитої пані Марії відношення не мали, тож доведеться змиритися з тим, що навряд чи сюди їздив Наполеон… Є ще непогана церква, парк і старий млин, чи то ХІХ, чи XVIII століття.

Недомучений радянською владою палац.

Про Житомир прийнято вважати, що нічого цікавого в ньому нема. І першими про це вам розкажуть самі житомиряни. Тільки вірити житомирянам не треба.

Хоч від давніх часів (місто вважається заснованим у ІХ столітті) нічого не збереглося, в центрі є магістрат XVIII століття, два симпатичні костели, кілька церков (в одній з них хрестили Олега Ольжича), кірха, в якій грав на органі батько Святослава Ріхтера Теофіл, колоритні старі квартали. На території товариства сліпих і поряд з ним є дві мальовничі каплички, одна з них барокова – вони зараз у кондиці дуже романтичних руїн.

Не можна пропустити тут Музей космонавтики імені Сергія Корольова (уродженець Житомира) та здоровенну дамбу на річці Тетерів.

Житомир – важливе місце в історії та культурі українських поляків і українських євреїв. Тут було чимало їхніх закладів і діячів, збереглися великі некорополі. Помітну роль у житті міста відігравли колись також чехи й німці. Сьогодні ж, хоч загалом у Житомирі переважає, як і в цілому Центральному регіоні, українсько-російська культурна й мовна мішанина, єврейський, а особливо польський вплив відчувається й далі. Тим паче, що місцеві поляки не зазнали в ХХ столітті таких масових депортацій, як у західніших частинах країни.

Житомир

Навколо Житомира варто звернути увагу, наприклад, на великий художній музей уКмитові – фактично, сільський музей соцреалізму, досить унікальний заклад. Або на парк і костел у Коростишеві (там же з протилежного боку траси й річки на пагорбі стоїть камінь, який вважається видобутим із Тетерева стародавнім ідолом богині-жаби).

Також недалеко звідси – відоме місто Бердичів. Його головна пам'ятка – розкішний католицький монастир Босих Кармелітів. Це одна з чільних римо-католицьких святинь України й дуже красивий бароковий комплекс, збудований на місці замку у XVII столітті. В ньому зберігається чудотворна ікона Бердичівської Божої Матері. Досить знаменитий і костел Святої Варвари вже наступного століття. В ньому повінчалися місцева графиня Евеліна Ганська та французький письменник Оноре де Бальзак.

Монастир у Бердичеві.

 

Велика Сіверщина

З не меншим успіхом можна помандрувати Північчю лівобережною, землями, що мають традиційну назву Сіверщина – від давнього племені сіверців, або сіверян.

Найпомітніше місто тут, звичайно – Чернігів. Воно же і найближче до Києва. Хоч Чернігів постраждав під час Другої світової та подальших перебудов, тут збереглося кілька дуже яскравих архітектурних ансамблів. Скажімо, Дитинець – стародавній укріплений центр міста. У ньому є Борисоглібський та Спасо-Преображенський собори, зразки давньоруської архітектури, пізніша будівля Чернігівського колегіуму, рідкісний зразок цивільного українського бароко – будинок Івана Мазепи.

До речі, про Мазепу: тут же поряд стоїть пам'ятник гетьману, унікальний тим, що на ньому немає підпису, і вгадати, хто ж увічнений у цьому погрудді, може лиш той, хто або знає Мазепу в лице, або впізнає його герб. Мабуть, так запобігають вандалізму адептів «русского мира».

З Дитинця відкривається й найкращий краєвид на річку Десну та на річковий порт.

Барокова Катерининська церква.

Неподалік – струнка й гарна барокова Катерининська церква. Якщо ж прокотитися тролейбусом чи прогулятися трохи вглиб міста, можна познайомитися з іще двома цікавими місцями. Перше – Троїцько-Іллінський монастир на Болдиних горах. Він вирізняється передусім височезною дзвіницею та величним Троїцьким собором (високе «мазепинське» бароко).

За стінами монастиря стоїть зовсім стародавня Іллінська церква (ХІІ століття), а біля неї – вхід до Антонієвих печер, заснованих колись Антонієм Печерським, імовірно, на місці язичницьких капищ. Вони добре облаштовані для прогулянок та екскурсій. На горі, над печерами – могили видатного прозаїка-модерніста Михайла Коцюбинського та поета Леоніда Глібова.

Друге – Єлецький монастир. Красивий, типово бароковий комплекс, славний такими діячами, як Кирило Транквіліон-Ставровецький, Лазар Баранович, Іоаникій Галятовський. З цим монастирем пов'язана й легенадрна постать: Василь Дунін-Борковський. За переказами, цей представник козацької старшини (був певний час чернігівським полковником), що чимало жертвував на монастир, після смерті тривалий час навідувався з того світу до Чернігова та до свого маєтку в передмісті, де влаштовував нічні пиятики.

Буцімто «посмертні пригоди» Дуніна Борковського були змальовані в одній з церков монастиря. Поряд із монастирем знаходиться знаменитий курган Чорна могила, в якому було поховано якогось знатного давньоруського воїна в Х столітті. За різними даними – чи то легендарного засновника міста, князя Чорного, чи то воєводу Претича.

Єлецький монастир

Якщо вже Чернігів сповнений пам'яток українського бароко, та справжньою столицею цього стилю (принаймні з кількісної точки зору) можна вважати місто Ніжин. Тут якась незчисленна кількість барокових церков. Вони стирчать, здається, з кожного закутка старої частини міста. Найефектнішим є, мабуть, козацький Миколаївський собор, церква Іоанна Богослова (є припущення, що її збудував видатний архітектор Іван Григорович-Барський) та Спаська церква.

Ніжин віддавна був одним з центрів грецької громади в Україні. Вважається, що греки стали масово з'явилятися тут іще в часи Богдана Хмельницького. Займалися вони переважно торгівлею та ремісництвом. Від греків у Ніжині лишилась одна з перших міських аптек – Михайла Лігди (1777 рік), — Михайлівська церква, в архітектурі якої відчувається виразний балканський дух, та деякі інші будівлі.

У Ніжині є досить відомий університет, заснований князем Іллею Безбородьком на території власної садиби. Коли він іще був гімназією, тут навчався Микола Гоголь. Старовинна будівля головного корпусу в стилі класицизму досі зберігає дух старовини. Взагалі, центральна частина міста виглядає на диво автентично й старовинно. Мало де, крім Галичини, позалишалися такі цілісні міські ансамблі.

Ніжинський університет

Іще один цікавий населений пункт Сіверщини – Седнів. Десь тут у 1068 році князь Святослав розбив половців. Сьогодні Седнів виглядає на звичайнісіньке північне селище, проте з непоганою концентрацією туристичних об'єктів. Цікаво, що майже всі вони стоять над високим і дуже мальовничим берегом річки Снов.

Це, наприклад, садиба однієї з найбільш відомих козацьких родин Лизогубів. Вона кілька разів перебудовувалася, нині перебуває не в найкращому стані, проте все одно виглядає цікаво. У парку над самим обривом стоїть елегантна альтанка. За переказами, в ній, дивлячись на ліси й поля за річкою, вигадав свій знаменитий вірш, що став піснею «Стоїть гора високая…», Леонід Глібов. У цьому ж парку раз на рік відбувається фестиваль і ярмарок. А сучасні скульптури, які прикрашають тутешні алеї, свідчать про те, що неподалік є будинок творчості від Спілки художників. Час від часу до нього приїздять митці на пленери, і дехто зі скульпторів залишає свої твори в подарунок селищу.

Окрім садиби, Лизогуби звели в Седневі й невеличку кам'яницю (1690 рік). Вона пізніше була з одного боку трохи перебудована в дусі маленького романтичного замку, але все одно виглядає достатньо автентично.

Ще тут варто побачити муровану барокову Воскресенську церкву сімнадцятого століття та дерев'яну Георгіївську церкву того ж віку. Саме в цьому монументальному храмі знімали частину епізодів радянського фільму «Вій».

У Седневі, на відміну від сильно русифікованого Чернігова та досить стандартно україномовного Ніжина, можна почути північну говірку – «гаворку», поширену ближче до білоруського кордону.

Містичне місце: тут знімали «Вія»

І два останні літописні міста. Новгород-Сіверський – місто, в яке досить непросто дістатися, звідки б ви не їхали. Проте доїхати таки варто. В тихому заплутаному містечку над Десною є чимало старовинних пам'яток. Наприклад, Спасо-Преображенський монастир одинадцятого століття. Однойменний собор у ньому спроектував уже у вісімнадцятому столітті Джакомо Кваренгі. Гарний також Успенський собор XVII століття.

Монастир у Новгороді-Сіверському.

Є тут цікава дерев'яна Миколаївська церква. Досить оригінально виглядає колишня гімназія. Більш стандартна, проте цілком зграбна – тріумфальна арка. Екстравагантна пам'ятка – водонапірна вежа, на якій є вмонтовані портрети Леніна та Сталіна. Гарна і колоритна стара забудова міста, часто – з характерним північним різьбленням по дереву.

Оскільки Новгород-Сіверський пов'язаний зі знаменитим Ігоревим походом на половців, у місті можна побачити тематичні пам'ятники – самому Ігорю та Ярославні. Обидва справляють дуже дивне враження, особливо Ігор із «м'ячем», який має символізувати затемнення на початку походу.

Інше місто, яке експлуатує міфологему «Слова о полку…» - Путивль. Тут на пагорбі над річкою Сейм плаче Ярославна. А на сусідньому стоїть легендатний радянський партизан Сидір Ковпак. Тут починався його знаменитий рейд.

Окрім монументів, у Путивлі варто побачити Мовчанський монастир сімнадцятого століття. В ньому цікаво поєднується українські та російські архітектурні традиції. Взагалі, Путивль одним зі перших українських міст увійшов до складу Московського царства, хоча ще певний час переходив з рук у руки. В історії Росії він відіграв деяку роль уже тим, що тут був один з «опорних центрів» Лжедмитрія Першого. В місцевому краєзнавчому музеї навіть збергіається «трон Лжедмитрія».

Аналогічна українсько-російська комбінація – в ансамблі Спасо-Преображенського собору та надбрамної церкви при ньому. Натомість, церква Миколи Козацького виконана в дусі української дерев'яної архітектури.

У Путивлі збереглося також чимало будівель, що передають атмосферу провінційного містечка ХІХ-ХХ століть. А за містом, на Чудній горі нещодавно частково відреставрували старовинний Софроніївський монастир із печерами.

 

Ось – дещиця з того, що може запропонувати на травневі свята українська Північ. Вибір більш, ніж широкий. Щасливої дороги!

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-07
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Далекосяжна путінська провокація розрахована на дестабілізацію в Україні!"..диверсантка "Правого сектору" Лілія Коц заявила про причетність "Правого сектору" до розстрілів на ......
Володимир Марківський (2016-12-07 17:34:09)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-07 17:01:47)
Один из самых тупых вбросов) укро-жидовская хунта считает украинцев дураками,как и российские жидо-либеральные СМИ - россиян..кругом одни жиды))...
Царь Давид (2016-12-07 12:16:12)
Ну и зачем еще раз доказывать что вы умственноотсталая нация. Все давно это поняли...
петро нюхает зад (2016-12-07 10:53:48)
Стоны необоснованны.В конце концов в стране прошла РЭВОЛЮЦИЯ ГИДНОСТИ !Жить стало лучше,жить стало веселей!...
простофиля (2016-12-06 22:35:16)