Містика першого травня на Закарпатті

Містика першого травня на Закарпатті
У деяких селах Закарпаття в ніч із 30 квітня на 1 травня відбувається дуже цікаве, майже містичне дійство. Цей час – можливість для чоловіків за допомогою музики висловити свої почуття до коханих, що ніколи зайвим не буває. Віддавна незмінні атрибути свята – вечірні серенади та «майфо» – «майське дерево»). Як усе відбувається, на власні очі можна побачити в багатьох селах на Берегівщині.Вже дев’ята година. «Не запізно буде для поїздки?» – питаю у Дениса Добри, любите­ля всіляких цікавих мандрівок. «Саме час – на нас уже чекають у Варієві», – загадково всміхається він. Декілька хвилин від Берегова – і ми на місці – в угорськомовному селі, де Боржава стрічається з Тисою, а кордон видно з берега.Єва Філеп, голова організації сприяння розвитку сільському туризму «По горах і долинах Закарпаття», гостинно запрошує до хати. Впадає в око, що дуже схвильована. Адже сьогодні не просто відбудеться традиційне свято – маємо сказати свою думку про це дійство, чи здатне воно привабити туристів.У Варі (Варієво) селяни переважно культивують городину й живуть із неї, а раніше більшість виїжджала на заробітки у сусіднью Угорщину, до якої всього півкілометра. Однак ще 1995 року декілька родин усвідомило, що й удома можна працювати й мати з того гроші. Приміром, якщо приймати туристів. Бо село, хоч і невеличке, але має давню й подеколи героїчну історію. Вчені виявили тут залишки городища, яке датували приблизно Х століттям.Коли вірити літописам, то ще до приходу угрів на місці сучасного Варієва була дерев’яна фортеця Боржо із земляними ровами. Але під час нашестя Батия 1241 року укріплення було зруйноване. Хоч і нині можна побачити його залишки – земляний вал. Кілька років тому тут провадили розкопки археологи з УжНУ під керівництвом В’ячеслава Котигорошка. Вони мали з’ясувати, чия саме тут була твердиня – давніх слов’янських племен чи все-таки угорців. Оскільки виявлені артефакти (керамічні знахідки) датували лише ХІ століттям, то й досі питання залишається остаточно не з’ясованим…«Назва Варі походить від угорського слова Вар, тобто замок, фортеця, – розповідає Єва Філеп. – На жаль, ця споруда не збереглася. Однак ми пишаємося, що жителі села взяли активну участь у селянській війні під керівництвом Дожі та у визвольній війні проти Габсбургів. Ці історичні події тепер також приваблюють сюди численних туристів».22 травня 1703 року у Варах спалахнув виступ селян, який очолив торговець сіллю Томаш Есе. Він прийшов сюди разом із загоном куруців (народних повстанців) із угорського містечка Тарпа й зачитав маніфест князя Ференца Ракоці. Далі прапор повстанців розгорнули у Берегові, а звідти народно-визвольна боротьба поширилася всією Австро-Угорською імперією.Минулого року на річницю цих історичних подій із Торпо до Варієва знову вирушили куруци. Як і понад триста років тому – на возах, у військовому одязі. Правда, тепер довелося долати ще й державний «зелений» кордон, але цю можливість їм надали. Роль ватажка повстанців майстерно виконав голова Торпо Бейла Келемен.Театралізованою реконструкцією мали на меті не лише гідно відзначити річницю визвольної боротьби, а й зміцнити дружбу між нашими народами. Адже не слід забувати, що в першій битві між імператорськими військами (лабанцями) й загонами куруців під Довгим узяло участь і чимало місцевих слов’ян – русинів із Боржавської долини.«Маємо більше згадувати про наше спільне минуле, – каже Денис Добра, голова ГО «Боржавська ініціатива». – Адже й нині прості угорці та українці бажають жити лише в дружбі, незважаючи на всілякі політичні пристрасті. Ми намагаємося ще більше зблизитися за допомогою спільних туристичних атракцій».Але повернімося в ніч на 1 травня. Найперше, що слід відзначити, – це частування гостей. У господині на столі – лише традиційні страви.На перше – ташка-левеш. Ташка – по-угорськи сумка, левеш – суп. Тобто з тіста роб­лять вузлики, які нагадують сумку, що в давнину носили пастухи. Вони, мабуть, і вигадали таку цікаву страву. Ташки годиться робити відповідного розміру, адже надто великі виглядатимуть у супі неестетично.На друге у Варієві роблять ґомбовці або довгі галушки з м’ясом. Ще одна родзинка угорської гостинності – це паленка. Зазвичай – сливовиця. А нас пригостили ще й міцним напоєм із кизилу. Споживати його слід обережно – у декого з несподіванки перехоплює дихання й на очах виступають сльози.«А тепер – головний сюрприз, – раптово каже Єва Філеп. – Усіх чоловіків прошу вийти, а жінок залишитися». На подвір’ї вже чекали музики, які готувалися до виступу. Класичний варіант – гармошка, скрипка й труба. Цих музик спеціально замовляє господар будинку, який хоче вголос засвідчити своє почуття до коханої. Навіть якщо з дружиною живе в мирі й злагоді вже 40 чи 50 років. Чи не всю першотравневу ніч на Берегівщині лунають ці любовні серенади. Причому виконують і угорські мелодії, і «Бесаме мучо» – аби лиш жінкам подобалося. А господиня зобов’язана пригостити гудаків тим, що завбачливо наготувала – тістечками, м’ясними делікатесами і келихом вина. Хоч музики майже не вживають алкоголю – їм доведеться обійти ще чимало обійсть.Тож вирушаємо за ними, аби подивитися на чергове дійство – встановлення майського дерева. І справді – в селі у нічній темряві щось ворушиться з усіх боків. Це хлопці гордо несуть зрубану берізку або тополю, прикрашену різнобарвними стрічками. Дерево приносять і прикріплюють до воріт, де живе незаміжня дівчина. Беруть участь у цьому ритуалі не лише зрілі парубки, а й набагато молодші. Ми зауважили, як «майфо» поклали біля воріт, де доньці господаря виповнилося всього дванадцять років. Але й у неї вже, виявляється, є свої залицяльники…Загалом у цю ніч на Берегівщині майже ніхто не лягає спати. А ось щодо витоків свята, то його корені слід шукати ще в Стародавньому Римі. В античну добу цієї пори рано-вранці виходили у поле з музикою, збирали зелені гілки, якими прикрашали двері своїх родичів і знайомих. У багатьох європейських народів у село або місто вносили зелене дерево, яке називали маєм, або майським деревом, що символізувало прихід літа. Дерево це прикрашали, навколо нього танцювали й співали. Люди також ходили від дому до дому з побажаннями господарям благополуччя та багатого врожаю.У деяких районах Німеччини неодружені чоловіки також встановлюють берізки біля будинків незаміжніх жінок. Майські дерева прикрашаються кольоровими стрічками, а також картонним серцем з іменем коханої. Дерево стоїть аж до 1-го червня. Тоді, якщо дівчині подобається кавалер, то його запрошують на вечерю. Батько дарує йому ящик пива, мати – тістечко, а дівчина – поцілунок.Прижилася традиція й на Берегівщині, а прийшла сюди, вочевидь, із Європи. Без сумніву, вона зацікавить туристів, які з настанням тепла знову зачастили до нашого краю.Олександр Ворошилов, «Старий Замок Паланок»
Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Далекосяжна путінська провокація розрахована на дестабілізацію в Україні!"..диверсантка "Правого сектору" Лілія Коц заявила про причетність "Правого сектору" до розстрілів на ......
Володимир Марківський (2016-12-07 17:34:09)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-07 17:01:47)
Один из самых тупых вбросов) укро-жидовская хунта считает украинцев дураками,как и российские жидо-либеральные СМИ - россиян..кругом одни жиды))...
Царь Давид (2016-12-07 12:16:12)
Ну и зачем еще раз доказывать что вы умственноотсталая нация. Все давно это поняли...
петро нюхает зад (2016-12-07 10:53:48)
Стоны необоснованны.В конце концов в стране прошла РЭВОЛЮЦИЯ ГИДНОСТИ !Жить стало лучше,жить стало веселей!...
простофиля (2016-12-06 22:35:16)