Смітник "Гірчичного зерна" змінить свою архітектуру

Смітник "Гірчичного зерна" змінить свою архітектуру
Облагородити смітник – наша давня мрія. Раніше це були просто контейнери на вулиці. Об них можна було спіткнутися. Вони були подібні до тих, об які досі спотикаються туристи та й городяни на вулиці Волошина просто навпроти входу до торгового центру Едельвейс. Свого часу ми вимурували з піноблоків такий собі майданчик довкола цих контейнерів, звели стіни. Але як показала практика, цього виявилося недостатньо для того, щоб городяни не кидали сміття повз. Тому довкола постійно було багато сміття.

З того часу, як сміттям у місті зайнялася фірма АВЕ – ситуація стала значно кращою. Сміття регулярно прибирають і вивозять. Тому саме настав час перетворити цей смітник з проблеми вулиці Фединця на її, так би мовити, окрасу, як би це не парадоксально звучало.

У соціальній мережі фейсбук ми маємо сторінку, на яку підписано понад 500 наших шанувальників. Саме вони колись відкритим голосуванням у мережі допомогли нам обрати профіль для кафе, розташованого у провулку. Більшість проголосувало за млинці і ось місто отримало «Палачінту». Люди самі здатні творити довкола себе бажаний простір, потрібно тільки зрозуміти, як це все працює.

Маючи позитивний досвід зворотнього зв’язку, ми використали соціальні мережі для збору ідей щодо смітника. Оголосили конкурс з призовим фондом у тисячу гривень. І ми отримали ідеї, базуючись на яких вже цього місяця розпочнемо реконструкцію смітника.

ІДЕЇ

Ідеї, які отримала команда «Гірчичного зерна», надійшли і від фахових художників, і від просто небайдужих ужгородців, що перейнялися проблемою.

Ось лише деякі з них:

Олеся Грабовська радо бачила б об’єкт у народному стилі. Ось що вона написала:

– Мене дуже хвилює зовнішній вигляд нашого міста, зокрема екстер'єр споруд. Я дуже захоплююся дизайном. Цей конкурс мене зацікавив. За кордоном Україна асоціюється з вишиванками, стародавнім українським побутом, культурою та традиціями і т.д. Ці надбання є безцінними, проте ми їх зовсім не використовуємо. В Ужгороді практично немає жодного об'єкту в народному стилі (за винятком музею культури та побуту). Саме тому в мене і зявилася ось така ідея редизайну смітника: пропоную перетворити смітник на арт-об'єкт у народному стилі, зробити його у вигляді хатинки.

Мотиви Олесі заслужили схвалення, і варті бути втіленими де-небудь, але не на такому пожаронебезпечному об’єкті. Та й викидати непотріб в українську хатинку рука не у всіх підніметься. 

Цікавим баченням поділилася Віра Власенко. Свої ідеї вона зосередила на просвітницькій ролі соціальної реклами:

– Є ідея пофарбувати ту коробку, і намалювати на ній ніби три баскетбольні кільця. Над кожним контейнером по одному. І зверху зробити якийсь напис. Або попросити у «Аве» чисті контейнери і їх розмалювати таким чином, ніби смайлик облизується від смачного сміття і каже «дякую». Або ж намалювати на стіні доволі популярний в інтернеті заклик – про порося і кинуте повз сміття.

І хоч авторка ідеї наголошує на тому, що ескізи аж надто схематичні – не бачимо причин не опублікувати ілюстрації до цікавої пропозиції.

Денис Шарлай надіслав ідею вибудувати об’єкт у вигляді будиночка з деталей «Лего». Утім, такий проект, ймовірно, був би доцільний у більш модерному оточенні, аніж старовинні тихі вулички Ужгорода. В усякому разі – спасибі за участь та ідею.

Конструктивно і уважно підійшла до конкурсу Ярина Денисюк. 

Ідея І. Станція «Гірчичне зерно»

Потрібно розмалювати фронтальну стіну, наче це головний вхід на станцію, а на бокових намалювати поїзд, так би мовити «у розрізі» (обидві частини потягу мають бути витягнутими вдаль). Власне, металеві смітники розмалювати як складові частини цього «розрізаного» потяга. Розмалювати їх як 3 вагони, щоб там були вікна, а у них фіранки, дама з собачкою, діти і всякий внутрішній світ цих вагончиків. Чомусь уявляю вагончики брунатно-зеленими. Малюнки, як очікується, ілюструють період початку 20 століття, стиль зображення наближений до художника Йозефа Лади, хоча можна додати трохи реалістичності.

Крім того, можна навіть звести над цими стінами невеликий дашок, що ще додасть композиції реалістичності й об’ємності. І на ньому буде та сама вивіска «Гірчичне зерно», наче це така залізнична станція. Користь із цього така, що сміття не буде розмокати. Було би цікавим ще намалювати або якимось іншим чином імітувати рейки і шпали на землі під смітниками. Дана ідея дверцят не передбачає.

Ідея ІІ. Ранчо

Якщо поставити за пріоритет наявність дверцят – смітник можна оформити як ранчо, закріпивши вигнуті дверцята. Задня велика стінка відповідно розмальовується як будівля оцього самого ранчо. А смітники будуть репрезентувати трьох бичків.

Тут є 2 варіанти:

А. Морда бичків буде на кришці. Тобто ми ніби будемо дивитися на них спереду. Але кришки, думаю, частіше відкриті і то не буде так гарно.

Б. Бички ніби стоять боком, морда збоку. Ну а кришка – це просто спина бичка. 
Малювати я ніколи не вміла) Але постаралася передати першу ідею, страшенно люблю поїзди. Ну і Йозефа Ладу.

Оце підхід! В усякому разі авторка заслужила, якщо не на перемогу, то на нагороду і обов’язково отримає її незабаром, – обіцяють у «Гірчичному зерні».

А проектом, довкола якого буде «обігруватися» майбутнє рішення, стали ескізи Сергія, який попросив не оприлюднювати свого прізвища, що ми з сумом і робимо, публікуючи утім промовисті професійно виконані у 3D роботи.

Як кажуть у «Гірчичному зерні», проектів вони отримали більше – багато з них були просто описані словами на рівні ідей. Команда обговорила їх з відомим у краї дизайнером Олегом Олашиним. Олег, який має досвід успішного стильного і вишуканого дизайну вивісок, фасадів й міського простору, прокоментував деякі роботи.

– Мені дуже подобається проект Сергія – стильно. Естетика на 5. Можливо, варто подумати над функціональним вдосконаленням. Мені чомусь здається, що варто було б щільніше закрити низ конструкції. Наші люди не дуже акуратно сміття викидають – і навколо контейнерів внизу може спостерігатись досить неприваблива картина. Я, до речі, десь так і уявляв собі цей смітник – з черепичним дахом, дерев'яними перекладинами і т.п.

Стосовно паровозів-контейнерів – я не певен, що ця концепція підійде для саме цього місця. Мабуть, для історичного центру потрібне більш спокійніше рішення. Можливо, варто просто пофарбувати контейнери в фірмовий темно-зелений колір. Хоча, безперечно, ідея з паровозами заслуговує на увагу і на якесь заохочення автора. Цю концепцію можна використати десь в іншому місці, бо ідея справді гарна. Чомусь здається, що графічні рішення підходять більше для спальних районів – бо там все і так сіро і похмуро. Для місцин з історичною забудовою хочеться більш консервативних рішень, але гарних. Може туди ще ящики з квітами додати на ці дерев'яні перекладини, щоб оживити конструкцію. Ще б думав, якогось ліхтаря почепити… Але то мабуть буде зайве – смітників з підсвіткою ще в місті не було. Наскільки воно естетично буде виглядати? Може ось ці ліхтарики якось зовні прилаштувати, щоб вони не дуже освітлювали вміст контейнерів, – роздумує Олег Олашин.

Поспілкувавшись з дизайнером, команда-ініціатор заручилася його підтримкою. Олег обіцяв допомогти з рішенням щодо освітлення й кольору, ще раз підтвердивши, що варто базуватися на проекті з черепичним дахом та дерев’яними брусами. Тож, схоже, переможець конкурсу вже «намалювався».

У підсумку, ми поспілкувалися з ініціатором проекту «Гірчичне зерно» Василем Дідичиним. Він поділився ідеологією, якою керується у роботі його команда:

– Для нас важливим є насамперед втягувати людей для створення кращих умов життя для них самих. Дати їм зрозуміти, що не потрібно чекати милості від влади. Влада зараз настільки відірвана від людей, їхніх повсякденних потреб. Вона не втягує людей ні в які життєзабезпечуючі процеси, а живе сама по собі. А суспільство – саме по собі. І тому для нас не настільки важливим є те, що хтось переміг, а хтось програв, як те, що люди були небайдужі. І відгукнулися, і були активні. Це ж треба було витратити свій час, посидіти за комп’ютером. І це зробив на один і не двоє – взяли участь більше десятка людей. Це перший крок. І так за допомогою соціальних мереж ми можемо залучати людей до суспільного життя. Ось у чому феномен. Ресурси і сила є у нас самих. Нам не потрібно нічого вигадувати – поставити завдання, апелювати до суспільства і небайдужі будуть це робити. І дуже важливо ці проекти втілювати. Тоді буде зворотній зв’язок, люди зрозуміють що вони потрібні, що їхні ідеї не закопуються на кладовищі, а втілюються. Це надихає. Настільки, що може об’єднати місто.

varosh

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 19:16:38)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 18:26:46)
Родненький,на когож ты нас покинул? А вообще 2 жулика....
Jktu (2016-11-30 18:55:10)
Новости. Москва." Россия создала танк, аналогов которому не существует" (как и упомянутого танка;))....
Русин (2016-11-30 15:05:27)
Очень странно, люди допущенные до самых сокровенных государственных секретов, так просто могут поменять страну проживания. Пока бывшие укр. чиновники будут так легко перебираться на пост. место житель ......
Вано (2016-11-30 14:26:10)