Щоб не було війни, треба казати файно, тобто “Айно”

Щоб не було війни, треба казати файно, тобто “Айно”

 

Без минулого нема майбутнього. Аналогічно без предків не було б нащадків. Пращури – це як символічні дороговкази потомкам. Юнь передусім запозичує уроки досвіду життя у старшини, котра на перших порах традиційно ласкаво пестить підростаюче покоління, а потім старанно вчить азам праці на прикладі особистого повсякденного способу існування. Словом, праотці  завжди жадали і бажають парості бути людьми, гідними свого родоводу. Вже багато літ минуло, як пішли з життя дід Іван Гримут та бабуся Гафія з рідного Лозянського – батьки мами Ганни, але пам’ять про них варта великої поваги. Земними — простими і чесними вони раз за разом воскресають у думках-спогадах…     

            Завжди у тямці сусідня – стріха в стріху з будинком батьків дерев’яна у зруб хатина, в якій було вічно тепло для душі кожного – свого чи чужого захожого. Гостей могла прийняти чимало, бо в ній знаходилася довга лавиця  Поживали-вікували саме тут старші родичі Гримути. Під одним дахом розміщувалося як житло, так і ґаздівство: кімнатка, що служила одночасно за кухню і спальню, сіни, кліть (комора), хлів, а у сякій-такій прибудові – дровітня та пиливник (стодола). Поруч селилося ще одне тісненьке приміщення, яке послуговувало за крамничку. Подібні торгові точки в той час називали надомниками. Дід і був за продавця при різних владах – чеській, угорській, радянській, а бабуся – неофіційним підсобником за його зайнятості іншими господарським справами. Паралельно за колективного ладу при радянському способу життя трудилися в колгоспі за трудодні. Разом викохали-виростили двох синів та дочку. Особливо гордилися за сина, а мого вуйка Василя, якого, на жаль, вже теж нема в живих. Він у післявоєнний час  став першим офіцером з лозянців, а то була велика честь, дослужився згодом до звання майора. Дід був грамотним челядником на селі, хоч мав за плечима всього два класи школи. Запам’яталися його неабиякий каліграфічний почерк, знання з географії. Мав повно різних карт, які у вільний час розкладував і перед малолітніми онуками, вчивши знаходити континенти, країни, міста… Під час освоєння цієї науки ми часто у нього допитувалися і про місцеву територію – походження чудернацьких і казкових назв навколишніх урочищ. Поважно та грунтовно пояснював кожне ймення. А скільки знав всяких житейських притч, народних звичаїв – міг днями і ночами їх цікаво оповідати. Непогано знався також в історії. А бабусю навчати освіті довелося вже самим нам. Дуже тішилася, що під старість пізнала писемність, яка стала їй у пригоді, зокрема, могла читати газети і журнали. Я, брат Володимир, сестри Олена та Ганна у дитинстві пестливо тулилися здебільшого до перших сусідів-родичів ще й тому, що батьки працювали у Міжгір’ї. Вони нас малюками і доглядали за відсутності дитсадка у селі.

            Дід був першим нашим вчителем у багатьох сільських господарських справах. Скажімо, сінокісному ремеслу. Траплялися за цього діла і курйози. Коли клепав мою косу, я брав його, продовжуючи складати траву у валки. Дід наказує перепочити, а я ще сильніше розмахую косою, щоб був більшим укіс. Тоді він хитро зауважує, що не акуратно скошую стебла, мовляв, гривка за розгонистого руху залишається. Не розумілися ми, що один одного шкодуємо. Я жалів його сили на старості, а він мої у юності. Взагалі він уміло вмів чергувати труд з перепочинком, давав вказівки і нам не надто напружувати фізичну снагу. Як, приміром, в поті чола поколе серед білого дня дрова, то потім не в ліжку, а на потьмянілій лавиці приляже і кількахвилинно подрімає. Замість подушки підкладав долоні. З цього приводу бабуся гнівилася не на жарт. Картала сердито “Люди роблять, а ти спиш”. Сякий-такий – кривдила… А дід хоч би що, ще у відповідь казав:“Айно” ( так.-авт.). Тобто згоджувався, що права. Ми, діти, дивувалися, коли баба, яка з нами повсякчас була надзвичайно ласкавою, сварливо лається, а дідо їй ще догоджає. Розтлумачив нам  свою чудну поведінку за його захисту нами: “Треба бути мудрим, бо слово поза словом і буде війна”. Справді, бабуся швидко мирилися після його розумної фрази, що складалася з одного слова, і їхні сімейні стосунки блискавично нормалізовувалися. Що поробиш, мовляв, коли він не суперечливої натури. І сільська кличка йому відтак приклеїлася буквальна – “Айно”.

            А жили, що не кажи, явно переважно душа в душу, в злагоді крокуючи рука в руку подружньою стежиною до останнього дня. Навіть прожили рівно кожен по 85 років. Незважаючи, що обидвоє постійно курили. Бабуся взялася палити за підказкою єдиного на той час у верховинському краї лікаря Мартона. Дошкуляли здоров’ю утвори на слизових оболонках і він дав рецепт прогрівати ніс… тютюновим димом – де тоді були інгаляційні апарати. Помогло, але Гафія Василівна так і не розлучилася з цигарками. Дуже смачно готувала їжу – вдома у батьків харч чомусь ніколи не йшов так всмак. Хоча дідусь особливо не був вибагливим у харчах. Пам’ятаю, коли йшли мотиками і лопатами прокладати стежки в лісі на подобі теперішнім екологічним – дід умудрявся ще підзаробити і в лісокомбінаті – то в обід смакував одним хлібом з… домашніми яблуками сорту білий налив. Це при тому, що в торбинці було сало та інший провіант. Не виключно, що до такого незвично скромного раціону його привчили колишні кризи, про які він також з сумом розповідав молоді.

            Предки мали шану і авторитет не лише в одному своєму осідку. Доводилося зачувати, коли деякі так і казали: “Піду порадитися до Гримута”. Розсудливим і доброзичливим був мій Іван Іванович у багатьох питаннях-проблемах. Вдавалося йому виручати навіть… ворогів. Згадував, як до хати якось забігли солдати-мадяри, втікаючи від минулої проклятої світової війни. Переодягнув і ще нагодував бідолашних дезертирів, які не хотіли стріляти, а ті взамін на знак вдячності подарували зброю, котру він потім здав, щоб не мати складних клопотів вже з новими урядовцями-совєтами. Як і  з страхом, насамперед за долю свого чада, приховували, що бабусі брат навіки пішов трудитися в Америку. Тоді за такі факти ще як переслідували весь рід.

            Інтересних моментів з життя пращурів можна пригадувати безліч. Розумні і повчальні їхні дії коштують наслідування. Завжди жалію, що не встигав вислухати всі історії, які намагалися оповісти дідусь чи бабуся, бо бажалося м’яч поганяти чи десь інде дозвілля провести серед ровесників. Коли частіше поруч старшини, то більше знань життя, насамперед з минувшини.

            І знову на спомин приходить хата рідних Гримутів. Коли її, ледь не столітню, кілька років тому розбирали до підмурка, то під порогом знайшовся скарб. Дивний, звичайно. І що б ви подумали… Боби квасолі(!?). Натуральні. Сенсаційно збереглися, ніби вчора їх тут заклали, а не майже вік пролежали. Напевно, коли будувалися предки, то, надіючись на врожаї нив і скромні сімейні достатки, навмисно знаково сюди заховали бобові рослини.

            Загадкові і мудрі наші предки, живімо і пам’ятаймо їх!

            На сімейних архівних знімках: дідусь і бабуся в молоді роки з дочкою та на старості з нею, онуками та правнуками (світлини 1943 та 1988 років).

 

Василь ПИЛИПЧИНЕЦЬ


Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 19:16:38)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 18:26:46)
Родненький,на когож ты нас покинул? А вообще 2 жулика....
Jktu (2016-11-30 18:55:10)
Новости. Москва." Россия создала танк, аналогов которому не существует" (как и упомянутого танка;))....
Русин (2016-11-30 15:05:27)
Очень странно, люди допущенные до самых сокровенных государственных секретов, так просто могут поменять страну проживания. Пока бывшие укр. чиновники будут так легко перебираться на пост. место житель ......
Вано (2016-11-30 14:26:10)