Російськомовність Києва тримається на міфі

Неодноразово чула розповіді про всуціль російськомовний Київ. Щоразу дивуюся таким твердженням. А чи про один і той самий Київ ми говоримо? Звідки взагалі існують думки про те, що столиця тотально зрусифікована та ще й має російську рідною?

Я народилася і виросла в серці Києва: на Хрещатику. Тут же народився і виріс мій батько. Його батьки отримали кімнатку в «будинку з зіркою» навпроти ЦУМа ще коли були геть молодими. То були часи, коли квартирний бум ще не почався, і українська інтелігенція жила в центрі, а не була витіснена крутеликами на виселки.

Мої батьки — обоє художники. І як «тусовочні» люди мали просто шикарне коло спілкування, свою величезну компанію, представлену художниками, письменниками, журналістами, фольклористами, музикантами і композиторами, антропологами, археологами… Доволі гарний зріз, щоправда, суто гуманітарний. Згадуючи спілкування на виставках і в галереях, на кухнях та в майстернях, я пам'ятаю здебільшого українську мову. З маминого боку була лише одна російськомовна художниця, а з татового – ювелір. Тож я виростала у цілковитій переконаності: моє місто — україномовне. І тільки з віком зрозуміла, що українська — мова «у вигнанні», мова внутрішнього вжитку.

Днями я розпитала україномовних друзів-киян про дитинство. Більшість з них насмілились на «зовнішню українську» лише за часів студентства.

«Коли ми почали зустрічатися з твоїм татом, то на людях говорили російською, а вдома — українською. Постійно насаджувалася думка про те, що українська — непрестижна мова. Але коли ми поступили на навчання у Львові, це нам сильно змінило сприйняття. І повернувшись до Києва ми перейшли на українську», — розповідає мама.

Але оте правило «на людях — російською» працювало майже скрізь. Навіть ми, діти в школі, вважали за крутість говорити не своєю мовою. Це було як нанести «бойовий макіяж». І внас, і в дорослих. Йдеш у ЖЕК – російською. Сваришся в магазині через неякісний товар — російською. Йдеш до незнайомців — теж «по-городському». Українська лишалася мовою родини, друзів, коханих. Та й те… Кохані нескоро зважувалися відкритися і говорити по-своєму. Тавро «селюк» так довго і старанно насаджуване на україномовних, відлякувало. Престижніше було вдавати з себе рускоговорящєго, ніж показати свою українську. Багато хто навіть не знав, що його колега чи бойфренд вдома говорить не російською.

Коли мені було 13, я отримала листа зі «свого» села. Там я жила 3 роки, бо, на думку батьків, екологічно чиста Полтавщина мала гарно вплинути на міську дитину. Там я мала двох подружок-близнючок, які раптом вирішили мені написати. Витягаю листівку і читаю листа. Російською. З купою помилок, але російською. Це після того, як три роки ми з ними «балакали» по-нашому. На моє закономірне питання "????" дівчата, соромлячись, відповіли: «Ну, ти ж з Києва… Ми думали там всі російською. Ми думали, у вас не прийнято по-вкраїнські балакать».

Днями я розпитала про дитинство україномовних друзів-киян. Більшість з них перейшли на «зовнішню українську» лише за часів студентства. Російська стабільно вважалася «публічною», широкого вжитку.

Вдома ми тролили один одного: «Тату, а він в школі говорив по кацапськи». І всі: «Фуууу!» В траспорті спершу було стрьомно говорити «на зупинці, будь ласка». А на курсі четвертому хлопці вже дивувалися, коли я сказав, що колись говорив російською.

«Батьки говорять українською, але за межами дому з чужими людьми — російською. У школі я задавала питання батькам, чому ми говоримо українською (малося на увазі саме в сім'ї), а всі довкола — ні? Вони сказали, що якщо хочеш, говори російською, ми не проти. Я так спілкувалася до університету, а вже в університеті перейшла на українську повністю», - розповідає журналіст Тетяна Плавська-Ткачук.

«У мене в дитинстві українська — з батьком, родичами… А в школі серед однолітків практично ніхто не ризикував спілкуватись українською, із моїх знайомих знаю тільки одного такого. Інша справа — коли люди вступають в універи і бачать таких самих людей, що спілкуються українською. Тоді бажання саме собою прокидається і на українську переходиться навіть із колишніми знайомими» — ділиться спогадами філолог Сергій Бочечка.

Деякі друзі згадують, як батьки свідомо шукали для них можливість вчитися українською. «Власне я трохи з інтернаціональної сім'ї, батько зі цікавим східним корінням, але корінний киянин. Він страшенно симпатизував українській культурі, мама — українка… — розповідає художниця Анжела - В сім'ї панувала багатомовність. Мене відвели, вірніше відвезли в українську школу, за 7 зупинок… Бо це тоді була рідкість — українська школа. Пам'ятаю насмішки від однолітків за те, що їздила в українську школу».

Богдан Гдаль, веб-дизайнер: «Мене на Деміївці тато здав в україномовний клас, чи не єдиний у 89-му році. Врешті, всі ті однокласники, в яких батьки майже поголовно україномовні, говорили практично тільки російською. Вдома ми тролили один одного… Наприклад, сестра приходить додому і каже: „Тато, а він в школі говорив по кацапськи“ — І всі: „Фуууу!!“ Потім думаю, чого я маю себе ламати? І вирішив шо тепер тільки українською. В траспорті було якось стрьомно спершу говорити „на зупинці, будь ласка“. Потім звик. А на курсі четвертому хлопці вже дивувалися, коли я сказав, що колись у школі говорив російською».

Який з цього можна зробити висновок? Російськомовність Києва — міф. Дійсність — те, що українську робили «непрестижною» для міста. Багато людей, які спілкувалися між собою роками, потім з подивом дізнавалися, що вони є одномовцями. Зараз українська стає мовою свідомого вибору. Мовою еліти, в той час як «низи» тотально зросійщуються під дією суцільно російськомовної масової культури. Звісно, як багатонаціональне та багатокультурне місто Київ у принципі не міг бути монолітним у плані мови. Але коли якийсь знавець «розписується» за мову всіх киян, хочеться обуритися: «А чого це мене порахували?!».


Джерело: Gazeta.ua

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-03
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 19:16:38)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 18:26:46)
Родненький,на когож ты нас покинул? А вообще 2 жулика....
Jktu (2016-11-30 18:55:10)
Новости. Москва." Россия создала танк, аналогов которому не существует" (как и упомянутого танка;))....
Русин (2016-11-30 15:05:27)
Очень странно, люди допущенные до самых сокровенных государственных секретов, так просто могут поменять страну проживания. Пока бывшие укр. чиновники будут так легко перебираться на пост. место житель ......
Вано (2016-11-30 14:26:10)