Який він – файний мер? Більшість вважає, що той, у якого торба грошей

Який він – файний мер? Більшість вважає, що той, у якого торба грошей

Якщо проаналізувати висвітлення в ЗМІ діяльності всіх мерів, які керували Ужгородом за часів незалежності, легко побачити тенденцію: задоволені (та й то відносно) містяни були хіба одним – Сергієм Ратушняком під час його першої каденції в 1994-1998-х роках. Однак згодом і той період ретельно «переглянули», мовляв, люди в першій половині 90-х просто не могли адекватно оцінити роботу Ратушняка – зубожілі після розпаду СРСР вони раділи, що посеред сірості зводяться сучасні (на той час) будівлі, а замість розвалених заводів створюються нові підприємства й робочі місця.

«Лейба» до посади

От і виходить, що хороших мерів, з точки зору критиків, в Ужгороді не було ніколи. Але наші громадяни далеко непоодинокі в такому незадоволенні чинною владою – хоч місцевою, хоч районною/обласною, хоч і центральною. Люди вважають: в Україні впродовж 23 років не було жодного нормального нардепа (крім, хіба трагічно померлих), жодного «людського» президента, не було мерів, гідних своїх громадян. Словом, усіх керівників обираємо ми самі, а потім кричимо, які вони погані.

Інтернет дав нам багато переваг – доступ до інформації, розваг, можливість спілкуватися з великим колом людей і висловлювати власну думку. Але водночас він породив ціле покоління крикунів. Нині для багатьох правдивою стає та інформація, яку найголосніше прокричали. Не потрібно рахуватися із фактами, шукати достовірність, перевіряти інформацію. Головне – вразити.

 Інтригуюча назва чи перше речення повідомлення, слова «ШОК», «БЄЗПРЄДЄЛ», великі літери, бажано найяскравішим кольором, побільше знаків оклику – й інформація спрацювала. Усе як в анекдоті: а ти тепер доводь, що взагалі доньки не маєш. Пояснень і контраргументів ніхто слухати не хоче – це довго й нудно. Навіщо розбиратися, якщо апріорі відомо: поганий.

Дуже часто дорослі поводяться, як діти. Або й гірше, бо у дітей часом виникають слушні питання. Коли в Ужгороді перенесли шкільні канікули, не лише від дітей, а й від їхніх батьків можна було почути: ага, зекономлені на опаленні шкіл гроші покладуть собі у кишеню (варіанти – поїдуть на Канари, куплять новий «Мерседес» і т.д). Так і бачиш картинку: лежить купа грошей, які мали б піти на оплату тепла у школах, натомість волосата рука (і не одна!) гребе з неї пригоршні не рахуючи. І де там хоч якийсь здоровий глузд, бодай окрайчик тверезої думки про бюджети, рахунки, держказначейство.

Найліпша і найлегша мішень для крикунів – діюча влада (куди не плюнь – попадеш!). Пам’ятаєте – Каєві з «Снігової королеви» Андерсена в око потрапило скельце з розбитого дзеркала і він усе бачив тільки поганим. Рідні люди йому здавалися огидними та злими, гарні квіти – гнилими, все навколо – сірим та жахливим. Складається враження, що подібні скельця потрапили в очі більшості ужгородських «активістів» і вони просто неспроможні бачити бодай якийсь позитив у місті. А про своє викривлене бачення голосно кричать, аби переконати й інших: влада усіх нас ненавидить, хоче обдурити, обідрати. Створюють картину, нібито в органах влади працюють якісь закордонні чи інопланетні загарбники, а не такі ж ужгородці, які живуть по сусідству, ходять тими ж вулицями, дихають тим же повітрям.

Така стратегія «викривленого скельця» діє по колу. Цілком очевидно, що з точки зору крикунів, людина стає поганою, щойно займає керівне крісло. Показово, що найістеричніші критики нинішнього чинного голови Ужгорода так само запекло за нього агітували у 2010-му році та демонізували попереднього мера. Можна не сумніватися: хто б не став мером у 2015-му, вже за кілька місяців крикуни запевнятимуть, що він кровопивця.

Краще видно здалеку?

Все це формує настрій вічного невдоволення. Нас переконують, що ми живемо в найгіршій країні, найгіршій області, найгіршому місті, а зробили нам усе це якісь міфічні вороги. Загальноукраїнські ЗМІ маніпулюють, постійно розказуючи про падіння рейтингів держави, про боргові ями, з рейтингів виокремлюють країни на кшталт Гондурасу чи Папуа Нової Гвінеї, щоб продемонструвати, наскільки низько впала Україна. Вбивають у голову: ми нікчемні, ми бездарні, «пропало все!».

Закарпатців, і ужгородців зокрема, переконують у цьому ж, смакуючи мінімальне падіння в будь-якому рейтингу та ігноруючи успіхи. Відтак багатьом здається, що вони живуть ледь не в пеклі на землі. І лише приїжджі, які можуть глянути на картину незамиленим оком, дивуються: люди, а чого ви настільки незадоволені? У вас же класне місто! До Ужгорода переїжджають жити й працювати ледь не з усіх регіонів України, навіть з багатого Києва, бо полюбили це місто.

Показова  реакція мера американського міста Корваліса Джулі Меннен, яка вперше відвідала Ужгород під час святкування 1120-ої річниці з дня заснування. Ця оптимістична, життєрадісна жінка щиро захоплювалася Ужгородом та містянами, хоча їй не намагалися представити ідеальну картинку, а правдиво розповідали про труднощі. «Я розумію, що проблеми є. У Корвалісі так само далеко не все ідеально. Є райони, куди взагалі страшно заходити без поліції. А Ужгород виявився значно кращим, ніж ми очікували», – ділилася вона тоді своїми враженнями. Ось так – американцям подобається, а ужгородцям погано.

Чим гірше – тим краще?

Повертаючись до мерів українських міст, зауважимо – їх не люблять ніде. Рейтингів мерів чомусь практично не проводять, а якщо і є якісь, то вони викликають хвилю заперечень. Наприклад, за версією рейтингу «Людина року» кращим міським головою в 2012-му став неоднозначний мер Харкова Геннадій Кернес.

Справа в тому, що люди очікують від своїх міських голів див. Притому миттєвих. А коли їх нема, очікування змінюються на лють. Показово, що проблеми у всіх українських містах приблизно однакові: поганий стан доріг, недостатньо висока заробітна плата, проблеми з опаленням і так далі. Уже лише те, що проблеми спільні, мало б допомогти зрозуміти, що питання не в фаховості конкретного керівника міста, а значно глобальніші.

Хто серед  українських мерів найкращий? Судячи з відгуків у ЗМІ, ми виділили лише кількох. Наприклад, це мери Донецька, Вінниці. Звісно, у них також є критики, але вони значно тихші. Усіх об’єднує одна річ: вони є людьми «батьків міста».

У Донецьку «батько» – Ринат Ахметов, у Вінниці – Петро Порошенко. Всі, по-перше, мають власний потужний інформаційний ресурс і завдяки цьому створюють керівникам міста позитивний імідж. По-друге, вкладають у міста гроші з власної кишені – щоб тримати рідне місто в якості плацдарму, стартової площадки до високих посад чи під вибори, задобрювати «своїх» містян або просто хвалитися в своєму колі.

Містам, які таких «батьків» не мають, пощастило значно менше. Розраховувати на багатія  з «мішком» грошей не доводиться –  виключно на власний бюджет, який в основному формується в Києві з огляду на кількість населення. А ще останнім часом працює такий «шлюз», як казначейство – воно не дає взяти гроші навіть тоді, коли вони зароблені й лежать на рахунках. Доводиться виходити з того, що маємо.

І не можна сказати, що в Ужгороді застій. Хоча коштів немає, потроху ремонтуються дороги та будівлі. Попри затримки з боку Держказначейства шукають підрядників, які погоджуються працювати в борг. Виходять на інвесторів (які потім не можуть працювати, бо роботу блокують «активісти»). Шукають гранти з-за кордону. Цього мало? Звичайно, мало. Така вже посада – міський голова, – що від нього завжди вимагатимуть більше й більше. І це нормально, бо контроль дійсно повинен бути, а без опозиції влада дуже швидко розслабляється. Погано лише, коли критика стає огульною, а самоціллю є принцип «чим гірше – тим краще». А не реальне бажання допомогти.

Назар Цифра, «Унґвар»

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-02
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 19:16:38)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 18:26:46)
Родненький,на когож ты нас покинул? А вообще 2 жулика....
Jktu (2016-11-30 18:55:10)
Новости. Москва." Россия создала танк, аналогов которому не существует" (как и упомянутого танка;))....
Русин (2016-11-30 15:05:27)
Очень странно, люди допущенные до самых сокровенных государственных секретов, так просто могут поменять страну проживания. Пока бывшие укр. чиновники будут так легко перебираться на пост. место житель ......
Вано (2016-11-30 14:26:10)