Прикладна магія Закарпаття

Прикладна магія Закарпаття

Більшість ужгородців всіляко відхрещуються від прикмет, амулетів, примовлянь і називають їх пережитками минулого та анахронізмами. Але на практиці кожен має пару-трійку власних забобонів, якими часто керується у житті.

Чорна кішка – це вже анекдотичний випадок, але чи не відві­дує голову думка про можливі нещастя, коли бачимо цю тварину? Обручка, що падає з рук нареченої – кожен скаже: поганий знак. А чи позичите ви у різдвяний вечір сусідці моток ниток? Тобто у когось більше, у когось менше, але віра в прикмети живе з кожним.

Причини цього, як правило, – або звичайна любов до традицій, або магічне мислення. Традиційність зрозуміти просто: так приємно було у дитинстві, як бабця на Святвечір клала на покуття під скатертину сіно, мак та часничину. Або, скажімо, вмиватися водою з червоною писанкою, щоб бути красивим. Діти захоплюються ілюзією казки, а згодом намагаються дарувати відповідну атмосферу і своїм нащадкам.

Магічне мислення – це дещо інший спосіб сприйняття прикмет та забобонів. Як правило, йде у ногу з підвищеною релігійністю та передбачає перенесення старих слов’янських вірувань на християнство. Свято Івана Купала так і не стало Різдвом Івана Предтечі. Дуже багато релігійних ритуалів обростають домислами, а іноді видозмінюються до невпізнаваності. Багато в чому магічне мислення заміняє брак освіти, переважно знання фізики, анатомії, ботаніки, хімії та психології. Першим, хто обґрунтував поняття «магічного мислення», був сам Зігмунд Фрейд.

Віра у потойбічні сили додає життя: дослідники з Лондонського університету на чолі з американкою – доктором Стеллою Мак-Гуайр встановили кореляцію між вірою в прикмети і тривалістю життя людини. Серед довгожителів марновірів найбільше. Після 80 років забобонність притаманна 93% осіб, а серед людей «за 90» таких вже 97 %. Згодом експеримент повторили в Остіні, вчені з Університету Техасу підтвердили результати Мак-Гуайр та ще тридцяти подібних досліджень.

Говорячи про віру в забобони, варто окремо розглянути ті, що стосуються немовлят, адже батьки з бабусями готові повірити у що завгодно, аби лише не визнавати власну провину у заподіянні шкоди малюкам. Водночас багато хто прикмети розглядає з позицій: «не важко ж зробити, а може, якраз у тому щось є» або «та нехай, гірше ж не буде».«Унѓвар» вивчив найвідоміші серед закарпатців «немовлячі» забобони.

Немовля не можна підносити до дзеркала – довго не говоритиме і буде мати переляк. У давнину дзеркала вважалися магічними та чаклунськими через незрозумілість їх дії. Вважалося, що річ, яка так запросто копіює людину, може копіювати душу, забирати молодість, роздвоювати особистість. Лякало наших бабусь і те, що малюк не реагує на своє відображення, але це звичайна фізіологія – у перший місяць життя маля бачить світ дуже нечітко.

Червону нитку пов’язують на руку – це захист від темних, нечистих сил. Ритуал зі вчення кабали, яке передбачає, що негативна енергія може проникнути в нас саме з лівого боку. Призначення лівої руки – отримувати, а правої – віддавати, і червона нитка не пропустить негатив. Кабала з’явилася у 13 столітті як продовження іудаїзму. Пов’язувати червону нитку на руку прийнято лише в тих регіонах України, які були густо заселені євреями. Варто додатково зазначити, що православ’я та католицизм кабалу не визнають, засуджують та вважають сектантством.

Дитину до року категорично не рекомендувалося навіть причісувати – не те що стригти. Біблійна легенда про Самсона – головне джерело цього забобону. Як відомо, Самсон мав неабияку силу, поки дотримувався певних обітниць, а коли розповів свою таємницю Далілі, вона наказала зрізати його волосся, після чого безсилого Самсона осліпили.

До 40 днів дитину не можна показувати стороннім – бо можуть наврочити та зі світу звести. Традиція теж походить із Біблії, адже Марія принесла Ісу­са до храму саме на сороковий день. Лікарі також рекомендують у перший місяць життя немовляти обмежити контакти з великою кількістю людей, щоб уникнути інфекцій.

Не колихати порожні коляску та колиску, бо дитина буде погано засинати. Наші бабці вірили, що чорти підкладають в люльку своїх дітей, і якщо їх заколихати – вони там і лишаться. Такого сусіда нікому не побажаєш, а особливо немовляті. Нині лікарі сперечаються про доцільність колисання немовлят, адже не кожен вестибулярний апарат придатний до таких «каруселей».

Не можна переступати через дитину, бо не виросте. Ця прикмета придумана, щоб не лишати немовля на холодній підлозі. До того ж малюки верткі, необережна матуся може просто наступити на дитину і навіть щось їй зламати.

Не бажано називати дитину ім’ям когось із родичів, особливо тих, чиє життя склалося нещасливо – новонароджений може повторити їх долю. Зрештою, нині ніхто не називає дітей Каїнами та Юдами. Важко знайти малюка Адольфа, хоча ім’я маніяка Чикатила без проблем носить багато хлопчиків у слов’янських країнах.

Дітям не можна сидіти чи стояти на порозі, бо поріг – це портал між нашим світом і потойбічним, тому в дитину може вселитися демон. Наукове пояснення цього просте – на порозі можуть бути протяги і малюк може захворіти.

У жодному разі не можна казати, що малюк гарний – інакше дитина буде неспокійна або ж захворіє, переконані жінки. Це пов’язано із тим, що дитина бурхливо реагує на прихід гостей, особливо якщо ті – з гостинцями. Після відвідин і захоплень тим, який малюк хороший, дитина дійсно може погано спати, а то й перебрати свіжопринесену бацилу.

 Про забобони нашого краю багато знає автор книги «Правила життя в Ужанській долині» Аліса Смирна.Закарпатка не лише збирає та увіковічнює звичаї нашого народу, але й дотримується їх у своєму житті.

– Незважаючи на те, що людина я раціональна, реалістка, з двома дипломами, зловила себе декілька років тому, що забобони займають у моєму житті таке ж місце, як і віра. Часто не можу знайти кордон, де йдеться про церковні традиції, а де просто забобон.

Пам’ятаю, як мене стригли дитиною, збирали волосся і несли під вербу, щоб воно росло довге і швидко, як сама верба. Майже три роки тому я народила доньку. Волосся я під вербу не носила, але майже два тижні після пологів не виходила з дому, поки малу не охрестили. На дворі під 30 градусів спеки, а я сиджу вдома і дитину запарюю, бо на вулиці злий дух причепиться до немовляти.

Коли я зрозуміла, що вагітна, не змогла довго втримати таємницю, знаючи – чим довше мовчиш, тим довше дитина не буде потім говорити. Хтось у селі мені сказав, щоб під час пологів я зняла обручку, тоді народжувати буде легше – не допомогло. Ще багато хто знає: якщо донька схожа на тата, а син – на маму, то діти будуть щасливі. Наша донька схожа і на маму, і на тата. А щаслива, бо є нашим щастям і найбільшою радістю.

Тетяна Щоголєва, газета «Унґвар».

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-02
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 19:16:38)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 18:26:46)
Родненький,на когож ты нас покинул? А вообще 2 жулика....
Jktu (2016-11-30 18:55:10)
Новости. Москва." Россия создала танк, аналогов которому не существует" (как и упомянутого танка;))....
Русин (2016-11-30 15:05:27)
Очень странно, люди допущенные до самых сокровенных государственных секретов, так просто могут поменять страну проживания. Пока бывшие укр. чиновники будут так легко перебираться на пост. место житель ......
Вано (2016-11-30 14:26:10)