Українці мають одну кров – жовто-блакитну

Українці мають одну кров – жовто-блакитну

Сьогодні, 21 березня, столичному Майдану виповнюється 4 місяці. Практично всі, хто побував там, стверджують, що це – держава у державі: зі своїми порядками і законами. Серед майданівців було немало і ужгородців. Мова не про тих, хто зробив політику основною професією, а про звичайних людей, які пішли на головну площу країни, бо хотіли змінити життя. Кожен із них може розказати про устрій «держави в державі» і, мабуть, бути корисним у побудові нової країни.

 Кухня

 Телевізійна журналістка Галина Ярцева, приїхавши на Майдан, попросилася допомагати на кухні. Каже, що знала, куди їхала: «Узяла з собою ніж, дощечку, теплі речі. Побачила, звідки виносять їжу, попросилася всередину. Там все було злагоджено, серйозно і на вищому рівні. Свої речі клали вбік, одягали одноразові халати, шапочки, рукавички і проводили дезінфекцію рук.

Зайвих людей на кухню не допускали: лише стільки, скільки було необхідно у певний момент. І ходити туди-сюди змоги не було: ти або працюєш, або йдеш геть. Дівчата-курці звели кількість перекурів до мінімуму. Їжу готували у кількох цехах. Один з них – гарячий, де готувалися гречка, макарони, курятина, «тушонка». «Гарячий сектор» мав швидко розкласти страви і ще швидше порозносити людям на вулиці, аби їжа не охолола. Був повний комплект: м’ясо, гарнір, салат, хліб, ще й виделки видавали.

Оскільки їжа постійно мала бути готова до видачі, то робили й про запас. Працювали хоч і багато, та втоми не відчували. У мене хіба що крепатура після першого дня була, а так усе гаразд. Поруч стояла вся Україна, представлена людьми різного віку: від 16-17 років і до 80. Багато було чоловіків, адже таці з гарячим, коробки з бутербродами, які розносили територією, були досить важкими. І люди старалися. Працювали з такою самовіддачею, ніби роблять це востаннє в житті.

На Майдані я зрозуміла, що українці мають одну кров – жовто-блакитну. Від сходу і до заходу. І моя кухня – це вся Україна».

 Оборона

Таких, як він, називають бійцями. Захисники Майдану, котрі день у день були готові дати відсіч представникам силових структур, хоча сили були відверто нерівні. Дев’ятнадцятирічний ужгородець Ігор Ріхтер поїхав на Майдан 16 лютого напередодні кривавих подій. Входив до закарпатської сотні самооборони, однією із задач якої був захист барикад, а пізніше – Українського дому.

Стверджує, що організація охорони Майдану була на високому рівні: «Домашні пустили з такою умовою, що далі будівлі КМДА я не буду виходити. Довелося трохи прибрехати. А правду розказав, як цілим повернувся додому.

Сидіти вдома, коли кожен з нас потрібен був у Києві, я не міг. Там, на Майдані, була майже зразкова дисципліна. Кожен мав свою зміну: чергували по 4 години. У разі необхідності всі збиралися швидко і чітко виконували накази. Найбільше запам’яталися ті бої… Бачив загиблих. На асфальті – величезні калюжі крові… А у хлопців все ще було попереду. В один момент стало страшно. Але не за себе. За батьків. Навіть не хочу думати, що б із ними було, якби сталося непоправне. Якби зараз виникла потреба знову їхати туди і теж була небезпека – поїхав би все одно. Однак був би вже більш підготовленим, в тому числі й морально».

 Громадський сектор

 Не змогла всидіти біля телевізора і художниця з Ужгорода Олена Гораль-Тріщук. Разом зі знайомою, викладачкою англійської мови Марією Шевкун, придбали квитки до Києва. «Приїхавши, ми побачили, що там – зовсім інший світ. Ми ніби опинилися на іншій планеті. У перший день слухали виступи на сцені. Від вражень я плакала, а сльози замерзали на щоках. Побували на похоронах Михайла Жизнєвського...

На Майдані мене вразив порядок. Все тихо: ніхто не кричить, не шумить, не свариться, навіть по мобілках не говорять. Йдучи колоною, ніхто не штовхається. Скрізь чисто.

На другий день ми потрапили у колону жінок, які йшли на Грушевського до «беркутівців». Ми, матері, йшли на барикади і співали пісні: про рушник, про матір. Все пройшло без ексцесів. Стали на підвищення, а звідти нам кричав головний «беркутівець», аби тримали дистанцію. Ми промовляли гарні слова: що чужих синів не буває, що ми – ваші матері. Але реакції не було жодної. У них – своє керівництво і правила. А ми всі щиро хвилювалися і за тих хлопців, хто по цю сторону барикад, і за тих, хто по іншу. Це ж все – наші діти… Всім важко. Моя старенька мама щодня бере карту України, ставить на стіл і молиться», – ділиться жінка.

 Медична служба

 Володимир Палінкаш, хірург за фахом, поїхав на Майдан в якості звичайного учасника: будував барикади, охороняв периметр. Та професійні знання знадобилися 19-20 лютого, коли людей жорстоко розстрілювали снайпери. «Хірургів тоді у КМДА було мало: троє чи четверо. Всі молоді. Мене попросили допомогти. Коли почали привозити поранених… Я такого в житті не бачив. За 32 роки професійної діяльності – 5-6 осіб з вогнепальними пораненнями. А тут за три години – від 60 до 80… Це неможливо передати. Я, старий дідо, плакав, як мала дитина.

На наступний день операції проводилися уже не тільки на першому, але й на другому поверсі. На кожному було по 4-5 столів. Більше того, власники місцевих кав’ярень дозволяли оперувати поранених безпосередньо на столах у їхніх закладах.

Самоорганізація медичної служби Майдану була на високому рівні. Ми мали одноразові стерильні пакети, було кілька стерилізаторів, купа дезрозчинів. Деякі районні лікарні позаздрили б тому, що в нас було. Медикаментів і засобів для надання першої медичної допомоги теж було вдосталь. На першому поверсі адміністрації навіть не було де все це розташовувати. Тому, як тільки хтось вирішував відкривати нові медичні пункти, ми віддавали мішками. Хтось приніс повну сумку ліхтариків, які надягають на голову, аби проводити маніпуляції під добрим освітленням.

Допоки ми оперували, хлопці на передовій як заведені бігали і надавали допомогу безпосередньо на полі бою. Якби цього не було, Україна ховала б набагато більше своїх синів», – зазначив Володимир.

 Координаційна служба

 Ужгородка Наталія, що дотепер, як і в гарячі часи, виконує функції волонтера-координатора, відмовилася від публікації фото і власного прізвища. На питання, як потрапила до лав волонтерів, розповіла: «Це було тоді, коли влада (Януковича — Авт.) робила все можливе, аби не допустити людей на територію Майдану. Я дивилася трансляцію і бачила, що люди координувалися в чатах: хто з якого району їде, скільки людей можуть підібрати дорогою. Почала робити перепост цих оголошень у соціальних мережах та на інших сторінках ініціатив. Так і познайомилася з волонтерами, операторами, координаторами.

Я допомагала знаходити людей у соціальних мережах, на сторінках активних груп в різних регіонах. Постійно щось було потрібно: то транспорт, то квитки, то одяг, то ліки, то предмети побуту. Інколи обслуговувала «гарячу лінію». Шукати доводилося все: від гарячого чаю до бронежилетів та шин.

Робота триває і зараз. Днями попросили хлопці взуття та форму. Шукаємо спонсорів. Актуальним сьогодні лишається пошук житла для представників східної України. Ось так – зі світу по нитці… У випадку чогось знову буду входити у той ритм: працювати на «гарячих лініях», волонтерити і спати по 3 години на добу».

Марія Орлова, газета «Унґвар»







Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-09
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Ну і ряха, з підручника .Ламбрози.! Не довіряє чиновникам,яких очолює?.Ну так поміняй! Лише не на "манів",досить вже,треба українців з титульної нації до влади ставити , а не своїх на грошо ......
Олег (2016-12-09 19:37:34)
Это тонкий намек на свою отставку по причине: не сработался с коллективом?...
Юрий (2016-12-09 17:53:23)
Саме тому прем"єр навіз в Україну своїх братів по крові з Ізраїлю, Польщі, Словенії... Бо не довіряє українцям розпродажу України - можуть здати народу......
Запорожець (2016-12-09 16:43:32)
Далекосяжна путінська провокація розрахована на дестабілізацію в Україні!"..диверсантка "Правого сектору" Лілія Коц заявила про причетність "Правого сектору" до розстрілів на ......
Володимир Марківський (2016-12-07 17:34:09)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-07 17:01:47)