Ужгородці виходять на пішохідний міст по милостиню. Але не для себе

Ужгородці виходять на пішохідний міст по милостиню. Але не для себе

«Не проходьте мимо! Давши усього одну-дві гривні, ви допоможете нагодувати безхатченків та малозабезпечених ужгородців!», – жінку, котра звертається з такими словами до перехожих на пішохідному мості, бачили багато містян.

 Бачили – так. А чи відгукнулися на прохання? Бо, по-перше, у кожного у голові купа власних проблем і не дуже хочеться морочитися чужими. А по-друге, як каже народна мудрість, «ситий голодного не зрозуміє». На щастя, не всі в Ужгороді діють за таким принципом.

 «Не можемо сказати людям, що наступного тижня, через брак коштів, не приїдемо»

 Її звати Олена Горняк. Кожному охоче розповідає, чим займається. Коротко – «годують голодних». Тих, хто ледь зводить кінці з кінцями, у місті, виявляється, чимало. Тільки Оленина організація, головою якої є її чоловік Роберт, щотижня годує в середньому 200 таких ужгородців. 

«У «Щасливі роми» входимо ми з чоловіком, моя подруга Елеонора і ще кілька людей, що готують їжу у різних місцях Ужгорода. Всього їх 4: у районі ринку «Білочка», на Радванці, на вулиці Тельмана і поблизу «П’яного базару». Сьогодні п’ятниця, тож ми – на «Білочці». А щовівторка на Радванці годуємо виключно дітей.

Більшість людей, що приходять сюди, нормально харчуються лише раз на тиждень, тобто коли приїжджаємо ми. Іншими днями вони порпаються у смітниках і перебиваються тим, що знайдуть. Декотрі намагаються заробляти самостійно, однак не завжди вдається», – пояснює Олена Горняк.

Про те, як почала займатися доброю справою і чи легко це, розповіла «Унґвару»: «Ми зареєстрували громадську організацію, адже хотіли якусь користь приносити місту. Щоправда, тоді уявляли все досить приблизно. А потім мій чоловік поїхав у Дніпропетровськ за програмою обміну досвідом. Повернувшись, сказав: «Давай годуватимемо людей!».

Ідея мені сподобалася. Та було трохи страшнувато, адже це – велика відповідальність. Ми ж тепер постійно мусимо виконувати взяті на себе зобов’язання. Не можемо сказати людям, що наступного тижня через брак коштів не приїдемо. Вони чекають. Упродовж 2 років ми витрачали виключно власні гроші. На якомусь етапі це стало важко. Тоді й вийшли на вулицю з проханням до небайдужих допомогти.

Тепер нерідко проводимо акції у місцевих супермаркетах, де збираємо не гроші, а продукти. Коли видається вільний день, стоїмо на пішохідному мосту. За день можна назбирати 200-300 гривень. Тоді одразу складаємо акт і закуповуємо харчі. Насамперед ті, що не псуються: гречку, макарони, рис, горох. Частина грошей залишається на м’ясо чи сосиски, які потім змішуємо з кашею. І смачно, і поживно. Продукти розподіляємо по «точках» напередодні «годувальних» днів.

Допомоги, чесно кажучи, не бачимо ні від кого. От хіба ужгородці пожертвами допомагають. Декотрі телефонують і просять прийти забрати продукти, які вони придбали для нас. Пожертви збираємо не щодня, адже маємо основні місця роботи, тож цілодобово «пропадати» на мосту нема змоги. До речі, крім продуктів та грошей, збираємо ще й одяг. Він цим людям теж необхідний».

 У черзі за їжею – і безхатченки, і просто малозабезпечені 

 На невеличкому столику – 40-літрова каструля з перловкою і сосисками, консервовані огірки, хліб, чай. Люди вишикувалися у чергу, та стоять сумирно – слухають пастора Роберта. При словах про шкоду алкоголю схвально кивають головами і повторюють останні слова почутих фраз. 

Далі починається те, за чим всі, власне, й прийшли: Олена та її колега Елеонора розкладають у тарілки їжу. Та навіть тоді штовханини немає. Більше того, відбуваються речі, які у такому товаристві видаються нетиповими: жінка, що стоїть першою у черзі, просить спочатку нагодувати Олександра, «бо він сліпий», та Віктора, «бо у нього зламана нога».

У черзі – й ті, кого у суспільстві зневажливо називають «бомжами», і ті, хто має власне житло, однак нерідко голодує. Серед них – колишній військовий, який опинився на вулиці, адже став жертвою квартирних шахраїв. Олена Горняк показує рукою на жінку, яка 20 років тому втратила сина, стала залежною від алкоголю і тепер веде «бомжацьке» життя.

«Насправді годування – лише частина нашої роботи. Ми усім, хто готовий змінитися, пропонуємо реабілітацію. Маємо домовленість із центрами у Києві та Житомирі. Та за 3 роки зголосилися поїхати лише 12 осіб, а «встояли», тобто прийняли нові правила і розпочали інше життя, лише двоє.

Один з них – 30-річний наркоман. Батьки вже не знали, що робити: і лікували, і в центри різні відправляли, але він завжди «зривався» і повертався до наркотиків. Тепер, після проходження реабілітації, веде нормальне життя і працює в Києві.

Інший випадок – 60-річний чоловік, котрий бомжував і пиячив. Пройшов реабілітацію, після повернення знайшов покинутий будинок у селі, сам відновив його, допомагає селянам копати-садити, і так заробляє на життя. Уже не бродить, не п’є. Такі факти підтверджують, що проводимо свою діяльність не дарма. Знаєте, іноді з колегами йдемо містом, з нами люди вітаються і дякують. А ми навіть не всіх упізнаємо», – розповідає пані Олена.

 Зламані долі...

 Після завершення трапези починається другий етап – роздача одягу. У черзі – далеко не всі, більшість розійшлася. Важко наважитися підійти до когось із цих людей із тим, аби розпитати про їхню долю і теперішнє життя. Незручно якось, бо ніколи не знаєш, що довелося пережити людині і як вона до цього ставиться. Тим не менше, збираю докупи силу волі і підходжу...

Віра Мартігіна – пенсіонерка. Має квартиру, в якій проживає сама. Отримує мінімальну пенсію, якої не вистачає, аби хоч відносно нормально харчуватися. «За комунальні сплачу, а потім ледь животію. Правда, перші 2-3 дні дозволяю собі трохи або м’яса, або ковбаси, або фаршу чи риби… А потім приходжу до Лєни. Все, що пропонують, – дуже смачно. І салатики готують смачні… Навіть рецепт хотіла взяти!», – поділилася жінка.

Історія Едуарда Мацюпи взагалі вражає. «Я тимчасово не працюю. Свого часу закінчив юрфак у Львові. Юристом не працював, а пішов у підприємці: спочатку поставляв у Німеччину казеїн, поки у 96-му не попав під бандитську «роздачу». Тоді бізнес довелося згорнути. Потім був директором підприємства «Уж-мода», яке займалося пошивом жіночого одягу для німецького та французького ринків. У 2000-му був визнаний найкращим роботодавцем області серед представників малого бізнесу. Потім з певних причин довелося закривати підприємство. Згодом створив 2 ательє, але через проблеми з площами згорнув і це. А тепер – нічого. Ускладнюється ситуація ще й серйозним переломом руки: кістка відділилася від плечового суглобу, та ще й розійшлася. Пастор сказав, що тільки диво мене врятує. Поки доводиться шукати тимчасові заробітки. Коли здоровий, то беруся за будь-яку роботу. Хоч вантажником, аби лиш гроші заробити. Але заробити поки не вдається – доводиться ходити сюди. Олена та її колеги – молодці», – сказав пан Едуард.

Перше, що спадає на думку, поспілкувавшись із цим чоловіком, із розділу філософії: ніхто з нас не знає, де опиниться через певний проміжок часу і у яких умовах перебуватиме. Тож завтра, коли будете йти пішохідним мостом, не проходьте повз Олену. Подумайте, чи не варто хоча б раз на тиждень відмовитися від пачки цигарок чи шоколадки заради тарілки каші для того, хто так цього потребує?

P. S. Охочі передати харчі чи одяг можуть зв’язатися з волонтерами за номерами: 093-488-78-79 (Олена), 095-476-10-49 (Елеонора).

Джерело: Марія Орлова, газета «Унґвар»   






Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-08
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Далекосяжна путінська провокація розрахована на дестабілізацію в Україні!"..диверсантка "Правого сектору" Лілія Коц заявила про причетність "Правого сектору" до розстрілів на ......
Володимир Марківський (2016-12-07 17:34:09)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-07 17:01:47)
Один из самых тупых вбросов) укро-жидовская хунта считает украинцев дураками,как и российские жидо-либеральные СМИ - россиян..кругом одни жиды))...
Царь Давид (2016-12-07 12:16:12)
Ну и зачем еще раз доказывать что вы умственноотсталая нация. Все давно это поняли...
петро нюхает зад (2016-12-07 10:53:48)
Стоны необоснованны.В конце концов в стране прошла РЭВОЛЮЦИЯ ГИДНОСТИ !Жить стало лучше,жить стало веселей!...
простофиля (2016-12-06 22:35:16)