Як міністр спорту в Падіюні зарядку робив (ФОТО)

Як міністр спорту в Падіюні зарядку робив (ФОТО)

Суботній ранок 12 квітня подарував неочікувану зустріч із Міністром молоді і спорту України Дмит­ром Булатовим. Юні каратисти Закарпатської обласної федерації Шидокан в одному із залів ПАДІЮНу брали участь у семінарі, а на наступний день мали доводити, що заслужили пояси вищого рівня майстерності. 

Поки дітвора відпрацьовувала удари на татамі, у двері зайшов Дмитро Булатов. У джинсах і спортивному светрі, без охорони і без журналістського пулу. До мого «наскоку» із запитанням «Чи є у вас 15 хвилин вільного часу?» поставився з порозумінням. Поговорили на лавці, а потім він пішов… робити зарядку із дітьми.

– Дмитре, з якою метою ви приїхали на Закарпаття і як опинилися у ПАДІЮНі?

– У ПАДІЮНі – бо мій друг Нодарі Цирікашвілі є бранч-президентом Шидокан в Україні, а зараз тут змагання з цього спорту. Нодарі, до речі, пройшов зі мною весь Автомайдан. І завжди, коли було дуже небезпечно, був поруч. Тож приїхав і його підтримати, і у своїх «глобальних» справах.

На Закарпаття запросив голова облдержадміністрації, оскільки плануємо перенести ряд великих спортивних подій, що раніше проводились у Криму, у вашу область. По-перше, тут сприятливий клімат, екологічна обстановка, та, з різних точок зору, хороші умови для спортсменів. По-друге, голова ОДА сам зініціював зустріч і запропонував різносторонню допомогу.

Наразі розглядаються інфраструктурні питання і ті, що стосуються розвитку спорту загалом. Насамперед треба допомогти об’єктам, яким непросто. А ще ми прагнемо, аби у спорті не тільки не відбувся спад, а й була можливість розвиватися, незважаючи на те, що об’єми бюджету урізані. Вже зараз можна сказати, що ми дамо поштовх розвитку спорту на Закарпатті.

– Про які об’єкти конкретно йдеться?

– Рано про це говорити. Певні напрацювання є, однак, я б не хотів забігати наперед. Нерідко наші наміри видаються у ЗМІ як факти, а я потім змушений витрачати купу часу на їх спростування. Поки збираю інформацію і, як прийде час, зможемо говорити про конкретику. До того ж у нас є і короткотривалі плани, і довготривалі.

– У міністерстві зараз багато роботи?

– Дуже!

– А чи підтримуватиме фінансово влада такі заклади, як ПАДІЮН? Це – дуже потрібна Ужгороду установа, адже оплатити заняття дітей у приватних школах чи гуртках не всім, на жаль, під силу...

– У частині функціонування об’єктів – буде. В Україні відбулося суттєве зменшення бюджету, однак воно є невеликим по міністерству.

Але я прихильник того, щоб не просто «вибивати» у бюджеті гроші, а давати керівникам подібних підприємств і комплексів практичні інструменти. Вони можуть самі розвивати об’єкти, приносити додаткові гроші. Для цього існують абсолютно прозорі цивілізовані засоби. І не треба боятися говорити вголос слово «комерція». У ці об’єкти можна успішно додавати комерційну складову, але в жодному разі не забувати про соціальну.

До речі, у Києві ми вже подібний експеримент провели, і дуже успішно. Бо якщо керівник зможе заробляти гроші і правильно їх розподіляти, то за рік у будь-якому об’єкті відбудуться значні покращення. І це можна робити не тільки із об’єктами спортивного спрямування.

Спілкуємося зі спортивними федераціями і з’ясовуємо, що можна зробити, аби бізнес вкладав гроші у спорт. Сьогодні держава не може покрити все необхідне, тому треба залучати спонсорів. Так є в усьому цивілізованому світі. Але бізнес, який допомагає спорту, повинен мати преференції. Хоча це не означає, що дамо таким спонсорам незаконно виграти тендер або ж щось у такому роді.

– Чи готові представники бізнесу вкладати гроші у спорт, зважаючи на соціально-економічне, та й політичне становище України?

– Якщо їм дати додаткові можливості – то так. Я запропонував провести «круглий стіл», адже бізнес сам знає, що йому потрібно. Головне – щоб це можна було втілити в життя і щоб воно пройшло фільтр суспільства. Тож, як зберемо пропозиції бізнесу, пропустимо через суспільний фільтр і думку власних експертів, – знайдемо вихід. І перші кроки вже зроблені.

На вирішення питань я дивлюся не тільки як міністр, але й як представник суспільства, адже практично постійно був саме по ту сторону. Звичайно, радитися із людьми – це непросто і затратно по часу, але саме цього прагне суспільство. А я маю працювати для людей, а не навпаки.

Джерело: Ярослава Матвійчук, газета «Унґвар»    









Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Стоны необоснованны.В конце концов в стране прошла РЭВОЛЮЦИЯ ГИДНОСТИ !Жить стало лучше,жить стало веселей!...
простофиля (2016-12-06 22:35:16)
Не хочу никого оскорбить,НО закрадывается сомнение в адекватности авторов законопроекта.Они представляют СКОЛЬКО ЭТО СТОИТ.Может для цветущей страны для которой кредиты МВФ пыль,это не проблема???Може ......
простофиля (2016-12-06 22:26:34)
Ну и где же запись? История с компроматом точно напоминает анекдот о неуловимом Джо....
Федя (2016-12-06 20:57:36)
Скоро ты и задние лапы так же поднимешь......
Валерий (2016-12-06 20:41:37)
Порошенко добре казав віддати гроші в казну Кадиров-Онищенко сам насправді жадібний відмовився от і весь сир- бор результат ми читаємоі ковтаємо це все лайно....
Анна (2016-12-06 19:29:58)