Поневіряння ужгородського Леніна

Поневіряння ужгородського Леніна

Міська рада Ужгорода знову згадала про пам’ятник Леніну. На сесії 29 травня депутати, серед іншого, вже вкотре вирішили розглянути питання про передачу монумента Мукачівській єпархії греко-католицької церкви. «Унґвар» з’ясовував, де ж був латунний Ілліч останні 20 років і що тепер його може чекати.

На площі Народній, яка тоді ще називалася на честь вождя пролетаріату, Ленін простояв усього 17 років. Його встановили у 1974-му,  але не з першої спроби. Хоч радянська преса з ідеологічних міркувань оминула це увагою, перший пам’ятник Леніну в центрі Ужгорода був гіпсовим. Замінили його на довговічніший, латунний, без розголосу.

З часом підміна пам’ятника обросла міськими легендами, нині вже теж підзабутими. Розказували, зокрема, що в першого варіанту скульптури було дві кепки – на голові та в руці.

Історія з головними уборами навіть має правдиве підґрунтя. Скульптор Макар Вронський, який ваяв Леніна чи не в половині українських міст, одного разу, у Дніпропетровську, дійсно автоматично «видав» вождю подвійний комплект кепок. Але тоді пам’ятник переробили ще в майстерні, а Вронський надалі взагалі зарікся ліпити головні убори. Тому й ужгородський пам’ятник був із непокритою головою.

У 1991 році з центра Ужгорода Леніна прибрали. На це зважилися одними з перших в Україні, бо й режим ГКЧП Ужгородська міська рада відкрито не підтримала найпершою. Відтоді й донині монумент лежить у скрині на території комунального АТП 072801, що на вулиці Погорєлова. Пам’ятник, перенесений на задній двір підприємства, охороняють від збирачів металу не тільки собаки, а й таємниця: схованка вождя аж ніяк не схожа на мавзолей.

Ужгородський Ілліч – за 75 тисяч євро?

У 2000-х роках про скульптуру знову згадали – та одразу вирішили її позбутися. Якраз  Мукачівська греко-католицька єпархія звернулася по допомогу у встановленні пам’ятника Андрію Бачинському.

У серпні 2010 року депутати міської ради одноголосно проголосували за те, щоб безплатно передати монумент єпархії. Жодного комуніста у міськраді тоді не було, тому депутати пораділи своїй перемозі над тоталітарним минулим і розповідали, як гарно дивитиметься у місті пам’ятник єпископу-просвітителю.

Але обласний комітет КПУ залишити таку подію поза увагою не міг. Комуністи звернулися до прокуратури, аби оскаржити рішення міської ради, наполягаючи на культурній та історичній цінності пам’ятника.

Зрештою, в радянські часи він таки входив до державного реєстру пам’яток; до того ж на той момент ужгородський Ленін був одним із останніх у Західній Україні. Вже у жовтні депутати задовольнили позов міського прокурора і вирішили поки не зачіпати скульптуру.

Майже одночасно до Ужгородської міської ради написав листа комуніст із Луганська, депутат тамтешньої обласної ради Владислав Кривобоков. Його пропозиція була для міста цілком вигідною: Кривобоков пропонував за власні кошти профінансувати виготовлення пам’ятника Андрію Бачинському та передати його ужгородській громаді, а натомість Леніна забрати собі. Обіцяв оплатити і всі витрати на транспортування.

Але невдовзі луганський депутат тихенько передумав, а нині його здолали інші, не менш ексцентричні клопоти. У міській раді ж порахували, що на товар таки можна знайти покупця; пам’ятник оцінили у 75 тисяч євро. Трохи згодом ціну знизили до 20 тисяч доларів. Нині, якщо розглядати скульптуру виключно як кольоровий брухт, вона коштуватиме до 150 тисяч гривень. Але охочих купувати Леніна більше немає.

У 2014 році, після того, як революціонери нового покоління стали валити пам’ятники старих революціонерів по всій Україні, згадали про минуле і в Ужгороді. Тут валити було нічого; єдиною здобиччю юних ненависників Ілліча став його барельєфний портрет на закинутому заводі.

Але навесні міська рада, якою вже керував її секретар – Віктор Щадей, вирішила, що й схований пам’ятник для чогось згодиться. На сесії 17 квітня прийняли рішення, в якому ішлося, що пам’ятник недоцільно охороняти та зберігати, натомість потрібно утилізувати.

Духовенство каже: Ленін – це святиня

У Мукачівській греко-католицькій єпархії про Леніна говорять не дуже охоче. Хоч передачу пам’ятника громаді свого часу ініціював особисто єпископ Мілан Шашік, зараз він – не в захваті від цієї ініціативи. На його думку, в Україні і без того нелегко, і всім потрібно шукати порозуміння. Пам’ятник же залишається святинею для досить великої кількості людей, і його руйнування може призвести до нових конфліктів. Тому, вважає священик, мудрішим буде відкласти такі суперечливі питання до спокійніших часів.

Хоча пам’ятник єпископові Андрію Бачинському, наголошують в єпархії, Ужгороду все ж необхідний. Його роль для Закарпаття переоцінити важко. Саме завдяки Бачинському виникла окрема Мукачівська єпархія, а Ужгород став духовною столицею закарпатських греко-католиків. Крім єпископської резиденції, сюди перенесли духовну семінарію, створили єпархіальну бібліотеку, яка налічувала більше 9 тисяч книг. За сприяння Андрія Бачинського розвивалися і світські школи та бібліотеки.

Єпископ похований у крипті Хрестовоздвиженського собору. Пам’ятник йому хочуть поставити неподалік – на площі, що носить його ім’я. Проект скульптури ще із 2008 року розробляє художник Василь Роман. У 2011 році зі Словаччини привезли кам’яну брилу, яка має слугувати постаментом. Цей камінь освячено, і от уже майже три роки він зберігається на ВАТ «Ужгородський турбогаз». Сам пам’ятник, за задумом автора, буде бронзовим; от тільки ж де взяти ту бронзу?

Наш Ленін – один на багато квадратних кілометрів

Залишити пам’ятник Леніну в цілості просять закарпатські комуністи. Їх позиція за роки не змінилася. Колишній нардеп, член КПУ Іван Мигович вважає, що у 1991 році монумент знесли незаконно, і ті події треба визнати вандалізмом.

«У країнах Європи, на які ми орієнтуємося, пам’ятники колишніх епох не руйнують, – говорить Іван Мигович. – Їх не обов’язково тримати на центральних площах, але можна створювати музеї, історичні куточки, бо все ж це – частина минулого, досить важливого для Ужгорода».

Зібрати культурну спадщину радянської доби, серед якої – і нечисленні нині пам’ятники Леніна, комуніст пропонує, наприклад, у Закарпатському музеї народної архітектури і побуту.

Після масового «ленінопаду», що пройшов Україною слідом за останнім Майданом, відшукати цілий пам’ятник Леніну не так вже й легко. На Закарпатті найдовше простояв монумент у Чопі – там його перенесли у тихий скверик біля будинку престарілих, але невідомі «месники» все ж скинули і розтрощили кам’яну скульптуру. У сусідніх областях Іллічів теж уже не знайти.

Закарпатцям, утім, щоб показати дітям, як виглядав засновник першої у світі соціалістичної держави, не треба їхати до східних областей або до Росії. Найближчий від Ужгорода пам’ятник Леніну – у Будапешті. Там ще в 1993 році був створений парк «Мементо», де експонуються сліди радянської доби. Скульп­турних зображень Леніна там аж три.

Попри полярність оцінок самого Володимира Ульянова, його портрети з роками стають дедалі рідкіснішими, а відтак і ціннішими. Поки ж, що б не вирішила Ужгородська міська рада, тритонний вождь досі у сховку.

Михайло Щоголєв, газета «Унґвар», фото з мережі Інтернет.






Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Иван, не стоит нести чушь. В Крыму три языка являются государственными: русский, украинский, крымско-татарский....
Андрей (2016-12-06 13:52:34)
Кацапській мові не місце в Україні доки москалі оккуповують українську землю. На Донбасі і в Криму повністю заборонено українську мову та освіту. Треба відповідати ворогам, завезеним з рязанщини-моско ......
Іван (2016-12-06 03:21:12)
Надо расследовать схемы, по которым Ляшко стал миллионером и приобрел ряд элитных квартир и апартаментов! Какие олигархи и за что ему платили!?...
Гость (2016-12-05 21:03:13)
Надо расследовать схемы, по которым Ляшко стал миллионером и приобрел ряд элитных квартир и апартаментов! Какие олигархи и за что ему платили!?...
Гость (2016-12-05 21:01:32)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 19:16:38)