Василь Роман про те, як в Ужгороді оновлюється єпископська резиденція (ФОТО)

Василь Роман про те, як в Ужгороді оновлюється єпископська резиденція (ФОТО)

Поки ЗМІ обговорюють всі «за» і «проти» облаштування скверу біля греко-католицького кафедрального собору в Ужгороді, на площі Бачинського облаштовують менший, але теж дуже значимий об’єкт – палісадник перед єпископською резиденцією.Докладніше про це — відомий закарпатський скульптор Василь Роман.

.– Кам’яний ювілейний хрест, який ми нещодавно встановили перед фасадом єпископської резиденції, прийшов на зміну бетонному, котрий із плином часу та під дією дощів і морозів почав руйнуватися і об’єктивно потребував заміни. Робота над створенням нового хреста розпочалася з ініціативи єпископа Мілана Шашіка та за підтримки одного з благодійників фонду ім. блаженного Теодора Ромжі –  Андрія Удовиченка.

Довгий час сквер був закритим і заростав як знав. Разом із початком проектних робіт пам’ятника єпископу Андрею Бачинському, було зроблено перші кроки: вирубали чагарники, замість старих асфальтованих доріжок зробили нові, викладені кам’яною бруківкою і повністю узгоджені з архітектурною схемою. Коли ж стали обирати місце для майбутнього пам’ятника, довелося вирішувати цілий ряд несподіваних питань. І саме хрест, робота над яким йде до завершення, був складним вузликом у цьому проекті.

Справа в тому, що при обговоренні художньою радою першого проекту в єпископа виникло питання: чи не перекриватиме хрест композицію, яка постане позаду нього і буде майже на одній осі. Оскільки жодних намірів рухати хрест єпископ Мілан Шашік не мав, було запропоновано обирати альтернативне місце розташування пам’ятника Андрею Бачинському, з наміром надати йому величне і самостійне звучання. Це і стало причиною тривалих творчих пошуків.

Щоб знайти компроміс, була створена ціла серія проектів, один із яких передбачав встановлення монумента на розі палісадника з перспективою на вул. Духновича, над меморіалом репресованому духовенству. Але після інженерних розрахунків виявилося, що опорна стіна перевантажена, а тому ще «тиснути»  недоцільно і небезпечно. 

Поворотним моментом у творчих пошуках став день, коли вирішили замінити бетонний хрест на новий, кам’яний. Адже при заміні можна розглядати можливість обирати трошки інше місце розташування хреста. Так несподівано ми повернулися до початкових архітектурних пропозицій, які визначали місце розташування пам’ятника Андрею Бачинському. А відтак почалася активна робота над робочою моделлю майбутнього монумента.

Одним із найважливіших кроків на цьому етапі був вибір матеріалу для постаменту і одночасно для нового хреста. З попереднього творчого досвіду як автор я запропонував словацький травертин – чарівний світлий камінь, що в якійсь мірі нагадує мармур. Саме з ним я мав задоволення працювати на скульптурних симпозіумах за кордоном, і результати роботи мене надзвичайно надихали. Для пересічного читача: словацький травертин застосовано в архітектурних елементах оздоблення фасаду нинішньої ОДА – колишньої Народної Ради.

І знову ж таки, за підтримки Андрія Удовиченка ми поїхали в Словаччину, до родовища цього благородного каменю, і придбали цільні блоки – для виготовлення нового хреста, та один велетенський камінь – для пластичного постаменту до пам’ятника єпископу Андрею Бачинському.

Ювілейний хрест – як колишній, тільки різьблений із суцільного каменю

Нам вдалося зберегти архітектурну структуру старого хреста. Аж настільки, що деякі люди, які бувають тут майже щодня, робили комплімент, мовляв, гарно відреставрували. В архітектурному обличчі резиденції майже нічого не змінилося. Дуже важливо, що хрест стоїть на тому ж місці, але при цьому має, так би мовити, два фасади. Тильний бік також наповнений зображеннями і тим самим формує гарний камерний простір для створюваного пам’ятника єпископу.

Ми тепер можемо спокійно ставитися до майбутнього образу як такого, що пропонує нам діалог. Нарешті з’явилася чудова можливість відступити від стереотипів, які супроводжували пам’ятники попередньої епохи, що встановлювалися до дат і були елементами монументальної пропаганди, далекі і відсторонені, з театральними жестами та сумнівним архітектурним звучанням. Спілкування з ними закінчувалося при першому погляді. Але вони окупували найкращі площі та сквери нашого міста.

Тепер же ми вільні від намагань зробити пам’ятник біль значущим, ніж хрест. Образно кажучи, ми більше нічим не зобов’язані перед вулицею. Тепер можна зосереджуватися на ракурсах, відстанях, силуетах, які зустрічатимуть нас при входженні в сакральний простір палісадника, навіть уявляти тактильні моменти, коли враження формуються прямим дотиком руки..

Світла тональність Хреста і величного постаменту вдало гармонуватимуть із відреставрованим фасадом резиденції, з колористичним наповненням архітектурного ансамблю. Також беремо до уваги маленький внутрішній простір у палісаднику, сформований зеленими насадженнями. Основними характеристиками монументальної композиції будуть внутрішня динамічність форми постаменту і рукопис вітру у величній мантії єпископа. Так у двох словах можна окреслити концепцію нашого проекту.

 Делікатна реставрація рятує від примітиву «атеїстичної епохи»

Зараз завершується комплексна реставрація будівлі єпископської резиденції. Маємо досить хороші результати: як ззовні, так і всередині. На головному фасаді при заміні штукатурки нам вдалося зберегти всі елементи декору, рельєфні герби, капітелі. Повністю відреставровані дерев’яні вікна, відновлене мідне покриття двох веж. При створенні меморіалу репресованому духовенству максимально тактовно використано камінь, а окремі елементи, скажімо, хрест, є оригінальним артефактами, часточками історії.

Хрест, який став домінантою меморіалу, зберігався у крипті кафедрального собору. Своєю формою від дуже подібний до тих, що сьогодні прикрашають головні вежі. Його історію, можливо, колись дослідять мистецтвознавці. Так само часточками історії є уламки мармурових сходів кафедрального собору, з яких ми створили ядро меморіалу: основу для хреста і символічний вівтарний камінь – місце для квітів і лампадок. Намагаємося втручатися в історичне середовище максимально делікатно і використовувати ті ж матеріали, що нам дісталися у спадщину.

Коли площа отримала ім’я Бачинського, постало питання таблички на розі опорної кам’яної стіни палісадника. Знайшлася можливість виконати її не на металі чи пластику, а використати гарний природний камінь, який абсолютно колористично і фактурно вписався у старий мур. Майже непомітно – але коли шукаєш, то знаходиш. Так само тактовно намагалися поставити інформаційне табло при вході в резиденцію, щоб було співзвучно з існуючим історичним контекстом.

Дещо інакше склалося з реновацією сходів кафедрального собору. На превеликий жаль, там відбулася повна реконструкція без відома архітектурно-мистецької ради. Глянцеві гранітні блоки прийшли на зміну стареньким мармуровим сходам, які при вмілій реставрації ще не одне століття могли чесно служити і свідчити про високу європейську естетику, що наповнювала наше місто у найкращі роки його становлення. Але чавунні перила нам таки вдалося відстояти, хоча оригінали було поруйновано при невмілому демонтажі. Спільно із заводом «Турбогаз» ми відтворили литво за збереженими зразками і встановили історичні перила на новостворених сходах .

Нещодавно нам вдалося завершити реставрацію кам’яної балюстради в інтер’єрах резиденції, а точніше – при старих дубових сходах, що ведуть до єпископської каплиці. За часів минулої влади, минулої епохи, гарний камінь був під сотнею шарів масляної фарби. Довелося все розібрати, щоб мати змогу очистити камінь від «якісної радянської фарби», після чого виявилось, що ці перила не відповідають місцю, де встановлені. Їх, очевидно, було знято і використано при перебудові резиденції. В мене виникла гіпотеза, що це могло бути огорожею вівтарної частини першої церкви, яка тут стояла: це властиво єзуїтським храмам. Якщо так – то нам вдалося зберегти ще одну безцінну річ такою, якою вона була майже чотириста років тому.

 Рука Отця як символ надії

Повертаючись до теми Хреста, признаюся: робота тривала значно більше запланованого часу! Понад чотири уявні дати ми прострочили: до Пасхи, до Хрестовоздвиження, до наступної Пасхи… І завжди було таке відчуття, що образ ще повинен дозріти, розуміння змісту і форми має бути повним і переконливим. І кожен наступний етап відкривав нові рівні змісту, хоча, здавалось би, тема однозначна і безліч разів прочитана. Хрести різної форми повсякденно зустрічаються нам і сприймаються як усталені символи.

Моє особисте сприйняття Хреста Господнього завжди базувалося на думці, що це не кінцева зупинка людського життя. Воскресіння – це зміст і мета принесеної на хресті жертви. Мабуть, тому я почав роботу з тильної частини хреста, орієнтованої до майбутнього пам’ятника, позначивши її символом воскресіння і цитатою з Біблії: «блаженні ті, що не бачили й увірували...».

Стоячи позаду хреста, усвідомлюючи, що по той бік зображено символ нашого спасіння, а поряд стоїть добрий пастир, дякуючи якому греко-католицька церква нашого краю зажила найвищого розквіту, освіта і культура народу набула європейських традицій, а Ужгород отримав статус метрополії краю, – можемо по-особливому пережити моменти особистої віри і подих історії.

Титульна ж частина Хреста вибудовувалась у дуже цікавій послідовності. Від початку в розмові з благодійником  Андрієм Удовиченком ми торкалися стилістичних питань – у візантійському чи в латинському ключі буде створюватись ікона Хреста Господнього.

Зрозуміло, що п. Андрій мав глибоке особисте ставлення до майбутнього Хреста, мав власне уявлення і тактовно пропонував свої версії трактування образу Спасителя.

Багато варіантів було розглянуто, але кожного разу мова йшла про риси оптимізму, світлої надії… Окремі з них характеризувалися поглядом Сина Божого у небо, до Отця небесного. Час від часу мова йшла про бронзове литво, щоб прискорити завершення роботи… Але цільно-різьблений хрест із неглибоким делікатним рельєфом став кінцевою реалізацією.

Можемо детальніше говорити про іконографію нашого Хреста, адже кожен із елементів зображення є важливою і невід’ємною часткою Великого Змісту.

Композиційна побудова зображення – Хрест у Хресті. Внутрішній хрест, на якому розп’ятий Спаситель, розташовано вище горизонтальної осі зовнішнього хреста. Від цього виникає відчуття, що Ісус широким жестом розпростертих рук надіймає власний хрест, створюючи під ним особливий простір, в якому присутні Марія Магдалина, Свята Марія, Святий Іоан та сотник Лонгін – біблійні персонажі, які традиційно зображуються на іконах Хреста Господнього. Святі своїми німбами торкаються внутрішнього хреста, немов молитовно входять у спілкування з розіп’ятим за людські гріхи Сином Божим.

Довший час у роботі над зображенням я уникав того моменту, коли моїм рукам доведеться різьбити череп – Голову Адама. Він традиційно зображується на придорожніх Хрестах. Я навіть почав вигадувати способи, як обійти цей трагічний символ, адже сьогодні він дуже часто застосовується як знак смерті у найрізноманітніших контекстах і поєднаннях. Подумки я почав шукати інше вирішення, адже Адам нерозривно пов’язаний і з деревом.

І за дивним збігом обставин один із діалогів з о. Владиславом Ігнатишиним, недільні проповіді якого мене завжди глибоко вражають, відкрив ще одну сторінку в історії створення Ювілейного Хреста.

На моє запитання, що робити з небажанням різьбити у підніжжі Хреста Людський Череп, отець Владислав знайшов цікаву відповідь: «Буває так, що на іконі зображують кров Христову, яка капає з ран і омиває Голову Адама, який, за легендою, похований на Голгофі, на місці, де був розп’ятий Ісус Христос. Омиває від гріха і відкриває шлях до життя вічного, до єднання з Творцем...» Це була гарна відповідь, яка надала зображенню вертикального внутрішнього зв’язку.

Але після короткої зосередженої паузи я почув наступну думку, яка мене буквально окрилила: «Іноді зустрічається, що в підніжжі Хреста іконописець зображує Дерево». Я в легкому потрясінні спитав о. Владислава, чи він має здатність читати найпотаємніші думки, адже я не встиг навіть слова сказати про свій намір.

Таким дивним чином процес творення наблизився до кульмінаційного моменту, форма і зміст поєдналися і почали пульсувати в гармонійній вертикалі, по якій хочеться і з легкістю дається направити щиру молитву до Отця Небесного, благословляюча рука якого увінчує найвищу точку кам’яного Хреста.

А деякі таємниці нехай кожен розгадує особисто: у кожного – свій непростий шлях до Господа.

Розмовляла Тетяна Щоголєва. 7dniv.info   









Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-08
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Далекосяжна путінська провокація розрахована на дестабілізацію в Україні!"..диверсантка "Правого сектору" Лілія Коц заявила про причетність "Правого сектору" до розстрілів на ......
Володимир Марківський (2016-12-07 17:34:09)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-07 17:01:47)
Один из самых тупых вбросов) укро-жидовская хунта считает украинцев дураками,как и российские жидо-либеральные СМИ - россиян..кругом одни жиды))...
Царь Давид (2016-12-07 12:16:12)
Ну и зачем еще раз доказывать что вы умственноотсталая нация. Все давно это поняли...
петро нюхает зад (2016-12-07 10:53:48)
Стоны необоснованны.В конце концов в стране прошла РЭВОЛЮЦИЯ ГИДНОСТИ !Жить стало лучше,жить стало веселей!...
простофиля (2016-12-06 22:35:16)