Нетипові подорожі ужгородців: не завжди з комфортом, зате з пригодами!

Нетипові подорожі ужгородців: не завжди з комфортом, зате з пригодами!

Багато хто обожнює подорожувати. Як це приємно: запланувати відпустку, обрати місце, зібрати валізи, сісти на поїзд чи літак… Але деякі закарпатці будують свої подорожі зовсім інакше. Комусь, аби побачити різні країни світу, потрібен мотоцикл, комусь – велосипед, а комусь – лише власні ноги. Отже, про незвичні подорожі і про те, як до них треба готуватися.

Автостоп – можливість «зануритися» у середовище

Ужгородець Дмитро Джміль, як уже розповідав «Унґвар», уперше поїхав автостопом 7 років тому. Спочатку – відносно недалеко: Україна – Словаччина – Угорщина – Україна. Та коли вирішив разом з подругою вирушити у навколосвітню подорож, підготувалися ґрунтовно: пройшли медобстеження, зробили необхідні щеплення, багато прочитали.

Досвід Дмитра доводить, що великих грошей такі мандрівки не вимагають: усе – пішки і на «попутках». Головне – мати трохи харчів і кошти на мінімальні потреби. Щоправда, це в тому випадку, якщо ночувати планується просто неба чи в людей, які можуть запропонувати нічліг.

У Китаї ужгородцю з подругою довелося місяць жити у наметі. А ще – спати на дахах багатоповерхівок, розстилаючи картонні коробки.

Можна «заробити» гостинність, попросившись на роботу. «Коли я сідаю в машину до когось, то завжди розпитую, чи є можливість попрацювати в нього або ж у когось із його знайомих. Так, ми косили траву в одному з сіл Киргизії, а в Туреччині збирали лісові горіхи. Іноді виконували хатню роботу у людей, що нас прихистили. Цікаво було у В’єтнамі під час збору бананів на плантації. Але величезна перевага таких мандрівок – можливість «зануритися» у середовище і на власному досвіді побачити, як живуть люди».

Дмитро подорожував автостопом різними країнами. Почав із України, а далі – Росія, Казахстан, Узбекистан, Киргизія, Монголія, Китай, В’єтнам, Лаос, Камбоджа, Таїланд, Малайзія, Індія, Пакистан, Грузія, Вірменія, Нагірний Карабах… У планах – відвідати Канаду, Сполучені Штати Америки, Мексику, Гватемалу, Аргентину, Африку.

Для подорожей на велосипеді головне – бажання

Першим велосипедом Дмитра Кудашева у далекому дитинстві був «Гномик». Відтоді любов до двоколісних засобів пересування тільки зростає. Каже, що серйозне захоплення почалося у 2009 році, коли придбав перший гірський велосипед. Саме з того часу почав брати участь в аматорських перегонах та велосипедних мандрівках.

«Завдяки зручному розташуванню Закарпаття, подорожувати можна хоч і щодня, в різні країни: Угорщину, Румунію, Словаччину чи Польщу. Якось у мене було натхнення відвідати сусідню Словаччину. Доволі спонтанний порив.

Вирушив один, більше сміливців не знайшлося. На переході в Селменцях дуже швидко перетнув кордон. Оскільки маршрут заздалегідь не розробляв, вирішив проїхатися навмання. Тож доїхав до найближчого міста в Словаччині – Великі Капушани (близько 10 км від кордону). Покатався містом, ознайомився і поїхав назад, перетнув кордон знову за лічені хвилини», – розповів «Унґвару» Дмитро.

Стверджує, що багато його знайомих подорожують саме велосипедом. І головне, що для цього потрібно, – бажання. «Знаходяться і час, і можливості. Потрібно розмітити маршрут (хоча б приблизно), дізнатися, де і як можна перетнути кордон, чи є можливість зробити це з велосипедом, де можна зупинитися. Також варто ознайомитися з місцевими особливостями. Наприклад, у Латвії для їзди на велосипеді потрібно мати посвідчення водія.

Необхідно володіти мінімальними знаннями про країну, яку збираєшся відвідати, її особливості та традиції. Непогано знати мову, але не обов’язково – у багатьох країнах можна обійтися англійською. Щоправда, її теж треба знати», – каже, усміхаючись, хлопець.

«Я для себе поділяю подорожі на 2 типи. Перший, коли ти долаєш певну дистанцію кілометр за кілометром, постійно пересуваючись, ночуєш у різноманітних місцях, спілкуєшся з людьми, відкриваєш для себе щось нове, насолоджуєшся краєвидами.

Другий тип – коли приїжджаєш у певну місцевість, проживаєш в одному місці та робиш щоденні радіальні виїзди у різних напрямках, а ввечері повертаєшся на початкову точку.

Між цими типами є невеличка різниця: якщо подорожувати, «долаючи милі», то необхідно мати доволі багато часу і все спорядження возити з собою. А от розміщення та дослідження певного регіону вимагає менше часу, та і спорядження можна лишити «на базі», проте й побачити вдається менше.

Нещодавно мій брат із сім’єю відвідав Литву, де провів десять днів, проживаючи у кемпінгах в наметах та подорожуючи морським узбережжям на велосипедах. Кожен день вони зупинялися на ночівлю в новому місці. А інші знайомі відвідали Словаччину і провели декілька днів у Татрах, жили в готелях і щодня робили радіальні виїзди. В результаті й одні, й другі – задоволені та планують наступні подорожі», – розповів Дмитро.

На мотоциклі – у кожну країну

Олега Неживого більше знають як Олега-полярника. І недарма, адже на своєму мотоциклі, долаючи тисячі кілометрів, ужгородець побував за полярним колом.

«Перша моя поїздка на мотоциклі за межі країни відбулася у 1994 році, тобто рівно 20 років тому. Тоді на своїй «Яві» відвідав Угорщину. Згодом були Хорватія та Німеччина. А у 2001 році я купив японську «Хонду» і вирішив бути першим українцем, який побував би там, де ще на мотоциклі ніхто не був.

Так ми з Наталкою (дружиною – Авт.) побували у Сахарі, потім – у Норвегії за полярним колом.

Греція, Хорватія, Данія, Ісландія, Ірак, Туреччина, Грузія, Болгарія… Власне, на карті нема такої країни, яку б я не відвідав. Усі – від Португалії до Урала. Навіть чудернацькі маленькі, як-от Монако і Сан-Марино. Саме цього року я поставив останню крапку: відвідав острови Сардинія та Корсика і вже згадану Сан-Марино», – розповів Олег.

Їзду на мотоциклі байкер називає «керованим польотом», чого не може забезпечити навіть найкраща машина. Розповідає: «Мотоцикл – це реальні відчуття швидкості, звуку, ароматів. Це – свобода: куди проходять плечі, туди проходиш ти. Можна об’їхати будь-який затор на будь-яких дорогах», – каже він.

Збираючись у подорож, Олег радить передбачити якомога більше нюансів. Навіть те, де сходить і заходить сонце. Звертати увагу на клімат країни. Наприклад, в Африку краще їхати весною чи восени, на Північ – влітку. Передбачити потрібно і форс-мажори: якщо до нитки змокнеш або ж якщо вкрадуть усі речі і документи.

Однією із найбільш вражаючих поїздок для Олега-полярника стала подорож до Ісландії. «Дика природа, жодної будівлі… Водоспади і льодовики. Пляж із чорним піском. Коні. Лебеді, що уздовж дороги висиджують яйця. Та я там, не злазячи з мотоцикла, кита знімав!», – ділиться враженнями байкер.

Ярослава Матвійчук, газета «Унґвар»

 

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-05
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Кацапській мові не місце в Україні доки москалі оккуповують українську землю. На Донбасі і в Криму повністю заборонено українську мову та освіту. Треба відповідати ворогам, завезеним з рязанщини-моско ......
Іван (2016-12-06 03:21:12)
Надо расследовать схемы, по которым Ляшко стал миллионером и приобрел ряд элитных квартир и апартаментов! Какие олигархи и за что ему платили!?...
Гость (2016-12-05 21:03:13)
Надо расследовать схемы, по которым Ляшко стал миллионером и приобрел ряд элитных квартир и апартаментов! Какие олигархи и за что ему платили!?...
Гость (2016-12-05 21:01:32)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 19:16:38)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 18:26:46)