Інтереси Ужгорода і району не можна вирішувати з протилежних позицій

Інтереси Ужгорода і району не можна вирішувати з протилежних позицій

«Тоті варошські вшитко мають, нич не роблять, а заплатити за парадички, котрі я так тяжко копала, їм жаль». «Понаїхали тут, в школі місць нема, в лікарні всі з району». Приблизно такі типові претензії лунають у бік ужгородців і навпаки – від ужгородців до мешканців сіл.

Місто має свої проблеми, села – кожне – чимало своїх, але якщо дивитися ширше, абсолютна більшість однакові. І це стосується не лише Ужгорода як обласного центру і району, а й усіх адміністративних одиниць. Важливо скласти якомога докладніший «діагноз» для корисної та ефективної взаємодії міст та прилеглих територій напередодні очікуваного радикального «лікування» – реформ на рівні держави.

Не претендуючи на все­осяжність, а тим більше – істину в останній інстанції, «Унґвар» узявся виокремити найбільш очевидні симптоми недуги. І дійшов висновку: адміністративна реформа має бути такою, щоб ув’язувала інтереси громад на різних рівнях – міста з районом, районів у складі області і, зрештою, у складі єдиної держави. При достатній самостійності, але заснованій на відповідальності і перед мешканцями своєї території, і загалом країни.

Університет і клініку в кожному селі не поставиш

У садочках сіл Ужгородщини не вистачає близько 800 місць, від цього ж потерпає й Ужгород. Зокрема, у місті проблема територій у напрямку Боздоша, які останніми роками активно розбудовуються, а заплановані там нові дитсадок та школу так і не почали будувати. Зараз ще й намагаються віддати-продати передбачену для освітніх закладів землю.

При цьому батьки з сусідніх сіл, які працюють у місті або намагаються забезпечити дітям кращу освіту, возять дітей в Ужгород. Бо міські школи – це більш якісні знання, тут ширший інформаційний потік, потужніша змагальність між дітьми.

Важливий і позашкільний розвиток, можливості якого є в Ужгороді – танці, музика, спорт. Ідеально було б не лише створювати спеціалізовані начальні заклади, як зараз – НВК, ліцеї, гімназії, а ще й інтегрувати освіту більш тісно: від садків і аж до університетської в єдиних автономних, але пов’язаних комплексах. Із сіл дітям, які хочуть і можуть у них вчитися, потрібно забезпечити доступний транспорт – шкільні автобуси і «підйомну» ціну на громадські перевезення.

Та ж ситуація з медициною: в села справді швидко мають діставатися «швидкі», для консервативної допомоги має бути первинна ланка на місцях, а високотехнологічна допомога має концентруватися в місті.

Останні років два в Ужгороді, хоч і доволі повільно і з суттєвим «пробуксуванням», втілюється саме така модель, але при цьому чиновники району переказують гроші зі свого бюджету до міського, а якби цей бюджет був єдиним, менше треба було б посадовців і, відповідно, витрат на них, очевидно, швидше «крутилися» б коліщатка усього «механізму».

Земля і люди

Ужгороду гостро не вистачає територій для розвитку. Близько 8 тисяч заяв мешканців міста на земельну ділянку роками без вирішення накопичуються у міськраді.

Навіть якщо припустити, що є заяви від членів однієї родини, якось розмежувати, хто вкрай гостро потребує, а хто просто розраховував на «а може якраз», знайдуться дуже вагомі аргументи дати по 10 соток щонайменше 2 тисячам заявників. А для цього потрібно принаймні 200 гектарів.

Немає де розмістити і новий міський цвинтар, та й навіть нинішній, який вже вичерпує свій ресурс, давно знаходиться за Ужгородом – біля села Барвінок.

Водночас чимало земель району, розпайовані і «пригріті» колишніми керівниками, практично не використовуються, пустують. Потрібен законодавчий механізм, який би дозволяв після якогось визначеного терміну землю, що ефективно, за призначенням не використовується, вилучати в інтересах громади.

Ужгород при цьому дуже потребує від мешканців сіл вирощеного на землі – якісного і відносно дешевого харчу. Для цього в селах потрібно дати можливість брати дешеві кредитні ресурси, надати виробникам реальні пільги, щоб масово, а не лише одиниці могли собі дозволити інноваційні технології та засоби – як, наприклад, фермерські господарства, де вже утвердилися елітні картопля, сади, вирощування саджанців. На жаль, нині корови в селах – рідкість, не дивина навіть, коли сільські родини купують молоко у родин із інших сіл.

Підприємства – майже для «білих комірців»

Основа достатку, особливо в умовах «камерного» Закарпаття – малий бізнес. Багато років говориться про прозорі і не здирницькі податки, сприятливі закони і чесні суди та контролюючі органи. В оновленій державі треба, щоб уже не говорилося, а робилося.

В Ужгороді раніше була сконцентрована потужна промисловість. Зараз інвестори, які ризикують тут працювати, воліють іти за межі міста – так збудовані «Ядзакі», «Джейбіл», «Єврокар».

Такі підприємства працюють на світових лідерів і потребують висококваліфікованих кадрів. Тому не дивно, що практично всі вони довозять працівників і з Ужгорода, і з сіл, і навіть інших районів.

Буквально рятувальним кругом і для міста, і для району міг би стати індустріальний парк, який намагається нарешті «запустити» вже не перша влада, але зараз, хочеться сподіватися, це таки може стати реальністю.

Паралельно з таким «чистим», не шкідливим для довкілля виробництвом потрібно максимально розвивати природні рекреаційні можливості Ужгородщини. Зусилля окремих власників туристичних об’єктів важливо об’єднати і для користування спільними можливостями, і для спільного вирішення проблем.

Одне з наших потужних багатств, яке наразі дуже мало використовується – десятки джерел термальних вод, різних як за температурою, так і за хімічним складом, а отже – лікувальним потенціалом.

До цього маємо ще й чудові гори, ліси, багаті на природні дари, водойми та історичні пам’ятки – і не тільки замки, а й, скажімо, середнянські підвали. Яскравий приклад, які це може дати можливості – сусідня Угорщина, а останнім часом – і Словаччина, де кожне містечко роблять архітектурно-історичною перлинкою.

Дороги – тільки з гарантією

І для того, щоб люди їздили на роботу, а діти в школу, і щоб сюди приїздили туристи, а також з огляду на те, що значна частина Ужгородщини – це зовнішній кордон України з ЄС, потрібні якісні дороги. Ямкове щорічне латання – не вихід, треба робити якісно і на десятиліття.

Наприклад, в Ужгороді у 2003 році зробили вулицю Гагаріна (разом із Коритнянською), 2–3 роки тому – Минайську, Мукачівську, Швабську – з каналізацією, водовідведенням – і вони «тримаються». На противагу, скажімо, Собранецькій, де латка на латці, й так само яма на ямі.

Колись значну частину коштів на дороги давав транспортний збір, яким розпоряджалася місцева влада. Зараз же акциз на бензин і масла іде в Київ, а звідти доволі суб’єктивно розподіляється в регіони, тому місцева влада має дуже опосередкований стосунок до цих, зароблених на відповідних територіях, грошей. І їх з кожним роком усе менше, а дороги, не зроблені належно раніше – все гірші.

Один із виходів із перманентного безгрошів’я – залучення європейських сусідів: їм теж потрібно, аби на кордоні не був кінець світу, а він, як відомо, там, де закінчується добра дорога.

Сміття – на енергію

І Ужгород, і район мають спільний інтерес в об’єднанні зусиль для розвитку власних джерел енергетики, паралельно з вирішенням проблем довкілля, зокрема, сміттям. Електроенергія має вироблятися не лише на землях громади, а й надаватися місцевим мешканцям у використання на пільгових умовах.

Гектари земель, на яких тягнуться потужні газо- і трубопроводи, стоять високовольтні лінії, повинні приносити гроші бодай для заміни застарілих комунікацій. Про видобуток газу можна говорити насамперед з огляду на безпеку людей та природи.

Водопостачання, а тим більше водовідведення, його очистка теж є великою проблемою і для Ужгорода, і для сіл. Роками триває конфлікт з користуванням ресурсами ужгородського «Водоканалу» Коритнянською сільрадою, кожен виходить з того, що вигідно одній стороні і лише в цей момент.

Ужгород потребує розширення, будівництва об’їзних доріг і для вирішення проблеми загазованості від автотранспорту в місті. Буквально днями ми знову посіли дуже «почесне» – друге в державі місце за шкідливими викидами в атмосферу.

Якщо в Ужгороді ще є хоч якась система збору сміття, то села в цьому плані – кожне саме по собі. І самі навіть не селами, а родинами – хто сміття палить, хто везе в Ужгород, а хто – виносить під кущі чи до річки. Частина з цього сміття з часом так чи інакше дістається міста.

Сміттєзвалище під Ужгородом ще витримає рік – за цей час потрібно вирішити проблему переробних потужностей, бо коли воно буде переповнене, починати «чухатися», втім, як і в багатьох інших питаннях, спільних і для міста, і для населених пунктів району, буде запізно. Тим більше, що сучасні технології дають можливість, позбуваючись сміття, отримувати енергію.

Андрій Погорєлов:

– Якщо інтереси Ужгорода і району не уніфікувати, не підходити до їх вирішення комплексно, то за років 3-4 багато соціальних питань зайдуть у глухий кут.

Уже сьогодні ситуація парадоксальна: Ужгород, найбільше за ресурсами – людськими, інтелектуальними, культурними, фінансовими – місто Закарпаття, за підсумками першого півріччя цього року опинилося в рейтингу адміністративних одиниць краю на останньому, 18 місці. За всіма показниками – провал. У нас найгірше безробіття, найвищі ціни, високий рівень злочинності, навіть за показниками захисту прав дитини – 15 місце із 18.

Навіть якщо оцінювати серед 5 закарпатських міст, то теж Ужгород – найгірший. Тоді як Ужгородський район за цими ж підсумками соціально-економічного розвитку – найкращий в області. Інвестиційна та інноваційна діяльність – перше місце, ринок праці – теж, за багатьма показниками Ужгородщина у золотій середині.

Можна сперечатися про параметри оцінки, однак більш ніж очевидно: потрібна нова влада, ефективне господарювання і в регіонах, і люди, які нарешті почнуть запроваджувати реформи.

90 % фінансів, які збираються на місцях, повинні тут і залишатися та використовуватися на розвиток, а не впиратися у «Київ не дає» або «казначейство не пропускає».

«Пацієнт» уже дуже важко хворий, потрібен комплекс складних, але рішучих «реанімаційних» заходів.

Газета «Унґвар» 

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-04
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 19:16:38)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 18:26:46)
Родненький,на когож ты нас покинул? А вообще 2 жулика....
Jktu (2016-11-30 18:55:10)
Новости. Москва." Россия создала танк, аналогов которому не существует" (как и упомянутого танка;))....
Русин (2016-11-30 15:05:27)
Очень странно, люди допущенные до самых сокровенных государственных секретов, так просто могут поменять страну проживания. Пока бывшие укр. чиновники будут так легко перебираться на пост. место житель ......
Вано (2016-11-30 14:26:10)