Три історії про новорічні дива закарпатців

Три історії про новорічні дива закарпатців

Дедалі більше стає популярною зустріч Нового року не за столом з олів’є та телевізором, а якось оригінально. Так, щоб запам’яталося.

Автор матеріалу, до прикладу, кілька років тому із друзями зустріла Новий рік у старому туристичному притулку поблизу гори Явірник у селі Руський Мочар на Великоберезнянщині. 

Готували на шпорі бограч, а про те, що вже північ, нам нагадав годинник на мобілці. Тоді з шампанським і конфеті вискочили на сніг. А вже 1 січня нам «піддалася» гора Явірник (1017 м). Наступного ж року ми святкували в одинокій хатині серед гір, куди піднімалися із гірського села Люта цього ж району. А там — тільки ти, зоряне небо і гори. Опісля, коли спустилися 2 січня в село, власник хатинки «порадував», що в тій місцині не раз бачили вовків…

На 16-поверхівці

Молода ужгородська художниця і фотограф Анна Пономаренко розповідає, що вже не пригадує, який це був рік, але тоді вчилася в інституті. Чогось заманулося глянути на новорічне місто з висоти. А оскільки в Ужгороді не так багато місць, звідки це можна зробити, вона вмовила свого хлопця забратись на дах 16-поверхівки. 
 
Прийшли трохи завчасно, було дуже вітряно, встигли добряче замерзнути і трохи розчаруватися в такій ідеї, коли раптом усе почалося! Місто перетворилося на кольоровий вогняний сад! Саме така асоціація виникла у Анни. Казкові пальми і кущі зацвітали неземними квітами. Звідки тільки вони не «проростали»! І з вулиць, і з вікон, і з дахів! 
 
Потім феєрверки почали залітати на дах. Тож доводилося бути обережними і слідкувати, щоб нічого не влучило. Це додало трохи адреналіну. Пара опинилася в епіцентрі феєрверків! Вогняний хаос і гуркіт, кольорові вогники літали у всіх напрямках! Захопливе видовище!
 

На крижаному Петросі

Ігор Меліка, фотомандрівник, і ще 5 його колег 4 роки тому зустрічали новорічне свято на одній із найвищих вершин Українських Карпат — горі Петрос (2020 м над р.м.). Похід був розрахований на 3 дні за маршрутом: с.Лазещина—г.Петрос—пол.Рогнеска —г.Шешул—пол.Мінчіль—с.Кваси. Всього треба було подолати 35 км. Першого дня заночували в одній із колиб, що біля підніжжя Петроса. А вже вранці, відпочивши і смачно поснідавши, вирушили в нелегку дорогу. Сказати, що погода була несприятливою – нічого не сказати. Туман, мороз, вітер. А з різким набором висоти ставало ще холодніше. Впродовж усього шляху до вершини й туман майже не розсіювався. А навкруги — лише сніг, обледеніле каміння. Єдине, що зігрівало, бажання якомога швидше дістатися до цілі. Словом, екстриму вистачало, бо крижаний Петрос не хотів просто так підкорятися сміливцям. 
 
Після тригодинного штурму, на висоті 2020 м на переможців чекала зимова обитель, яка дала можливість хоча б на короткий час заховатися від вітру та снігової завії. Але затримуватися там не стали. Фотосесія, обід і жвавий спуск на полонину Рогнеску в пошуках нового притулку на ніч. 
 
«У ті дні снігу на Чорногорі не бракувало. Але слабкий фірн не витримував нашої ваги (враховуючи нелегкий наплічник), і місцями ми грузли по самі коліна.
Круті схили, вилизані чорногірським вітром, не давали повністю розслабитись і спокійно споглядати зимові пейзажі. Адже інстинкт самозбереження тримав постійно у певній напрузі, — пригадує мандрівник. — Але все добре, що добре закінчується. Повернулися здорові й неушкоджені. В наплічниках — гігабайти побаченого і пережитого, а за плечима – нелегкий шлях, який залишиться у наших спогадах. І не так важливо, що ти переміг ці гори, підкорив їх вершини, головне, що здобув чергову перемогу над собою!».
 

На автозаправці

«Ніколи б не подумав, що колись доведеться зустрічати Новий рік, чекаючи авто… на заправній станції», — розповідає мешканець села Колодне Іршавського району, підприємець Михайло Гаджега.
 
Ця історія трапилася з ним кілька років тому. Михайло разом із своїм напарником повертався з Івано-Франківщини власним «Фольксвагеном». Там виконували замовлення із виготовлення та встановлення дерев’яних дверей. До новорічної півночі залишалося чимало часу, тож не хвилювалися. Однак несподівано у с.Татарів ще сусідньої області авто почало барахлити, а згодом взагалі відмовилося заводитися. Іншого виходу, як залишити машину тут, не було. 
 
На попутках добралися на Закарпаття, до села Лазещина Рахівського району, де прикордонники допомогли хлопцям доїхати до Рахова (за що дуже вдячні).

Звідти зателефонували додому і попросили друга з Іршави вирушити за ними. А чекати, домовилися, будуть на заправній станції. Там у кафе і зустріли Новий рік із пляшкою пива і надією вибратися із зимового й холодного міста. Зробити це вдалося лише через 4 години. А у рідне Колодне прибули аж о 6-й ранку 1 січня. Вдома татка з нетерпінням чекали дружина і троє маленьких діток. Дотепер, каже Михайло, вибачається перед ними за новорічні переживання…
 
Джерело: зібрала історії Оксана ШТЕФАНЬО, «Новини Закарпаття»

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 19:16:38)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 18:26:46)
Родненький,на когож ты нас покинул? А вообще 2 жулика....
Jktu (2016-11-30 18:55:10)
Новости. Москва." Россия создала танк, аналогов которому не существует" (как и упомянутого танка;))....
Русин (2016-11-30 15:05:27)
Очень странно, люди допущенные до самых сокровенных государственных секретов, так просто могут поменять страну проживания. Пока бывшие укр. чиновники будут так легко перебираться на пост. место житель ......
Вано (2016-11-30 14:26:10)