Аналіз виборів на Закарпатті

Залишилося кілька днів до виборів. Саме час спокійно, без зайвих емоцій, проаналізувати – хто є хто і за кого справді варто проголосувати. Спробуємо провести короткий аналіз – як по основних політичних партіях, кандидати від яких, найімовірніше, наступні 5 років працюватимуть в українському парламенті, так і по конкретних претендентах, які представлятимуть конкретні райони Закарпаття.

ОО «Батьківщина». Від політичної сили, якою ще нещодавно керувала Юлія Тимошенко, залишилася одна назва. Нині вона один в один нагадує «колгосп», який у попередньому парламенті називався блоком «Наша Україна – Народна Самооборона» (НУ-НС). До списку «Батьківщини» входять ті ж самі лідери, які майже 5 років поспіль «шматували» помаранчеві ідеї – Гриценко, Кириленко, Тарасюк, Мартиненко, Князевич і т.д. До них ще додалася вірна соратниця Кучми та Пінчука – Олександра Кужіль. Усе, на що ці люди здатні, – виборці вже мали змогу побачити у стінах Верховної ради України. Жодних конкретних справ за ними немає – одні популістські заяви…
Не менш цікавою була й історія появи на чолі «Батьківщини» Арсенія Яценюка. Скориставшись відсутністю Тимошенко — лідера цієї політичної сили, «фронтовик Сєня» за короткий строк максимально «розмив» табір ідеологічно вірних прибічників «леді Ю» своїми людьми. Яценюк фактично, крок за кроком, останній рік «переписує» партію «Бітьківщина» на себе. Це чітко можна прослідкувати на прикладі закарпатської організації, де в штабах керівників — людей Тимошенко (Каменяш) замінили функціонерами з «Фронту змін» (Лунченко). Красномовним фактом є й те, що навіть прес-секретарі в ОО «Батьківщина» — є членами партії «Фронт змін». Тому, нинішній проект з назвою «Батьківщина» — це перефарбований «Фронт змін» з вкрапленням елементів НУ-НСу.

«Свобода». Ця політична сила ніколи не була цікавою для багатонаціонального Закарпаття. Адже ідеологічно керівники «Свободи» пропонують виборцям тотальне домінування однієї нації. Решті — відведені функції «другого сорту». Представники «Свободи» часто-густо вдаються до відвертих провокацій щодо цінностей інших національностей. Приклади з нищенням пам’ятників на Верецькому перевалі та Шандора Петефі в Ужгороді – яскраві тому підтвердження. Щодо того, чого насправді вартують представники «Свободи», закарпатці можуть оцінити на прикладі сусідніх областей України – Тернопільської, Львівської та Івано-Франківської, де представники цієї політичної сили мають більшість у депутатських радах різних рівнів. В основному, їхня діяльність там зводиться до впорядкування могил загиблих воїнів УПА, будівництва нових пам’ятників Степану Бандері та урочистостей з нагоди якихось визначних дат.

УДАР. Черговий виборчий проект української політики, створений за американським взірцем міфології голлівудських фільмів про «Рембо». В заокеанському варіанті вояка наодинці бореться і перемагає до зубів озброєні радянську та в’єтнамську армії. В українському – спортсмен-здоровань, який самотужки оголошує війну не менш потужному війську корупціонерів, хабарників та зрадників. За красивою обгорткою у вигляді кулака боксера-чемпіона організатори цього політичного проекту старанно заховали від виборців відсутність ідеології, позиції з принципових питань, програми дій у майбутньому парламенті. 
Щоб зрозуміти весь масштаб цієї політичної афери, достатньо попросити будь-якого виборця назвати ще хоч двох-трьох кандидатів зі списку розрекламованої центральними телеканалами партії «Удар». І, як виявляється, не дарма. У списку Кличка 25 мільйонерів, понад 30 боксерів (ціла збірна України!!!) та майже стільки ж безробітних. У партійному списку «Удару» горе-банкір Пинзеник, завдяки якому українці втратили більшість своїх заощаджень, КаГеБіст Наливайченко, який на початку 2000-их працював простим консулом у США, а потім, з приходом до влади Ющенка, «раптово» очолив СБУ. А ще – один із двох одеських ляльководів-циркачів – екс-мер Едуард Гурвіц.
Подібні виборчі проекти не вперше реалізовуються в Україні. Варто пригадати проекти «Озиме покоління», (розрахунок на молодь), «Не так!» та «Фронт змін» (на протестний електорат, не задоволений діями влади), «Жінки за майбутнє» (на прекрасну половину людства), «Зелені» (на екологічно свідомих людей), «Партія захисників Вітчизни» (на військових) і т.д. Усі ці проекти не були довготривалими й мали різну ступінь успішності. Усіх їх об’єднувало штучне намагання «запудрити мізки» потенційним виборцям.
Тепер ось настала черга «Удару». В Україні вже намагалися паразитувати на розкрученості брендів відомих людей до політики: Блохіна, Андрія Шевченка (двічі), Вакарчука, Білозір, Руслану… Виникають питання: чи достатньо буде у Кличка знань, навиків та… вільного часу (між тренуваннями та боксерськими боями за чергове чемпіонське звання) для законотворчої роботи в парламенті? Навряд. Невідомий також справжній стан здоров’я лідера партії «Удар» — як відобразилися на стані Кличка потужні багаторічні удари по голові суперників-важковаговиків? Сумніви є, адже весь час передвиборчої боротьби політтехнологи забирали відомого боксера від тривалого спілкування з виборцями, пресою, іншими політиками. А ті нечисленні фрази, які «запускав» Кличко – відверто скидалися на домашні заготовки його піар-команди. 

Партія «Україна-Вперед!» Наталії Королевської. Практично усе те саме, що й у випадку з партією «Удар». Той же спортивний бренд, використання міфів, та ж відсутність ідеології чи програмних засад.
Комуністична партія. Проект спекулятивної ностальгії за красивими та колись безтурботними минулими часами. Ось тільки з часу розвалу колишнього СРСР минуло вже понад два десятиліття. Повернути історію назад так само нереально, як і річки. Навіть якщо територіально і об’єднати землі колишнього СРСР, то ментальність людей, економічний устрій та загальносвітове становище у найближчій перспективі – ні. Навіть якщо завтра КПУ забере усі голоси виборців – 100-процентно забезпечити молодь безкоштовними освітою, житлом чи виконати з десяток інших популістських комуністичних гасел — не вдасться. Як би це спокусливо не звучало з екранів наших телевізорів… Для цього в державі немає ані людських, ані технічних ресурсів. 
Тому, виборчий проект КПУ – це технологія грубого обману виборців, розрахована на те, що в чергове провести десяток-другий функціонерів до парламенту та забезпечити їм безтурботні 5 років життя.

Партія регіонів. Єдина політична сила, яка під час нинішньої виборчої кампанії позиціонує себе як команда-творців. Усі інші – декларують, що у майбутньому парламенті будуть відміняти, забирати, руйнувати… 
Загалом, йти на вибори у статусі партії влади – завжди невдячна справа. Адже відповідати доводиться не лише за свої вчинки чи бездіяльність, але й за спадок, що дістався владі від попередників. У даному випадку – економіка України перебувала на межі дефолту, щомісяця гривні прогнозували обвал, сотні тисяч підприємств були на межі банкрутства. 
І в період 2003-2004 років, і в останні 2 роки, в країні тривало масштабне будівництво. Зводилися нові дороги, стадіони, аеропорти, залізничні вокзали, школи, лікарні… Звісно, були й негативні моменти. Але, по-перше, не помиляється той, хто нічого не робить, а, по-друге, ці справи розслідуватимуть правоохоронні органи і знайдуть винних. Скептикам варто нагадати «помаранчеві проекти» — будівництво Лікарні майбутнього, де у невідомому напрямку зникли сотні мільйонів доларів, операцію «свинячий грип», коли на паніці ділки від медицини видурили від людей мільярди гривень, девальвація на 60% гривні по відношенню до долару (привіт усім, хто має кредити!) і практично одночасне закачування десятків мільйонів доларів на «оздоровлення» своїх банків, «ігрища» з російським газом (вартість якого зросла в рази) і т.д.

Тож, зважаючи на усе вищезгадане, найголовніший здобуток Партії регіонів – стабілізація ситуації та початок відбудови держави.
Щодо політичної ситуації на Закарпатті, то основним конкурентом на нинішніх парламентських виборах став суб’єкт, який… не бере безпосередньої участі у передвиборчій кампанії. Парадокс, але замість того, щоб прозвітувати виборцям про зроблене владою за останній час і довести свої програмні засади на майбутнє, регіонали вимушені були вести справжню війну з відомим мукачівським кланом. Поступово втрачаючи позиції в Києві, родина Балог, яка 14 останніх років перебувала при владі, вимушено перейшла на опозиційну риторику. Єдиною реальною силою, здатною протидіяти фінансовому, адміністративному та інформаційному катку мукачівського клану на Закарпатті є Партія регіонів. 
У цьому контексті зовсім не випадково за депутатські мандати в мажоритарних округах регіонали змагаються з братами Балог. У кращих традиціях мафії, цей клан на цих виборах оголив свою верхівку. Нікого іншого – до великих грошей та великої влади вони не допускають… Така практика продовжується вже 14 років. Продовжуватиметься й надалі, якщо виборці не довірять Партії регіонів зупинити їх.
Павло Правничук

Джерело: Новини Закарпаття

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-02
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 19:16:38)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 18:26:46)
Родненький,на когож ты нас покинул? А вообще 2 жулика....
Jktu (2016-11-30 18:55:10)
Новости. Москва." Россия создала танк, аналогов которому не существует" (как и упомянутого танка;))....
Русин (2016-11-30 15:05:27)
Очень странно, люди допущенные до самых сокровенных государственных секретов, так просто могут поменять страну проживания. Пока бывшие укр. чиновники будут так легко перебираться на пост. место житель ......
Вано (2016-11-30 14:26:10)