Що чекати від партій, які «виграли» Закарпаття

За підсумками недавніх бурхливих парламентських виборів, Закарпаття виявилося регіоном, де результати найбільш наближені до загальноукраїнських. Так у принципі було завжди, але подібні показники мала Київщина, Буковина ще деякі області Центральної України. Тепер вони стали більш опозиційними, тому наш край став унікальним у цьому плані.

Що чекати від партій, які «виграли» Закарпаття

Так у принципі було завжди, але подібні показники мала Київщина, Буковина ще деякі області Центральної України. Тепер вони стали більш опозиційними, тому наш край став унікальним у цьому плані.

Не будемо оцінювати добре це чи погано, але фактом залишається те, що Закарпатська область зберегла за собою репутацію маленької моделі України, через яку можна простежувати політичні процеси в розвитку. Наведемо порівняльну таблицю:

 

Отож, відмінність лише в тому, що трохи менший відсоток в області набрали крайні радикальні сили, особливо комуністи, а за рахунок цього «в плюсах» помірковані проєвропейські центристи. На цих виборах таку репутацію мав «УДАР». Але це тільки зовнішня картинка. Бо в партійних перегонах не брав участі Єдиний Центр, хоча його роль у виборах в області була ключовою.

Нагадаємо результати останніх місцевих виборів за партійними списками 2010 року: Єдиний Центр – 24,3 %, Партія регіонів – 18,2 %, «Батьківщина» – 8,6 %, «Фронт Змін» – 6,1 %, КМКС – 3,8 %, «Сильна Україна» – 3,0 %, ДППУ – 3,0 %,… «Свобода» – 1,5 %, КПУ – 1,2 %. А загальний результат усіх кандидатів-мажоритарників, яких підтримував Єдиний Центр, на цих виборах становить 171 322 голос, у той час як висуванці Партії регіонів здобули 167 301. Таким чином, не враховувати впливу Єдиного Центру на партійні розклади в краї буде неправильно й поверхово. А співвідношення влади й опозиції в області має суттєво відмінний контекст, ніж загалом у державі.

Депутати-солдати

На останніх перегонах команда Віктора Балоги однозначно підтримувала опозицію. І, до речі, лише в тих округах, де перемогли єдиноцентристи, одночасно перемогли й опозиційні партії. Хоча прямого стосунку до них він не має.

То які ж політичні розклади нас очікують у краї між виборами 2012 року й наступними президентськими?

Найбільш зрозуміла ситуація з Партією регіонів. Вона чітко структурована, підпорядкована президентській вертикалі і входитиме до парламентської більшості, хоч і ситуативної. Нині вона нараховує 6 народних депутатів (якщо Нестора Шуфрича й Сергія Мошака вважати закарпатцями, а Іштван Гайдош таки дочекається входження списочників до уряду).

Єдине питання: яку тактику оберуть регіонали? Чи підуть шляхом своїх духовних попередників із СДПУ(о), підпорядковуючи собі всі владні важелі та знищуючи незгодних, чи таки залишать за собою можливість мирного переходу в опозицію й збереження цивілізованих стосунків? Про те, що влада готується до силового варіанту, свідчать і рокірування правоохоронців по всій Україні, щоб відірвати їх від «коренів» і прищепити психологію яничара. Однак багато залежатиме й від місцевого активу: чи захоче він пристати на позицію сліпого послуху? Вірними союзниками регіоналів на теренах області залишатимуться комуністи, які, втім, не мають самостійних важелів впливу.

Набагато складніша ситуація з опозицією. Поразка Олександра Кеменяша в мажоритарному ок­рузі може спонукати його ві­дійти від активної політики, а це вельми боляче вдарить по фі­нансових можливостях тутешніх опозиціонерів. Фактично від традиційної «Батьківщини» Закарпаття тепер не має жодного парламентаря, бо Валерій Лунченко представляє «Фронт Змін». Та й він тісно за­в’язаний на фінансових можливостях колишнього «шефа» Роберта Бровді, який подався до влади.

Тож говорити нині про ці­лісну обласну організацію Об’єд­наної опозиції не випадає. Хіба про окремі осередки, але на прикладі виборчої кампанії в Ужгороді бачимо, що вони також дуже розпорошені. Формально обласну організацію «Батьківщини» може очолити Андрій Сербайло, але дуже сумнівно, що в нього вистачить бажання, авторитету і, головне, ресурсів для організації системної опозиції. Сам 30- річний Валерій Лунченко поки що здається доволі порядним і перспективним політиком, однак йому слід набратися досвіду, а це роки наполегливої праці.

Не набагато краща ситуація в «УДАРу», який ще тільки створює обласні осередки. Більшість його активу сподівається на президентські перспективи Віталія Кличка й тому об’єднана суто меркантильними інтересами. Говорити про ідеологічну складову цієї партії поки зарано, бо вона – проект одного авторитетного прізвища. Валерій Пацкан, кот­рий представлятиме Закарпаття від «УДАРу», також зовсім недосвідчений політик і досить далекий від опозиційної боротьби. Тому, крім загальних заяв, спущених з центру, від місцевих «ударівців» чекати нічого.

У місцевої «Свободи» є ідеологія, але немає ні потужної організації, ні фінансів, ні навіть свого представника у парламенті. Але головне, що «Свобода» не має масової електоральної бази на Закарпатті, тому також не може претендувати на лідерські позиції.

Хто на головний важіль?

Відповідно – єдиною системною структурою, здатною протистояти Партії регіонів, в області залишається Єдиний Центр. Відразу можна почути заперечення – мовляв, це бізнес-проект без ідеології й таке інше. Хоча насправді ідеологія у нього набагато глибша, практична й дієвіша, ніж тріскотня сотень політтехнологів, і вмістити її можна всього у два слова – місцеве самоврядування.

Саме на ньому заснований європейський спосіб життя, який узяв початок з магдебурзького права, перекинувся в Америку, Канаду й нині називається цивілізованим. Саме воно стимулює відповідальність громади, яка контролює чиновників, суд, освіту, медицину, екологію, бізнес – і все це ми називаємо демократією.

Якраз місцеве самоврядування може примирити в одній державі різні території, які мають відмінну історію, мову, релігію, традиції тощо. І саме воно є противагою імперській, авторитарній системі з її централізацією, бюрократичною вертикаллю та деспотією. Тому така опозиція є справді системною, вона відчуває реальні проблеми, а не вигадує штучних технологій. Як скоро це осягне «офіційна» українська опозиція і наскільки вона зможе об’єднати подібні сили – питання не до закарпатців. А доки київські пани чубляться, ми можемо сподіватися лише на себе. 

Джерело: Закарпаття онлайн

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-04
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 19:16:38)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 18:26:46)
Родненький,на когож ты нас покинул? А вообще 2 жулика....
Jktu (2016-11-30 18:55:10)
Новости. Москва." Россия создала танк, аналогов которому не существует" (как и упомянутого танка;))....
Русин (2016-11-30 15:05:27)
Очень странно, люди допущенные до самых сокровенных государственных секретов, так просто могут поменять страну проживания. Пока бывшие укр. чиновники будут так легко перебираться на пост. место житель ......
Вано (2016-11-30 14:26:10)