Британія-ЄС: Хто не ризикує, той не п’є шампанського

Обіцяючи провести референдум з європейського питання, прем’єр-міністр ставить на карту дуже багато 

 

УДевіда Кемеронанадзвичайно переконливе бачення Європи. Прем’єр-міністр хоче, аби Європейський Союз був відданий ідеї вільної торгівлі і конкуренції, що допомагатиме бізнесу, замість затягувати його в нетрі бюрократії. За його словами, це має бути «союз, у якому менше бюрократії і менші штати». Повинна бути тісна співпраця з таких питань, як боротьба з тероризмом – але рішення, що стосуються населення певної країни, по можливості повинні прийматися урядом цієї країни. Британія обов’язково повинна бути членом цього клубу. Усе це Кемерон виклав у довгоочікуваній епохальній промові в Лондоні 23 січня.

Але план пана Кемерона з реалізації свого бачення дуже ризикований. Він має намір переглянути стосункиБританії з Євросоюзом, а тоді провести референдум про членство Британії в ЄС. Плебісцит буде проведено в першій половині каденції наступного парламенту – інакше кажучи, до кінця 2017 року.

У кінцевому підсумку Кемерон виходить із проблем єврозони. Євроскептики з консервативної партії вже давно хапають за поли партійних лідерів, але з погіршенням ситуації в Європі вони стали настирливішими. Якщо зона євро не розпадеться, то Євросоюзу, очевидно, доведеться зробити стосунки між країнами-членами міцнішими.  Євроскептики бачать у цьому періоді змін нагоду для Британії послабити зв’язки з ЄС. Погодившись на референдум, Камерон сподівається ослабити скептиків як у власній партії, так і в Партії незалежності Сполученого Королівства (ПНСК) – нечисельній, але рішучій політичній силі, яка може на наступних виборах позбавити торі більшості.

Але навіть якщо Кемерон призначить референдум головно для того, аби врятувати свою політичну шкуру, на користь його проведення є й інші, кращі аргументи. Референдуми – це ефективний спосіб залагодження важливих конституційних питань, котрі не можна вирішити шляхом загальних виборів тому, що вони розколюють і політичні партії, і електорат. The Economist вважає, що на певному етапі референдум потрібний для того, щоб вирішити важку проблему стосунків Британії з Європою.

Залишається велике питання: коли проводити цейреферендум. Кемерон правильно сказав, що зараз не час для цього, тому що майбутнє Євросоюзу надто туманне. Він хоче провести його в першій половині каденції наступного парламенту. До цього моменту становище повинне прояснитися. Ця затримка дозволить йому також повторно обговорити відносини країни з Брюсселем. Прем’єр вже сказав, що Британія вийде з багатьох пан-європейських домовленостей, що стосуються судової системи і правопорядку, оскільки вона має повне право так вчинити. І хоча Кемерон чітко не називає інші поступки, яких збирається вимагати, але обіцяє британцям фундаментальні зміни.

Задоволені торі, сердиті лейбористи

Схоже, що спіч Кемерона досягнув мети. Він викликав захват у тих рядових членів парламенту з партії торі, які вже побоювалися, що їхні місця забере ПНСК, а більш проєвропейську лейбористську партію поставив у безвихідь. Якщо лейбористи не зможуть пообіцяти референдум, вони виглядатимуть в очах суспільства відірваними від народу елітаристами.

Для самої Британії тут теж багато позитивних моментів. Кемерон вчинив добре, відмовившись від популярної серед євроскептиків ідеї про те, що країні слід спробувати себе в статусі «часткової участі», подібно до Норвегії або Швейцарії. Британія могла б змарнувати багато часу в пошуках рішення, яке в кінцевому підсумку виявилося б неефективним, оскільки будь-яка така угода, на яку могли б погодитися інші країни-члени, могла б виявитися неприйнятною для британців.

Розумним також було рішення не розкривати до кінця остаточну метуБританіїв повторних переговорах щодо її статусу. Це дозволяє Кемерону визначати, у чому саме полягає успіх, і таким чином представити британським виборцям нову домовленість як перемогу.

The Economist вважав би за краще, якби пан Кемерон також не називав точного часу проведення референдуму. Хоча це не дуже допомогло б йому (євроскептики-торі почали б обурюватися, а ПНСК – зловтішатися), зате пішло б на користь країні, давши можливість майбутньому консервативному урядові призначити референдум у сприятливий момент, а не навпаки.

Ставки на блакитне

Проводити референдум через п’ять років або раніше – ризиковано. По-перше, це може зашкодити економіці. Загалом бізнес лякає одна лише думка про вихід Британії з ЄС. За кілька минулих тижнів три автовиробники звернулися до уряду з закликом залишитися в Євросоюзі. Загроза виходу вже в 2017 році цілком може відлякати мультинаціональні компанії і відбити в них бажання робити інвестиції в Британії.

По-друге, хоча і здається, що п’ять років – це довго, але їх може не вистачити для того, щоб вирішити питання про майбутнє єврозони. На початку кризи нікому і в страшному сні не могло примаритися, що  вона затягнеться більше, ніж на п’ять років; на подолання наслідків кризи може знадобитися навіть більше часу. На половині каденції наступного парламенту Британія, можливо, ще так і не знатиме, щó це за структура, за чи проти членства в якій доведеться голосувати на референдумі.

По-третє, переговори можуть виявитися невдалими. Багато лідерів європейських країн вже почали обурюватися вимогами британців спеціального для себе становища і починають підозрювати, що Британія готується до виходу з ЄС. Якщо вони прийдуть до висновку, що Британія більше переймається власними цілями, ніж життєздатністю самого європейського проекту, то можуть повернути проти неї, що матиме катастрофічні наслідки для пана Кемерона. Принижена нація цілком може скористатися референдумом, щоб дати ляпаса власному урядові (який неминуче переживатиме в середині каденції падіння популярності) і припинити членство своєїкраїни в ЄС.

Ризик великий; але в Кемерона є в запасі кілька сильних козирів. Ангела Меркель цінує Британію як ліберального союзника, і в питаннях бюджету ЄС і банківського союзу вона показала, що готова йти на поступки, аби допомогти Кемерону витримати тиск євроскептиків. Виглядає цілком імовірним, що вона погодиться і на перегляд умов членства Британії в ЄС – аби отримати бажану відповідь на референдумі. Ясно також і інше: як би не нарікали британці на Брюссель, але вони не налаштовані на вихід з Євросоюзу. У травні минулого року під час опитувань удвічі більше британців висловилися за вихід з ЄС, ніж за те, щоб залишитися. Але з наближенням перспективи виходу підтримка такого кроку знизилася. Наразі громадська думка перебуває в стані хиткої рівноваги між «вийти» і «залишитися».

Пан Кемерон ризикує майбутнім своєї країни без нагальної потреби. Але у нього сильніші карти, ніж думають деякі з його опонентів. Тож якщо пощастить – шампанське забезпечене.

Тиждень

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2017-12-17
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

О вам і "європейські цінності", і "єрореформи", і "відкритий ринок"... Після розпродажу української промисловості гешефтники вже торгують українцями... "По-новому&qu ......
Запорожець (2017-12-17 10:48:48)
А як це буде відбуватися - на кшалт "У-у-у-у-у"? Чув, що деяких приматів навчили спілкуватися мовою жестів... Передчуваю, шо "перемовини" будуть стосовно бананів і мандаринів і бе ......
Зоотехнік (2017-12-17 10:45:34)
зато именно некоторые украинцы интересуются политикой и этого количества достаточно чтобы изменить мир в лучшую сторону...
инна (2017-12-15 22:23:31)
Це добре, що хоча б угорці та румуни почали протистояти агресії сіоністів. Українцям час прозріти та виганяти з України "пташенят" Сороса. Go out!...
Веркблей (2017-12-15 18:23:12)
На жаль, українцям вже так наплювали в обличча, що соромно за народ і державу - Україною керують сіоністи і пройдисвіти з усього світу, а українців обливають брудом......
Запорожець (2017-12-15 09:06:21)