Казки для дорослих. Чому не варто вірити деяким ужгородським казкарям

Казки для дорослих. Чому не варто вірити деяким ужгородським казкарям

Ты уймись, уймись,

тоска у меня в груди.

Это только присказка,

сказка впереди...

Володимир Висоцький

Що ближча дата наступних виборів до місцевих рад, то більше в місті опозиціонерів. Цікаво, що їх кількість зросла не серед професійних місцевих політиків (назвемо їх так), а в середовищі «горлопанів»  – вуличних та інтернетних. Також прикметно, що більше половини активних критиків роботи нинішньої влади з неї ж і вийшли – після того, як Єдиний Центр втратив вплив на Ужгород. Сьогодні вони називають себе незалежними опозиціонерами, рвуть на грудях тільняшки на знак любові до Ужгорода і розказують багато казок. Але насправді все це відбувається за мукачівським часом, синхронізовано, вміло поєднано конструкторами ЄЦу в один механізм, в цілісну ідеологічну й інформаційну кампанію.

Про ляльок і ляльководів

У минулому номері газети «Унґвар» журналісти аналізували, кому вигідно розбурхувати в Ужгороді пристрасті, працювати на негативі, згущувати чорні фарби і критикувати, критикувати й ще раз критикувати. На прикладі конфліктної реконструкції площі Народної дійшли висновку, що найбільше в скандалі зацікавлений голова обласної ради Іван Балога та його ужгородський «смотрящий», який спить і бачить себе мером обласного центру Володимир Чубірко. Допомагають їм у цьому (хтось навмисне, а хтось несвідомо, потрапивши на гачок) радикальні опозиціонери (зокрема, «свободівці»), деякі громадські активісти і окремі журналісти.      

Саме наші колеги в даному випадку – канал комунікації з громадою. Вони, за планом, мають доносити до ужгородців потрібні месиджі і формувати відповідне ставлення містян до тих чи інших подій та особистостей. Ось візьмемо, до прикладу, лише один епізод «війни за Народну» – гроші на реконструкцію площі.

Як відомо, нова площа коштуватиме близько трьох мільйонів гривень. При цьому «губернатор» Олександр Ледида вже кілька разів наголошував, що 70% коштів – спонсорські. Але ті, хто проти реконструкції, постійно маніпулює іншою цифрою – 3 мільйони. Наприклад, серед аргументів протестувальників чи не найголовніший такий: краще, мовляв, витратити ці 3 мільйони на інші потреби міста – на ліхтарі, лавиці, смітники і т.д. Безперечно, в Ужгороді багато до чого потрібно докласти і праці, й ідей, і грошей. Але критикани «забуваються» і пропонують розпоряджатися чужими, не бюджетними, а меценатськими грошима. Питання: а спонсорів хтось спитав їхню думку, поцікавився, чи дадуть вони гроші на лавиці, які поламають вандали, і смітники, які цигани покрадуть і здадуть на металолом?

Інший важливий момент: критики реконструкції Народної постійно наголошують, що гроші «роздерибанять» (є, до речі, версія, що Балогам просто заздрісно — самі ж свого часу Народну реконструювали і, мовляв, спогади про той «дерибан» їм спокою не дають). Цей месидж «крутять» від перших розмов про плани реконструкції донині. При цьому в когорті тих, хто проти, є люди, яким годилося б мовчати. Бо до них самих, знайшлися б питання. У цьому контексті нам пригадалася історія про те, як одні благородні люди на благородну мету збирали гроші від інших благородних ужгородців. Історія надзвичайно цікава, але доволі темна.

Ой, хто, хто Миколаю служить

Мова про Ужгородського Миколайчика і людей, що не тільки його вигадали і поселили в Ужгороді, а й від його імені щороку збирають від ужгородців гроші на Благочинному Прийомі. Ідейним натхненником цього задуму вважається журналістка Алла Хаятова, яка не так давно була прес-секретарем міського голови Ужгорода Віктора Погорєлова, а згодом пішла з цієї посади і зараз працює в опозиційній до мера ніші (пані Алла тепер – один із найгостріших критиків Віктора Погорєлова і його команди). Також у команді Миколайчика «засвітилися» родичка Чубірка Вікторія Рижова (Чубірко) та один із ініціаторів проведення «альтернативного дня Ужгорода» Олександр Мерявчик. Ще, звісно ж, незримо присутній із ними і сам Володимир Чубірко.

Ця ініціативна група вже  кілька років до Дня Святого Миколая  збирає гроші на благородні цілі. Спочатку, у грудні 2010-го року, провели аукціон і повідомили, що кошти витратили на адресну допомогу дітям, які цього потребують, – утриманцям Батівського притулку для неповнолітніх. Далі ідея переросла в Благочинний Прийом Ужгородського Миколайчика.

Перший такий провели у 2011 році – організатори заявили, що зібрали з еліти міста близько 60 тисяч гривень. І повідомили, що поклали їх на депозит, а відтак витратять на облаштування безпечних пішохідних переходів біля шкіл міста. А ще пізніше відзвітували, що рівненська фірма за ці гроші облаштувала декілька переходів у місті. Повідомлялося, що використовувалася «передова технологія – метод покриття називається «холодний пластик». І служити такі переходи мають роками». Щоправда, як видно на фото, не прослужили вони і року...

Декого, щоправда здивувала ще й ціна питання, адже виходило, що один перехід обійшовся у близько 6 тисяч гривень. А це дуже багато…

Замок із піску з чотирма вежами

Пройшов рік. У грудні 2012-го з іще більшою помпою організовується другий Благочинний Прийом Ужгородського Миколайчика. Тільки вхід на вечірку коштує 250 гривень. Звичайно ж, і ці гроші – задля благородної мети. Знову проводиться аукціон. Цього разу грошей зібрали менше – лише трохи більше 40 тисяч гривень. Організатори повідомили: тепер їх витратять на побудову в місті найкращого дитячого майданчика.

Перед тим скликали прес-конференцію, відтак ЗМІ повідомляли: «Майданчик буде розташований в одному зі скверів Ужгорода. Запит про виділення місця під розташування майданчика буде направлено міській владі після проведення аукціону. Планується зібрати максимально можливу суму, щоб розширити майданчик, зробити якісне покриття та зручне облаштування. При зовнішньому оздобленні орієнтуватимуться на кращі європейські взірці малих архітектурних форм і до оздоблення планується залучити креативну ужгородську молодь, яка реалізує себе в дизайні та мистецтві».

На аукціоні у рамках Прийому були продані чотири башти майданчика-мрії. Кожна окремо. Покупці-меценати отримали право надати їм ім’я на свій вибір. Повідомлялося, що діти переможців аукціону навіть зможуть власноруч встановити спеціальну табличку під час відкриття.

Казка триває, а найцікавіше –  попереду. Так, до слова, торік на аукціоні, серед іншого, за 4 тисячі гривень продали й супер-лавицю, яку, за бажанням із іменною табличкою, мав зробити «Турбогаз» і встановити в альпінарії. Ви ту лавку бачили?

Та лавиця – дрібниця. Скоро вже треба проводити третій Благочинний Прийом, а досі нема відповіді на питання: де ж майданчик із 4-ма вежами щонайменше за 40 тисяч гривень? Після аукціону, взимку, організатори на одному з сайтів повідомили: «Для облаштування майданчика він (Миколайчик – Ред.) разом зі своїми Помічниками чекає, коли стане тепліше і – береться за діло! «Ужгородці, ми з вами разом здійснюємо добру справу!» – тішиться він і обіцяє звітувати про всі свої подальші кроки».

І все. Пройшло десять місяців, було холодно, тепло і знову стало  холодно – а найкращого в місті дитячого майданчика так і нема (хіба що в сквері біля ОДА з’явилася невеличка споруда для дітей, що коштує приблизно 5 тисяч гривень). Як нема і жодного повідомлення від «помічників Миколайчика» – в чому справа, що ся стало?

Може, грошей виявилося замало? Може, завод, який мав майданчик виготовити, збанкрутував і закрився? Може, сквер підходящий не знайшли? Логічно – повідомити громаді, пояснити, в чому справа і розповісти, що буде з грошима? Громадські активісти, які беруться збирати гроші, мали б поводитися щодо них відкрито і прозоро, чітко звітувати про їх використання, аби не підривати довіру людей до, як декларують, добрих справ.

Але цього не роблять. І хто – найдемократичніші, найвідкритіші, найсправедливіші і найпрозоріші люди Ужгорода. Ті, хто найголосніше кричить про непрозорі тендери, підкилимні домовленості, «дерибани», нераціональне використання грошей і закриту від людей владу. Та, схоже, дивуватися нічого. Недарма ж кажуть – у чужому оці соломинку бачить, а в своєму – колоди не помічає.

А загалом треба задуматися, як на всі казки, які нам розповідають, реагувати, і чи варто вірити цим казкарям із їхніми версіями, обіцянками, рейтингами і антирейтингами. Не зайве, на наш погляд, пам’ятати слова Висоцького:

«Ты уймись, уймись, тоска,  

душу мне не рань,

Раз уж это – присказка,      

значит сказка дрянь...»

Назар ЦИФРА

P.S. Як телефоном повідомив головний інженер Служби автомобільних доріг Закарпатської області Василь Стадник, у цінах минулого року облаштування 1 квадратного метра пішохідного переходу обходилося приблизно у 350 гривень.

P.P.S. А ось так тепер виглядають пішохідні переходи «на роки»




Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-02
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 19:16:38)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 18:26:46)
Родненький,на когож ты нас покинул? А вообще 2 жулика....
Jktu (2016-11-30 18:55:10)
Новости. Москва." Россия создала танк, аналогов которому не существует" (как и упомянутого танка;))....
Русин (2016-11-30 15:05:27)
Очень странно, люди допущенные до самых сокровенных государственных секретов, так просто могут поменять страну проживания. Пока бывшие укр. чиновники будут так легко перебираться на пост. место житель ......
Вано (2016-11-30 14:26:10)