Закарпаття буде Республікою

Так завіряють автори нового проекту Федеративного устрою України. 
Федеративна республіка Україна

ПРОЕКТ

Як це не парадоксально звучить, але саме унітарний статус України є генератором нестабільності країни і прихованою загрозою її територіальній цілісності. Сильні регіональні відмінності, неоднорідність етнічного складу територій є постійним чинником, що визначає мотивацію суспільної поведінки населення при обговоренні будь-яких загальноукраїнських питань.Результати практично всіх виборчих кампаній України останніх 18-ти років переконливо свідчать про те, що політична конкуренція відбувається не між партіями, ідеологіями, а між регіонами. І причина цього в тому, що нинішня правова система не враховує, просто ігнорує регіональні і етнічні відмінності, які, тим часом, є одним з найголовніших чинників політичної поведінки населення. Впродовж 15-ти років ми спостерігали за тим, як будь-яка виборна кампанія перетворювалася на зіткнення Заходу і Сходу.
Унітарний статус України не дає населенню територій можливості для реалізації уявлень про облаштування свого місцевого, регіонального життя. Тому для захисту своїх територіальних особливостей регіональні діячі вимушені претендувати на владу у всій Україні. В умовах унітарної держави єдина можливість для регіону захистити свою регіональну ідентичність — це добитися влади представників регіону НАД ВСІЄЮ Україною. Таким чином, унітарність держави наділяє будь-який місцевий конфлікт з приводу реального або уявного утиску прав місцевого населення кризовим потенціалом загальнонаціонального масштабу.
Правове ігнорування територіальних і етнічних відмінностей неминуче стане у результаті причиною якнайглибшої кризи української державності і територіальної цілісності, яка буде підірвана спробами регіональних співтовариств відстояти своє право на те, щоб залишатися самими собою на своїй землі.
Якщо Україна не знайде способу дати регіональним співтовариствам право на власне облаштування, зберігши при цьому механізм відтворення загальноукраїнської єдності, то її неминуче чекає доля Австро-Угорщини або Російської імперії, адміністративно-правова система яких фактично ігнорувала наявність яскраво виражених територіально локалізованих етнічних, релігійних, культурних особливостей.
Щоб не звертатися за аргументами до історії, досить подивитися на нинішню кризу державності в Молдові, Югославії і Грузії. І там і там єдність країни виявилася підірваною через спроби уніфікації правової системи без урахування стійких, історично обумовлених територіальних і етнічних особливостей.
Якщо звернутися, наприклад, країн Євросоюзу, членства в якому добивається Україна, то можна відзначити, що в Європі лише дві крупні (зіставних з Україною по території і населенню) держави — Франція і Польща — є унітарними. Але та ж Франція, що відстоює унітарний принцип, порівняно недавно зіткнулася з кривавою алжирською кризою і у результаті втратила свої північноафриканські провінції. І до цих пір Франція стикається з проблемою Корсіки, що наполегливо чинить опір уніфікації, — і вже відступає перед зростаючим корсіканським автономізмом.
Інша унітарна країна — Польща. Але базою для польської унітарної моделі є етнічна однорідність країни. При цьому слід пам'ятати, що це було досягнуто в результаті тотальної депортації німців і українців зі своєї території після Другої світової війни, а також виштовхування з Польщі тих євреїв, яких не встигли винищити нацисти. Слава богу, Україна не хоче і не може використовувати такі методи! Етнічна, релігійна, мовна і культурна різноманітність її територій — особливість України, що не зміниться найближчим часом.
Проводити жорстку політику українізації, як цього вимагають ультра націоналісти, з метою асиміляції національних меншин — Україна не в змозі. На відміну від тієї ж Латвії, національні меншини України мають більший набір засобів для впливу на ситуацію. І будь-яка спроба насильницької українізації спричиняє за собою радикалізацію антиукраїнських ідей серед значної частини громадян України(особливо за наявності такого сусіда, як Росія, що завжди опікується інтересами своїх колишніх співгромадян, теперь громадян незалежної держави)
Наївно думати, що надія ультранаціоналістів на вступ України в ЄС понизить гостроту цих міжрегіональних і міжетнічних суперечностей. Наприклад, за час довгого перебування Іспанії у складі Євросоюзу не тільки не розв»язана проблема Країни Басків, але до неї додалася і проблема Каталонії. Членство в Євросоюзі не згладило міжрегіональних суперечностей в Італії, не вистигає згадувана корсіканська проблема у Франції.
У випадку з Україною ситуація швидше посилюватиметься внаслідок того, що до українсько-російських суперечностей додаються національні претензії угорців, кримських татар, вже видно саме національна перспектива і українсько-румунських (молдавських) суперечностей. І ці претензії наростатимуть все більш нестримно як через іманентні причини, так і через вкрай незграбну українізаторську політику сучасного Києва. Крім того, українська етнічна спільнота сама по собі нестабільна — є глибокі культурні відмінності і світоглядні суперечності між українцями Галичини і українцями східної України.
Українська ситуація парадоксальна — послідовне прагнення влади консолідувати багатонаціональне населення для формування єдиної української нації приводить до політичної дестабілізації, посиленню міжнаціональних суперечностей і до погроз територіальній цілісності країни. Причина цієї парадоксальності — унітарний принцип побудови української держави, який не відповідає культурній і етнічній багатоваріантності регіонів, що історично склалася. Парадокс і в тому, що територіальна і історична ойкумена сучасного українського націоналізму — Західна Україна — юридично не існує, роздроблена в ще радянських межах областей і позбавлена єдиного політичного голосу.
15 років незалежності України свідчать, що посилювання наявних міжрегіональних і міжетнічних суперечностей відбувається також в періоди відмови країни від нейтральної зовнішньої політики. Захід України украй насторожено відноситься до будь-яких ідей взаємодії з Росією. Дуже хворобливо сприймається військова присутність Росії на території України. А російськомовний Схід України різко негативно відноситься до перспектив участі країни в антиросійських організаціях (НАТО і ГУАМ) і заходах.
Таким чином, будь-який вибір на користь приєднання країни до тієї або іншої військово-політичної конструкції є дестабілізатором внутрішньої ситуації. Перспективи будь-якого не нейтрального вибору породжують неминучі внутрішні дискусії, які тільки підсилюють існуючі суперечності і ментально розривають країну. (Абсолютно безпідставною представляється теза про те, що членство України в НАТО — є проміжний етап на шляху в Євросоюз. У тому ж Євросоюзі є нейтральні країни, що не входять у військові блоки, — наприклад, Австрія, Швеція, Фінляндія. З іншого боку, є країни — члени НАТО, які довгий час безуспішно намагаються вступити в Євросоюз, — наприклад, Туреччина.)
Таким чином, конституційна трансформація України з унітарного у федеральну державу, а також неухильне відстоювання принципу нейтральності, є найважливішими умовами вирішення внутрішніх суперечностей країни.
Культурні і етнічні відмінності регіонів України обумовлені різницею їх історичних доль. Багатовіковий досвід одночасного існування територій України в різних політичних, культурних, релігійних умовах сформував в кожній з цих територій унікальний етнокультурний тип. Будь-яка спроба уніфікації з боку центральної влади перетворюється на спробу нав'язування одного етнокультурного типу як обов'язковий для останніх. У таких умовах досягнення єдності країни і побудова єдиної нації неможливі. Такий був негативний радянський досвід і сталінській “українізації” в 1920-і — 1930-і рр., і досвід брежнєвської “русифікації” в 1960-і — 1970-і рр.
Україні міг би стати в нагоді досвід Німеччини, країни, зіставної з Україною за площею території, кількості населення і, головне, по ступеню відмінностей між окремими регіонами.


Адміністративно -теріторіальная реформа.
Землі.

Для збереження цілісної і процвітаючої України важлива успішна побудова власної моделі федерації. Українська федерація повинна будуватися не зверху — на основі радянського адміністративно-територіального ділення, а знизу — на основі самоврядування земель, що делегують центру необхідний для єдності країни об'єм повноважень. Федеративна Республіка Україна — буде не тільки відповіддю на найбільш прийнятний для України німецький досвід, але і відповіддю на європейську практику і перспективу місцевого самоврядування, яке зараз у Європі об"єднується цілісним поняттям"Європа регіонів". Це буде адекватною і конструктивною відповіддю Заходу України — Сходу, і Сходу — Заходу.
З погляду територіального устрою майбутньої Федеральної Республіки Україна очевидно, що Федерація складатиметься не з областей, а з крупніших утворень — Земель. Це також йде у руслі загальноєвропейської політики”Європи Регіонів”.У її склад повинні входити федеральні землі і федеральні міста.

До федеральних земель відносяться:

— Буковина (Чернівецька область: столиця — Чернівці)
— Волинська Земля (Рівненська, Волинська області; столиця — Рівне)
— Галичина(Львівська, Тернопільська, Станіславівська, столиця — Львів)
— Донецька Земля (Донецька, Луганська області; столиця — Донецьк)
— Закарпаття (Закарпатська область; столиця — Ужгород)
— Запорізька Земля (Запорізька, Дніпропетровська, НовоҐардська області; столиця — Дніпро)
— Чернігівська Земля (Київська, Чернігівська, столиця – Чернігів)
— Крим(АР Крим включаючи Севастополь; столиця — Сімферополь)
— Подільська Земля (Вінницька, Хмельницька, Житомирська; столиця — Вінниця)

— Полтавська Земля (Черкаська, Полтавська, столиця-Черкаси )
— Слобожанщина (Сумська, Харківська області; столиця — Харків)
— Чорноморська Земля (Одеська, Миколаївська, Херсонська області, можливо частина колишньої Молдавської АРСР-Придністров»я; столиця – Миколаїв(у випадку іншого вибору Одеси)


До федеральних міст відносяться міста Київ (столиця Федерації) і, можливо, Одеса (місто з правами «порто — франко»), що підпорядковані власним законам управління, утвердженим на рівні федераціїї. Федеральні землі і федеральні міста є рівноправними учасниками Федерації з однаковою кількістю голосів.


Землі є самоврядними, при цьому федеральним властям делеговані виняткові повноваження по здійсненню зовнішньої політики, оборони, безпеки, НБУ, монетний двір.

Організація влади.

Центральна влада представлена двопалатною Радою: нижня палата — Центральна Рада і верхня — Федеральний Сенат.
Центральна Рада вибирається по пропорційній системі по відкритих партійних списках, 100-150 чоловік.Крім того, довічними сенаторами Федерального Сенату з правом дорадчого голосу стають колишні президенти, якщо вони не припинили свої повноваження достроково.
Федеральний Сенат формується Федеральними Землями: вони делегують по 7 представників кожної Земельної Ради.
Центральна Рада формує зі своїх членів Федеральний уряд, який і є головним виконавчим органом на території України.
Президент України обирається спільно Центральною Радою і Федеральним Сенатом. Президент як Голова Держави здійснює представницькі функції, підкоряючись Директивам Уряду, а також є Верховним Головнокомандуючим., має право на законодавчу ініціативу
Фактично головна фігура федерального рівня – Перший міністр. Він очолює виконавчу владу, керує роботою уряду в межах переданих йому Землями повноважень, здійснює реалізацію між земельних і федеральних програм. Якщо продовжити аналогію з Німеччиною, то він — український канцлер. Обирається загальнонародним голосуванням.
Федеральний Сенат призначає голову Федерального НБУ і суддів Федеральних судів — Конституційного, Верховного і Арбітражного. Сенат вирішує проблеми між земельних стосунків, ухвалює остаточне рішення про оголошення військового або надзвичайного положення.
Голови решти судів затверджуються на Земельному рівні за федеративними законами.
Головну роль в регіонах відіграють Земельні Ради. Вони володіють всією виконавчою і законодавчою владою на території Землі, за винятком повноважень, делегованих Федерації. Вони формують Земельні уряди, вони делегують своїх представників у Федеральний Сенат.

Економічна система.

Податкова система будується на основі бюджетного федералізму — Землі делегують заздалегідь обумовлений Землями і Федеральною Столицею -Києвом відсоток податкових відрахувань Федеральному Бюджету, але не більше 30-40 відсотків… Землі можуть безпосередньо взаємодіяти між собою при здійсненні спільних проектів а також їх фінансувати.
Армія, судова система, СБУ і ФБР формується за професіональному ознакою і фінансується з федерального бюджету. Також з федерального бюджету фінансуються загальнонаціональні проекти.
МВС переходить у Земельне підпорядкування. Земельний шериф обирається одночасно з Земельним Головою.
ДАЇ Ліквідовується.
Міністерства, не задіяні у процесі переходу на федеративні основи організації держави, ліквідовуються.

Соціум.

Державна мова одна — українська.
Але землі можуть надати додатковий офіційний статус на своїй території іншим мовам. Офіційний статус можливо буде наданий мовам:

— Донецька Земля — російській
Закарпатська Земля — польській, румунській, словацькій і угорській
— Запорізька Земля — російській
— Кримська Земля — російській і кримськотатарській
— Буковина – румунській
— Слобожанщина — російській
— Чорноморська Земля– російській


ВУЗи підпорядковуються федеральним законам, але не будуть підтримуватись з федерального бюджету і перейдуть на самоокупність.

Тому кількісь вищих учбових закладів буде скорочена природним чином внаслідок неконкурентноздатності і слабого рівня освіти у деяких..


Ці пропозиції, звичайно, умовні, недосконалі і потребують істотних доопрацювань. Але у зв'язку з процесом конституційного оновлення України, на користь стабільності країни краще із самого початку спробувати зрозуміти і постаратись ліквідовувати причини постійної нестабільності, які, — унітаризм, відмова від нейтралітету і постійне «розігрівання» мовного питання..
Федеральна система дозволить зробити Україну стабільнішою, прогнозованою, наблизить владу до населення. Будь-які проблеми етнокультурного взаємодії в рамках Федерації вирішуються в межах окремої Федеральної Землі і не струшують весь підмурівок української державности. Крім того, федералізм не допускає можливості узурпації влади будь-ким(за допомогою федеральних Законів), і повністю відповідає всім демократичним стандартам.
Тільки Федеративна Республіка Україна,є така надія, встане в один ряд з Федеративною Республікою Німеччина, федеральною Австрією, Федеративна Швейцарією і, якщо дозволить Бог, Федеративними Сполученими Штатами Америки.

Новини Закарпаття

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-09
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Ну і ряха, з підручника .Ламбрози.! Не довіряє чиновникам,яких очолює?.Ну так поміняй! Лише не на "манів",досить вже,треба українців з титульної нації до влади ставити , а не своїх на грошо ......
Олег (2016-12-09 19:37:34)
Это тонкий намек на свою отставку по причине: не сработался с коллективом?...
Юрий (2016-12-09 17:53:23)
Саме тому прем"єр навіз в Україну своїх братів по крові з Ізраїлю, Польщі, Словенії... Бо не довіряє українцям розпродажу України - можуть здати народу......
Запорожець (2016-12-09 16:43:32)
Далекосяжна путінська провокація розрахована на дестабілізацію в Україні!"..диверсантка "Правого сектору" Лілія Коц заявила про причетність "Правого сектору" до розстрілів на ......
Володимир Марківський (2016-12-07 17:34:09)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-07 17:01:47)