Інтернат у Мукачеві, де 82% вихованців -- роми. З одним діагнозом

 Інтернат у Мукачеві, де 82% вихованців -- роми. З одним діагнозом

Мукачівський дитячий будинок-інтернат – один із найстарших в області, заснований ще 1876 року лікарем Лайошем Нусером. Нині тут живе майже сотня дітей, які потребують особливого догляду. З різних причин вони не мають ні мами, ні тата – батьків їм замінили вихователі дитбудинку.

«Головне наше завдання – навчити юнь життєвих процесів, самообслуговування, привити їм любов до праці. Інтернат належить до взірцевих і призначений для утримання дітей з інвалідністю, – розповів «Замку» Василь Маркулін, який очолює заклад уже 31 рік. – Профіль у нас другий: для дівчат від 6-и і, за законом, до 18-и. Але через соціально-матеріальне становище вік підопічних збільшили до 25. Проте інтернат «старіє», тому на часі його перейменування й перепрофілювання».

 Найбільше діти люблять індійське кіно і фільми про любов

Нині в дитбудинку-інтернаті проживає 98 підопічних. «Понад 90 % із них ніколи не почують голос мами чи тата, родичів. Батьки їх покинули або ж позбавлені батьківських прав. Інтернат для цих дітей – все: і родина, і батьківська хата», – каже Василь Юрійович.

Наймолодшому вихованцеві тут – 8 років, найстаршому – 56. Хоч заклад призначений для дівчат, але тут уже почали з’являтися хлопчики – всього дев’ять. 82 % підопічних – ромської національності. У всіх один діагноз: легка та помірна розумова відсталість.

Вранці, о 7-й, вихованці прокидаються. Через годину прямують до затишної їдальні: тут їх чекає сніданок. Хто іменинник, снідає за особливим столиком біля акваріуму, – аби всі бачили. А далі – навчання і праця. Дівчата вишивають, роблять з бісеру квіти, малюють. Відтак усі обідають і сплять. Потім знову трудяться, граються, спілкуються. Поки вишивають, вмикають телевізор. Найбільше полюбляють індійське кіно і фільми про любов. Вихователі кажуть, у лютому від телевізора відірвати дітей не могли: ті уважно дивилися новини з Євромайдану й дуже хвилювалися.

У кожному кабінеті – своє звірятко: є морські свинки, хом’ячки, папужки, черепахи. Діти бавляться з ними, годують їх. В актовому ж залі – виставка робіт вихованців. Василь Юрійович каже, такі заходи проводять дуже часто. «Свято квітів, зими, різноманітні конкурси…З усіх шкіл ходять дивитися, – показує фотографії робіт директор. – Ось виставка снігових фігур. Де ви таке ще побачите? Ми все фіксуємо в кадрі, аби була пам’ять. У кожної нашої дитини є фотоальбом».

 Ні помідора не взяли в держави

Сьогодні на обід – овочевий суп з локшиною, горохова каша, гуляш, компот. Найбільше, кажуть вихователі, їхні діти люблять солодощі. Щотижня їм печуть булочки, рулети й тістечка. Допоки діти обідають, Василь Юрійович показує спальний корпус. Кімнат декілька, у кожній – по 6–9 ліжок, усе чисто і прибрано. На стінах – ікони.

«Діти на повному державному утриманні із затвердженим режимом дня, який поділяється на зимовий і весняно-літній періоди. У нас 4-разове харчування, цілодобово чергують медики. Працюють 19 найкращих вихователів і двоє інструкторів з праці. Усіх підопічних ділять на шість вікових груп. Є й молодіжне відділення, де дітей залучають до труду. При інтернаті діє допоміжне господарство – 30 га землі, маємо 22 голів рогатої худоби, з них 9 дійних корів.

Завдяки цьому дитбудинок ось уже 30 років повністю самостійно забезпечує себе овочами й консервованою продукцією. Ні помідора не взяли в держави! Практикуємо трудотерапію. За положенням статуту, ми повинні залучати до праці й дітей. До кожного – індивідуальний підхід. Питаємо, що подобається більше: чи клумбу копати, чи помідори садити… Кому що до душі».

Василь Юрійович веде у двір інтернату: показує дитмайданчик, бесідки, фонтан, 90 різновидів квітів, кущів, дерев. «Їм стільки років, скільки я тут працюю», – каже директор. Клумби доглядають вихованці. А ось розмальований паркан – теж робота дітей. Онде пустує невеличка територія – тут планують незабаром звести капличку.

Стару конюшню не впізнати: євроремонт, душова, туалет, кілька міні-спортзалів. «Це реабілітаційні приміщення – на стадії завершення, – пояснює директор. – Уже маємо все потрібне обладнання, залишилося його сюди принести».

 «А коли до мене мама прийде?»

Вихованку дитбудинку Олю Зозулич всі кличуть Ольгою Іванівною. Дівчина розповіла, що потрапила сюди 1998-го. «Мами я не пам’ятаю, вона померла. Вуйко до мене приходив, допомагав, розповідав про неї. Мені тут подобається. Добре годують, дають одяг. Влітку допомагаю вихователям з молодшими дітьми. Шию, з бісером працюю. Ні про що не шкодую. Слава Богу, тут добре».

19-літню Розу перевели до цього дитбудинку з Чинадійова на рік пізніше, ніж Олю. Батьків дівчина не пам’ятає. Каже, любить танцювати і робити зачіски подружкам, а тому мріє стати хореографом і перукарем. Разом з Олею дуже просить, аби ми привітали в газеті їхню виховательку Наталію Русин. Кажуть, це їхня мама, бажають їй щастя і щоб не хворіла.

Світлана Мельник, вихователь третьої групи і голова тамтешнього методоб’єднання, працює в Мукачівському дитбудинку-інтернаті вже шість років. У її групі – повнолітні: дівчата 18–19 років.

«Методика викладання не шкільна, програми спрощені, – розповіла Світлана Юріївна. – Ми готуємо наших дітей до життя, аби вони самі могли себе обслужити, розвивали здібності і таланти. Намагаємося знайти індивідуальний підхід до кожного. Ми тут – у ролі мами, тож прив’язалися до всіх діток.

Варто розуміти, що, на відміну від своїх однолітків, ці діти інакше сприймають життя. Вони не мають мами й тата і хочуть, аби вихователь любив тільки їх. А якщо комусь трохи менше уваги вділити – вже ревнують. Важливо кожному дати роботу – тоді дитина має куди діти енергію».

«Часто буває, що в дітей раптово з’являються їхні родичі, які мають лише корисливу мету, – каже Василь Юрійович. – Тоді питаю: а де ви були дотепер? Ми їх виховали змалку, а через 20 років хтось згадує, що має доньку… Діти дуже тяжко на таке реагують. Постійно питають: «А коли до мене мама прийде?»

Я до них дуже при­в’язаний. І звуть мене татом. Деякі інтернати сьогодні, на жаль, розформовують. І якщо цих дітей розігнати по інших дитбудинках, держава відбере в них останню надію на родину. Інтернат дає їм батьківське тепло і затишок».

«Старий Замок»

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 19:16:38)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 18:26:46)
Родненький,на когож ты нас покинул? А вообще 2 жулика....
Jktu (2016-11-30 18:55:10)
Новости. Москва." Россия создала танк, аналогов которому не существует" (как и упомянутого танка;))....
Русин (2016-11-30 15:05:27)
Очень странно, люди допущенные до самых сокровенных государственных секретов, так просто могут поменять страну проживания. Пока бывшие укр. чиновники будут так легко перебираться на пост. место житель ......
Вано (2016-11-30 14:26:10)