Ващук та УжНУ. 4 міфи про діяльність.

Ващук та УжНУ. 4 міфи про діяльність.

Ось і літу кінець… Вже цього тижня відкрили свої двері школи, училища, коледжі, вузи… В їх числі – і гордість нашого краю, в далекому 1945 – первісток вищої освіти в Закарпатті, а сьогодні – найпотужніший освітній заклад регіону – Ужгородський національний університет.

«Приймав парад» нинішній ректор УжНУ Володимир Смоланка. Втім, перше вересня – уже пройшло. Ми про інше. Про те, що було і є на даний момент.

Ще півроку тому ректором УжНУ був Федір Григорович Ващук. Нині він теж ректор, але вже іншого університету – Центрально-європейського. З Ужгородського він був змушений піти...

Причиною тому – бурхливі події лютого. Революційна хвиля змела з посад багатьох, дуже багатьох… Докотилася вона і до університету в Ужгороді...

У чому тільки не звинувачували тоді Федора Ващука – і в безгосподарності, і в побудові «тіньових схем», і в «регіональній партійності», і у небажанні «рівнятися на Європу»...

Це було, було… І була «зміна рульового» ​​– ректором УжНУ обрали вже вищезгадуваного Володимира Смоланку. А його попередника на цій посаді, Федора Ващука, – перевіряли всі, кому не лінь…

І що? ...

Для початку пропонуємо читачам здійснити невеликий екскурс в недавню історію Ужгородського національного університету. Що дозволить нам зрозуміти, чи є підстави звинувачувати Федора Ващука в такому «гріху», як

«Безгосподарність».

Десять років тому УжНУ був одним з кращих вітчизняних вузів України, науковим центром, відомим не тільки в нашій державі, а й, без перебільшення, по всьому світу. Його цінували і за вклад у науку, і за високопрофесійний викладацький склад, і за потужну матеріально-технічну базу ...

А що сталося потім? Сталася «помаранчева революція», із подальшою «зачисткою» практично всіх керівних кадрів — у виконавчій владі, на підприємствах, в установах, закладах, вузах, навіть школах… У розрахунок не приймалися ні менеджерські здібності, ні управлінський досвід, ні інші ділові якості людини, головним критерієм призначення на ту чи іншу посаду став фактор політичний.

31 березня 2005 на засіданні конференції трудового коллективу, ректором Ужгородського національного університету було обрано Миколу Вегеша. Плоди керівництва якого університет пожинав довгих сім років… Про це в свій час говорили і писали багато, повторювати все зараз – навряд чи варто, згадаємо лише основне.

Рівень знань знизився (на це звертали увагу навіть роботодавці, які працевлаштовують випускників вузу).

Матеріально-технічна база була запущена (частина її — взагалі  «розбазарена»), а в яких умовах проживали у гуртожитках студенти, взагалі, не вкладається в голову — без води, тепла, в страшній антисанітарії.

Борги УжНУ досягли мало не «астрономічних» розмірів, дійшло до того, що приміщенням університету почали відключати воду, електроенергію, теплопостачання.

При тому, що дефіцит по спецфонду перевищував 9 млн грн, за кілька останніх років штат університетських працівників виріс майже на півтисячі одиниць (забігаючи наперед, зазначимо, що коли до керівництва вузом прийшла нова команда, то в перші ж місяці з УжНУ було звільнено близько сотні «мертвих душ», причому дійсно «мертвих», тому як ніхто з них так і не прийшов скаржитися, що його звільнили незаконно).

Сумна картина вимальовувалася і в навчальному процесі: з 54 вузівських спеціальностей — у 38 вже закінчилася або ось-ось мала закінчитися ліцензія ...

І т.д., і т.п.

На конференції трудового колективу УжНУ, яка проходила 22 листопада 2012, ректором був обраний Федір Ващук. З 293 делегатів конференції за нього проголосували 193 (98 голосів тоді отримав нинішній ректор університету Володимир Смоланка, за третього претендента, Івана Дробота, не голосував ніхто, ще два бюлетні були визнані недійсними).

Що було зроблено Федором Ващуком за неповних півтори роки роботи ректором?

По-перше, була ліквідована дев'ятимільйонна заборгованість, що назбиралася за попередні роки в  УжНУ за комунальні платежі, зарплати, стипендії, товари та послуги.

По-друге, було проведено капітальний ремонт ряду інженерних мереж в гуртожитках та навчальних корпусах (тільки віконних блоків було замінено близько 1500 одиниць). Проведено капітальний та поточний ремонт ряду аудиторій, центрального фойє головного корпусу (унікальною візиткою університету стала діюча модель маятника Фуко), тут же, в центральному корпусі, була відкрита сучасна їдальня…

Проведено реконструкцію значної частини корпусу університету на пл. Народній, УжНУ знайшов гідний ректорат — із залом засідань Вченої ради (60 робочих місць, обладнання — найвищого європейського рівня), новим конференц-залом на 750 посадочних місць і суперпотужним комунікаційним центром (аналогів якому — у всій Європі не знайти; один лише факт: з цього центру можна виходити на одночасний зв'язок із 12 станціями прийому, розташованими по всьому світу).

Тут же, в новому ректораті на пл. Народній, була проведена реконструкція приміщень для відкриття археологічного музею, музею університету, сховища для стародруків ...

У найкоротші терміни були отримані ліцензії за всіма вузівськими спеціальностями (плюс 4 нових), причому за багатьма — із збільшенням кількості студентів, яких дозволено приймати на навчання. Вперше за багато років університет успішно пройшов процедуру акредитації за четвертим рівнем.

Були відкриті нові або відновлені старі наукові ради по захисту кандидатських і докторських дисертацій за сімома спеціальностями (на момент призначення Ф.Ващука ректором, всі такі ради припинили свою роботу).

УжНУ поповнився чотирьохтисячним колективом, а також сучасною матеріальною та навчальною базою Закарпатського державного університету та природничо-гуманітарного коледжу.

УжНУ серйозно піднявся в офіційному державному рейтингу університетів України (з 26 місця — на 12), істотно покращилися рейтинги з наукової, ліцензійної та патентної діяльності.

І це далеко не повний перелік, який характеризує очевидний, успішний і стрімкий розвиток УжНУ в період, коли вузом керував Ф.Ващук. Про яку «безгосподарність» можна говорити?

В принципі, очевидні успіхи УжНУ не могли не визнавати навіть недруги Ф.Ващука. Однак основу всього цього вони (недруги) схильні були бачити не в менеджерських здібностях ректора, а в тому, що у вузі нібито діяли

«Тіньові схеми»

Зокрема, Ф.Ващука звинувачували в тому, що він завдав чималої шкоди університетові, дозволивши оплату за навчання «в натуральній формі». Тобто, утримання, поточний та капітальний ремонти гуртожитків проводилися не за рахунок університету — все це оплачували самі студенти за накопичувальними відомостями — з прямим направленням коштів на оплату за матеріали і за безпосередньо виконані роботи.

Буквально недавно закінчилася перевірка діяльності УжНУ в період, коли ним керував Ф.Ващук, Закарпатською фінансовою інспекцією. Так, було встановлено порушення інструкції, яка зобов'язувала держустанови отримувати всі кошти тільки на рахунок казначейства. Однак цією ж перевіркою встановлено, що всі отримані кошти були використані за цільовим призначенням, а порушення інструкції не призвело до зниження активів університету (додамо, що активи УжНУ, навпаки, були збільшені — на суму, що дорівнює прибутку фірм-посередників, до яких змушений звертатися університет при оплаті робіт і послуг через казначейський рахунок).

І що ж тоді виходить? У той час, коли казначейські рахунки всіх інших університетів України були фактично заблоковані (казначейство вже довгий час не пропускає подібні платежі), Ф.Ващук дозволив факультетам освоювати плату за навчання шляхом придбання за ці кошти відповідного навчального обладнання, проведення ремонтів і т.д. А це, в свою чергу, дозволило істотно покращити стан ряду університетських приміщень та студентських гуртожитків.

Питання «на засипку»: якщо студентська плата за навчання йшла не в особисті кишені керівництва, а використовувалася (нехай навіть з деяким порушенням інструкції) під благо університету — це добре чи погано?

Багато галасу було і з приводу того, що Ф.Ващук нібито покриває «проректора-хабарника» Романа Офіцинського. Спробуємо розібратися і в цьому питанні.

Отже, 20 травня 2013 місцеві (а потім — і деякі центральні) ЗМІ голосили про те, що УБОЗ «спалив» проректора УжНУ Романа Офіцинського — на вимаганні та отриманні хабара в особливо великих розмірах. Повідомлялося, що за настільки тяжкий злочин Р.Офіцінскому «світить» 10 років позбавлення волі з конфіскацією.

Правда, майже відразу ж після «факту», правоохоронці усвідомили, що допустили серйозну кваліфікаційну помилку, затриманому повернули свободу. Прокуратура пробувала відсторонити проректора з посади, але так і не змогла переконати в цьому суд.

Слідство у цій справі тривало півроку, але не встановило ні заподіяного збитку, ні потерпілих, ні «організованої групи». Прокуратура перекваліфікувала кримінальне провадження, і в грудні 2013 висунула Р.Офіцінскому інше звинувачення — використання службового становища в інтересах Ужгородського національного університету. Проректор погодився, справу направили до суду.

У зв'язку з революційними подіями в Україні, розгляд справи кілька разів перекладали, але в квітні 2014 судовий процес таки завершився. Суд закрив кримінальне провадження і звільнив Р.Офіцінского від відповідальності. Прокуратура подала апеляцію, проте Апеляційний суд рішення про закриття справи проти проректора залишив в силі.

А вся суть справи полягала в тому, що від підприємця, який орендував приміщення під кафе на біологічному факультеті УжНУ, вимагалося привести до порядку фасад. І от замість того, щоб зробити ремонт власними силами або перерахувати необхідну суму на благодійний рахунок університету, вони вирішили «підставити» Р.Офіцінского: передати йому гроші готівкою і представити це як вимагання хабара. Але провокація лопнула, як мильна бульбашка — Ф.Ващук підтвердив, що проректор діяв в інтересах університету, і отримані гроші призначались для ремонту фасаду приміщення університету, яке орендував сам «хабародавець» ...

Крім економічних, ректору Ф.Ващуку висувалися і політичні звинувачення, головне з яких –

«Регіональна партійність»

У цьому питанні, напевно, варто «копати глибше». Приналежність до «правлячої» партії завжди була одним із основних «двигунів» просування  кар'єрними сходами (якщо не основним) і свого роду «захисником» людини особисто і справи, якою він займається.

Згадаймо: чи можна було за часів СРСР чогось досягти, не будучи членом КПРС? Практично ні. При цьому, якщо тобі якимось чином все ж таки вдавалось «проявити себе» без червоної книжечки з портретом Леніна — тебе зразу в цю саму КПРС приймали. Безпартійний не міг бути прикладом для інших ні в якому разі.

Цей «партійний закон» спокійненько перекочував і в наше суверенне сьогодення. Згадаймо «епохи» СДПУ (о), «Нашої України»… З приходом до влади Януковича настав «час Регіонів». Партія вирішувала якщо не все, то дуже-дуже багато чого. Вище ми згадували про сумні результати ректорства М.Вегеша. Так, багато в чому це пов'язано з його діловими і, чого гріха таїти, «деякими іншими» якостями. Але не останню роль відігравало і те, що він був іншої партійності, аніж керівництво профільного міністерства.

Чи міг у «регіональних» умовах успішно керувати вузом безпартійний Ф.Ващук? А якщо міг — то як довго? Питання, звичайно, риторичні ...

У цьому контексті цікавий і сам «процес» вступу Ф.Ващука в Партію регіонів. Розповів один знайомий, на очах якого все і відбувалося.

У Києві, на вищому рівні, скликались «збори партійно-господарського активу». Як випливає з формулювання, запрошені були не тільки партійні активісти, а й безпартійні керівники різних галузей. У тому числі — і наукової, яку представляв ректор УжНУ.

Летіли до столиці рейсовим літаком «Ужгород-Київ» (тоді вони ще літали регулярно). Лайнер злетів, набрав висоту, ліг на курс… І тут встає тодішній заступник обласної партійної організації Володимир З. і гучно повідомляє (за дослівність не ручаюсь, але типу цього): «Товариші! Увага! Унікальний випадок! В історії ПР ще такого не було, щоб партквиток вручали на висоті в кілька тисяч метрів. Вітаю вас, Федір Григорович! »...

Спочатку автор і сам у таке не повірив. Але пізніше, при нагоді, поцікавився у Ф.Ващука: дійсно так було?

— Я сам здивувався, коли це почув, — розповів ректор. — Для мене це була повна несподіванка ...

— Що значить «повна несподіванка»? Ви ж, либонь, готувалися до цього, як мінімум — заяву на вступ писали ...

— Яку заяву? Це вже потім, десь через тиждень, викликали мене в обком ПР і кажуть: до партії ми тебе, звісно, вже прийняли, але для порядку все ж напиши заяву і заповни анкету… Ось така от історія ...

Звинувачували Ф.Ващука і в тому, що він тягнув із виходом з Партії регіонів «до останнього». Так, було таке. З одним лише «нюансом». Міністерство пообіцяло університетові додатково на 2014 рік 10 млн. грн. на оплату комунальних послуг. Гроші мали ось-ось надійти на рахунки УжНУ, і Ф.Ващук прекрасно розумів, до чого може привести його «демарш». Ось і вичікував. А як тільки переконався, що кошти перераховані, тут же і заявив про свій вихід із ПР. Одним із перших зі «знакових» регіоналів нашого краю.

Слід згадати й активну участь ужгородських студентів у масових протестних акціях, що почалися після відомих подій ночі з 30 листопада на 1 грудня 2013. Ф.Ващук тоді публічно підтримав студентів і чи не першим із ректорів України видав наказ, згідно з яким, участь студентів і викладачів у мітингах та акціях протесту не вважалася «прогулом». Пригадується прямий телеефір за участю Ф.Ващука на «Тисі-1», як то кажуть, «по гарячих слідах» — 2 грудня 2013 ректора безпосередньо звинуватили у перевищенні службових обов'язків та порушенні фінансової та виконавської дисципліни. На це Ф.Ващук відповів, що студенти і викладачі мають повне право на вільне волевиявлення, а пропущені заняття вони «відпрацюють» пізніше в понаднормовому порядку ...

І ще таке. За свідченнями студентів-активістів Ф.Ващук неодноразово за особисті кошти оплачував їх поїздки на Майдан. Більше того, один із заступників тодішнього Генпрокурора України звертався до прокурора області з вимогою порушити проти Ф.Ващука кримінальну справу «за організацію масових заворушень». Підтримав ректора в той час, і цим самим врятував його від затримання, тодішній губернатор Олександр Ледида ...

Згадаймо і нашумілий епізод, коли на задньому дворі УСБУ в Закарпатській області намагалися спалити документи, що дискредитують як діяльність влади, так і самого управління. У числі паперів, врятованих активістами від знищення, було і оперативно-розшукова справа, заведена на Ващука за статтею, пов'язаною з підозрами на дії, які загрожують державному устрою. Було там і клопотання і подальший дозвіл на прослуховування телефонів ректора… Ось така от «політична картина» вимальовується ...

Звинувачували ректора УжНУ і в тому, що за часів його керівництва не була помітною

«Євроспрямованість»

Ну, це взагалі вже смішно звучить. Одне лише перерахування всіх міжнародних симпозіумів, конференцій і семінарів, в яких брали участь сам Ф.Ващук, викладачі та студенти очолюваного ним університету — зайняло б добрий десяток сторінок ...

А ще пригадується, як восени того ж 2013 Ф.Ващук був гостем програми «У зоні особливої ​​уваги» на вже згадуваному телеканалі «Тиса-1». У числі інших, ректору було поставлено і питання про міжнародні зв'язки ужгородського вишу. Ф.Ващук повідомив про те, що найближчим часом будуть відкриті 4 філії УжНУ в сусідніх країнах (Чехія — в ​​Празі, Угорщина — в Ніредьгазі, Словаччина — в Міхаловце та Пряшеві). Навчання на першому етапі планувалося дистанційним, оскільки відкриття стаціонарного, вимагає безліч узгоджень на міждержавному рівні. Обговорювалося також питання про відкриття ще однієї філії — за спеціальністю «стоматологія» в Міхаловце. У перспективі — відкриття філій УжНУ в деяких балканських країнах.

Але всі перспективи були відкладені «до кращих часів». У зв'язку з революційними подіями — а аж ніяк не через «неєвропейської спрямованості» Федора Ващука.

У цьому контексті не можна не згадати і про останнє призначення Федора Ващука – він став ректором Центральноєвропейського університету (Словаччина). У контексті «вектора спрямованості» Ф.Ващука — вельми показово ...

Замість післямови

Таким от вийшло наше журналістське розслідування діяльності Федора Ващука. Єдиного в Закарпатті (а швидше за все — і в усій Україні) «тричі ректора»: спочатку — ним же і створеного Закарпатського державного університету, потім — Ужгородського національного, нині — Центрально-європейського…

Висновки? Не робимо їх свідомо. Читач у нас мудрий…

Т.Т. Макаров, оглядач газети «Європа-Центр»

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-07
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Далекосяжна путінська провокація розрахована на дестабілізацію в Україні!"..диверсантка "Правого сектору" Лілія Коц заявила про причетність "Правого сектору" до розстрілів на ......
Володимир Марківський (2016-12-07 17:34:09)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-07 17:01:47)
Один из самых тупых вбросов) укро-жидовская хунта считает украинцев дураками,как и российские жидо-либеральные СМИ - россиян..кругом одни жиды))...
Царь Давид (2016-12-07 12:16:12)
Ну и зачем еще раз доказывать что вы умственноотсталая нация. Все давно это поняли...
петро нюхает зад (2016-12-07 10:53:48)
Стоны необоснованны.В конце концов в стране прошла РЭВОЛЮЦИЯ ГИДНОСТИ !Жить стало лучше,жить стало веселей!...
простофиля (2016-12-06 22:35:16)