Із яким "доробком" ідуть у парламент партії, які були там досі

Із яким "доробком" ідуть у парламент партії, які були там досі

Виборча кампанія на тлі збройного конфлікту з Росією на Донбасі, фокусує увагу громадян на поведінці кандидатів у депутати у зоні АТО, змаганнях на телевізійних дебатах чи обіцянках різноманітних „мирних планів”. Проте після виборів головним завданням депутатів буде не безпосередня участь у бойових діях чи наданні гуманітарної допомоги, а якісна робота над законопроектами та дисципліноване голосування у сесійній залі.

Аналіз роботи Верховної Ради сьомого скликання показує, що у більшість партій, які зараз хизуються „сильними”, „новими” та „професійними командами”, депутати часто нехтували своїми прямими обов’язками і навіть голосували всупереч інтересам своїх виборців.

Аби не допустити повторення ганьби, коли національний парламент в очах українців перетворився на „верховну ЗРаду”, ГО „Всеукраїнська люстрація” провело аналіз відкритих даних по найважливіших голосуваннях депутатських фракцій протягом грудня 2012 – жовтня 2014 рр.

Як відомо, головними вимогами громадян під час Революції Гідності були: безкомпромісна боротьба з корупцією, забезпечення європейської та євроатлантичної інтеграції України, зменшення адміністративного тиску на бізнес, належна державна підтримка найменш захищених верств населення, захист національного суверенітету від зовнішніх зазіхань. До слова, все це обіцяли майже всі партії, які йшли на вибори у листопаді 2012 р.

Найбільш послідовними у обстоюванні цих принципів були партії, які у грудні минулого року очолили масові протести проти диктатури Януковича: „Батьківщина” плюс „Фронт змін”, УДАР та ВО „Свобода”. Наразі спадкоємцем фракції УДАРу стала партія „Блок Петра Порошенка”, а половина фракції „Батьківщини” пішла на вибори самостійно під прапорами „Народного фронту”. Депутати колишньої правлячої Партії регіонів також намагаються повернутися до парламенту двома колонами: у складі „Сильної України” Сергія Тігіпка та „Опозиційного блоку” Ахметова-Фірташа-Льовочкіна. З антиянуковичівської коаліції лише „Свобода” зберегла власне політичне обличчя. З протилежного табору це вдалося лише Комуністичній партії.

Отже, проблема законодавчого забезпечення боротьби з корупцією у минулому скликанні Верховної Ради була однією з найгостріших. Вона полягала в тому, що лояльна до Януковича більшість намагалася проштовхнути через сесійну залу ініціативи, які сприяли незаконному збагаченню „Сім’ї” та наближених олігархів. Наприклад, за місяць до Вільнюського саміту, 24 жовтня зусиллями депутатів Партії регіонів (192 голоси, 92%), Комуністичної партії України (31 голос, 97%) і позафракційними депутатами (14 голосів) було прийнято закон про реструктуризацію бюджетної заборгованості шляхом видачі фінансових казначейських векселів. За словами депутатів-опозиціонерів від

УДАРу та „Батьківщини”, завдяки цьому законопроекту додаткові прибутки (понад 5 млрд. грн.) отримали газові компанії та банки Д.Фірташа і Р. Ахметова. Водночас проти цього законопроекту проголосували 100% свободівців і лише 50% фракції УДАРу та 30% „Батьківщини”.

Показово, що до і після Євромайдану демократичні політичні сили демонстрували різний ступінь готовності голосувати за антикорупційні ініціативи. Зокрема, у 2013 за законопроект про приведення національного законодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією проголосувало 100% депутатів-свободівців, тоді як депутатів УДАРу і „Батьківщини” (по 83%) поступилися регіоналам (90% „за”). Противниками наближення до європейських стандартів боротьби з корупцією традиційно були комуністи – 0% „за”.

У квітні цього року, коли громадські активісти поставили питання руба про оприлюднення всієї інформації про учасників та пропозиції на державних тендерах і повернення прозорості у сфери державних закупівель (проект No4587), голосування мало не було провалене через низьку дисципліну у новій коаліції. Так, 10 квітня під час вирішального голосування у 226 голосів „Батьківщина” дала 83% „за”, УДАР – 76%, група „Суверенна європейська Україна” екс-спікера Литвина – 86%, група екс-регіоналів Кінаха-Хомутинника „Економічний розвиток” – 78%, „Свобода” – 100%.

Найбільш показовим з точки зору здатності партій підніматися над політичними амбіціями заради спільної справи було голосування 16 вересня за пакет антикоруційних законів у першому читанні. За УДАРівський законопроект про Національне бюро антикорупційних розслідувань проголосувало лише 7% самих ударівців, 31% „Батьківщини”, 0% комуністів, 23% „Суверенної європейської України” екс-спікера Литвина, 2% групи „Економічний розвиток”, 1% регіоналів, “Свобода” проголосувала на 100%. Законопроект „Батьківщини” про Державну службу протидії корупції підтримали лише 41% „Батьківщини”, 7% УДАРу, 37% „Суверенної європейської України” та 100% „Свободи”. За президентський законопроект про систему спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції проголосували 100% депутатів „Свободи”, 93% УДАРу, 81% „Батьківщини”, 43% „Суверенної європейської України”, 35% групи „Економічний розвиток”, 5% та 3% двох фракцій колишніх регіоналів, 0% - комуністів.

14 жовтня під час голосування Закону про запобігання корупції знову могли виникнути проблеми через низьку дисципліну партій, які на словах спрямовують всі зусилля на боротьбу з цим явищем. Зокрема, результат у 230 голосів став можливим завдяки 100%

голосуванню „Свободи”, 92% голосів „Батьківщини”, 80% УДАРу. Тоді як екс-регіонали з групи Литвина „Суверенна європейська Україна” дали лише 42%, „Економічний розвиток” – тільки 56%, фракція Партії регіонів та лояльна до Януковича група „За мир та стабільність” відповідно 15% та 6%.

Важливим індикатором готовності політичних сил працювати у новому парламенті над захистом національних інтересів є результати голосування за втілення зобов’язань перед Європейським Союзом та щодо поглиблення партнерства з НАТО. Адже і в 2013 і в 2014 році на український парламент чиниться потужний російський вплив з метою цілковитого зриву курсу на європейську та євроатлантичну інтеграцію руками так званої „п’ятої колони”.

Зараз досить лише поглянути на кілька знакових голосувань, щоб чітко відрізнити патріотів від агентів ворожої держави. Зокрема, у 2013 році парламент голосував закони, необхідні для виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України. Жодного голосу не дали комуністи. А підтримали закони 100% депутатів Свободи, 88% УДАРу, 87% „Батьківщини”, 89% Партії регіонів.

Важливим з точки зору дотримання національних інтересів, незважаючи на тиск Росії, стало голосування 14 жовтня цього року за визнання ОУН-УПА воюючою стороною у Другій світовій війні за свободу і незалежність України.

Ухвалення цього закону є принциповим для сьогодення: в умовах російської агресії постає питання про статус людей, які добровільно, як і 70 років тому, стали на захист своєї землі. Тоді як і зараз, багато хто на Заході, не кажучи про СРСР (Росію), намагався приховати всю правду про визвольну боротьбу українського народу, називаючи повстанців-добровольців „посібниками фашистів”. Тому визнання визвольної боротьби ОУН-УПА мало стати першим кроком до легалізації бійців, які зараз стримують натиск російських військ у Донецькому аеропорту, під Маріполем, Дебальцевим та Луганськом.

Проте, незважаючи на те, що відповідний закон сім разів ставився на голосування, кожного разу бракувало від 39 до 6 голосів.

Розглянемо ці два крайні випадки – коли голосування збирало мінімум та максимум голосів. Обидва рази голосування підтримали 100% депутатів „Свободи”, які відстоюють цю ідею з початку заснування партії. „Батьківщина” також обидва рази дала 90% голосів. УДАР спочатку спромігся лише на 73%, довівши згодом свою підтримку до 95%. Голосування провалили дві групи колишніх регіоналів. „Економічний розвиток” обидва рази дав лише 26%, при чому питання провалили депутати-мажоритарники півдня, розраховуючи таким чином загравати з проросійським електоратом. Те саме стосується групи „Суверенна європейська Україна”, підтримка якої коливалася між 25% та 63%: серед тих, хто провалив голосування варто назвати одіозних „телеекранних патріотів” Віктора Пилипишина, Михайла Поплавського, а також олігархів з тісними російськими зв’язками Івана Фурсіна, Василя Хмельницького, Таріела Васадзе. До слова, це ті самі люди, які голосували за „диктаторські закони” 16 січня, і навіть зараз, незважаючи на Майдан та російську агресію, продовжують займатися підривною діяльністю в стінах парламенту.

Тож 26 жовтня ми обиратимемо не просто нову Раду, а й матимемо унікальний шанс назавжди позбавити зрадників впливу на державну політику. І саме тому обирати треба ті сили, які вже довели свою парламентську дієвість – у часи суцільного тиску режиму Януковича та у півріччя після його падіння.

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-02
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 19:16:38)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 18:26:46)
Родненький,на когож ты нас покинул? А вообще 2 жулика....
Jktu (2016-11-30 18:55:10)
Новости. Москва." Россия создала танк, аналогов которому не существует" (как и упомянутого танка;))....
Русин (2016-11-30 15:05:27)
Очень странно, люди допущенные до самых сокровенных государственных секретов, так просто могут поменять страну проживания. Пока бывшие укр. чиновники будут так легко перебираться на пост. место житель ......
Вано (2016-11-30 14:26:10)