Голова Закарпатської ОДА – за порогом кабінету (ФОТО)

Голова Закарпатської ОДА – за порогом кабінету (ФОТО)

«Я в тому кріслі не сиджу, щоб не привикати. Крісло вносить дискомфорт. Треба сидіти на такому, як прості люди. Сиджу за робочим столом, де багато паперів», – сказав нещодавно на прес-конференції голова Закарпатської ОДА Василь Губаль про «губернаторське» крісло і кабінет.

7dniv.info напросився в гості – щоб перевірити. І взагалі – на «екскурсію».

29 березня традиційна недільна безкоштовна екскурсія в Ужгороді відкрила деякі «таємниці»  закарпатського «білого дому». Можна було навіть зайти у Камінний зал поруч із кабінетом голови ОДА. Виявляється, досі там бували не всі працівники цієї будівлі і навіть далеко не всі керівники районів Закарпаття.

Запрошуємо на «екскурсію» – віртуальну – кабінетом та іншими приміщеннями, які у користуванні голови Закарпатської ОДА.    

Зустрічає Василь Губаль, справді піднімаючись від овального столу, явно не «центрового» в кабінеті керівника області.

На столі – березовий сік «прямо з лісу», звичайна мінералка та почата маленька пляшечка волонтерської – «Сльози сепаратиста». 

На підносі сушені яблука, курага, сливи, горіхи, печиво.

– Це закарпатські, – пояснює. – Я ще в молоді роки мав дві операції на шлунку, тому зранку іноді чай п’ю із сухофруктами. Даю свої гроші і дівчатка купують їх на базарі.

– Тут, в Ужгороді?

 – Так, я і сам на базар ходжу, по місту, в магазини. Недавно в суботу приїхав в Ужгород із дружиною, зайшли в «Дастор», дивилися взуття.

Бачив, дівчата там на другому поверсі в магазині трохи дивувалися. Підійшов молодий чоловік, із Данилова Хустського району, колись займався реставрацією дерев’яної церкви, сказав, що не чекав мене так зустріти. 

А я не хочу в житті нічого міняти. Не їздив ніколи купувати щось за кордон і не їжджу. Одяг, взуття якщо й імпортні, то купую тут. Взагалі за кордон недавно почав їздити, відколи на посадах, та й то переважно в офіційних делегаціях.

Стараюся і відпочивати тут – не в Хорватії, Туреччині, Греції. Хоча пару раз був у Чорногорії з дружиною. Давно досить, друзі запрошували. На Закарпатті хороший відпочинок – у «Сонячному Закарпатті», наприклад. Раніше раз на два роки брав туди  профспілкову путівку. А ще у відпустках працював удома.

– До кого ви раніше приходили в цей кабінет?

– У Геннадія Москаля був. З ним познайомилися у мене на підприємстві у Воловці. У Різака один раз, у Ледиди разів три. У Лунченка.  

– І що запам’яталося, пов’язане з кабінетом?

– … Мене тут довго не тримали. Холодно приймали. Пам’ятаю, як тут сидить…, а я зайшов, біля дверей. І… потух.

Попасти до голови обласної державної адміністрації для нас, периферії, то було щось таке… недосяжне. Єдине, коли Валерій Лунченко покликав на зустріч із депутатами Верховної Ради, то ми в Камінному залі пили каву. Невимушена була зустріч, спілкувалися.

Скажу чесно: коли Валерій Валерійович був головою, запропонував мені посаду голови Хустської РДА. Я відмовився. Але ми нормально знайшли порозуміння про кандидатуру голови райдержадміністрації.

І коли я тут його міняв на посаді, між нами не було нічого особистого. І сьогодні нема.

– А яка взагалі процедура зміни керівника обласної адміністрації і як це було у вас? Ви прийшли в порожній кабінет, чи зустрілися з Лунченком і він передав вам купу паперів?

– Ні, купу паперів не передавав! Коли є указ Президента, помічники готують акт прийому-передачі.  

– І ви з Лунченком не зустрілися?

– Зустрілися. Коли вже був указ на призначення мене в.о., я зателефонував Валерію Валерійовичу, сказав: хочу зайти, готуй чай.

У цей кабінет прийшов із головою обласної ради Іваном Івановичем Балогою. Попили троє чай, а потім я попросив помічника зібрати керівників підрозділів. З ними коротко  познайомився і запросив до співпраці.

– А «три конверти» Лунченко вам лишав?

– Не лишав.

– А ви своєму наступнику будете?

– Не буду!

– Щось таки від Лунченка залишилося?

– Так, іконка. Одна його, а та, що з іншого боку, і образчики посередині, – то вже коли на моє прохання кабінет освячували.

– Хто освячував?

– Я маю духовного отця, мій земляк, монах отець Феодосій в Липчі. Багато років він був настоятелем жіночого монастиря, а зараз у присілку побудував храм і там служить. Завжди до нього ходимо, вся моя сім’я, на молитву.

Буквально наступного дня після призначення я його запросив і він освятив тут все.

Не знаю, як попередники, але я завжди так роблю.

– Які у вас були відчуття, коли ви зайшли в цей кабінет як господар?

– Господарем я можу бути вдома. А тут… Я і сьогодні не привик до цього кабінету.

– Чому?

– Бо добре пам’ятаю як я сюди колись приходив. Щоб попасти голові районної ради до голови обласної адміністрації, треба було записуватися через помічників, у чергу і т.д. Це неправильно.

Недавно приїхав мій земляк Микола Рішко, підприємець. Ми не домовлялися про зустріч, він просто прийшов. Я попросив почекати, бо і нарада була запланована, і людей було дуже багато. Він довго чекав. 2 години 45 хвилин. І порахував, що за той час до мене зайшло 39 людей. Ми все-таки з ним тоді поговорили.

Я до цього кабінету звикнути не можу. Я ж завжди біля людей, а цей кабінет трохи відгороджує. Звичайно, додає статусу, важливості, а з іншого боку… Я б його поміняв.

– Що саме?

– Ні, не тут. Просто для роботи хотів би бути в іншому кабінеті. Тут багато інших приміщень, де можна проводити наради, зустрічі. Це все можна спростити.

Є голови районних рад, які, як і я, раніше не були в цьому кабінеті, а каденція їхня з 2010 року.

Зараз на всі наради приїздять: голова ради, РДА, міський голова міста обласного підпорядкування, якщо треба, то і мерів районних міст кличемо.

Звичайно, у них можуть бути різні політичні погляди, але ми домовилися з головою обласної ради, що ділити не будемо – хай люди на виборах вирішують, кого обирати.

А я вже був при тому, що в Хусті голова РДА переживав, що як зайде до мене в кабінет, то голова ОДА буде до нього погано ставитися. Коли останній голова РДА був на посаді, то я за 8 місяців у нього був більше 30 разів, а він у мене – 4.

– Але в цьому кабінеті «урядовий зв'язок», захист від прослуховування…

– Так, є сучасний відеозв’язок. На моніторі карта, можна обрати область і зв’язатися з будь-яким головою обладміністрації. А ще – з Адміністрацією Президента, урядом, Верховною Радою і РНБО.

Десь стільки й використовую це «перше» крісло, скільки й цей зв’язок.

– На прослуховування часто кабінет перевіряють?

– Може, до мене тут щось і перевіряли, я не давав вказівки про щось подібне. Якщо проводяться переговори, то вмикається апаратура, яка глушить, але це прийнято протокольно і не від мене залежить. Про мене, навіть якщо є якась підслуховувальна апаратура, то я не роблю нічого такого, щоб переживати.

– Що ви принесли в цей кабінет?

– Нічого особистого, крім ікон. І буду йти звідси, то їх заберу, бо вони освячені. А особисте, вважаю, має бути вдома.

Багато керівників ставлять сімейні фото на стіл. А в мене всі фотографії вдома. І коли стараються щось ЗМІ витягти про сім’ю, не критикують, а порпаються у нижній білизні… Ну, це неправильно.

Колись дома казав, що прес-служба покаже, як живе наша сім’я. Але мені не вдалося  їх переконати. І це правильно. Ні діти, ні дружина не беруть участі у політиці і домашнє має бути вдома. Тому особистих речей сюди не ніс.

– Якщо будете збиратися, то скільки хвилин вам треба буде?

– Небагато.

– А паперів у вас немало…

– Буває, за день три стопки немалі розписую. Наприкінці тижня з помічником розбираємо те, що на столі лишилося – чому лишилося і що треба зробити.

Кабмін дуже тримає все на контролі, тому стараюся бути в курсі кожного документа з центру. І Президент, і уряд роблять дуже багато. Думаю, цей рік – переломний.

Наприклад, минулого року був ліміт коштів, який доводили голові кожної ОДА – скільки можна використати в день. А зараз цього нема. Казначейство працює, рахунки проводять, затримок по захищених статтях немає.

– Скільки часу ви проводите в кабінеті? Коли приходите, йдете з роботи?

– Багато їздимо в райони. Ранком у 8.30 я тут практично кожен день. Іду в 7, 8, 9, 10 вечора. Один-два дні на тиждень їду додому, на Хустщину, тоді можу піти з роботи і в 6.15 вечора.

У мене поки лише один заступник – Михайло Рівіс. У країні важка ситуація, тому щодня по 2 селекторні наради. Наприклад, щодо цивільного захисту щодня селектор.

І якщо хочеш вирішити проблеми людей, то треба вникати не лише у їхні звернення, а й у нормативні документи. Дуже добре, що тут є такі фахівці, як, наприклад, помічник голови обласної адміністрації Володимир Володимирович Мунтян.

Він працював при багатьох керівниках області (починаючи від Різака – ред.) і я його не змінив. Ми в районах завжди знали, що це людина, якій можна зателефонувати, яка дасть відповідь, допоможе. Дуже добре вихований, високої чиновницької культури. Таких фахівців мало і їх треба просувати по кар’єрних щаблях.

– Складно було з району взятися за справи всієї області?

– Спочатку складно. Але зараз хоч і не на всі 100%, але нема такого управління, департаменту, щоб я не володів станом справ.

Дякую Богу, що маю хорошу пам’ять і хороший зір. Коли готували обласний бюджет, керівник департаменту фінансів Петро Данилович Лазар приніс цифри, а я попросив:  давайте ви мені будете розказувати, я послухаю, а через день-два зможу вам усе повторити…

– У вас на столі лише планшет. Це єдиний комп’ютер, яким тут користуєтесь? Що читаєте?

– Читаю не тільки з планшета, а й з телефона. Кожен ранок пресу читаю, готують і аналіз, і сам читаю, бо потім аналізую – і свої рішення, і роботу, і те що пишуть про область.

– І на Фейсбук теж із планшета пишете?

– Ні, стараюся спілкуватися з прес-секретарем. Я цим приладом почав користуватися недавно, не дуже надав значення, що мені його треба. Те саме можна зробити і з телефона. Всі коментарі або звернення з прес-службою погоджую і через них даю.

– Телевізор у кабінеті часто включений?

– Ні, іноді увечері включаю, або коли дуже серйозні події. Дивився засідання Ради Безпеки ООН по Україні…

– Порошенка на стіну вже ви повісили?

– Ні, вже був, коли я прийшов на посаду. Картини на он тій стіні теж не було – передали в музей, зараз думаємо, що там розмістити. Є пропозиція, що вже і штори трохи застаріли…

– А на підвіконні що це таке цікаве?

– Термометр такий. Ще Олегу Олодаровичу Гаваші колись подарували. Рідина і спливають кульки з цифрою, яка відповідає температурі в кімнаті.

– На «не вашому», таки головному столі, якась карта. Це якийсь проект?

– А, це артефакт. Нагадування. Про корупцію. Минулого року були 14,6 мільйонів з держбюджету, субвенція на альтернативні котельні. Колишній директор департаменту ЖКГ, будівництва та розвитку інфраструктури Віктор Лукеча пропонував мені дещо, щоб лишитися на посаді. Ну, а коли бачив, що не вийде, то приніс цю карту – на ній 13 шкіл Воловецького,  Міжгірського, Свалявського районів, яким він поділив ці 14,6 мільйонів. Просив дати йому завершити цей проект. Але ми ці гроші розділили на всі райони і міста обласного підпорядкування, крім Рахівського, бо там газу немає, щоб міняти. І таку ж формулу застосували тепер, коли розподіляли вільний залишок обласного бюджету.

– А ваша шухляда чи шафа для складання хабарів де?

– Не хочу сказати, що не було пропозицій. Але вони не були такі відверті, щоб мені було соромно. З цим явищем дуже важко боротися. І я бачу, який маю від цього і негатив теж.  Але готовий його пройти, пережити.

Навіть якщо завтра звідси піду, чи через місяць, чи через рік – коли б то не сталося, я б хотів зустрічатися з людьми і не червоніти. Щоб зі мною віталися, а не відверталися.  

– Це «крило» будівлі ще «при чехах» створювалося як житло для керівника краю. Ви користуєтеся побутовими приміщеннями?

– Я тут обідаю. Є кухня маленька, можна готувати, я замовляю обід. Недорогий, не щось особливе, бо, як уже казав, зі шлунком проблеми. На кухні теж нічого не міняв, нічого туди не приносив.

Часто запрошую голову обласної ради або когось із керівників підрозділів, чи заступника. Сам практично не обідаю, старюся використати цей час для спілкування.

Є тут кімнатка, де обідаємо, її називають Румунська зала. У ній я нічого не чіпав. Кажуть, Віктор Іванович Балога щось тут змінював, коли працював після помаранчевої революції.

– Коньяк який тут тримаєте?

– Якщо такі гості, що треба коньяк, то закарпатський, від «Тиси». Але купую тільки за свої гроші.

Сам коньяк не вживаю – здоров’я не дозволяє, «круті» напої також, якщо доводиться пригубити, то лише горілку. Самогонку і вино теж не п’ю, вино хіба колись десь стаканчик, може, раз у півроку.

А принесли мені сюди тільки «Артемівське шампанське». Особливі гості – хлопці наші закарпатські, які захищали Артемівськ. То дуже символічний подарунок.

– Скільки костюмів, сорочок сюди взяли, щоб були напохваті, якщо треба переодягтися?

– Тільки вишиванку. А все інше – я тут недалеко знімаю квартиру, тому нема потреби.

За «губернаторським» кабінетом зал для нарад, поруч Камінний зал, в ньому, до речі, картина Йосипа Бокшая, «Бокораші», далі кімната для нарад із заступниками. Але більшість нарад у мене в кабінеті.

– А ви були в усіх кабінетах будівлі?

— В усіх департаментах, управліннях – точно. Практикую іноді просто зайти. Коли працював на лісогосподарському підприємстві у Воловці, знав багатьох дівчат з управління економіки, тому деколи просто так до них заходжу.

– І заставали вже, що щось не те роблять?

– Ні, люди виконують свою роботу. Але хотілося б, щоб державний службовець був професіоналом і за це отримував відповідну зарплату. Багато скорочень вже пройшло, зараз відбуваються. Але ті, хто працюють, повинні мати можливість і одягнутися, і дітей ростити і майбутнє своє бачити. Думаю, рано чи пізно це буде.  

7 dniv.info, фото – Сергій Гудак

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-07
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Далекосяжна путінська провокація розрахована на дестабілізацію в Україні!"..диверсантка "Правого сектору" Лілія Коц заявила про причетність "Правого сектору" до розстрілів на ......
Володимир Марківський (2016-12-07 17:34:09)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-07 17:01:47)
Один из самых тупых вбросов) укро-жидовская хунта считает украинцев дураками,как и российские жидо-либеральные СМИ - россиян..кругом одни жиды))...
Царь Давид (2016-12-07 12:16:12)
Ну и зачем еще раз доказывать что вы умственноотсталая нация. Все давно это поняли...
петро нюхает зад (2016-12-07 10:53:48)
Стоны необоснованны.В конце концов в стране прошла РЭВОЛЮЦИЯ ГИДНОСТИ !Жить стало лучше,жить стало веселей!...
простофиля (2016-12-06 22:35:16)