Оксана Богданець: усі випробування в житті даються нам не просто так!

Оксана Богданець: усі випробування в житті даються нам не просто так!

Ця миловидна, доглянута жінка, крім цілком очевидних причин, привертає увагу хіба дещо збентеженим, хоча й доброзичливим, поглядом, і наявністю незмінного супутника… Оксана Богданець, керівник громадської організації «Дивосвіт», директор реабілітаційного центру, що опікується людьми, які мають проблеми із зором, знайома зі світом «без світла» не з чуток.

Професійний психолог, зіткнувшись з бідою сліпоти, зрозуміла: саме в її випадку у  горезвісному рецепті про допомогу потопаючим є прямі вказівки до активної дії. Зрозуміла і взялася до роботи!

Так що ж насправді змусило Вас взятися за громадську роботу?

— Ви знаєте, причина — цілий ланцюжок певних подій. Оскільки моя професійна діяльність — психологія, то з 2002 року я, однією з перших на Україні, почала займатися психологічними тренінгами з людьми — особистісний і кар'єрний ріст, розвиток лідерських якостей. І все, здавалося б, виходило. Але тут почалися особисті проблеми із зором, і я на собі відчула це випробування, яке має психологічні причини, окрім медичних. Безумовно.

-Тобто починали Ви працювати цілком здоровою людиною?

— Так, так! Я — корінна одеситка, на Закарпаття приїхала за чоловіком, військовим… І все йшло, загалом, як у людей, що зазнають цілком реальних труднощів, знайомих нам з 90-х років… Але потім сталося так, що всі побутові проблеми стали… другорядними, чи що ...

- Що виявилося найважчим?

— За родом своєї діяльності зараз я знайомлюся з багатьма людьми, яким доля підготувала таке випробування. Найважче, мабуть, усвідомити, прийняти, змиритися і не зламатися тим, кого біда наздоганяє з дня на день. Уявіть собі: людина, яка жила цілком нормальним життям, осліпла в один момент! Люди кидаються з боку в бік, коли медицина виявляється безсилою. І тут найголовніше — після медичної реабілітації — психологічна: як жити далі? Величезної підтримки потребують сім'ї, сім'ї, в яких народжуються сліпі дітки! Саме під час знайомства з такими людьми, з такими сім'ями виникла ідея — хто, як не я?! Коли виникла ідея, підтяглася команда. Першою нашою акцією стала програма «Доступне Закарпаття» — світлофори, що говорять, маячки на залізничному вокзалі ...

— Івийшло ж?

— Ви знаєте, так! Завдяки гранду нам вдалося відкрити реабілітаційний центр. Зараз у нас тут комп'ютери, оснащені спеціальними програмами, чудова аудіобібліотека, в якій є більше 4тисяч книг, ми створили спеціальну патронажну службу для людей, що мають проблеми із зором… А таких центрів по суті всього 4 на Україну. І вони створені саме, завдяки зусиллям ентузіастів!

— Наскільки важливо це для Закарпаття?

— На Закарпатті понад 2 тисячі людей з інвалідністю по зору і близько 400 діток. А не бачите ви людей з тростиною на вулицях тому, що і здоровим важко не потрапити в яму, не спіткнутися об перешкоду… Ось і сидять такі, як я, в основному, по домівках. А всім їм хочеться і працювати, в силу своїх можливостей, і відпочивати, і відвідувати музеї ...

— Боюся Вас образити, але спитаю: навіщо музеї?

— Ось бачите — черговий стереотип! Скажіть, чим наповнений Ваш день, крім повсякденних побутових клопотів? Я скажу — враженнями. Але у Вашому випадку організм, мозок, душа і серце насичуються ними в повному обсязі. Сліпа людина також потребує вражень, їй також потрібна інформація, енергетика, атмосфера. Тому стереотип про те, що незрячі не повинні подорожувати, — найбільш поширений і найбільш хибний. Так, людині з проблемами зору потрібні особливі умови, спеціальний гід, але наскільки це благородна і вдячна справа! Я мала можливість спостерігати і спілкуватися з людьми, що одержали таке задоволення! Ні з чим не зрівняти!

— Якщо ми заговорили про стереотипи, то однією з найбільш тиражованих «західних» картинок є незряча людина в супроводі собаки-поводиря ...

— Їх Ви поки не побачите на вулицях нашого міста. Але дуже сподіваюся, що саме Поки! Ми вже працюємо по спільній програмі з Угорщиною та Румунією, за якою наші кінологи навчаються спеціальному дресируванню. Але тут — нова проблема! Виявилося, що в нашому законодавстві — дірка замість врахування елементарних європейських норм! Скажімо, в законодавстві Угорщини прописана норма, за якою незряча людина в супроводі собаки-поводиря може зайти до будь-якого громадського закладу, у нас про це просто не знають! Але і з цим будемо боротися! На Асамблеї громадських організацій інвалідів ми донесли цю проблему до пана Тігіпка і він попросив підготувати наші пропозиції з урахуванням європейськіх досвіду, так що подивимося ...

— А собака-поводир ...

— О, це окрема, ні з чим незрівнянна, історія. Під час перебування в Угорщині мені запропонували спробувати йти в її супроводі, навчивши мене елементарним командам угорською мовою! Ось це биття сердець в унісон, почуття гідності і величезної вдячності таким «очам» переповнило… Але є й ще одна проблема! Перед тим, як включиться в програму підготовки, ми опитали близько 20 закарпатських кінологів в пошуку готових пройти таке навчання… Ви знаєте, знайшлося тільки двоє… Ну, але під лежачий камінь вода не тече… Так що в кінці роботи ми отримаємо підготовлену собаку і фахівців, готових продовжити навчання!

— Але ж люди, що мають проблеми із зором, живуть не тільки в містах, як бути «тим»?

— Це, напевно, поки найскладніше питання! Наша патронажна служба проїхала Закарпаттям, надавши першу інформаційно-соціальну допомогу. Але наші можливості, в першу чергу — фінансові, дуже убогі! Тому без державної підтримки тут не обійтися! А допомога таким людям надзвичайно потрібна! Адже в селах навіть люди із залишковим зором (які в місті ще — ого-го) вважаються мало не повними інвалідами! Саме там вони замикаються, починають пити… Можливо, це пов'язано з великим фізичним навантаженням, необхідним для життя в селах. Але ось тут і полягає основний пласт роботи, який, повторюся, без державної підтримки нам не здолати!

— Хто і що може допомогти зневіреним?

— Безумовно, в першу чергу, сім'я! Віра! Дуже важливо не розлютиться, не впасти у відчай, не шукати винних! Ось зараз ми працюємо у спільному з Росією проекті допомоги сім'ям, у яких народилися сліпі діти. Ви знаєте, під час перебування в Євпаторії, куди приїхало кілька таких сімей з усієї України, ми спостерігали, як зневірені, перелякані люди, після роботи з викладачами, психологами, арт-терапевтами, перетворилися на упевнених, рішучих людей, які гідно зустріли проблему. І найголовніше —  повірили в те, що можна жити і радіти життю! Тому, користуючись нагодою, я прошу батьків, у яких є такі діти, віком до 6 років, звертатися до нас! І можливо, їм вдасться попрацювати за цією програмою, отримавши і знання, і навички, знайшовши друзів і підтримку!

— А що потрібно для того, щоб люди з інвалідністю відчули себе повноцінними членами суспільства, як у розвинутих країнах?

— Так, ви знаєте, не треба ідеалізувати розвинені країни. Будучи на міжнародній конференції, присвяченій працевлаштуванню інвалідів, ми переконалися, що з цією проблемою не все ладиться і в «них». Насправді, людей з особливими потребами не чекають з розпростертими обіймами роботодавці в жодній країні світу! А саме суспільство, а скоріше — люди, не такі погані, як нам інколи здається. Не відмовляють у допомозі, коли звернешся, не проходять повз… Про основні проблеми ми вже говорили. Так, при достатньому фінансуванні ми могли б проводити допомога в більш повному обсязі. Так, за певних умов можна було б налагодити простір таким чином, щоб він перестав бути нездоланним. Так, дуже шкода, що навіть наявний потенціал ми не використовуємо, як це відбувається із звуковими апаратами, встановленими на світлофорах в Ужгороді, які працюють вже не в повному обсязі, а то й зовсім не працюють! Але найголовніше для людей, що мають проблеми зі здоров'ям — не закриватися, не ображатися і не шукати винних! Життя триває і воно прекрасне! А ті випробування, які даються нам не просто так, — лише привід стати сильнішими і, можливо, розвинути нові, досі невідомі, якості!

UZHGOROD.in 

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-07
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Далекосяжна путінська провокація розрахована на дестабілізацію в Україні!"..диверсантка "Правого сектору" Лілія Коц заявила про причетність "Правого сектору" до розстрілів на ......
Володимир Марківський (2016-12-07 17:34:09)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-07 17:01:47)
Один из самых тупых вбросов) укро-жидовская хунта считает украинцев дураками,как и российские жидо-либеральные СМИ - россиян..кругом одни жиды))...
Царь Давид (2016-12-07 12:16:12)
Ну и зачем еще раз доказывать что вы умственноотсталая нация. Все давно это поняли...
петро нюхает зад (2016-12-07 10:53:48)
Стоны необоснованны.В конце концов в стране прошла РЭВОЛЮЦИЯ ГИДНОСТИ !Жить стало лучше,жить стало веселей!...
простофиля (2016-12-06 22:35:16)