На Виноградівщині знайшли Сталіна

На Виноградівщині знайшли Сталіна

Мешканець села Велика Копаня Виноградівського району Мирон Іваняс схожий на Йосипа Віссаріоновича Сталіна. «Вождя» у ньому нагадує не лише специфічна зовнішність, а ще й – коли він відповідно налаштується на це – тембр голосу, міміка, жести і, звісно, незмінна люлька, яку свого часу так полюбляв Йосип Сталін.

Мирон Іваняс – учитель-­пенсіонер. Свого часу чоловік викладав фізику в місцевій школі, а на початку 90-­х доля закинула його (як і багатьох наших краян) до Чехії. Власне, там у ньому й запримітили таку разючу схожість із «вождем» і запропонували взяти участь у конкурсі двійників.

«Уперше схожість зі Сталіним я помітив, коли мені виповнилося 23 роки, — пригадує Мирон Миронович. – Було це у 1975 році. Тоді народилася моя донька, і ми з кумом Степаном Пішпекі пішли відзначати подію. Вуса я носив з молодості – це була пам’ять про діда, який ніколи не розлучався з ними, а тоді ще й постригся коротко. На пікніку кум каже до мене: «Слухай, ти на Сталіна схожий». І додав: «Садісь, Сталін. В шахмати сиграєм». Ми тоді посміялися, пожартували і ніби забули про цю історію. Але після цього зауваження я почав більш уважно дивитись на себе в дзеркало. Справді бачив у собі Сталіна. Трішки комплексував, бо вважав, що схожий на тирана, тому знову відпустив довге волосся. У той же час багато знайомих казали мені, що я схожий на співака Івана Поповича, з яким я товаришував. Коли приходив до них у гості в Осій, то здалеку навіть рідна мати Івана плутала мене з сином».

Удруге про схожість зі Сталіним Мирон Миронович почув тільки на початку 90-­х років.

«Це були скрутні часи. У школі, де я працював учителем фізики, платили мізер, і я зібрався у Чехію на заробітки, — розповідає Мирон Іваняс. – У Празі влаштувався майстром по ремонтах – працював у будівельного інженера Франтішека Казди. Він тільки познайомився зі мною, почав називати Сталіним. Дійшло до того, що я вже звикся і відгукувався на прізвисько Сталін. У Чехії познайомився і з колишнім кадебістом, який, побачивши у мені схожість із Кобою, дав почитати кілька томів про «вождя усіх часів і народів». Скажу, що читати про Сталіна було цікаво, адже в тих книгах розповідалося про все його життя: про його кохання, ворогів, політичну діяльність. Дізнався багато чого цікавого, зокрема, зрозумів, що Йосип Джугашвілі мав вольовий характер, твердість духу, незламну рішучість та свободу від усього, і найперше – від матеріальних благ. Пізніше я пішов працювати завгоспом на вілли російського бізнесмена. Ми потоваришували. Росіянин мав свій бізнес: володів чотирнадцятьма віллами, які здавав у оренду. Одного разу він мене питає: «Чи не хочеш взяти участь у конкурсі двійників». А я думаю, а чого б і ні».

Конкурс відбувся 2000 року. Усі витрати бізнесмен взяв на себе. Зокрема, викликав із Росії дизайнерку, яка пошила Мирону Мироновичу костюм генералісимуса Йосипа Сталіна з гербом Радянського Союзу. А люльку, таку, як курив Сталін, Мирону Іванясу подарував товариш.

«Росіянин витратив на конкурс чималі, як для мене, гроші. Тільки на костюм, якщо перевести їху євро, пішло близько 5 тисяч. А люльок я мав штук зо п’ять – їх мені подарували товариші, коли почули, що я буду брати участь у конкурсі, — Мирон Миронович виймає із шухляди стару люльку. – Це та, з якою я виступав. Зберіг її і привіз додому, часом люблю потягнути диму. Крім мене, у конкурсі взяли участь двійники Володимира Леніна, Яна Масарика, співачки Гелени Вондрачкової, бравого солдата Швейка, Майкла Джексона. На відміну від інших учасників, яких довго «обробляли», мене навіть не гримували, а тільки трішки уклали волосся. Я вийшов на подіум і розповів два анекдоти з репліками Сталіна, з його жестами і мімікою. Вийшло у мене добре, бо, начитавшись книжок, знав, як він поводився. Тож після цього мене оголосили переможцем конкурсу. Однак жодних дивідендів, окрім подяки, я не отримав».

У 2005 році Мирон Іваняс повернувся в Україну. Зараз оформляє пенсію, займається господарством.

«У селі ніхто навіть не натякав на схожість зі Сталіним, — каже чоловік. – А кілька місяців тому я зайшов до редакції виноградівської районної газети у справах. Мене побачила тамтешня журналістка і каже: «Ну, ви справжній Сталін». Попросила дати інтерв’ю. Після того я став знаменитий на Виноградівщині та у Великій Копані, — посміхається. – І в селі мене почали називати Сталіним. Більше того, односелець спитав мене: «А вам не соромно, що ви на Сталіна схожі?». А чого мені має бути соромно?».

Запитую, чи не хотів би знятися у кіно про «вождя». Мирон Миронович зізнається, якби йому запропонували, то не відмовився б від пропозиції. Але спеціально себе для цього не рекламує.

Мирон Іваняс має ще двох братів – старшого і молодшого. Проте жоден із них не схожий на Сталіна.

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-10
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Що робити тім що працювали в в народному господарстві по 35 років і більше , отримали пенсію 1700 гр.? У мінтів і так хороша пенсія відносно люду якого вони пресовали ... ......
Сергій (2016-12-11 13:11:21)
Ну і ряха, з підручника .Ламбрози.! Не довіряє чиновникам,яких очолює?.Ну так поміняй! Лише не на "манів",досить вже,треба українців з титульної нації до влади ставити , а не своїх на грошо ......
Олег (2016-12-09 19:37:34)
Это тонкий намек на свою отставку по причине: не сработался с коллективом?...
Юрий (2016-12-09 17:53:23)
Саме тому прем"єр навіз в Україну своїх братів по крові з Ізраїлю, Польщі, Словенії... Бо не довіряє українцям розпродажу України - можуть здати народу......
Запорожець (2016-12-09 16:43:32)
Далекосяжна путінська провокація розрахована на дестабілізацію в Україні!"..диверсантка "Правого сектору" Лілія Коц заявила про причетність "Правого сектору" до розстрілів на ......
Володимир Марківський (2016-12-07 17:34:09)