Наталія Петій-Потапчук: «Я хочу, щоб народна пісня не зникла»(ФОТО)

Наталія Петій-Потапчук: «Я хочу, щоб народна пісня не зникла»(ФОТО)

Заслужений академічний закарпатський народний хор – це один із тих музичних колективів, котрі називають гордістю нашого краю.

Впродовж майже 70 років хор служить скарбничкою, де зібрано найцінніше – традиції Закарпаття, його духовність. Всі 67 років у його розвиток вкладали сили та енергію художні керівники. Серед них такі знані імена, як Петро Милославський, Михайло Кречко, Микола Попенко, Петро Сокач та інші. У 2006 році естафету передали чудовій жінці Наталії Петій-Потапчук, яка до сьогодні є керівником колективу. Про життя хору, музику на Закарпатті та про те, як воно – керувати 85 людьми одночасно, вона нам і розповіла.

Пані Наталю, ви така тендітна жінка, напевно, треба мати сильний характер, щоб керувати такий великим та знаним колективом. Як вам це вдається?

Я думаю, що головне не сильний характер, головне – любити справу, якою ти займаєшся. Те, що роблю я –  це моє життя. Немає нічого більш цінного, ніж спілкування з прекрасним. Я в цьому переконана, і якщо мені вдасться переконати ще когось – то моє завдання і завдання нашого колективу буде виконано. Закарпатський хор – один із найстаріших не лише у нашій області, а й по всій Україні.  Заснований ще у далекому 1945, він став візиткою Закарпаття в Україні та навіть України у світі. У його складі багато чудових музикантів. Та і не тільки музикантів, це люди, котрих знають і у літературному світі, це і хороші композитори, танцюристи. Наш хор – не лише пісня, це і танець, і народні звичаї. Це не тільки минуле – це і сучасність, і майбутнє. Думаю, коли немає того, що об’єднує народ з корінням, то немає і народу.  Наші традиції, духовність – це те найцінніше, що є у нашому суспільстві. А наш колектив намагається зберегти ці цінності. Я щаслива, що у складі хору багато молоді, яка  знайшла себе, своє покликання, адже діапазон нашої діяльності надзвичайно великий: пісні, танці, інструментальна народна музика. Наприклад, скоро ми покажемо нову вокально-хореографічну композицію «Бал у старому селі». Глядач зможе познайомитися з тим, як веселилися його предки на сільських вечорницях, як танцювали наших закарпатських карічку, чардаш, вальс. Ми покажемо підготовку до балу та й саме дійство. Думаю, що молоді це буде дуже цікаво.

Жанр народної пісні нині є не надто популярним. Тому, напевно, важко залучити нову аудиторію, особливо молодь?

Так, справді люди надають перевагу сучасній музиці. Але думаю, це не тому, що вона краща, а тому, що публіка просто не знає, якою захоплюючою може бути народна. Тому її треба піднести так, щоб зацікавити людей. Це і захоплююче виконання, і режисура, і світлові, і театральні ефекти. Ми повинні показувати її якнайкраще. Я хочу, щоб народна пісня не зникла.

Хор і справді став візитівкою Закарпаття. Розкажіть, як вас сприймають в Україні та за кордоном?

В різних містах України та за кордону нас зустрічають дуже тепло. Цього літа ми побували у трьох європейських країнах. І що найбільш приємно, у Хорватії сам президент Іво Йосипович запросив нас до своєї резиденції. Ми стали першим закордонним творчим колективом, який він приймав у резиденції в місті Загреб. Ми подарували йому книгу. І знаєте, було зрозуміло, що людині справді цікаво, вона захоплена, зачарована нашою піснею. Це стало для нас найвищою нагородою. В Хорватії ми побували не в перше, і завжди з новою програмою. Цьогоріч ми також виступали в Угорщині на «Дунайському Карнавалі», де завоювали приз глядацьких симпатій. Були запрошені  на фестиваль «Подляска октава культур» в Польщі, де, до речі, виграли один із головних призів. Там були представники 26 країн світу, у тому числі Перу, Еквадора, Франції, Ізраїля, Росії. Ці перемоги свідчать про те, що наша закарпатська культура дуже цікава та захоплююча для слухачів.

Судячи з усіх нагород, що тут є (а в кабінеті всі полички величезної шафи зайняті ними – авт.), ви дуже серйозно готуєтеся до кожного виступу…

Звичайно… Як кажуть, прекрасному немає меж. Ми ставимо перед собою великі цілі, вкладаємо у роботу багато сил. 70 років для колективу – це дуже солідний вік. Це як життя людини. А як і в кожної людини протягом життя, у нас були злети і падіння, успіхи та невдачі. Ми знайомимо весь світ із нашою культурою і це не тільки традиції русинів-українців, що живуть на Закарпатті, а й угорців, словаків, чехів, румунів, навіть німців…

Мені цікаво, чи відрізняється ужгородська публіка від глядачів з інших міст України та зарубіжжя?

Кожну нову концертну програму колективу Ужгород завжди бачить першим… Для нас важливо, як ужгородці сприймуть те, що ми створили, адже Ужгород — це наш дім. Я люблю ужгородських глядачів. Звичайно, вони вимогливі. Є багато шанувальників, які знають історію нашого колективу, відвідують всі наші концерти і добре знають репертуар Закарпатського народного хору. І  тому я намагаюся організувати все так, щоб на кожному концерті їм було цікаво. До речі, в основі програми «Бал у старому селі», який ми тепер готуємо, покладені якраз традиції Ужгорода та Ужгородського району, тому публіці нашого міста має бути особливо цікаво.

Видно, що від роботи ви отримуєте неабияке задоволення. А що є найприємнішим?

Найприємніше у роботі та й взагалі у житті – це спілкування людьми. Звісно, успіх, перемоги мають значення у житті людини, але це не головне. Для мене це спілкування з колективом та нашою публікою.

А хто з музикантів для вас є прикладом, хто надихає?

Важко відразу назвати  якусь одну людину, адже є багато тих, чиї справи чи вчинки є для мене прикладом. Одним з таких людей є Микола Якович Попенко, заслужений артист України, диригент, композитор, маестро, який був художнім керівником хору з 1969 до 1986 року. Він тепер у поважному віці, але кожного дня думає про нас, переживає за виступи. Це безмежно талановита та дуже доброзичлива людина. Він для мене є прикладом.

Ви пам’ятаєте той момент у своєму житті, коли вирішили, що підете в музику?

Насправді, не було якогось переломного моменту. Я завжди дуже любила співати. Слухала пісні на радіо чи платівках. Пам’ятаю, як я співала одну пісню Ніни Матвієнко, і робила дуже-дуже голосно, а всім подобалося. Тому я знала, що моє життя буде пов’язане з музикою, але я не могла уявити, що стану диригентом. А вже коли вчилися в Ужгородському музичному училищі, у Львівській консерваторії, я вже усвідомила, що хочу диригувати, займатися хоровим мистецтвом.

Чим запам’ятався 2012?

Минулий рік був дуже насиченим для мене. Були приємні події, а були і не дуже… У творчому плані рік був цікавим. Запам’яталися поїздки за кордон, зустріч з президентом Хорватії, про яку я вже розповідала. Також цього року була видана книжка про історію, сьогодення та репертуар Закарпатського народного  хору. (Наталія Йосипівна – автор й упорядник – авт.). Це величезна робота протягом всього року. Але крім перемог колективу, у мене є ще одна людина, успіхам якої я постійно радію: це мій син.

А син теж хоче стати музикантом?

Ні… Він більше любить точні науки. Приймає участь в олімпіадах, конкурсах. Це йому подобається. А я знаю, як важливо для людини займатися улюбленою справою.

Ну, і вже за традицією, мушу запитати вас про плани на майбутнє.

Історія колективу дає підґрунтя для оптимістичного погляду в майбутнє, попереду нові концерти в Україні та зарубіжжі, адже головне завдання Закарпатського хору – це збереження найглибшого самобутнього коріння закарпатського пісенно-хореографічного мистецтва і його місії – знайомити з ним багатогранний та мінливий сучасний світ.

 

Крістіна Гудак

 

 




Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-09
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Ну і ряха, з підручника .Ламбрози.! Не довіряє чиновникам,яких очолює?.Ну так поміняй! Лише не на "манів",досить вже,треба українців з титульної нації до влади ставити , а не своїх на грошо ......
Олег (2016-12-09 19:37:34)
Это тонкий намек на свою отставку по причине: не сработался с коллективом?...
Юрий (2016-12-09 17:53:23)
Саме тому прем"єр навіз в Україну своїх братів по крові з Ізраїлю, Польщі, Словенії... Бо не довіряє українцям розпродажу України - можуть здати народу......
Запорожець (2016-12-09 16:43:32)
Далекосяжна путінська провокація розрахована на дестабілізацію в Україні!"..диверсантка "Правого сектору" Лілія Коц заявила про причетність "Правого сектору" до розстрілів на ......
Володимир Марківський (2016-12-07 17:34:09)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-07 17:01:47)