Ірина Левіна: «Мій організм постійно перебуває у пошуку нового»

Ірина Левіна: «Мій організм постійно перебуває у пошуку нового»

В дитинстві нас часто запитують: «А ким ти хочеш стати, коли виростеш?» Ми говоримо лікарем, вчителем, пожежником чи кимось іншим. Та далеко не завжди дитячі мрії стають реальністю, адже задумовуючись над професією у більш дорослому віці враховуємо багато речей. Бажання студентки Ірини Левіної у юному віці були зовсім іншими, але доля розставила акценти і зараз вона навчається на відділенні журналістики філологічного факультету. Хоч тато дівчини і журналіст, проте сама вона ніколи серйозно не задумовувалася над цією професією, допоки не прийшов час вступних іспитів. Зараз позаду неї робота у газеті «Закарпатська правда», декілька сюжетів на телеканалі «Тиса-1», чимала кількість статей у виданні «Погляд» та невеличка збірка власних віршів. Непогано, як на досить молодий вік. Попри це, студентка встигає добре вчитися та брати активну участь у громадському житті факультету. Саме за це нещодавно вона й отримала стипендію В.Чорновола, котру мають тільки 5 студентів з усієї України. Про те, за що вручили це звання, та й загалом про своє життя Ірина погодилася розповісти у нашому інтерв'ю.

−       Привіт, Ірино. Розкажи, звідки ти дізналася про те, що отримала премію В.Чорновола?

−       Подруга скинула мені посилання із вітаннями. Коли я його відкрила, то не повірила у те, що відбувається. Одразу зайшла на офіційний сайт Міністерства освіти і науки  і, побачивши там своє ім'я у списку п'яти осіб, не усвідомлювала, що сталося. Та і дотепер це для мене є нонсенсом.

−       За що дають таку премію і скільки студентів нашого відділення її вже отримало?

−       Зазвичай, дається вона за відмінне навчання, при чому протягом кількох років, адже стипендію отримують здебільшого старшокурсники. Також її удостоюють за активну громадську діяльність. Я брала участь майже у всіх факультетських святах, які проходили на підрозділі, допомагала в організаційних моментах. Це все і вплинуло на цю премію. З нашого факультету стипендію В.Чорновола мали тільки двоє людей: Ганна Тарканій ще коли навчалася на відділенні та попереднього року моя подруга Саша Артюхіна. Насправді було дуже дивно і смішно, бо здивування викликало те, що два роки підряд дають стипендію студентам одного й того ж вишу. Минулоріч я так само писала інтерв'ю із Олександрою і зараз фактично знаходжуся на її місці (сміється).

−       Зараз ти уже усвідомлюєш, що є однією із 5 людей з України, котра отримала стипендію В.Чорновола. Тож які відчуття?

−       Тепер ейфорія перейшла в спокійніше русло, бо коли тільки дізналася, то це було щось неймовірне. Одразу почала всіх обдзвонювати. У мене були такі емоції, спочатку й дихати спокійно не могла, було і весело, і радісно, і шокуюче водночас. Я носилася по хаті, не знаючи, що робити.  Востаннє подібний стан був тоді, коли дізналася про високі результати ЗНО.

−       Я знаю, що ти і працюєш, і пишеш вірші, і навчаєшся добре. Як вдається поєднувати усе?

−       Намагаюся зайняти весь свій час будь-яким заняттям, хоча завжди залишається багато вільного часу. Досить рідко проводжу його вдома, стараюся гуляти, спілкувати з друзями або  знайомитися з новими людьми. Особливо є бажання чимось займатися після того, як ми з колегами-журналістами  повернулися з Чехії. Там був шалений ритм життя, тому приїхавши додому, хочеться постійно щось робити, кудись рухатися, а не стояти на місці. Компенсується усе тим, що я мало сплю, через що виникають проблеми зі здоров'ям. Проте життя одне, тому треба використовувати його наповну.

−       Як батьки, рідні, друзі поставилися до того, що ти отримала премію?

−       Коли я зателефонувала своїй найкращій подрузі і повідомила про це, то вона з усмішкою запитала: «За що?» Потім, звичайно привітала, але реакція досить-таки була дивна, шокована як і я. Мама з татом були здивовані з іншого погляду, бо завжди впевнені у моїх здібностях та можливостях. Щодо друзів, то вони справді щиро пораділи за мене. З усіх близьких ні в кого не було елементу заздрощів, що могло би бути. Це той випадок, коли мені захотілося поділитися своїм успіхом, бо я його не чекала. Я не впевнена чи справді заслуговую на цю премію, але якщо мене визнали у Міністерстві, то щось таки  я зробила для цього. І я рада, що у мене є такі друзі, адже говорять: «Друзі пізнаються не стільки в біді, а скільки в радості». Поспівчувати може кожен, щиро порадіти – рідкість.

−       Який розмір стипендії та протягом якого періоду ти отримуватимеш її?

−       Щодо стипендії, то я була розчарована. За Законом України, премія має видаватися у розмірі трьох звичайних стипендій. Це мало бути близько 7 тисяч гривень за семестр.  Отримувати я її мала у першому семестрі, адже є наказ від 13 листопада. Словом, я пішла до ректорату, аби вияснити про те, чому мені не виплачують ці гроші, то дізналася цікаву річ, передбачену Міністерством.  Полягає вона в тому, що до Закону внесені поправки, що стипендія призначається мені у розмірі 850 гривень із скасуванням попередньої,  тобто на 60 гривень більше я отримую за відмінні успіхи в навчанні, громадську діяльність. Насправді, я була засмучена не через нестачу грошей, а тому, що уже розпланувала їх. Оскільки я пишу вірші, мої подруги колись видали збірку як подарункове видання на 19-річчя, то  хотіла би продовжити її видання. Це була би доповнена збірка, з кращими віршами, але тепер розумію, що мрії поки що не стануть реальністю.

−       Чи зверталася ти до проректорів або ж писала листи до Міністерства, адже минулорічна стипендіатка теж не отримала повної суми?

−       Я думатиму над цим, але, як на мене, немає сенсу. Якби це залежало від ректорату, то зверталася б, але це наказ від Міністерства і не думаю, що тільки я не отримую цих грошей. Інші 4 дівчат також залишилися без них, але мені приємно, що мене визнали.

−       Ти  часто береш участь у творчих вечорах, у тебе дуже гарні вірші, що плануєш далі з ними робити?

−       Намагаюся долучатися до всіх заходів, де можна представити свої вірші. Здебільшого це інтимна лірика. Найближчим часом очікується «Дуже творчий вечір», в якому я вже колись брала участь. Мені дуже сподобалося і приємно, що публіка схвально сприйняла мою творчість. І тепер уже організатори самі просили, аби я виступила вдруге на цьому заході. Також я подумала пошукати можливі проекти під які підходили б мої вірші, щоб їх зреалізувати. Я ніколи цим не цікавилася, адже не вважала їх особливими. Тут мені допомогли друзі та знайомі, котрі постійно намагалися збадьорити мене у цьому плані. Останнім часом багато пишу українською, хоча спочатку тільки російською. Також мені подобається, що я вдосконалюю себе не в одному напрямку.

−       Що тебе надихає при написанні віршів?

−       Мене надихають почуття. Якщо вони дуже сильні, то одразу приходить натхнення і я розумію, що терміново потрібно брати ручку і записувати усе. Звичайно, кохання найбільше стимулює, але, коли людина щаслива, то вона дуже рідко пише. Зазвичай, пишеться від образ, це якась сублімація. Коли не вистачає сліз чи інших емоцій, аби висловити почуття, починаєш писати вірші.

−       Чи часто просять тебе писати на свята чи комусь на день народження, і чи важко змусити себе написати саме те, що просять?

−       Таке трапляється зі мною майже весь час, відколи я виявила у собі здібність писати вірші. Якщо ти маєш мінімальний хист, добре справляєшся з цим, пишеш з ранніх років, то набиваєш руку  і з'являються якісь стандарти написання. Якщо дуже просять, то це можна зробити. І у нас колись з історії журналістики було творче завдання, яке я виклала у віршованій формі. Проте справжній вірш такий, який захопить, приверне увагу, від якого мурашки бігають шкірою, який пронизує усе тіло та душу. Він має йти зсередини. Багато зі своїх віршів я не пам'ятаю як написала. У мене виникає в голові якийсь рядочок і я починаю записувати. Інколи буває таке, що не встигаю дописати і, коли повертаюся, то не віриться, що це я писала.

−       Де можна почитати чи побачити вірші, можливо знайти твою збірку десь?

−       Ще є декілька примірників, тому, якщо хтось попросить, то із задоволенням подарую. Останнім часом, я їх публікую у вигляді аудіозаписів у соціальній мережі «Вконтакті» (vk.com/ljooova). Викладаю тільки те, що справді варте уваги. Подобається стежити за реакцією людей. Коли розумію, що вони оцінюють мою роботу, то хочеться творити й далі.

−       Чи є вірші, котрі не можна виносити на загал?

−       Є. Їх 3. Один найавтобіографічніший з іменами, практично з усією моєю історією життя, інший – нещодавно написала саме для себе. Кожен раз перечитуючи знаходжу в ньому себе, тобто це вірш, котрий я можу показати знайомим, але поширювати не варто. Третій можна би було показати, але він теж має знайомі імена, тому я й не виношу його для усіх.

−       Кажуть, що талановиті люди, коли напишуть про все, що їх турбує почуваються легше. Чи правда це?

−       Мені завжди стає легше, оскільки я веду електронні щоденники, від руки пишу щоденники. Буває таке, що хочеться виговоритися, але немає потреби якійсь людині розповідати усе, тоді я сідаю і пишу все на папері.

−       Чи плануєш ти повністю присвятити себе творчості, чи все-таки журналістика твоя справа, якою хочеться займатися завжди?

−       Я дуже хочу працювати на радіо, оскільки воно найбільше мене приваблює. Протягом навчання на журналістиці це прагнення тільки збільшується, тому це свідомий вибір. А вірші – це частина життя. Це не хобі, це просто десь всередині мене є. Мені би хотілося, реалізувати себе і там, і в іншому, але я розумію, що від віршів я нікуди не дінуся.

−       Я знаю, що в тебе багато улюблених справ, чим ще займаєшся?

−       Мій організм постійно перебуває у пошуку нового. Дуже люблю в'язати, останнім часом гачкувати. Подобається найбільше те, що можна зробити власними руками. Коли ти щось виготовляєш, то ти це робиш з особливою любов'ю і для особливої людини. Полюбила дуже готувати, виявила любов до кондитерських виробів. З часом з'являться інші захоплення, тому побачимо.

−       Дякую тобі за приємну розмову. Бажаю, аби ти відкрила у собі ще більше талантів, а в плані віршів – розвивалася далі і дала можливість усім побачити, почути їх.

 

Мирослава Шимон.

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-02
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 19:16:38)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 18:26:46)
Родненький,на когож ты нас покинул? А вообще 2 жулика....
Jktu (2016-11-30 18:55:10)
Новости. Москва." Россия создала танк, аналогов которому не существует" (как и упомянутого танка;))....
Русин (2016-11-30 15:05:27)
Очень странно, люди допущенные до самых сокровенных государственных секретов, так просто могут поменять страну проживания. Пока бывшие укр. чиновники будут так легко перебираться на пост. место житель ......
Вано (2016-11-30 14:26:10)