Як усиновити дитину?

Як усиновити дитину?

Сьогодні в черзі на усиновлення дітей віком до 5 років в Україні перебувають півтори тисячі подружніх пар. Дітей старшого віку усиновляти хоче не кожен, хоч вони заслуговують на батьківську турботу не менше, ніж малюки. Загалом, за інформацією з офіційних джерел,на обліку в українській базі даних перебувають26 тисяч дітей – сиріт і позбавлених батьківського піклування.Щоденно вони мріють, що невдовзі вийдуть за стіни інтернату, міцно тримаючи за руку нових батьків. Та це «невдовзі» для когось триває дуже довго. І доки потенційні батьки збирають документи, аби стати в чергу на усиновлення, малюки ллють сльози в подушку і молять Бога, щоб уже завтра настав ТОЙ день. На запитання з приводу усиновлення та низки інших процедур «Ужгороду» дає вичерпну відповідьначальник служби у справах дітей м. Ужгорода Марина Арокгаті.

–        Пані Марино, розкажіть про специфіку вашої роботи.

–        Сама по собі моя робота дуже цікава, та водночас вона є і неабиякою важкою з морального боку. У зв’язку з тим, що на цей час наша служба недоукомплектована, навантаження на одного працівника досить високе. Ця робота напряму пов’язана з пріоритетами розвитку держави, адже стосується саме її майбутнього покоління. Колектив у нас молодий і повний сил. Робота полягає насамперед у захисті прав та інтересів дітей. Це призначення опікунів, захист житлових і майнових інтересів дітей, захист дітей, котрі стали заручниками складних життєвих обставин.

–        Якими якостями характеру повинен бути наділений представник вашої професії?

–        Насамперед це моральна стійкість, адже робота з такою категорією людей, з якою працюємо ми, є напруженою. Ми повинні бути і психологами, і юристами, і адвокатами водночас. Бувають випадки, коли люди потребують моральної підтримки чи звичайного людського розуміння. А під час вилучення дітей треба проявляти і стійкість характеру – як би там не було, такі заходи не застосовуються просто так. Представники нашої професії повинні навіть виробити в собі певний «здоровий цинізм», аби мати змогу мислити конструктивно в ситуаціях будь-якого характеру. Забрати дітей зі сім’ї дуже важко у психологічному і моральному планах.

–        Які з найрезонансніших справ ви можете згадати?

–        Кожна справа, яку нам доводиться розглядати, резонансна по-своєму, бо певним чином саме ми вирішуємо долю дитини, котру вилучаємо. Від нашого рішення залежить майбутнє і благополуччя дітей. Нещодавно ми спільно з представниками органів прокуратури, кримінальної міліції та лікарями проводили вилучення дітей із багатодітної родини, щодо якої у зв’язку зі складним фінансовим становищем Ужгородський міський центр соціальних служб здійснював соціальний супровід. Причиною вилучення стала хвороба матері – жінка хворіє на відкриту форму туберкульозу і мала бути ізольована від дітей. Зважаючи на це, ми ухвалили рішення про тимчасове вилучення дітей із цієї сім’ї. Вивезти п’ятьох дітей було непросто, тому Управління охорони здоров’я Закарпатської області надало нам автомобіль, яким четверо дітей дісталися до санаторію «Човник», де пройшли профілактичне лікування, одна ж дитина потрапила до дитячої лікарні. Станом на сьогодні четверо дітей все ще перебувають на оздоровленні в «Човнику», а п’яту днями повернуть матері, яка вже пройшла необхідний курс лікування і на сьогодні, згідно з висновком лікарів, уже може контактувати з дітьми. Проблемами цієї сім’ї я й сама пройнялася – такої турботи і любові в подібних сім’ях мені спостерігати не доводилося. Здебільшого, коли ми вилучаємо дітей у таких батьків, ті навіть забувають про їх існування. А це подружжя дійсно турботливе і відповідальне.

–        А як переносять такі ваші візити самі діти?

–        Звичайно ж, для них це важко, адже якими б не були батьки, вони все одно залишаються найріднішими людьми на світі. У випадку, про який я розповідала, діти трималися за батька, незважаючи на скрутне фінансове становище. У ще одній сім’ї ми вилучали маленьку дитину, мамі котрої було все одно – є вона, чи її немає. Це маля тепер тимчасово перебуває у Сваляві, доки батько встановлює над нею батьківство. Дитинка ж поки що не дуже розуміє, куди і навіщо її забрали. Тож можу сказати, що в різних випадках діти поводяться по-різному. У здорових і нормальних сім’ях ми дітей не вилучаємо.

–        У якому віці діти починають болісно сприймати те, що їх забирають від батьків?

–        Здебільшого до трьох років діти сприймають це майже безболісно. Починаючи вже з трирічного віку, з кожним роком це для них важче. Та бувають випадки, коли ми й самі переконуємося в тому, що, з огляду на умови, в яких проживає дитина, їй буде набагато безпечніше мешкати в дитбудинку.

–        Скільки дітей перебуває на обліку в службі у справах дітей м. Ужгорода?

–        Станом на 1 квітня 2013 року на обліку нашої служби перебуває 221 дитина-сирота. Під опікою/піклуванням нині є 127 неповнолітніх осіб. У дитячих будинках сімейного типу виховується 17 дітей, а в прийомних сім’ях проживає 10 дітей. На початку року семеро дітей були зняті з обліку у зв’язку з досягненням повноліття. Вони вже отримали одноразову матеріальну допомогу від управління освіти Ужгородської міської ради в розмірі 1 тисяча 810 гривень.

–        Я так розумію, ви берете участь і в судових засіданнях, де так чи інакше фігурують права дітей. На чиєму боці частіше перебуваєте?

–        Майже у ста відсотках справ ми, звісно ж, на боці дітей. Я навіть не пам’ятаю випадків, коли це було не так. Висновки про доцільність позбавлення батьківських прав надає комісія з захисту прав дитини, яку очолює заступник міського голови Ужгорода Даніелла Геворкян. Ця комісія є консультативно-дорадчим органом, що контролює забезпечення реалізації прав дитини. При відчуженні майна, реєстрації народження дитини, наданні статусу, вирішенні суперечок між батьками з приводу графіка зустрічей дитини з одним із батьків або про право спільного виховання в разі розлучення пари – в усіх цих випадках ми надаємо висновки на розгляд суду, який і ухвалює рішення.  

–        Ваша служба бере участь і у справах, які стосуються усиновлення дітей. Що треба знати сім’ї, котра бажає усиновити дитину?

–        Що стосується усиновлення, то ми ведемо облік тих, хто бажає усиновити дитину. Інформація про цих осіб є закритою і не може бути оприлюднена. Можливість усиновлення надається сім’ям у порядку черги. При цьому сім’я чи особа повинна виконувати умови, зазначені у постанові Кабінету Міністрів України № 905 від 08.10.2008 «Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей». Коли людина вже має на руках документи, необхідні для усиновлення, тоді готується висновок про доцільність бути усиновителем. Причому вона не зобов’язана брати дитину, що проживає в Ужгороді. Це може бути мешканець дитбудинку чи інтернату з будь-якого іншого міста України. У такому разі ми даємо направлення до Служби у справах дітей обраного міста, і коли вона виявляє, що контакт із дитиною встановлено, документи про усиновлення подаються до суду, який вже виносить остаточне рішення.

–        Чи є випадки, коли ужгородських дітей усиновляють іноземці? 

–        Чесно кажучи, я не стикалася з такими справами, оскільки на території Ужгорода немає жодного інтернату. По області, звісно ж, такі випадки є, зокрема у Сваляві, Перечині, Виноградові, Чинадієві, де є великі інтернати. Якщо іноземці звертаються до нас, ми даємо їм направлення до служб у цих містах, оскільки безпосередньо саме усиновлення курує служба у справах дітей, що є територіально наближеною до закладу, де мешкає дитина, яку обрав усиновитель. Знаю точно, що усиновленою іноземцем може бути тільки дитина, котра вже досягла 6 років. Що ж стосується розміщення ужгородських дітей в інтернатах за межами міста, то, згідно з офіційною документацією, у Домбоківській спеціалізованій загальноосвітній школі проживають дев’ятеро дітей з Ужгорода, у Чинадієвському дошкільному навчальному закладі інтернатного типу – теж дев’ятеро; в обласному будинку дитини у Сваляві перебувають 13 дітей; у Берегівській спеціалізованій школі-інтернаті – двоє дітей; у Бенянському дошкільному навчальному закладі – троє дітей; у Часлівській школі було шестеро, та двоє вже досягли повноліття і пішли з інтернату – щодо них встановлено соціальний супровід; найбільше – 25 дітей – перебувають у Перечинській школі-інтернаті.

–        Що ви можете порадити батькам, які збираються всиновити дитину? 

–        Хочу адресувати свій заклик до всіх батьків. Просто приділяйте дітям більше уваги. Будьте терпеливими до них і намагайтеся знайти з ними порозуміння. Любіть своїх дітей, адже жоден інтернат не замінить сімейного виховання, материнського й батьківського тепла і турботи.

Розмовляла Іннеса МАНЗУЛИЧ, «Ужгород»

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Это тонкий намек на свою отставку по причине: не сработался с коллективом?...
Юрий (2016-12-09 17:53:23)
Саме тому прем"єр навіз в Україну своїх братів по крові з Ізраїлю, Польщі, Словенії... Бо не довіряє українцям розпродажу України - можуть здати народу......
Запорожець (2016-12-09 16:43:32)
Далекосяжна путінська провокація розрахована на дестабілізацію в Україні!"..диверсантка "Правого сектору" Лілія Коц заявила про причетність "Правого сектору" до розстрілів на ......
Володимир Марківський (2016-12-07 17:34:09)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-07 17:01:47)
Один из самых тупых вбросов) укро-жидовская хунта считает украинцев дураками,как и российские жидо-либеральные СМИ - россиян..кругом одни жиды))...
Царь Давид (2016-12-07 12:16:12)