Скалічений закарпатець, який у 9 років важив менше 10 кілограмів, став зіркою американських ЗМІ (фото)

Скалічений закарпатець, який у 9 років важив менше 10 кілограмів, став зіркою американських ЗМІ (фото)

Крихітний і скалічений, з прирослою до тулуба рукою, знівеченим тілом та обпеченою шкірою– таким Ігоря Лакатоша з Мукачева привезли до Вільшанського будинку-інтернату кілька років тому. Побачивши хлопчика, вихователі не повірили своїм очам: малий, якому за документами виповнилося 9 років, важив менше 10 кілограмів, не міг ходити, розмовляти і навіть нормально їсти. За всіма ознаками новий мешканець інтернату виглядав скаліченою… однорічною дитиною. Що довелося пережити маленькому закарпатцю, страшно уявити.

Ігор Лакатош – із неблагополучної ромської родини. Батька він ніколи не знав: за документами, це невідома особа. Мати-алкоголічка бомжувала і не надто переймалася сином, а як він сам пізніше зізнався, ще й частенько його била. Коли хлопчику було 4 рочки, в їхній з мамою хаті в таборі сталася страшна пожежа. Малий був у будинку і дуже постраждав у вогні, але вижив. Ноги, руки, тіло хлопчика вкрили страшні опіки, суглоби втратили свої функції, а ліва рука взагалі прикипіла до живота.

Не звертаючи увагу на страждання сина, з невідомих причин жінка так і не звернулася до лікарів. Кілька років Ігор провів, лежачи на підлозі. Ні ходити, ні нормально сидіти він більше не міг, як і підвестися, щоб піти до туалету, адже ні руки, ні ноги не працювали. Ще й голодував: із їжі він отримував переважно молоко з розмоченою в ньому скибочкою хлібу і через постійне недоїдання зовсім не ріс…

Пройшли довгі п’ять років, перш ніж сусіди забили на сполох. За халатність і те, що ледве не звела рідного сина в могилу, горе-матір позбавили батьківських прав, а Ігоря поселили у Вільшанському дитячому будинку-інтернаті. Це унікальний для Закарпаття центр, де живуть і виховуються 198 дітей з вадами як фізичного, так і розумового розвитку. Вочевидь, працівники соціальної служби і подумати не могли, що «розумова відсталість» юного закарпатця – результат фізичного каліцтва і повного ігнорування його розвитку батьками.

“Коли до нас привезли Ігорчика, ми були шоковані. Цей хлопчик був розміром з однорічну дитину, ледве розмовляв і був страшенно скалічений. Через постійний голод його організм відторгав їжу. Він був страшенно занедбаний», – згадує першу зустріч з Ігорчиком директор закладу Богдан Кікіна.

Керівник інтернату так перейнявся історією хлопця і прив’язався до нього, що вирішив зробити все для того, аби поставити його на ноги. Чоловік розумів, що шлях до повного одужання буде довгим. Потрібні були десятки операцій та процедур, найскладніша з яких – від’єднання руки від живота. Крім того, у малого знайшли інфекцію в ротовій порожнині, де накопичилося чимало гною. Частково через це він не починав їсти ні в інтернаті, ні пізніше в лікарні.

На жаль, в Україні все це зробити, а тим більше без коштів, просто неможливо. Тож працівники закладу почали шукати допомогу за кордоном, розсилаючи медичну історію хлопця в десятки іноземних клінік.

Відгукнулося чимало світових медичних установ, які готові були братися за лікування Ігоря. Та, коли мова заходила про ціну такого лікування, питання автоматично закривалося. Перший етап лікування і найважливіші для Ігоря операції коштували мінімум 80-100 тис. євро. За такі кошти у Вільшанах можна купити кілька хат. Звісно, в інтернаті таких грошей нема.

Відтак посильну допомогу було вирішено отримувати у Львові. Певний час Ігор провів в опіковому відділенні львівської дитячої лікарні, де на його історію звернув увагу американський лікар Геннадій Фузайлов, який в рамках робочого візиту перебував в Україні.

– Коли мені показали фото, я був вражений каліцтвом дитини. Його помістили до сиротинця, де тримають дітей з хворою психікою, але він був розумово відсталим лише внаслідок фізичного каліцтва. Він не діставав медичної опіки в Україні упродовж усього свого життя. Ця дитина важила 30 фунтів, як однорічний малюк, вона жахливо недогодована. Такий стан негативно впливає на процес загоювання ран. І коли ми побачили хлопчика, то вирішили привезти його до нас. Він потребував величезної кількості хірургічних операцій, вельми тривалого періоду реабілітації, процесу терапевтичного лікування, а також освіти. Йдеться не лише про реконструкцію тіла, а й про низку процедур за допомогою фахівців різного профілю», – розповів в інтерв’ю радіо «Свобода» доктор Г. Фузайлов.

Лікар посприяв тому, щоб хлопця відправили на лікування до Бостонської дитячої лікарні Шрайнерів (США). Більше того, через унікальність випадку і безвихідності ситуації на цьому етапі лікування вдалося домовитись про безкоштовне перебування разом з українським пацієнтом працівниці Вільшанського дитячого будинку Анни Ріжко.

Після повернення в Україну Анна Рішко розповіла «Карпатському об’єктиву: «Історія Ігоря сколихнула Америку. Він пережив 7 важких операцій, в тому числі процедури з пересадки шкіри, відновлення функцій кінцівок і суглобів, його годували через зонд, усунули стоматологічні проблеми. Після того, як про його долю зняли сюжет на телебаченні і написали газети, дуже багато людей почали цікавитися важкою долею дитини, провідували його, надсилали книжки. У клініці до нас з ним було дуже тепле ставлення, і навіть після повернення до інтернату сюди дзвонять і пишуть люди, які небайдужі до долі Ігоря».

Дуже скоро Ігор заново почав ходити, навчився зав’язувати шнурки, самостійно їсти. Зараз він уже розуміє не тільки українську, але й англійську та іспанську мови, вчиться писати, читати і навіть співає українських народних пісень.

Нещодавно Ігор повернувся в Україну. Пацієнтом Бостонської клініки він буде до 21-річного віку, однак щоразу після лікування повертатиметься на Батьківщину. Вдома Ігор відчуває себе спокійно: директора Вільшанського будинку-інтернату він називає татом, а медсестру, яка його супроводжувала в Америку, – мамою. А от про рідну матір хлопчик згадує неохоче і зовсім за нею не сумує.

«Мені хотілося б, щоб в Україні знали про нашу організацію під назвою «Лікарі, об’єднані для допомоги дітям». Ми хотіли б створити в Україні багатоступінчасту програму допомоги травмованим дітям і не лише привозити сюди дітей на лікування, а й впроваджувати запобіжні та освітні заходи, програму обміну, сприяти співпраці українського уряду з американським у цьому проекті, коли йдеться про опіки в Україні», – додав лікар Фузайлов, спілкуючись з журналістами.

Історія Ігоря Лакатоша привернула увагу світової спільноти до закладу, де, заховані від людських очей у глухих горах, проживають 200 маленьких закарпатців з вадами розвитку. Восени тут чекають на делегацію лікарів з американської клініки. І хто знає, можливо, тут знайдеться ще один чи кілька щасливчиків, «відсталість» яких викликана не помилкою природи, а жорстокістю і байдужістю людей…

Аліса КВИЧ, «Карпатський Об’єктив»  

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Ну і ряха, з підручника .Ламбрози.! Не довіряє чиновникам,яких очолює?.Ну так поміняй! Лише не на "манів",досить вже,треба українців з титульної нації до влади ставити , а не своїх на грошо ......
Олег (2016-12-09 19:37:34)
Это тонкий намек на свою отставку по причине: не сработался с коллективом?...
Юрий (2016-12-09 17:53:23)
Саме тому прем"єр навіз в Україну своїх братів по крові з Ізраїлю, Польщі, Словенії... Бо не довіряє українцям розпродажу України - можуть здати народу......
Запорожець (2016-12-09 16:43:32)
Далекосяжна путінська провокація розрахована на дестабілізацію в Україні!"..диверсантка "Правого сектору" Лілія Коц заявила про причетність "Правого сектору" до розстрілів на ......
Володимир Марківський (2016-12-07 17:34:09)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-07 17:01:47)