Володимир Смоланка про своє президентство, лікування хворих, медичну реформу і... хокей

Володимир Смоланка про своє президентство, лікування хворих, медичну реформу і... хокей

Професор, директор Закарпатського центру нейрохірургії та неврології, голова комісії Закарпатської облради з питань охорони здоров’я Володимир Смоланка нещодавно очолив Українську асоціацію нейрохірургів. Це й стало приводом для розмови із світознаним фахівцем у галузі нейрохірургії.

— Володимире Івановичу, на з’їзді нейрохірургів України, який нещодавно відбувся в Ужгороді, вас обрали президентом Української асоціації нейрохірургів. Це почесна посада, чи предметна. Над вирішенням яких питань працюватимете?

— Це предметна, реальна посада. Президент асоціації — не весільний генерал (Сміється). Асоціація — громадська організація, яка об’єднує професіоналів-нейрохірургів. Такі є в усіх країнах. Вони вирішують чимало важливих завдань. Серед головних — сприяти розвитку нейрохірургії. Зокрема, наразі стоїть питання про відкриття в Україні декількох високоспеціалізованих центрів нейрохірургії (таких, де проводитимуться найбільш складні втручання), де вони потрібні, чим і на якому рівні вони повинні займатися тощо. Ці питання, звичайно, вирішуються разом з міністерством охорони здоров’я, де є головний позаштатний нейрохірург професор Євген Педаченко. Це спільна робота: ми подаємо пропозиції, а міністерство приймає рішення.

Важливою і великою роботою є розробка клінічних настанов і протоколів лікування хворих. Це як «дорожня карта», яка показує, що має робити фахівець аби правильно діагностувати патологію і  як лікувати в тій або іншій ситуації. Нині в Україні ми вже працюємо за стандартами і протоколами лікування, що дуже важливо, бо це дозволяє уніфікувати надання допомоги, а з іншого боку виявити нефахові підходи, якщо такі трапляться. Це план дій лікаря. Рекомендуються лише ті препарати, які пройшли серйозні клінічні дослідження і ефективність дії яких доведено. В такому випадку лікар призначає хворому не «отсєбятину», а те, що рекомендовано стандартами і протоколами. Цим займаються й європейська і світова асоціації. Розроблені стандарти асоціація має представити у МОЗ, де працює відповідний комітет. Після оцінки вони приймаються як обов’язкові для усіх фахівців.

На Заході асоціації займаються й акредитацією відділень і визначенням фаховості спеціалістів.

— А у нас?

— Поки що ні. Цим займаються регіональні управління охорони здоров’я і міністерство. Але, гадаю, мине не багато часу і в нас також ці функції перейдуть до асоціації. Бо спільнота фахівців може найбільш адекватно оцінити чого вартий працівник, яку категорію йому присвоїти. Коли буде впроваджено страхову медицину, вважаю, що ці питання точно передадуть об’єднанням лікарів.

— На якому рівні знаходиться закарпатська нейрохірургія. Відомим є центр, який ви очолюєте. А в районах? Нині є можливість надати допомогу усім мешканцям області, які її потребують?

— У районах нейрохірургічної служби немає. По одному фахівцю працюють в найбільших райлікарнях. Але це звична ситуація для всього світу. Поясню. Лікування нейрохірургічних хворих може відбуватися лице в центрах, де є дуже серйозна діагностична база. Нейрохірургія — це найбільш високотехнологічна галузь медицини. Схожою є хіба що кардіохірургія. Для діагностики, зокрема, неохідні магнітно-резонансні томографи (нині це високопольні, з потужною індукцією), комп’ютерні томографи з режимом ангіографії, можливістю виконання перфузії,. Усе це обладнання потребує й складного, високовартісного програмного забезпечення. І це лише діагностична база.

Необхідним є й високоточне обладнання, яке використовується під час операцій. Уявіть собі, що один лише сучасний мікроскоп коштує майже 4 мільйони гривень. Хто не знає, уявляє собі мікроскоп як на уроці біології (Сміється). Наш нейрохірургічний — це величезна машина, яка займає ціле приміщення. Якісний операційний стіл для нейрохірургії коштує до 800 тисяч гривень. Він має мати усі можливості, бо часто хворого потрібно оперувати у сидячому, або напівсидячому положенні щоб дістатися до глибинних ділянок мозку.

— Розкажіть про одну з останніх операцій, яку ви провели.

— Складних випадків все більше і більше. Так, позавчора оперував дівчину з Сімферополя зі складною судинною мальформацією шийного відділу хребта яку усі відмовилися оперувати. Відмовилися, бо високим був ризик виникнення неврологічного дефіциту (порушень) після операції. Якщо такий виникає, то відмовлять одразу усі кінцівки. І в неї вже був такий епізод. Ми викликали з Києва техніків американської компанії, які забезпечували зняття викликаних потенціалів. Тобто під час операції постійно перевіряли чи я не торкаюся якихось ділянок, які можуть викликати неврологічні пошкодження, і, відповідно, параліч рук і ніг. В операційній одночасно працювало з десяток спеціалістів.

— Які результати втручання?

— Чудові. Нині дитина ходить, немає жодних проблем. Це до питання наскільки ми забезпечені і що можемо зробити. Тобто планову допомогу усім хто її потребує надаємо у повному обсязі. Є ургентна патологія. До прикладу, щось трапилося у Рахові чи Тячеві. Безумовно, людину не повезуть одразу в Ужгород, її доправлять до найближчої районної лікарні. Нерідко буває, що є пошкодження головного можку і кінцівок. Як правило, в результаті ДТП. У таких випадках наші фахівці через санавіацію прибувають на місце і надають допомогу. Інший варіант — упродовж певного часу хворого доправляють у наш центр. З районів у нас досить багато пацієнців з гострими черепно-мозковими травмами.

Нині ми не робимо ендоваскулярні втручання з приводу аневризми головного мозку. Тобто коли операція робиться через судину. Бо в нас немає ангіографа. Але є альтернативний варіант, який ми практикуємо, коли аневризми оперуються відкритим шляхом — робиться трепанація черепа, цей метод поки що переважає у світі.

-  Надання якісної меддопомоги залежить і від рівня підготовки лікарів...

— Напевно, в першу чергу. Не хочу, аби люди подумали, що я хвалюся, але хочу… похвалитися (Сміється). Рівень підготовки фахівців нашого центру дуже хороший! Для цього вони докладають дуже багато зусиль, багато їздять вчитися за кордон.  Є хороші програми удосконалення, які проводяться  Європейською асоціацією нейрохірургів. Загалом 30 тренерів з різних країн навчають нейрохірургів 25-40 років. Упродовж 15 років у роботі цієї програми з України не брав участі жоден спеціаліст. П’ять років тому, коли я за конкурсом потрапив до складу викладачів, почав лобіювати участь наших слухачів у цій європейській програмі. Квота для України була — один спеціаліст на чотири роки! Але за останні роки вже четверо наших фахівців закінчили ці курси. З них троє — ужгородці. Нині ще один навчається разом з колегами з Києва, Черкас і Чернігова. На осінній сесії буде ще п’ятеро наших. Це завдяки тому, що вдалося пролобіювати це питання і нам дали більше місць. Коли ми активізуємо роботу Асоціації нейрохірургів України, я розраховую, що ми матимемо щорічно (!) три місця.

Взагалі дуже добре працювати з молодими спеціалістами. У наш центр відбираються найкращі випускників медфаку УжНУ. Причому всі знають, що з грошима і протекцією підходити марно. Талановита молодь повністю віддається роботі, привносить багато нового, завзято вчиться.  

— Напевно, навчення на таких Європейських курсах коштовне «задоволення»?

— Так. Вартість навчання за один шестиденний курс коштує до 1300 євро. Закарпатська асоціація нейрохірургів, яку я очолюю, знаходить можливість оплачувати половину вартості навчання і, як правило, дорогу. Останнє — коли я їду власною машиною викладати, то беру з собою й слухача (Сміється).  Навчання спеціалістів — це ще одне завдання Асоціації нейрохірургів. Торік одне навчання ми організували в Україні. Разом зі мною два дні викладали мої колеги з Європи.

— Як ви зазначили, нейрохірургія потребує чимало коштів. Влада допомагає?

— Допомагає значно, хоча коштів, звісно, на всіх не вистачає. Скажу, що у влади не просте становище, бо медична галузь велика, а є й інші соціально важливі галузі, які потрібно фінансувати. Але хочу сказати, що у нашій області майже половина бюджету віддається медицині, це унікальна для України ситуація. Обласні заклади охорони здоров’я повністю забезпечені необхідними медикаментами. Звичайно, ми хоч і неприбуткова організація, але деякі кошти заробляємо й самостійно. До прикладу, проводимо міжнародні дослідження, за які отримуємо гроші. Маємо й спецфонд, в який охочі можуть переказати кошти. За ці гроші купуємо деяке обладнання. Що ж стосується придбання коштовної апаратури, це може зробити лише держава.

— Що маєте у найближчих планах?

— Триває реконструкція корпусу Центру нейрохірургії і неврології. Плануємо облаштувати у нових приміщеннях три операційні. Нині маємо дві. Торік ми виконали понад 900 операцій і їх кількість постійно зростає. Тяжко виконати таку кількість втручань у двох операційних.Окрім цього у відділенні інтенсивної терапії (реанімації) маємо шість ліжок, але реально там постійно перебуває більше пацієнтів. Тому це відділення плануємо розширити за рахунок нинішніх операційних. Звичайно, потрібно, щоб нові операційні були наповнені апаратурою, бо самі стіни не лікують. Значна частина обладнання, але необхідно підсилити технічну базу.

З обласним управлінням охорони здоров’я вирішується питання організації  у нашому центрі прийом хворих з інсультами з усього госпітального округу (Ужгородський, Перечинський, Великоберезнянський райони). Річ у тім, що чимало втручань, які необхідні таким хворим, можуть бути виконані лише у нас, бо тут є належна діагностична база і правильні підходи до лікування. Це потрібно аби зменшити смертність від інсультів та інвалідизацію хворих. Тому частину приміщень плануємо відвести під так званий «інсультний блок» для найважчих хворих. Там з хворими працюватимуть неврологи, анестезіологи, нейрохірурги, логопеди, кінезотерапевти, інші спеціалісти. Можливо до нас приєднають і неврологічне відділення обласної лікарні.

— Нині в нашій країні триває медична реформа. Можна почути різні думки про її доцільність і ефективність. Якої ви думки про перетворення у галузі?

— Реформа медицини необхідна. Це, напевно, єдина галузь, яка й досі значною мірою залишається «радянською». В управлінні і системі охорони здоров’я з часу розпаду Союзу мало що змінилося. На мою думку, загальний напрямок перетворень у медицині правильний. У пілотних областях, де вже впроваджується реформа, виникло дуже багато проблем, але без цього не буває. Коли буде введено страхову медицину, перші роки будуть дуже важкими. Хоча це єдина система охорони здоров’я, яка показала свою ефективність. Все ж цим шляхом необхідно пройти і подолати помилки та випробування.

— Ви очолюєте комісію обласної ради з питань охорони здоров’я. Чи багато в медицині можна зробити на місцевому рівні? Які найближчі плани?

— Повторюся, що медицина на Закарпатті достатньо добре фінансується. Гадаю, наша область у цьому плані навіть може бути взірцем для інших. Можливо, десь більше уваги приділяється придбанню діагностичної апаратури. У нас акцент робиться на медикаментозне забезпечення хворих, щоб людина, потрапивши у лікарню, не бігала по аптеках. Це важливо, бо часто у важких випадках вона цього фізично зробити не може, або ж немає коштів. Наші лікарі в таких випадках мають можливість надати адекватну допомогу.

Що стосується планів? Завершується спорудження хірургічного корпусу обласної лікарні. Наступного року має бути завершена реконструкція Центру нейрохірургії і неврології. Триває будівництво протитуберкульозного диспансеру в Нижній Апші. Це три найбільші проекти, які нині реалізуються. Крім цього, відповідно до президенської програми, розробляється проектно-кошторисна документація будівництва обласного перинатального центру. Його спорудження фінансуватиме держбюджет і частково бюджет області.

— Робота роботою, але й відпочивати потрібно. Надворі літо, тож де плануєте провести відпустку?

— Цьогорічну відпустку лише почав планувати. Найближчим часом працюватиму. Загалом довго відпочивати не люблю. Взимку в горах катаюся на лижах. Улітку традиційно хочеться на море. Та найбільше моє захоплення — хокей. Щороку відвідую фінальні змагання Чемпіонату світу з цього виду спорту. Вони відбувають навесні. Як правило, на два-три дні їду з своїми хлопцями подивитися півфінали та фінал. Для мене це найкращий відпочинок.

Розмовляв Петро ПОЛІХА.

 

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-09
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Ну і ряха, з підручника .Ламбрози.! Не довіряє чиновникам,яких очолює?.Ну так поміняй! Лише не на "манів",досить вже,треба українців з титульної нації до влади ставити , а не своїх на грошо ......
Олег (2016-12-09 19:37:34)
Это тонкий намек на свою отставку по причине: не сработался с коллективом?...
Юрий (2016-12-09 17:53:23)
Саме тому прем"єр навіз в Україну своїх братів по крові з Ізраїлю, Польщі, Словенії... Бо не довіряє українцям розпродажу України - можуть здати народу......
Запорожець (2016-12-09 16:43:32)
Далекосяжна путінська провокація розрахована на дестабілізацію в Україні!"..диверсантка "Правого сектору" Лілія Коц заявила про причетність "Правого сектору" до розстрілів на ......
Володимир Марківський (2016-12-07 17:34:09)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-07 17:01:47)