Шокуюча історія маленького закарпатця. Не для слабонервних

Шокуюча історія маленького закарпатця. Не для слабонервних

У 4-літньому віці Ігор Лакатош із Мукачева сильно постраждав від пожежі, але так і залишився без медичної допомоги. Те, що він взагалі вижив, можна вважати дивом. Покалічена дитина відчула увагу й турботу лише через кілька років після нещасного випадку – для цього її матір довелося притягнути до кримінальної відповідальності й позбавити материнських прав. Торік завдяки керівництву Вільшанського інтернату Ігор потрапив у одну з кращих опікових клінік світу, і це дало свої результати. Зараз лікарі та реабілітологи роблять усе, щоб повернути хлопця до повноцінного життя. 

Покаліченого хлопчика забрали в лікарню лише через рік після нещасного випадку

Про біографію Ігоря до п’яти років відомо дуже мало. Народився він у листопаді 2003-го в циганському таборі на околиці Мукачева в сім’ї, де виховувалися ще два старші брати. Хоча «виховувалися» – це гучно сказано. Записаний у документах батько з дітьми не жив, а матері вони взагалі були байдужі. Коли Ігорю виповнилося 4, в хаті сталася пожежа, в результаті якої хлопчик отримав сильні опіки. А мати навіть не викликала «швидку». Через які страждання пройшла дитина наступні кілька років, можна лише уявити. Ліва ручка приросла до живота (видно, хлопчик від нестерпного болю весь час притискав її до тулуба), а жахливі опікові рубці на внутрішній поверхні ліктів і колін знерухомили малого. До всього цього мати практично не годувала сина, тому він не ріс і не розвивався. Важко зрозуміти поведінку жінки. Може, вона очікувала, що хлопчик помре і однією проблемою стане менше?

Тільки через рік після пожежі соціальні працівники, дізнавшись про покаліченого хлопчика, забрали його в дитячу лікарню. На жаль, кваліфікованої допомоги йому там не надали, зате міліція порушила проти матері кримінальну справу за злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною. Слідство встановило, що жінка пиячить, обмежує дітей у найнеобхіднішому, в тому числі їжі та одязі, утримує в небезпечних умовах. У 2010-му її засудили до 3-х років ув’язнення, призначивши іспитовий термін, а також позбавили материнських прав відносно двох молодших синів (старший на той час уже став повнолітнім). Після цього Ігоря віддали у Вільшанський дитячий будинок-інтернат – спеціальний заклад 3-4 профілю, в якому утримують дітей із глибокою розумовою відсталістю та важкими фізичними травмами.

– Коли Ігоря в 2011-му привезли до нас, він у свої 8 років важив усього 10 кг, – розповідає директор інтернату Богдан Кикина. – Доти хлопчик уже 4 роки не рухався, тому його м’язи й суглоби атрофувалися. Тіло вкривали жахливі післяопікові рубці, а через прирослу до живота ручку виникла загроза викривлення хребта. Шлунок Ігоря через регулярне недоїдання вміщував усього 150 грамів їжі. До всього цього лікарі встановили в нього легку розумову відсталість. Дитина була настільки понівечена фізично й психічно, що ми не могли на неї дивитися без жалю. Зрозуміло, що в наших умовах надати Ігорю адекватну медичну допомогу не виходило, тому я став шукати інші варіанти. За останні роки нам вдалося встановити тісну співпрацю з закордонними партнерами – в інтернат регулярно приїжджають фахівці (лікарі, реабілітологи, соціальні працівники) з Чехії, Німеччини, Швейцарії… І я почав показувати хлопчика їм, сподіваючись, що якась європейська клініка візьметься за його лікування. Медики оглядали Ігоря, зверталися в різні клініки, після чого називали необхідні для початкового лікування суми – від 120 тисяч євро. Природно, що такі величезні гроші не могли зібрати ніякі благодійники. Нарешті мені порадили звернутися в опікове відділення Львівської лікарні №8, яке співпрацює з відомою опіковою клінікою Шрайнера в Бостоні (саме тут врятували 5-літню Настю Овчар із Харківської області, яка винесла з палаючого будинку 2-річну сестричку, отримавши при цьому важкі опіки. – Авт.). Я відвіз Ігоря до Львова, і коли медики відправили результати обстеження в Бостон, американці погодилися прийняти хлопчика.

Клініка Шрайнера взяла на себе дороге лікування Ігоря, однак переліт у США й назад, а також проживання медсестри, що супроводжувала дитину, довелося оплатити самостійно. Директор інтернату підключив спонсорів, а в останній момент керівництво авіакомпанії «Аеросвіт» за свій рахунок надало хлопчикові й медсестрі квитки. 

У Бостоні Ігор вивчав англійську та іспанську і навіть відвідував заняття з танців

– Ми вилетіли в США у серпні минулого року, – розповідає молодша медсестра Вільшанського дитячого будинку Ганна Рішко. – 7-годинний переліт із Києва до Нью-Йорка Ігор переніс добре, в основному спав. Хоча доводилося йому нелегко, адже у відкритих ранах уже почалося нагноєння. У Бостонській клініці хлопчика поклали в реанімацію й почали готувати до операції. Весь процес лікування Ігор переніс дуже мужньо. Єдина «незручність» – важко звикав до американської їжі, тому часто просив щось звичніше, наприклад, борщ. І йому дійсно готували ці страви. Про важкотравмованого хлопчика з України розповіли американські журналісти, і йому почали писати листи й приносити іграшки зовсім незнайомі люди. Він радів, оскільки дуже любить спілкування...

– Протягом півроку Ігорю зробили 7 операцій, – продовжує директор інтернату Богдан Кикина. – Відділили прирослу ручку, залікували післяопікові рубці, зробили пересадку шкіри. Паралельно пацієнта обстежили інші лікарі, в тому числі психіатри. І встановили, що психічно він здоровий, а незначні порушення виникли через перенесені травми й те, що з дитиною ніколи як слід не займалися. При клініці діє школа, в якій Ігор вивчав англійську та іспанську мови й навіть відвідував заняття з танців. У перервах між операціями він жив не в клініці, а в американських родинах-волонтерах, які надали хлопчику житло, харчування та догляд абсолютно безкоштовно. Один із цих волонтерів, Майкл, заради Ігоря навіть купив і носив спортивну форму з тризубом. А на Новий рік приніс живу ялинку, щоб відзначити свято, як в Україні.

У січні цього року Ігор закінчив перший курс лікування й повернувся у Вільшани. Американські медики вперше за останні 5 років поставили його на ноги, а через півроку після повернення хлопчик нарешті почав ходити. Спочатку зі спеціальним обладнанням, а потім потроху й сам. У інтернаті за Ігорем закріплені медсестра й логопед. Він швидко розвивається – прогрес помітний щотижня. У жовтні хлопчик знову полетить до Бостона, де йому планують зробити ще 11 операцій. А поки він насолоджується літнім відпочинком у інтернаті (заклад розташований у високогірному селі з мальовничими краєвидами, свіжим повітрям і чистою водою).

Під час приїзду журналіста Ігор грався в палаті, але щоб показати прогрес у своєму розвитку, вийшов надвір. Спочатку ходив за допомогою спеціальних ходунків, потім, залишивши їх збоку, почав робити кроки без сторонньої допомоги.

– Пам’ятаєш поїздку в Америку? – питаю.

– Америка? – перепитує Ігор, злегка «ковтаючи» звуки. – Так. Мені там операцію робили. Хочеш подивитися? – і підтягає футболку, показуючи шрами на животі.

– Не боляче?

– Ні, мені ще будуть робити. Але я зовсім не боюся, – усміхається. – А це що? – показує на диктофон. – Воно дійсно записує? Клас!..

– Що найбільше запа­м’яталося в Америці?

– Багато іграшок, машинок, – посміхається хлопчик. – І Майкл. Ми ялинку з ним прикрашали. А недавно я був у Чехії, виступав на сцені, співав пісню «Їхали козаки». Ти теж умієш співати? Це добре... 

«У перші дні ніхто не розумів, чому хлопчик не хоче їсти...»

Лікуючим лікарем Ігоря в Бостонській клініці був Геннадій Фузайлов, котрий народився в СРСР, тому вільно володіє російською мовою. Мені вдалося поспілкуватися з ним по Скайпу.

– Ігоря привезли до нас у дуже важкому стані, – розповідає Геннадій Фузайлов. – Мені повідомили, що хлопчикові 9 років, а важить він усього 10 кг (як однорічна дитина), це означає, що стан не просто поганий, а критичний. Крім усього іншого, в нього була кахексія (синдром виснаження, загальна атрофія), тому його могла вбити будь-яка інфекція. У перші дні ніхто не розумів, чому хлопчик не хоче їсти. Потім з’ясувалося, що, по-перше, в дитинстві його як слід не годували, а по-друге, в нього практично не було зубів – тільки молочні карієсні, під якими росли справжні. Це банальний недогляд, але якщо дитині до 10 років не заглядають у рот, це може призвести до дуже сумних наслідків. Розповім такий епізод – коли на другий день після приїзду Ігоря я зайшов у інтенсивну терапію й побачив, що його поклали не в ліжко, а на підлогу, то став сварити медсестер. Вони у відповідь пояснили, що хлопчик із плачем просився на землю. Тільки потім я зрозумів, чому, – бо по-іншому він просто не міг пересуватися, тільки повзком по підлозі. Наче маленьке звіря… Якщо вам показували його фотографії… Це був нелюдський стан. І будь-який лікар, бачачи таке, мусів зробити хоч щось, незалежно від походження чи кольору шкіри дитини. За свою кар’єру я не зустрічав пацієнтів у такому занедбаному стані. І цілком зрозуміло, що викликаний він не лише опіками, а й соціальними чинниками...

– Що було найскладнішим у лікуванні Ігоря?

– Комплексний підхід. При інтенсивній кахексії жоден орган не може функціонувати нормально, тому лікування доводилося вести в багатьох напрямках – відновлювати системи травлення, дихання, м’язову, опорно-рухову… Складність була в тому, щоб проводити оперативні втручання, не порушуючи балансу в організмі, який і так порушений. І одночасно коригувати цей баланс.

– Таке лікування, напевно, коштує чималих грошей...

– 6-місячне перебування дитини в нашій клініці обійшлося приблизно в мільйон доларів. Але ці гроші ніхто не платив.

– Чи є шанс, що з часом хлопчик стане повністю здоровим?

– Здоров’я – це не тільки фізичний стан. Якщо дитину протягом 9 років не забезпечувати елементарними потребами, позбавити простого людського ставлення й звичних навичок (таких, як ходіння), то чи зміниться її психіка? Звичайно – в неї повністю поміняється сприйняття оточення. І щоб повернути його в норму, необхідно дуже багато часу.Це не тільки лікування наслідків опіків. Те, що видно на хлопчику візуально, – лише верхівка айсберга. Свідомість Ігоря формувалася під час хвороби протягом останніх 5 років, а це більше половини його життя. Те, що директор інтернату з душею поставився до свого підопічного, почав шукати можливості допомогти йому, врятувало дитину. Але повернути її до нормального життя буде дуже складно. Зазвичай реабілітація людини триває в чотири рази більше, ніж хвороба. Ось і порахуйте… В нашій клініці з пацієнтами працюють вчителі й психіатри. Лікування та навчання і далі має вестися паралельно. Раніше Ігоря ніхто нічому не навчав, тому в нього немає ніяких знань. І якщо після інтернату він опиниться на вулиці… Це турбує мене найбільше, адже вся наша робота може зійти нанівець… А щодо вашого запитання про те, чи є шанс, що хлопчик стане здоровим, відповім – так, є. Це наша мета, і ми робимо все, щоб досягти її.

P.S. Редакція намагалася розшукати матір Ігоря. Через «Мукачівський правозахисний центр» вдалося з’ясувати, що вона, як і раніше, живе в таборі. Нещодавно жінку позбавили материнських прав відносно ще однієї дитини. За словами сусідів, вона рідко буває вдома, продовжує пиячити, а про своїх дітей нічого чути не хоче. У розмові з хлопчиком автор матеріалу навіть не намагався заговорити про матір. Вихователі кажуть, що Ігор не любить згадувати про ті страшні часи. Він давно перегорнув цю сторінку свого життя й намагається забути її, як страшний сон... 

Ярослав ГАЛАС, «Закарпатська правда»

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-08
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Далекосяжна путінська провокація розрахована на дестабілізацію в Україні!"..диверсантка "Правого сектору" Лілія Коц заявила про причетність "Правого сектору" до розстрілів на ......
Володимир Марківський (2016-12-07 17:34:09)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-07 17:01:47)
Один из самых тупых вбросов) укро-жидовская хунта считает украинцев дураками,как и российские жидо-либеральные СМИ - россиян..кругом одни жиды))...
Царь Давид (2016-12-07 12:16:12)
Ну и зачем еще раз доказывать что вы умственноотсталая нация. Все давно это поняли...
петро нюхает зад (2016-12-07 10:53:48)
Стоны необоснованны.В конце концов в стране прошла РЭВОЛЮЦИЯ ГИДНОСТИ !Жить стало лучше,жить стало веселей!...
простофиля (2016-12-06 22:35:16)