Ужгород стане ще зеленішим

Ужгород стане ще зеленішим
Зелене  місто — це те, чого прагнуть всі без  винятку мешканці, щоб не зачахнути  серед “кам’яних джунглів” і  почуватися хоч трохи ближчими до природи. Саме тому озеленення є однією з найголовніших ознак сучасного  успішного міста.Ужгороду в цьому плані нема чого соромитися. Дерев, кущів, клумб  у нас дійсно чимало, навіть не враховуючи Боздоський та Підзамковий парки. Втім, по-перше, як мовиться, немає меж  досконалості й Ужгород може стати  ще зеленішим; по-друге, утримання насаджень у пристойному стані потребує чимало зусиль і затрат.У нашому місті за зелені насадження, їх вирощування та догляд за ними відповідає комунальне підприємство “Агромікс”. Тому “Ужгород” попросив директора  КП, депутата Ужгородської міськради  Віктора Мартина розповісти читачам газети, чим нині живе підприємство і які плани має на майбутнє.

“Контрабанда нас підкосила”

— Вікторе Івановичу, насамперед  розкажіть, будь ласка, про  основні завдання “Агроміксу”.

— На даний час наше основне  завдання — це утримання наявних зелених зон — парків, скверів — у гарному стані. Ужгород завжди був одним із прикладів в Україні щодо озеленення. Але останні 10 років, у зв’язку з нестачею коштів, назріває проблема. Міста, які живуть і процвітають поряд з нами, наприклад Ніредьгаза, Кошице, Дебрецен, чудово демонструють нам, який вигляд може мати місто, якщо використовувати всі можливості озеленення.

Раніше “Агромікс” працював значно ефективніше, бо підприємство не лише розраховувало на міський бюджет, а й заробляло чималі гроші на продажі квіткової продукції, квітів у горщиках. Нині у всіх квіткових кіосках продаються рослини, які контрабандою завозять із Європи, Латинської Америки чи Африки. Ця контрабанда дуже зашкодила нам, бо не можемо конкурувати з вирощуванням квітів просто неба. Зрозуміло, що там не потрібно витрачати енергоносії на вирощування, тому квіти значно дешевші. Від 2002 року в нас не опалювалася практично жодна оранжерея, крім однієї невеличкої, де вирощуємо розсаду для міських клумб. Цього, звичайно, надто мало. Прикро, що так сталося, але таке життя.

Тож на цей час КП в основному  опікується покосами в центральній  частині міста. Також виконуємо  обрізку, кронування дерев і садимо нові деревця. Зокрема, цього року посадили на Мукачівській, Швабській, Собранецькій. На наступний рік готуємо проект (і пропонуватимемо його міськраді) з капітального озеленення вулиці Легоцького. Там садили дерева хаотично: щось — мешканці, щось — ЖРЕР, але загального проекту не було.

— Скільки всього дерев ви  посадили цьогоріч?

— Садили тільки у травні. В сумі — десь 200 дерев. Трохи купували в нас дитсадки, ми давали рослини у вигляді спонсорської допомоги школам, що бажали трохи озеленити свою територію.

— Якщо квіткова справа на  підприємстві зникла, як використовуєте  землі, на яких раніше їх вирощували?

— Практично всі оранжереї у  нас в аварійному стані. Нещодавно  на території КП працювала  комісія з департаменту міського  господарства. Будемо офіційно визнавати  оранжереї аварійними та потихеньку  з ними прощатися. Вони збудовані  ще в 70-х роках, тому слід їх демонтувати. Тим паче, ми перейшли на вирощування декоративних хвойних рослин, а вони можуть рости й на відкритому повітрі. На даний момент хвойні ростуть на території оранжерей, а туди небезпечно навіть заходити. Тому насамперед мусимо подбати про безпеку працівників.

Не сакурами єдиними

— Повертаючись  до дерев міста… Які породи  висаджуєте насамперед?

— Візитівкою  Ужгорода давно стали сакури. Всі бачимо, скільки туристів  приїжджають до міста, щоб помилуватися  їхнім цвітінням. Проте крім них ми маємо й інші достойні дерева, які відіграють значно більшу роль в озелененні, ніж сакури. Наприклад, липи. Як відомо, у нас найдовша липова алея в Європі. Маємо чудову платанову алею. Цілі вулиці в софорах. Гарно вписався глід, зокрема на площі Корятовича. Він дуже прикрашає міський ландшафт. У цьому напрямку, вважаю, треба й далі працювати.

— Як відомо, дерева треба не лише вирощувати, а й обрізати, кронувати чи  й повністю зрізати. Що робите  в цьому напрямку?

— Справді,  в місті є багато вулиць, де дерева в аварійному стані. Комісія департаменту міського господарства спільно з екологами, нашими й університетськими спеціалістами провела обстеження на аварійність дерев. За висновком комісії, близько чотирьохсот потрібно зрізати. Крім того, у нас величезні тополі — до 40 метрів. Їх можна зрізати лише за допомогою спеціального обладнання, якого у нас, на жаль, немає. Таких тополь є близько сотні. З ними впораються хіба що промислові альпіністи. Тут нам дуже допомагає МНС. У них є хороші вишки і фахівці.

До озеленення треба докладати рук цілий  рік, байдуже — літо надворі чи зима. Взимку слід обрізати високі дерева. У  нас дуже багато вулиць, де треба  робити високу обрізку: там, де йдуть  лінії електропередач, у приватному секторі над будинками, зокрема на Загорській. Ці дерева можуть стати причиною серйозної проблеми. Ми всі бачили, що трапилося в Одесі у травні: подув сильний вітер, дерева попадали й завдали місту збитків на 30 мільйонів. Не дай Боже, щоб подібне трапилося в Ужгороді! Треба реанімувати вулицю Льва Толстого — там уже старі каштани, вони практично повністю зігнили всередині. Необхідно їх зрубати й посадити молоді деревця.

Каштани потребують лікування

— Практично кожне вирубування  чи кронування в нас проходить  зі скандалами, галасом громадських  активістів, які, можливо, на око  визначають, чи здорове дерево, і  звинувачують у неправомірній  вирубці…

— Є таке, але роботи все одно  треба проводити. Дерева, як і люди, мають свій термін життя. На активних вулицях вони не просто стоять — вони працюють. Вбирають вуглекислий газ, автомобільні викиди. Звісно, тривалість їхнього життя від цього зменшується, і за цим треба стежити.

А ще маємо величезну проблему з  каштанами. Вона не лише в Ужгороді, а й по цілій Європі. Шкідник мінуюча міль становить дуже серйозну загрозу. Якщо з ним не боротися, через кілька років загинуть всі каштани. А це — 30% усіх дерев Ужгорода. Втрата їх завдасть місту катастрофічного удару.

Каштани необхідно зберегти. Вони дуже гарні і працюють так само, як липа, клен. Тому готуємо тепер цілу програму збереження дерев. Нещодавно проводили нараду з міським головою Віктором Погорєловим. Він дав команду підключити до розробки програми науковців-біологів, екологів, фахівців нашого підприємства. Готуватимемо програму лікування і збереження дерев.

— Чи підраховували вже, у скільки  може обійтися така програма?

— Так, приблизно вже підраховували.  Є кілька методів для порятунку.  Зокрема й такі, що не потребують багато зусиль та витрат. Коли листя опаде, почнемо його збирати й утилізувати. Річ у тому, що мінуюча міль зимує в цьому листі. Якщо знищити листя, захворюваність зменшиться десь на 70%. Другий метод — хімічний. У місті його застосовувати складно, бо є санітарні правила.

Є також біологічний метод боротьби: на міль запускають іншого шкідника, який її знищує. В Америці, Німеччині, Польщі застосовували ще один метод: ранньою  весною робили деревам спеціальні уколи, які дозволяли зберегти 90% каштанів.

Нині бачимо, що каштани передчасно скинули листя, у вересні знову  почнуть цвісти. Люди зрадіють, але  насправді це біда, бо через 5-10 років  каштани вмруть. Вони виснажуються. Їм потрібно відпочивати.

200 тонн овочів для ужгородців

— Вікторе Івановичу, поговорімо про плани на майбутнє. Чи збираєтеся ви розвивати “Агромікс”?

— Ми постійно  думаємо про перспективу. Раніше  підприємство мало розсадник  на 20 гектарах на вул. Загорській, який згодом роздали під приватну  забудову. Нині ж ми домовляємося  з Ужгородським районом про виділення такої ж території, щоб створити розсадник для декоративних листяних порід дерев, які йдуть на озеленення міст. Ми бачимо, що це актуально. Практично всі великі міста так працюють.

А інакше може статися, як-от у Києві, де закупили знамениті червоні каштани, котрі виявилися звичайними білими каштанами. У нас такі коштують двісті гривень, а там обійшлися в шість тисяч.

Плануємо  посадити десятки видів рослин, і  я вже практично домовився  із закордонними партнерами про те, що привозитимемо 15-20-сантиметрові вирощені в пробірках дерева й кущі: липу, каштан, глід, тюльпанове дерево та інші. Пропонуватимемо деревця не лише Ужгороду, а й іншим містам України на продаж.

Друге питання — відновлення невеличкого оранжерейного  комплексу. Це колишні чехословацькі оранжереї, збудовані з нержавійки. Хочемо їх відновити для вирощування овочів. Думаю, для міста ми могли б вирощувати 200 тонн овочів на рік. Це десь 2-3 мільйони гривень обігових коштів. Для такої фірми, як наша, це дуже пристойна сума.

Та щоб  це зробити, потрібне значне фінансування. Тому готуємо серйозний бізнес-план, аби подати його на розгляд наступної  сесії Ужгородської міськради. Будемо просити про дозвіл на кредит. Тоді наступного року змогли б відремонтувати оранжерею, звести міні-котельню та запустити вирощування огірків гідропонічним методом. У принципі, вже все готове в цьому напрямку, тож збираємося серйозно працювати.

— Якщо вдасться  впровадити проект у практику, підприємство стане прибутковим?

— Так, однозначно. Ми й тепер не збиткові, розрахувалися зі всіма боргами, які накопичилися за попередні роки, й вийшли на нуль. Нині в “Агроміксі” працює 40 чоловік. Звісно, цього мало. При тих обсягах робіт, яких потребує Ужгород, мусимо мати близько 100 працівників.

— Чи є спеціалісти, які зможуть втілювати плани в життя?

— Я й  сам спеціаліст — закінчив аграрну  академію у Львові. Маємо хороших  фахівців, агрономів, які добре  знають свою справу. До речі, крім  усього іншого, успішно працюємо  і з плодовими культурами. За  два роки вдалося посадити 50 гектарів яблучних садів, котрі вже дають нам врожай. А ще — завезли з Італії дуже цінний матеріал і зробили розсадник яблунь, груш, черешень, слив, абрикос, персиків. Із Голландії привезли дуже добрий сорт полуниць — теж будемо розсаджувати. Плани в нас великі. І питання лише у фінансуванні.

В сусідніх з нами країнах на озеленення міст витрачають від трьох до п’яти  відсотків міських бюджетів. Зелені насадження — це візитна картка міста, адже приїжджий не бачить, які в  місті комунікації чи квартири, — насамперед бачить дороги та зелені зони. Тому й треба в Ужгороді виводити ці питання на якомога вищий рівень. Тим паче, ми європейське місто й маємо наслідувати найкращі зразки від наших сусідів та слугувати прикладом іншим містам України. На щастя, міський голова нас у цьому підтримує, бо бачить, що це така тема, яку треба завжди розвивати.

Юрій ЛІВАК, газета «Ужгород.

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Ну и где же запись? История с компроматом точно напоминает анекдот о неуловимом Джо....
Федя (2016-12-06 20:57:36)
Скоро ты и задние лапы так же поднимешь......
Валерий (2016-12-06 20:41:37)
Порошенко добре казав віддати гроші в казну Кадиров-Онищенко сам насправді жадібний відмовився от і весь сир- бор результат ми читаємоі ковтаємо це все лайно....
Анна (2016-12-06 19:29:58)
Иван, не стоит нести чушь. В Крыму три языка являются государственными: русский, украинский, крымско-татарский....
Андрей (2016-12-06 13:52:34)
Кацапській мові не місце в Україні доки москалі оккуповують українську землю. На Донбасі і в Криму повністю заборонено українську мову та освіту. Треба відповідати ворогам, завезеним з рязанщини-моско ......
Іван (2016-12-06 03:21:12)