Степан Сембер: “У 2000-му році разом із бізнесменами ми оновили багато фасадів на Корзо і Волошина”

Степан Сембер: “У 2000-му році разом із бізнесменами ми оновили багато фасадів на Корзо і Волошина”

Степан Сембер — про зустріч Ради старійшин з Олександром Ледидою, відновлення історичного центру, ромське питання та 1120-річчя міста

У середу відбулася зустріч голови закарпатської облдержадміністрації Олександра Ледиди з представниками Ради старійшин, до якої входять колишні міські голови обласного центру. У складі делегації мерів Ужгорода був і Степан Сембер, який очолював місто у 1998-2002 роках. Ми попросили Степана Васильовича розповісти детальніше, про що ж старійшини вели розмову з очільником області. А заодно — скористалися нагодою і поговорили про місто.

“УЖГОРОДУ ПОТРІБНА ДОПОМОГА ЯК ОБЛАСТІ, ТАК І ДЕРЖАВИ”

— До цієї зустрічі з головою обласної державної адміністрації ми готувалися давно, — каже Степан Васильович. — Уже понад рік Рада старійшин активно співпрацює з міською владою, часто зустрічаємося з Віктором Погорєловим. Звичайно, нам, як колишнім мерам, хотілось би, щоб Ужгород був красивим, чистим, комфортним містом, аби вирішувалися питання, котрі найбільше турбують мешканців. Розуміємо, що самого бажання мало — потрібна реальна допомога, передовсім фінансова. Враховуючи, що коштів, які надходять до міського бюджету, недостатньо для розв’язання цих проблем, ми зініціювали зустріч з Олександром Ледидою.

— З якими питаннями звернулися до голови ОДА?

— Ми вважаємо, що тепер у місті досить складна екологічна ситуація і потрібні термінові кроки для її поліпшення. Один із аспектів — транспортні розв’язки, і насамперед — об’їзні дороги. Оскільки в Ужгороді сконцентрована дуже велика кількість автомобілів, місто надзвичайно загазоване. Треба будувати об’їзні: одну — від словацького кордону в напрямку Чопа, другу — в’їзд у місто з боку Мукачева. Ідея в тому, щоб вулиця Гагаріна була виїзною з міста, а Тельмана — в’їзною. За рахунок збільшення швидкості руху можна зменшити і транспортне навантаження, і загазованість. Бо коли машини стоять у корках — більше викидів газу, ніж коли нормально їдуть.

Я розумію, що за кошти міського бюджету всіх проблем не розв’яжеш. Потрібна допомога як на рівні області, так і на рівні держави. Наступне ж питання, яке ми порушили, — меж міста. Воно дуже дискусійне, висловлюються різні погляди. Я говорив на зустрічі: є відповідна постанова Кабміну про те, що кожен населений пункт повинен мати свій генплан, у якому обов’язково мають бути вказані межі. Тому слід реалізовувати цю постанову і межі міста все-таки визначати. Звичайно, є бажання їх розширити. Чи вдасться — інше питання. Хоча я наголосив, що діє генплан, який був затверджений у 1968 році Верховною Радою УРСР, і його ніхто не скасовував. Це документ, яким, на мій погляд, потрібно керуватися. Але ще раз повторюся: вийшло так, що нині це питання повинне вирішуватися через референдуми в селах, що межують з Ужгородом, і перспектива розв’язання проблеми досить туманна.

— Прес-служба облдержадміністрації за підсумками вашої зустрічі повідомила, що Рада старійшин підтримала проект реконструкції площі Народної, який хоче втілити Олександр Ледида. Прокоментуйте, будь ласка, цю новину.

— Керівник області розповів, які конкретні кроки він має намір зробити щодо оновлення площі Народної. Ми сказали, що підтримуємо цю ідею, бо всяка добра справа — на користь місту. Ішлося ж на зустрічі не лише про площу перед ОДА. В контексті екології ми порушили питання, щоб площі, які сьогодні є в місті, і далі залишалися зеленими зонами. Бо ходять усілякі чутки про різні варіанти їх використання. Ми наполягаємо, аби вони лишалися зеленими.

Крім того, голова ОДА висловив хорошу ініціативу: розпочати роботу з реставрації історичної частини міста. Суть у тому, щоб запропонувати бізнесу відремонтувати покрівлі й горища старих будинків і потім використовувати їх у підприємницькій діяльності. Міська влада має розробити проектно-кошторисну документацію, а очільник області пообіцяв пролобіювати питання реставрації історичного центру Ужгорода в Кабміні. Він чітко сказав, що підтримає міську владу в реалізації такого проекту. Це дуже важливо. Я говорив на зустрічі, що кожен із мерів хотів і намагався реалізувати подібні ідеї, але такої підтримки керівництва області, яку тепер обіцяє Ледида, ніхто з нас не мав. Це перша чітка і конкретна ініціатива. Звичайно, всі ми її підтримали.

— У Раді старійшин задоволені результатами розмови з п. Ледидою?

— Вважаю, вона засвідчила: є взаєморозуміння з Олександром Олександровичем, підтримка з його боку і повага до нас як екс-мерів обласного центру. Ми звичайно, вдячні, що він знайшов можливість для зустрічі і вислухав наші пропозиції. Сподіваємося, це не остання така розмова. Бо кожному з нас хотілося б, щоб Ужгород розвивався і ставав кращим. І ми прагнемо допомогти в цьому.

“КОЛИ ГРОШЕЙ НЕМА, МОЖНА ЩО ЗАВГОДНО ХОТІТИ ЗРОБИТИ…”

— На зустрічі в ОДА прозвучала колегіальна позиція Ради. Але, очевидно, немало залишилося, так би мовити, за кадром. Мабуть, ви маєте власне бачення проблем, є питання, які вас хвилюють…

— Вважаю, кожний наступний міський голова повинен пам’ятати: його попередники так само любили це місто і так само хотіли, щоб воно розвивалося, було красивим та багатим, щоб люди жили добре і були всім задоволені. Звичайно, це романтика, але кожен того прагнув. Тому є чимало напрацювань, які варто продовжувати, незалежно від того, чи сам попередник комусь подобається, чи ні.

Ніхто не заперечуватиме, що найбільш системно розвитком Ужгорода опікувався Еміл Попович. І взагалі — найбільш масштабно за весь період. Звичайно, його робота мала продовження, ще довго завершували об’єкти, які тоді заклали у плани. Зокрема, за його керівництва розпочали будівництво міських проспектів; для забезпечення нормальних транспортних розв’язок, для захисту будівель від зсувів, для створення велосипедних доріжок розширювали міські вулиці, при цьому зносили цілий ряд будинків. А тепер — бачимо, що і в зелених зонах, які є елементом дороги, дозволяється будівництво. Вважаю, цього не потрібно робити — слід чітко дотримуватися будівельних норм і правил. Крім того, хотілося б більшої відкритості як у питаннях приватизації, так і загалом при вирішенні важливих для міста питань.

— Поясните?

— Ми працювали відкрито, старалися, аби всі об’єкти продавалися через аукціон, повторювали інформацію про проведення торгів у ЗМІ — в результаті мали по 10-12 претендентів на один об’єкт аукціону. Далі. У період моєї каденції в Ужгороді планував побудуватися “Макдональдс”. Вони зробили аерознімки і зясували, що найбільший людський потік, — по Швабській через Петефі на пішохідний міст. Тому забажали будувати свій об’єкт на ділянці на площі Петефі. Але ми розуміли, що це серйозне питання, сквер у центрі міста потрібен людям. Тому впродовж місяця через ЗМІ збирали соціологію — вивчали, як ставляться до такої ідеї ужгородці. Люди були проти — і будівництво не почалося. Вважаю, що так має бути і тепер: вирішуючи важливі питання, зокрема стосовно площ, про які ми з вами вже згадували, треба працювати відкрито, з урахуванням того, що думають мешканці міста.

Або інший момент. Ми запланували встановити пам’ятник Августинові Волошину. Зібрали містобудівельну раду, ходили з архітекторами центром, шукали найкраще місце. І вирішили, що пам’ятник буде встановлений у скверику навпроти “зеленого” ринку на площі Корятовича. Громадськість із цим погодилася. Але, як бачимо, тепер пам’ятник встановлений на набережній над річкою. Тому, вважаю, має бути більше гласності у вирішенні таких питань.

А стосовно інших проблем… Звичайно, коли збирається Рада старійшин, говоримо, що і це потрібно вирішити, і це, й це. Минулого року перед зібранням я вивчив план соціально-економічного розвитку Ужгорода, продивився, які об’єкти включені, і сказав, що на мій погляд, теперішня влада бачить розвиток міста. А якому об’єкту надати перевагу — тут, чесно кажучи, частково спрацьовує і суб’єктивний фактор. Тому в цілому вважаю, що міська влада бачить перспективу. От як втілює заплановане — це вже інше питання. Бо реалізація залежить від багатьох аспектів, і насамперед — від фінансів. Коли грошей нема, можна що завгодно хотіти зробити…

— Останнім часом багато проблем через затримки проплат казначейством. У ваш час подібних ситуацій не виникало?

— Із казначейством — ні, але ми мали іншу біду — перебої електропостачання. Світло включали по годинах, щомісяця затверджувався графік подач. І я дивуюся: тоді підприємства вимушено працювали в обмеженому режимі, але ми бюджет перевиконували. І за рахунок цього додатково фінансували освіту, медицину — як правило, більше ніж на 25% від плану. За витратами на медицину, зокрема й на харчування хворих, на освіту, соціальне забезпечення ми були на другому-третьому, а часом і на першому місці в Україні серед міст рівня Ужгорода.

Крім того, була проблема в наш період і зі сплатою податків, бо підприємства не мали коштів. І тоді було ухвалено рішення: хто сплатить усі податки — звільняється від сплати земельного на 25%. В результаті ми надали пільги підприємствам на 2 мільйони гривень, тобто старалися стимулювати підприємців і тим самим забезпечили перевиконання бюджету. Бізнес бачив, що влада намагається його підтримати, і зовсім по-іншому ставився до своїх зобов’язань.

“ОДНИХ РОМІВ УДАВАЛОСЯ ПЕРЕВИХОВАТИ, ІНШИХ — НІ…”

— Останні два тижні у всіх на слуху ромське питання. Як ви оцінюєте цю проблему і ситуацію, що склалася в місті?

— У тому, що на Радванці самовільна забудова, винні, вважаю, обидві сторони. Є ж служба головного архітектора, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю, екологи, санепідемстанція, які мали різко покласти край першим же спробам будівництва. Воно ж не за один день виросло!

На мій погляд, гарячкувати і рубати з плеча однозначно не можна. Ми це питання обговорювали на Раді старійшин — вочевидь, має бути державна програма. Тому потрібно звернутися до голови ОДА, уряду, бо ж це проблема не тільки Ужгорода. Думаю, питання вирішиться, але не так швидко, як багатьом хотілося б.

До речі, за радянських часів була програма, так би мовити, окультурення ромів, яку реалізовував Еміл Попович. У кожен із багатоповерхових будинків, які здавалися в експлуатацію, в одну-дві квартири селили ромські сім’ї. Ідея полягала в тому, щоб населення їх перевиховувало, щоб відбувалася соціалізація. Але результат був різним: одних удавалося перевиховати, інших — ні…

— Цікаво почути вашу думку з приводу ще одного питання: влада взялася до реконструкції Театральної площі, зробила пішохідною й облаштувала площу Петефі. При цьому є невдоволені, декому не подобаються ці ініціативи. Ваш погляд на це питання?

— Площі — один із елементів, який дозволяє створити умови для дозвілля ужгородців. Крім того, пішохідними зонами обмежується рух транспорту, а відповідно, частково і знижується загазованість. Але це поки що точкове рішення. Хоча всяка робота мусить бути підтримана. От, наприклад, Попович серйозно опікувався благоустроєм центру Ужгорода, зокрема на початку

90-х вимостив центр бруківкою. Я пам’ятаю, як критикували — мовляв, що ж він таке затіяв! Однак тоді це зробили. Минуло більш ніж два десятки років, а кращого дотепер нема.

У 2000 році ми з командою доклали максимум зусиль, щоб оновити фасади на Корзо і Волошина. Ми тоді буквально примушували бізнесменів це робити, і багато фасадів у цій зоні були приведені в порядок. У контексті реставрації фасадів, повторюся, ідея голови ОДА з горищами дуже цікава, її обов’язково треба підтримати.

— А вам подобається, який вигляд має тепер площа Петефі?

— Так, лавки і зелень її прикрашають. Але на лавках — сидять, а треба ще й ходити — варто б і бруківку вирівняти, щоб було зручно там прогулюватися… Слід доробити вже до кінця. Я розумію, що коштів не вистачає. От є постанова Верховної Ради про святкування 1120-річчя міста, Кабмін мав би виділити Ужгороду якісь гроші. Вважаю, що треба їх скерувати на конкретні об’єкти. А раз узялися за пішохідну зону — то вже логічно довести її до пуття.

— До слова, чи святкуватимете День Ужгорода?

— Безперечно, це значна подія. До того ж я маю й моральне зобов’язання: раз Рада старійшин бере на себе функції лобіювання інтересів міста, то, звісно, будемо присутні на святкуванні. Думаю, зустріну там і своїх колег із міст-побратимів, з якими співпрацював і мав дуже добрі відносини. Тому, звичайно, святкуватиму.

— На завершення розмови — гадаю, ужгородцям було б цікаво дізнатися, чим тепер займається Степан Сембер.

— Моя перша освіта — вчитель математики. Тож я і далі займаюся викладацькою роботою і наукою.

Розмовляв Ярослав СВІТЛИК, газета «Ужгород»

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 19:16:38)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 18:26:46)
Родненький,на когож ты нас покинул? А вообще 2 жулика....
Jktu (2016-11-30 18:55:10)
Новости. Москва." Россия создала танк, аналогов которому не существует" (как и упомянутого танка;))....
Русин (2016-11-30 15:05:27)
Очень странно, люди допущенные до самых сокровенных государственных секретов, так просто могут поменять страну проживания. Пока бывшие укр. чиновники будут так легко перебираться на пост. место житель ......
Вано (2016-11-30 14:26:10)