Подарунок від ... іменинника, або Спогад про святкування одного з Днів Ужгорода

Подарунок від ... іменинника,  або Спогад про святкування одного з Днів Ужгорода

 

Ви ніколи не ходили на День народження з порожніми руками? Переконана, що ні. Але є особливий винуватець події, до якого можна сміливо вирушати без подарунка та ще й вернутися, так би мовити, з гостини з презентом від іменинника. Його ім’я – Ужгород. Якраз цими днями він відзначатиме своє 1120-ліття. Отож маю нагоду згадати свято міста кількарічної давності, бо повернулася після нього з неочікуваним дарунком... 

До майбутньої зарплатні залишалися лічені дні, тому в моїй кишені сиротинно бряжчали останні кілька дрібних монет. Та хіба всидиш удома, коли місто вирує, співає, танцює, ярмаркує, на широку ногу відзначаючи свій особливий день. Тому теж пірнула у веселу юрбу з надією зустріти когось зі знайомих. Напружено працюють нюхові рецептори, здається, одним махом проковтнула б усю смакоту, що наввипередки пропонують продавці. У голові крутиться одна думка: в кого позичити гроші?

І тут щастя мені таки всміхається. Назустріч неквапом, зазираючи до імпровізованих вітрин, йде один із друзів. Виявляється, теща довірила йому купити капусту, виділивши для цього певну суму. І він, як новоспечений зять, сповнений рішучості пустити всі кошти саме на цей харч. Тож намагаюся власним прикладом розбудити в нього дух авантюризму.

Купую безпрограшну лотерею. І, о чудо, читаю, що виграла 100 грамів і закуску. Коли бачу «закуску» – канапку європейського зразка, якої вистачить хіба на один зуб, трохи підупадаю духом. Бо завжди любила не так випивку, як закуску. А як нема що їсти, то й пити не хочеться. Тому віддаю свій виграш другові.

Сама ж ще раз ризикую і дістаю у презент кілограм пшениці. Що з нею робити – я на роздоріжжі. Курей у багатоповерхівці ж не заведеш. І тут мій цімбор, випивши призових 100 грамів і закусивши скромним бутербродом, дещо послаблює свою відданість тещі та робить майже царський подарунок: «Берем ще одну лотерею. Половину фінансую я. Виграш ділимо».

Ніколи не думала, що і втретє таки пощастить. У мікрофон на весь святковий майдан оголошують: «Виграно індика». І мені вручають зовсім юну живу й перелякану птаху. Боязко тримаючи її на витягнутих руках, усвідомлюю, що тепер мій клопіт вже не у відсутності кількох гривень.

– Може, візьмеш до себе на відгодівлю? – запитую невпевнено товариша.

– Ти що! Мене теща не зрозуміє, – розгублено відмовляється.

Але світ не без добрих людей. Зустрічаю колегу, який живе у власному домі та ще й курей тримає. Умовляю недовго, але переконливо: «Даю індика з приданим. Сьогодні з пшеницею. Потім додам все, що треба, лиш підгодуй трохи, бо що там тої ваги...».

Через тиждень колега перестає зі мною вітатися. Цікавлюся, що трапилось.

– Замордував нас твій індик. Літає зараза, вже набридло ловити його по сусідських дворах, – відповідає з розпачем.

– То, може, крила підрізати? – пропоную, як скромний знавець сільського буття.

– І це спробували. Не допомагає. Завтра принесу на роботу – роби з ним, що хочеш, – ось таким був вердикт мого колеги.

І наступного дня на прохідній у шухляді старезного канцелярського стола наш живий презент зі зв’язаними ногами мовчки очікує моєї появи. Що з ним робити далі? Хіба різати, але я цього ніколи не робила, тому після довгих пошуків таки знаходжу серед співробітників одного з відповідним досвідом. Виставляю наступних 100 грамів за «криваву» роботу й пхаюся додому, аби обскубти жертву і поділити її порівну з товаришем.

Скубла я індика у ванній під немилосердне нявчання рідного кота Каспера. Ввечері зварила хоч не наваристий, але таки бульйон, який встигла скуштувати моя невеличка сім’я. Я ж довгоочікувану трапезу дещо відстрочила до перегляду теленовин. І ось надходить урочиста мить. У передчутті свята шлунку заходжу до кухні і… тетерію. У каструлі спить мокрий, але ситий і, напевно, щасливий кіт…

Ось такий він – подарунок від іменинника. Не знаю, який на смак, зате пам’ятний досі.

Світлана Бойцова, газета «Унґвар»

 

 

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-10
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Ну і ряха, з підручника .Ламбрози.! Не довіряє чиновникам,яких очолює?.Ну так поміняй! Лише не на "манів",досить вже,треба українців з титульної нації до влади ставити , а не своїх на грошо ......
Олег (2016-12-09 19:37:34)
Это тонкий намек на свою отставку по причине: не сработался с коллективом?...
Юрий (2016-12-09 17:53:23)
Саме тому прем"єр навіз в Україну своїх братів по крові з Ізраїлю, Польщі, Словенії... Бо не довіряє українцям розпродажу України - можуть здати народу......
Запорожець (2016-12-09 16:43:32)
Далекосяжна путінська провокація розрахована на дестабілізацію в Україні!"..диверсантка "Правого сектору" Лілія Коц заявила про причетність "Правого сектору" до розстрілів на ......
Володимир Марківський (2016-12-07 17:34:09)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-07 17:01:47)