Хроніка розбудови Ужгорода: 70 років … і 12 мерів

Хроніка розбудови Ужгорода: 70 років … і 12 мерів

«Мій Ужгород» – так називається предмет, який наші діти зараз вивчають у школі. Вчити є про що – понад тисячоліття справді захопливої історії. 1120 років. Може, трохи більше чи менше – це тільки предмет дискусій науковців. У круговерті буднів, заклопотані роботою-цінами-політикою-успіхами і застудами дітей-курсом валют-ранковими корками на дорогах, як часто ми згадуємо, що відбувалося на цій землі? Хто пам’ятає, що нападали половці, татаро-монголи, скільки разів місто руйнували землетруси, пожежі, повені, «зачищали» чума або холера? Знаєте про повстанців різних епох, участь ужгородців у національній гвардії, купецькому зібранні, міську думу? Коли в Ужгороді з’явилися  перша школа, лікарня, міст, бібліотека, стадіон, коли, як і звідки взялися сакури? 

Водночас більшість того, що оточує нас у місті сьогодні – створено ще на пам’яті тільки одного покоління. Нинішній міський голова Віктор Погорєлов пригадує: «Я пам‘ятаю Ужгород, коли ще не було сучасного проспекту Свободи. Нинішні площа Ш.Петефі, обласна лікарня, вокзал, адміністрація, військові, декілька шкіл, садочки, а далі – поля кукурудзи. Місто було маленьке, хоча, звісно, мені, малому, здавалося величезним. Проте я його знав, як і всі пацани, як свої 5 пальців. Ми жили в комунальному гуртожитку на Театральній. Кухня, туалет – усе було загальним. Транспорту практично не було, тільки велосипеди, мене мама в садок возила на велосипеді, не раз на бруківці падали… Пам’ятаю парк Горького, теплушку-електростанцію, там була тепла вода і ми купалися. Річка була повноводна, з пішохідного моста хлопцями стрибали у воду. На  човнах каталися.

Ужгород ріс разом зі мною. На моїх очах розбудовувався. Міст біля парку Горького реконструювали, коли я вчився у школі – він був з арками, напівпішохідний, напівзалізничний. А наприкінці 80-х я працював директором підприємства, яке облаштувало всі площі, набережні Ужгорода  – мощенням, лавками, бордюрами…».

Нині у нашому місті майже щонеділі проходять громадські екскурсії – на Ужгород запрошують подивитися  з різних ракурсів. «Унґвар» пропонує свою «екскурсію» – згадати бодай те, що зведено працею покоління, яке зараз живе в обласному центрі. Бо нинішнім дітям здається, що навіть мобілки і комп’ютери,  а тим більше їхні домівки і школи, парки і кафешки були завжди. Та й старші, переконані, пригадають: о, це було, як я катався на велосипеді, пішов до школи, зустрів кохану…

Історія зафіксувала за цей час 12 міських голів. Усі вони так чи інакше долучилися до розбудови Ужгорода. В часи одних було зроблено більше – бо такий період був у Радянському Союзі, іншим – у різні роки, довелося займатися не так економікою, як політикою-ідеологією. При одних починали зводити об’єкти, інші перерізали стрічки. І все ж якщо більшість ужгородців переймалися однією-кількома спорудами – де працювали, жили, сподівалися вчитися-лікуватися-відпочивати, то міським головам доводилося перейматися усім – від цеглини і цвяха до Генерального плану і багаторічної перспективи. Звичайно, на повний перелік не претендуємо – це тільки коротка хроніка, найяскравіші штрихи, які створили картину сьогоднішнього нашого міста, про яке навіть шкільний курс називається – «Мій Ужгород».   

Петро Сова (1944-1945)

 Засновано Ужгородський університет, обласну бібліотеку, дитячу школу  ім. П. Чайковського.

 

 

 

 

 

 

 

Сергій Стасєв (1945-1949)

 Ужгород став центром Закарпатської області УРСР, засновано      обласний драмтеатр, філармонію, перше ремісниче училище, Палац    піонерів і школярів, взуттєву фабрику, Закарпатський краєзнавчий  музей, Закарпатський художній музей.

 

 

 

 

 

 

Михайло Половка (1950-1954)


 Закладено Боздоський парк, розарій на пл. Народній.

 

 

 

 

 

 

 

Василь Решетар (1955-1959)

 Триває розбудова міста.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Михайло Чепа (1960-1965)


 Запрацювали авторемонтний завод, «Ужгородприлад»,  телеретранслятор, республіканське видавництво «Карпати».

 

 

 

 

 

 

 

Микола Руснак (1965-1970)


 Реконструйовано пл. Воз­з’єд­на­ння, почали працювати Ужгородський  телецентр, універмаг «Україна», відділення трьох академічних  інститутів – ядерної фізики, теоретичної фізики, соціальних та  економічних проблем зарубіжних країн, відкрито музей народної  архітектури і побуту, відремонтували транспортний міст біля парку  Горького (нині – «Підзамковим»).

 

 

 

 

 

Степан Дьолог (1970-1980)



 Сучасний будинок Ужгородської міськради, заводи «Турбогаз»,  машинобудівний, цегельний, завод побутової хімії, швейна та взуттєва  фабрики, поліграфічні підприємства «Патент», «Закарпаття», готелі  «Закарпаття», «Ужгород», магазини «Меблі», «Таллін», кафе «Білочка»,  «Фантазія». Реконструйовано аеропорт, зведено корпус донедавна  економічного факультету, тепер ректорату, спорткомплекс  Ужгородського університету, приміщення нинішнього управління  статистики, триповерховий новий корпус філармонії, очисні споруди,  Минайський водозабір, щороку здається більше тисячі квартир  і  супутні їм об’єкти – школи, садочки, магазини.

 

 

Еміл Попович (1980-1990)


 До складу Ужгорода увійшли Доманинці, Дравці, Горяни, почав  працювати спорткомплекс «Юність» і 8 тенісних кортів поруч із ним,  ПАДІЮН, здано міську лікарню, другу чергу «Турбогазу»,  «Електродвигун», пройшла Міжнародна дитяча олімпіада, забудовуються  нові житлові квартали, реконструюються набережні, площі.

 

 

 

 

 

Еміл Ландовський (1990-1994)


 2 школи, 4 дитсадки, приміщення нинішнього міськвідділу міліції.

 Стадіон «Авангард» став речовим ринком, у місті тотальна мала і  велика приватизація, все переходить на «ринкові відносини». Йде  становлення Ужгорода у новій, незалежній державі.

 

 

 

 

 

Сергій Ратушняк (1994-1998)


 Засновано перший виш на муніципальній базі – Ужгородський інститут  інформатики, економіки і права, відкрито гімназію, пологовий,  бурхливо розвивається бізнес.

 

 

 

 

 

 

 

Степан Сембер (1998-2002)


 Спільно з бізнесменами оновили багато фасадів у центральній частині  міста. Після повені у листопаді 98-го багато зроблено для  протипаводкового захисту міста. Школа №6 отримала окреме  приміщення для початкових класів. Оновлено вулиці Грушевського,  Докучаєва, Мукачівську, освітлення на Легоцького. 

 

 

 

 

 

Віктор Погорєлов (2002-2006)


 Технічні рішення з оновлення і підтримки інфраструктури міста.  Початок будівництва модульних котелень, заміна каналізаційної мережі  і ремонт вул. Га­гаріна, вул. Берчені. Оновлення Слов’янської  набережної, завершення майже повністю за гроші місцевого бюджету  ще радянського довгобуду – Боздоського мосту.  Реконструкція  пішохідного мосту – укріпили опори-бики, зробили їм «пі­дошви».  Укріплення дамб. Почали розбудовувати мікрорайон Боздош.  Завершили Генплан на 25 років, але не встигли пройти його  експертизу в Києві. Реконструкція залізничного вокзалу і побудова  нового.

 

 

 

Сергій Ратушняк (2006-2010)

Реконструкція проспекту Свободи, вул. Легоцького, сквер біля хімічного факультету УжНУ, починається масовий перехід на індивідуальне опалення.

Із осені 2010-го — jновлена команда Віктора Погорєлова

Завершено децентралізацію опалення – понад 120 котелень різного типу, на них переведено усі бюджетні заклади. Для цього використали лізингові програми. Мешканці більш ніж 1500 квартир отримали допомогу для переходу на індивідуальне опалення  – оформили документацію, провели роботи. Реконструкція вулиць Минайської, Мукачівської, завершується Швабської. Оновили парк «Під замком». Відновили роботу додатково більше 30 груп продовженого дня, басейнів гімназії та ЗОШ №20.

Про те, що зараз «в роботі» Віктор Погорєлов розповів «Унґвару» докладніше.

– Визначу наші пріоритети тезово:

Частину міста вже перевели на цілодобове водопостачання, але приблизно чверть ще отримує воду за графіком, тому продовжуємо ці роботи.

Будівництво нового цвинтаря з розрахунком на чверть століття.

Вдалося реанімувати парк «Під замком» – облаштували доріжки, світильники, лавки, наступного року плануємо там штучне футбольне поле.

Борюся з Мінтрансом, аби нам передали дитячу залізницю, відновимо її роботу.

На черзі реконструкція площі Театральної, вул. Капушанської аж до Сторожниці із заміною комунікацій, тротуарів, кількох світлофорів – на круги, як у Європі, плануємо там 4-рядний рух.

Одразу після Дня міста, сподіваюся, зможемо перейти до дій із заміни покриття на фігурне мощення на Православній набережній.

Завершуємо Генеральний план міста, який розробили ще за моєї попередньої каденції, але не встигли передати на експертизу в Київ, сподіваємось, він буде готовий ще до кінця цього року.

Дуже важко, що місто вкрай обмежене територіально, тому продовжуємо перемовини з обласною і районною владами, сільськими головами, аби Ужгороду додали хоча б 800 га. Багато ужгородців хотіли б мати свій шматочок землі, звести будинок, мати можливість вийти у власний сад, подихати свіжим повітрям.

Дуже добре, що вдалося вирішити проблему прибирання і вивезення сміття разом з фірмою «АВЕ». На черзі – вирішення проблеми полігону, а краще – сміттєпереробного заводу. Звичайно, це завдання не тільки для міста, бо йдеться про обслуговування кількох прилеглих до Ужгорода районів.

Те, що маємо у місті аеропорт – питання не тільки міста, а й обласної влади, туристичного іміджу, інвестиційної привабливості усього Закарпаття. Ужгород в усьому, зокрема й щодо пільг на оплату за землю, йде назустріч.Сподіваємося завдяки аеропорту на збільшення гостей, розвиток, наприклад, медичного туризму, прихід інвесторів.

Працюємо на утвердження іміджу міста як комфортного для бізнесу.

Обласна влада почала реконструкцію обласного спорткомплексу «Юність», відновлення тенісних кортів, ігрових майданчиків, а ми, зі свого боку, оформили для цього всю необхідну документацію.

Суттєва реконструкція проведена на стадіоні «Авангард» після передачі трьох полів в оренду команді «Говерла». А на останньому сесійному засіданні ми прийняли рішення виділити саме на території «Авангарду» 60 соток для побудови критого льодового спорткомплексу. Є державна програма, визначено кілька міст України, які з наступного року будуть фінансуватися. Ми вже зробили перші кроки, аби будівництво почалося в Ужгороді.

Хотілося б звести штучну дамбу для підвищення влітку рівня води на Ужі, але для цього треба близько 500 тисяч євро, тому шукаємо інвесторів.

Сподіваємося повною мірою виконати програму оновлення освітлення Ужгорода, йдеться про необхідних 25 млн. грн.

Працюємо над розширенням пішохідних зон, встановленням платних шлагбаумів на заїздах до центру.

Попри те, що потрібно дуже багато грошей, не полишаємо намірів звести сучасну школу і дитсадок, розпочати будівництво нового пішохідного мосту.

За проектом транскордонної співпраці з одним із міст-побратимів – польським Ярославом буде оновлено більш ніж 200-літню споруду «Совиного гнізда».

 Наступного року візьмемося за дуже масштабну справу – оновлення історичних фасадів центральної частини міста. Зараз маємо у спецфонді близько 20 мільйонів, можемо їх використовувати, але через загальнодержавні проблеми, зокрема з казначейством, обмежуємося невеликими ремонтами дахів, доріг. Адже не можемо йти на те, аби підприємства виконували роботи за власні кошти чи банківські кредити, не отримували гроші, бо ж це і зарплати, і податки. Фінансова криза, централізація бюджету, загальне падіння економіки дуже боляче вдарили по місцевих бюджетах. Тому й так багато питань до комунальників. Неможливо зробити усе, усюди і відразу. Тому обираємо пріоритети і намагаємося довести до завершення вже розпочаті справи.

Джерело: газета «Унґвар»

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-09
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Ну і ряха, з підручника .Ламбрози.! Не довіряє чиновникам,яких очолює?.Ну так поміняй! Лише не на "манів",досить вже,треба українців з титульної нації до влади ставити , а не своїх на грошо ......
Олег (2016-12-09 19:37:34)
Это тонкий намек на свою отставку по причине: не сработался с коллективом?...
Юрий (2016-12-09 17:53:23)
Саме тому прем"єр навіз в Україну своїх братів по крові з Ізраїлю, Польщі, Словенії... Бо не довіряє українцям розпродажу України - можуть здати народу......
Запорожець (2016-12-09 16:43:32)
Далекосяжна путінська провокація розрахована на дестабілізацію в Україні!"..диверсантка "Правого сектору" Лілія Коц заявила про причетність "Правого сектору" до розстрілів на ......
Володимир Марківський (2016-12-07 17:34:09)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-07 17:01:47)