82- річний Іван Талабішка не перестає вболівати за долю-недолю отчого краю звертаючись до президентів...

82- річний Іван Талабішка не перестає вболівати за долю-недолю отчого краю звертаючись до президентів...

Він сорок років шоферував, але його бібліотека налічує близько двох тисяч книг. Він чудово знає історію свого села й добре орієнтується в творчості наших письменників ХIX століття – приміром, Олександра Духновича, Івана Сільвая, Олександра Павловича, Олександра Митрака, Анатолія Кралицького.

 Він володіє кількома мовами – русинською, українською, російською, словацькою, чеською, польською. Він дуже любить садівництво. 82-річний Іван Талабішка – голова Свалявської районної організації Товариства захисту прав корінного населення. Дідо справді щиро вболіває за долю-недолю отчого краю…

– Я люблю читати все-все-все, окрім фантастики. Мене цікавить історія, філософія, література… У мене вдома чимало різних енциклопедій, – акцентує Іван Дмитрович. – Імовірно, що назва нашого села походить від латинського слова «сускаве», що означає «спостерігати», «будити», «попереджати». Колись на постах спалювали снопи соломи, чим попереджали про небезпеку. Якщо взяти до уваги, що найвище поле, з якого далеко видно і яке з давніх-давен називається Городок, то є підстави стверджувати, що першими тут поселилися слов’янські племена. А першу згадку про Сусково можна знайти в писемних пам’ятках 16 століття. До 1883 року тут були два села – Сусково і Йовбаковиця. Ці назви фігурують у багатьох документах. За народними переказами, першими поселенцями були два чоловіки – відповідно Сускан і Йовбак. Найвидатнішою постаттю села був, є і буде священик і письменник Іван Сільвай. Наприкінці життя він метафорично і влучно висловився про свою творчість: «Мета моєї літературної праці не має більше претензій, ніж звичай горян, які, йдучи через глухий ліс, вирубують на деревах знаки, щоб іншим за ними було зручніше триматися напрямку».

Кілька слів про себе. Мої батьки були середняками, тримали коней, кіз і корову. Мали дев’ятеро дітей, правда, вижило п’ятеро – Марія, Гафія, Олена, Василь і я. Як кажуть, сильні вижили, а слабі повмирали. Правда, нині залишився лише я. Народився в травні 1930 року, при Чехословаччині. Хочете вірте, хочете – ні, але я з дитинства любив читати газети, радо ходив до школи. Одного разу вирішив іти вчитися на шофера. 450 рублів позичив у двоюрідного брата. Згодом влаштувався на лісокомбінаті в Сваляві. Там був безпорядок, тому звільнився…

Три роки служив на Сахаліні. Якось командир вишикував у дві шеренги понад сто чоловік. Ходив, ходив, доки не зупинився коло мене. Запитав, хто я, звідки родом. По очах зрозумів, що я не здатний на підлий вчинок. «У нас с женой 9-летняя дочь Лида. Меня полгода не будет. Твое дело – помагать по дому», – вирішив. Майор мені довіряв, дуже. Коли повернувся з військових навчань, то призначив мене інструктором машин. Сахалін я об’їздив уздовж і впоперек. Це дуже багатий на природні ресурси острів. Узимку там такі заметілі, що світу білого не видно. До речі, з часів служби і до днешнього дня завжди дотримуюся правила: не насміхатися зі слабшого, не ображати його.

Після армії женився на вчительці Олені. Вона була звідси, з Сускова. Рано вмерла, бо мала хворі ноги. Після ампутації обох прожила ще три тижні. Вмерла в больниці в мене на руках. Двох хлопців мали’ сьме. Єден малим умер, другий нині живе у Феодосії. У 1977 році я другий раз женився. Розуміємося з Тамарою з півслова.

Я сорок років шофером працював, казкувати можу без кінця. Закарпаття знаю як свої п’ять пальців. Не хочу хвалитися, але красти не вмів. Бувало, що в мене 400 літрів бензину економії, а в трьох напарників стільки ж перевитрати. Хоч одною дорогою їздили ’сьме, однаковий вантаж перевозили ’сьме (усміхається). Я вже не кажу, що моя бортова «полуторка» рідко ламалася, у хлопців – і по два-три рази на тиждень. Ясна річ, потрапляв у різні ситуації. Якось їду на самоскиді в лютому з Рахова у Сваляву. У Тячеві на повороті двоє чоловіків женуть волів. Я й зачепив одного. Віл упав, ледве встав, постояв і… продовжив собі йти…

Я жив при п’яти режимах – чехословацькому, угорському, волошинському, радянському та українському. Много історичних книг прочитав. Мені видиться, що лише при чехах край успішно розвивався. А всі інші влади лише висмоктували кров і сили з нашого народу. Як голова Товариства, я часто виступав і виступаю з критичними доповідями на конференціях, в тому числі й на міжнародних. Не раз і не двічі звертався до чотирьох українських президентів, давав конкретні пропозиції, писав із різних приводів у Генеральну прокуратуру, Конституційний Суд, Міністерство юстиції. І що? Формальні відповіді!

Михайло ФЕДИНИШИНЕЦЬ (фото автора), «Старий Замок «Паланок»

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-03
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 19:16:38)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 18:26:46)
Родненький,на когож ты нас покинул? А вообще 2 жулика....
Jktu (2016-11-30 18:55:10)
Новости. Москва." Россия создала танк, аналогов которому не существует" (как и упомянутого танка;))....
Русин (2016-11-30 15:05:27)
Очень странно, люди допущенные до самых сокровенных государственных секретов, так просто могут поменять страну проживания. Пока бывшие укр. чиновники будут так легко перебираться на пост. место житель ......
Вано (2016-11-30 14:26:10)